Історія справи
Постанова КЦС ВП від 03.09.2025 року у справі №754/8517/23
Постанова
Іменем України
03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 754/8517/23
провадження № 61-8413св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року в складі судді: Гринчак О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Желепи О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У червні 2023 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання переміщення та утримування дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання.
Позов мотивований тим, щообидві сторони проживали в Канаді до 21 липня 2022 року на постійній основі вже більше 10 років, включаючи спільне проживання з 2014 року по 2017 рік.
Дитина народилася в Канаді та з моменту свого народження і до ІНФОРМАЦІЯ_1 безперервно та постійно проживала в цій країні.
Відповідачка відчужувала батька з життя дитини та йому довелося звертатись за поновленням своїх батьківських прав до місцевого суду.
Канадський суд затвердив своїм наказом домовленості сторін щодо порядку побачень батька з дитиною, визначення місця проживання дитини, відповідальності за прийняття важливих рішень батьками щодо дитини, а також аліментів.
Наказом від 10 червня 2022 року матері було заборонено вивозити дитину за межі країни без згоди та дозволу батька.
Матір з червня 2022 року ухилялася від належного виконання наказу від 10 червня 2022 року, а згодом у липні 2022 року без згоди та дозволу батька незаконно вивезла дитину з Канади та з того часу незаконно утримує її в Україні.
Позивач вказував, що маючи на меті виключно повернення малолітньої доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця її постійного проживання у Канаді з метою запобігання її подальшому неконтрольованому та незаконному переміщенню відповідачкою, ОСОБА_2 , він звертається до суду з цією позовною заявою для усунення існуючих порушень чинного законодавства, відповідачкою та захисту прав та законних інтересів дитини. Зазначає, що очевидно остання діяла всупереч найкращим інтересам дитини, викрадаючи її з держави постійного місця проживання.
ОСОБА_4 просив:
визнати незаконним переміщення в Україну та утримування на території України малолітньої дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути малолітню доньку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця її постійного проживання в Канаді протягом 10-ти днів з дати отримання нею повного тексту рішення;
якщо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відмовиться повертати малолітню дитину, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрати дитину і передати дитину батькові, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для забезпечення повернення дитини на територію Канади;
покласти витрати, пов`язані з поверненням дитини до місця постійного проживання в Канаді, на позивача, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
ухвалити рішення у цій справі протягом шести тижнів від дати отримання позовної заяви;
допустити негайне виконання цього рішення у частині повернення малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Канади.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року:
позов ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання переміщення та утримування дитини на території України незаконним та повернення дитини до місця її постійного проживання задоволено;
визнано незаконним переміщення в Україну та утримування на території України малолітньої дитини, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
зобов`язано ОСОБА_2 повернути малолітню доньку, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до місця її постійного проживання в Канаді протягом 10-ти днів з дати отримання нею повного тексту рішення;
вказано, що якщо ОСОБА_2 відмовиться повертати малолітню дитину, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрати дитину і передати дитину батькові, ОСОБА_12 для забезпечення повернення дитини на територію Канади;
покладено витрати, пов`язані з поверненням дитини до місця постійного проживання в Канаді, на позивача, ОСОБА_9 ;
допущено негайне виконання цього рішення у частині повернення малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Канади;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19 вказано, що «виходячи зі змісту Гаазької конвенції 1980 року, для прийняття рішення про повернення дитини потрібно встановити: по-перше, що дитина постійно мешкала в договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт «а» частини першої статті 3 цієї Конвенції); по-друге, що переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції); по-третє, що заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, якби не переміщення або утримання (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції). Місце постійного проживання дитини є визначальним при відновленні статус-кво, оскільки незаконне переміщення чи утримання дитини одним із батьків, наділеним правами спільного піклування, порушує інтереси та права дитини, а також права іншого з батьків на піклування про дитину, без згоди якого/якої відбулася зміна місця проживання дитини». Така ж правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 336/5265/22;
судом встановлено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, оскільки вона була чинною на час переміщення дитини між двома залученими до спору країнами, а також є чинною і станом на дату ухвалення цього рішення судом.
дитина ОСОБА_13 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на момент переміщення їй виповнилося повних 5 років 7 місяців, а станом на момент ухвалення рішення - 7 років 7 місяців, а отже вона не досягла 16-річного віку, а тому дія обмежень, встановлених у реченні другому статті 4 Конвенції 1980 року, не поширюється;
Канада є державою, де дитина, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала до її переміщення, оскільки дитина народилася в Канаді, постійно перебувала в Канаді, отримувала медичні послуги в Канаді, відвідувала дошкільні заклади та гуртки в Канаді, що підтверджується, зокрема, копіями медичного свідоцтва про народження № Р3397341 від 06 лютого 2017 року, свідоцтва про народження № НОМЕР_2 від 19 грудня 2016 року, паспорта дитини № НОМЕР_3 від 03 березня 2017 року, картки медичного страхування дитини № 1470-216-431-Р1 від 12 жовтня 2019 року, листа доктора ОСОБА_14 з центру сімейної медицини міста Торонто від 09 серпня 2022 року, рахунку за стоматологічні послуги клініки «Смайл Сквод Кідс Дентал» від 13 січня 2021 року, виписок з банківського рахунку позивача (оплати аліментів та інших додаткових витрат на дитину) за 2017-2022 роки, листа Ітонвільської молодшої школи від 06 жовтня 2022 року, повідомлення про навчання в дитячому садку школи Блу Віллоу від 27 червня 2022 року, профілю відвідування школи Блу Віллоу від 08 серпня 2022 року, документів, які підтверджують відвідування дитиною танцювальних гуртків в Канаді;
суд відхиляє доводи відповідачки про те, що вона і дитина постійно проживають на дві країни, оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини стороною відповідачки не надано. Натомість, судом встановлено, що у період з 03 жовтня 2017 року по 04 серпня 2023 року дитина лише один раз перетнула державний кордон України на в`їзд в Україну, що відбулося 21 липня 2022 року, вказане підтверджується листами Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 91-28378/0/15-22-Вих від 03 жовтня 2022 року, № 91-18141/18/23-Вих від 19 квітня 2023 року, № 91-36921/18/23-Вих від 04 серпня 2023 року;
дитина, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має зареєстрованого місця проживання в України, що підтверджується листом Державної міграційної служби України від 28 серпня 2023 року. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій виповнилося на момент відкриття провадження у цій справі 6 років 6 місяців, а на момент постановлення цього рішення 7 років 7 місяців не відвідує школу, а тривалість її перебування у дошкільних закладах є незначною з 25 серпня 2022 року по 14 грудня 2022 року (дошкільний навчальний заклад № 6 «Теремок», м. Трускавець), з 03 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року (дитячий клуб «Совенята», м. Київ). Договору № 609230928231 від 28 вересня 2023 року про навчання за освітньою послугою «репетитор онлайн» з дошкільної підготовки, що надається ФОП ОСОБА_15 , до матеріалів справи стороною відповідачки не долучено. Доказів того, що дитина відвідує дошкільний навчальний заклад з 01 березня 2023 року по 12 липня 2024 року, немає;
у канадському суді відповідачка просила встановити їй одноосібну опіку над ОСОБА_16 з основним місцем проживання з відповідачкою, що підтверджується її відзивом на заяву позивача про розірвання шлюбу, яка також містила вимоги щодо опіки над дитиною та доступу до дитини, в межах справи № FS-19-10900. При цьому, відповідачка в межах справи № FS-19-10900 погодилася з умовами про спільну опіку обох батьків щодо дитини (з графіком батьківського часу, аліментами на дитину тощо), що підтверджується її власноручним підписом у затвердженні від 10 червня 2022 року, яке за своєю суттю є мировою угодою між сторонами. Умови вказаної мирової угоди включено до остаточного наказу Вищого суду правосуддя провінції Онтаріо (суддя Наконечни) від 10 червня 2022 року, який є обов`язковим до виконання для обох батьків, та яким встановлено спільну опіку батьків щодо дитини, що включали вирішення медичних питань, освіти, зміни місця проживання, подорожей, батьківського часу позивача та сплати ним аліментів. Зокрема, за умовами вказаного затвердження та наказу батькам було заборонено вивозити дитину за межі Канади без згоди та дозволу іншого з батьків. Окрім того, в афідевіті ОСОБА_17 / ОСОБА_18 від 21 листопада 2022 року засвідчено, що вивезення ОСОБА_5 з Канади до України пані ОСОБА_20 без відома та/або згоди пана ОСОБА_21 , є порушенням його опікунського (батьківського) права відповідно до чинного законодавства Канади. Отже, дії відповідачки щодо переміщення та утримання дитини в Україні порушують права піклування позивача, адже батьківські повноваження належать обом батькам;
позивач фактично здійснював свої права піклування щодо дитини, зокрема, сплачував аліменти на її утримання, оплачував рахунки на її лікування та додаткові заняття, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Також підтвердженням цієї обставини є накази канадських судів: наказ cудді Монахан від 18 грудня 2019 року, затвердження судді Шор від 01 жовтня 2020 року, наказ судді Лейпер від 19 травня 2021 року, остаточний наказ судді Наконечни від 10 червня 2022 року, наказі судді Бекхауза від 21 липня 2022 року. 17 листопада 2022 року на підставі ухвали судді Лококо виплата аліментів позивачем була призупинена у зв`язку з тим, що відповідачка виїхала з Канади з донькою сторін (віком 5 років) та в`їхала в Україну у липні 2022 року, а позивач подав заяву в рамках Гаазької угоди у серпні 2022 року, вимагаючи повернути дитину до Канади. Отже, позивач фактично здійснював свої права піклування щодо дитини, і продовжував би здійснювати такі права відповідно до остаточного наказу від 10 червня 2022 року, якби не переміщення дитини;
обов`язок доведення існування підстав для відмови у поверненні дитини зазначена Конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини (особу, яка заперечує проти повернення дитини). У цій справі судом встановлено, що 21 липня 2022 року відбулось переміщення дитини, ОСОБА_5 , в Україну, 16 серпня 2022 року позивач подав до Центрального Органу Канади заяву про повернення дитини за Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, 14 вересня 2022 року Міністерство юстиції України підтвердило отримання заяви позивача про повернення його малолітньої дочки з України до Канади, 23 червня 2023 року до суду надійшов позов про повернення дитини, 28 червня 2023 року відкрито провадження у цій справі. Отже, процедура повернення дитини, ОСОБА_5 , розпочата до спливу річного терміну з моменту її переміщення, а тому у цій справі не підлягають застосуванню положення частини другої статті 12 Конвенції 1980 року, і, як наслідок, суд не розглядає питання, чи прижилась дитина в України та на цій підставі суд відхиляє доводи і докази відповідачки про те, що дитина прижилась в новому середовищі, зокрема, договір оренди майна від 14 липня 2023 року, довідку дошкільного навчального закладу № 6 «Теремок» від 14 грудня 2022 року, договір з ФОП ОСОБА_22 про денний догляд за дитиною від 03 січня 2023 року, характеристику від 24 липня 2023 року, довідку та характеристику ФОП ОСОБА_15 від 19 грудня 2023 року, а також висновок органу опіки та піклування про умови проживання дитини;
судом встановлено, що позивач фактично здійснював права піклування на момент переміщення дитини, ОСОБА_5 , при цьому стороною відповідачки не надано доказів того, які б доводили існування згоди позивача (мовчазної, письмової, чи усної) на переміщення дитини з її постійного місця проживання. Навпаки, активна процесуальна поведінка позивача, а саме звернення із заявою до Центрального Органу Канади про повернення дитини за Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, подання позову до суду держави України доводять відсутність згоди батька на переміщення дитини, ОСОБА_5 , з Канади до України;
у відзиві на позовну заяву сторона відповідачки посилається на те, що на даний час існує серйозний ризик того, що повернення (переміщення) дитини поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (п. «b» ч. 1 ст. 13 Конвенції). При цьому, на підтвердження цієї обставини сторона відповідачки вказує у клопотанні від 15 березня 2024 року, що надає «висновок психологічної експертизи» натомість додано висновок спеціаліста, кандидата психологічних наук, ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 27 вересня 2023 року, а також до відзиву на позовну заяву додано довідку ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 23 червня 2023 року про огляд дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитячим гінекологом та встановлення діагнозу - «гострий вагініт». Суд зауважує, що відеозапису бесіди психолога ОСОБА_23 з дитиною, ОСОБА_24 , у «Зеленій кімнаті» 27 вересня 2023 року до матеріалів справи стороною відповідачки не надано. Без цього доказу суд не може пересвідчитися наскільки якісно було проведено опитування дитини, що між психологом і дитиною встановилися довірливі відносини, що дитина відчувала себе в безпеці у присутності такої особи, чи не велися в присутності дитини розмови, які могли вплинути на її показання, чи не використовувалися навідні запитання і чи було опитування зосереджено на тому, щоб дитина розповіла про події і надала деталі таких подій, і переконатися в тому, що дитина дійсно надавала ті пояснення (показання), що зазначені у висновку, та оцінити їх, у тому числі оцінити здатність дитини як запам`ятовувати, так і описувати події, а також спосіб отримання від неї показань, що - враховуючи вікові особливості дитини - є важливим фактором в оцінці надійності показань дитини. Отже, висновок спеціаліста, кандидата психологічних наук, ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 27 вересня 2023 року є недопустимим доказом у справі;
суд встановив, що надана стороною відповідачки довідка ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 23 червня 2023 року про огляд дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитячим гінекологом та встановлення їй діагнозу - «гострий вагініт», не доводить жодного зв`язку, що така хвороба могла виникнути у дитини через позивача, адже позивач бачив і спілкувався з дитиною в Канаді ще у червні 2022 року, а огляд дитини проведено в Україні, через рік, у червні 2023 року. Тому, довідка ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» від 23 червня 2023 року є неналежним доказом у цій справі;
суд зауважує, що кримінальні провадження, порушені за заявами відповідачки, і в Канаді, і в Україні, закриті. Так, в Канаді 25 липня 2022 року Товариство допомоги дітям регіону Йорк видало лист про закриття справи, та встановило, що звинувачення не підтвердились; немає жодних доказів того, що ОСОБА_25 наражалася на ризик сексуального насильства, перебуваючи під опікою батька. В Україні 19 грудня 2023 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за частиною другою статті 156 КК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення;
доводи сторони відповідачки про те, що позивач вчиняв відносно неї домашнє насильство не підтверджено жодними доказами. Також не було надано будь-яких доказів, які хоча б у якомусь ступені свідчили про девіантну поведінку позивача. Згідно з постановою Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 757/32690/20-ц негативні стосунки між батьками дитини, які вирішуються в судовому порядку, не є свідченням існування серйозного ризику створення для дитини нетерпимої обстановки;
інформаційні довідки ФОП ОСОБА_26 від 22 грудня 2022 року вих № 148 та 22 грудня 2023 року вих. № 172 не містять жодних даних про те, що існує серйозний ризик того, що повернення до Канади створить для дитини загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, а тому є неналежними доказами у цій справі. Отже, відповідачка, ОСОБА_2 , у цій справі не довела доказами, що дійсно існує серйозний ризик того, що повернення до Канади створить для дитини, ОСОБА_5 , загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку;
встановленими обставинами справи не підтверджено, що дитина висловила суду відповідно до частини другої статті 13 Конвенції 1980 року заперечення проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку. Суд не вважає, що в межах встановлених обставин цієї справи є підстави вважати, що повернення дитини не допускається основними принципами України чи Канади в галузі захисту прав людини й основних свобод. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що обставин, визначених у частині другій статті 12, частинах першій, другій статті 13 та статтею 20 Конвенції 1980 року, які б слугували підставою для відмови у поверненні дитини до місця постійного її проживання, у цій справі немає;
у цій справі судом встановлено, що ОСОБА_2 , з вересня 2007 року по липень 2022 року (тобто майже 15 років) проживала в Канаді, отримала в цій країні освіту, та працювала в ній. Окрім того, після повернення в Україну відповідачка залишається співвласницею 12488124 Саnada Inc, що підтверджується рекомендаційним листом ОСОБА_27 від 25 липня 2023 року, та отримує дохід в Канаді, що підтверджується банківськими виписками з канадського рахунку. Також батьки відповідачки (баба і дід дитини) - ОСОБА_28 та ОСОБА_29 проживають в Канаді. Наведені обставини доводять той факт, що відповідачка має тривалий зв`язок з державою Канада, і, внаслідок цього не зазнаватиме непропорційного втручання в її приватне життя;
враховуючи найкращі інтереси дитини, установивши, що постійним місцем проживання дитини була Канада, утримання дитини на території України здійснене матір`ю без згоди батька та порушує право батька на піклування дитиною, суд доходить висновку, що переміщення дитини є незаконним. Відповідачка не довела факту наявності підстав для відмови в поверненні дитини, а тому наявні підстави для задоволення позову та повернення дитини за місцем постійного проживання, а саме до Канади.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення;
рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
судом правильно встановлено, що дії відповідачки щодо переміщення та утримання дитини в Україні порушують права піклування позивача, адже батьківські повноваження належать обом батькам. У цій справі судом встановлено, що позивач фактично здійснював права піклування на момент переміщення дитини, ОСОБА_5 , при цьому стороною відповідачки не надано доказів того, які б доводили існування згоди позивача (мовчазної, письмової, чи усної) на переміщення дитини з її постійного місця проживання. Навпаки, активна процесуальна поведінка позивача, а саме звернення із заявою до Центрального Органу Канади про повернення дитини за Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, подання позову до суду держави України доводять відсутність згоди батька на переміщення дитини, ОСОБА_5 , з Канади до України;
колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що відповідачка, ОСОБА_2 , у цій справі не довела доказами, що дійсно існує серйозний ризик того, що повернення до Канади створить для дитини, ОСОБА_5 , загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку. Встановленими обставинами справи не підтверджено, що дитина висловила суду відповідно до частини другої статті 13 Конвенції 1980 року заперечення проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку;
суд зробив правильний висновок про те, що обставин, визначених у частині другій статті 12, частинах першій, другій статті 13 та статтею 20 Конвенції 1980 року, які б слугували підставою для відмови у поверненні дитини до місця постійного її проживання, у цій справі немає;
доводи апелянта про неможливість винаймати власне житло спростовується обставинами справи, згідно з якими відповідачка, ОСОБА_2 , з вересня 2007 року по липень 2022 року (тобто майже 15 років) проживала в Канаді, отримала в цій країні освіту, та працювала в ній, а також те, що після повернення в Україну відповідачка залишається співвласницею 12488124 Саnada Inc, що підтверджується рекомендаційним листом ОСОБА_27 від 25 липня 2023 року, та отримує дохід в Канаді, що підтверджується банківськими виписками з канадського рахунку. Також батьки відповідачки (баба і дід дитини) - ОСОБА_28 та ОСОБА_29 проживають в Канаді. Наведені обставини доводять той факт, що відповідачка має тривалий зв`язок з державою Канада, і, внаслідок цього не зазнаватиме непропорційного втручання в її приватне життя;
враховуючи найкращі інтереси дитини, установивши, що постійним місцем проживання дитини була Канада , утримання дитини на території України здійснене матір`ю без згоди батька та порушує право батька на піклування дитиною, суд доходить висновку, що переміщення дитини є незаконним. Суд зробив правильний висновок про те, що відповідачка не довела факту наявності підстав для відмови в поверненні дитини, а тому наявні підстави для задоволення позову та повернення дитини за місцем постійного проживання, а саме до Канади.
Аргументи учасників справи
05 червня 2025 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, у якій просила:
оскаржені судові рішення скасувати;
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції;
судові витрати покласти на позивача.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
стаття 8 Конвенції покладає на національні органи влади конкретний процесуальний обов`язок у контексті провадження за Гаазькою конвенцією: під час розгляду заяви про повернення дитини суди повинні не тільки розглянути небезпідставні твердження про існування «серйозного ризику» для дитини у випадку повернення, а й ухвалити рішення, в якому будуть наведені конкретні причини з огляду на обставини справи. Як відмова враховувати заперечення проти повернення, які можуть підпадати під сферу дії статей 12, 13 і 20 Гаазькій конвенції, так і недостатня аргументація у рішенні про відхилення таких заперечень, суперечили б вимогам статті 8 Конвенції, а також меті та завданню Гаазькій конвенції. Необхідним є належний розгляд таких тверджень, продемонстрований національними судами в його аргументації, яка не є шаблонною та стандартною, а достатньо детальною з огляду на винятки, передбачені Гаазькою конвенцією, які мають вузько тлумачитися. Це також дозволить суду, завдання якого полягає не у підміні собою національних судів, здійснювати доручений йому європейський нагляд (пункт 31 рішення ЄСПЛ від 28 січня 2021 року у справі «Сатановська та Роджерс проти України», заява № 12354/19);
відповідачка посилалась на існування ризику того, що повернення дитини поставить під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нестерпну обстановку, а також ризик розлучення відповідачки з її дитиною, що не відповідає інтересам дитини. Вона зазначала, що з 25 серпня 2017 року разом з дитиною постійно проживала окремо від позивача, позивач не активно приймав участь в її житті. «Юридична активність» з боку позивача почалась в момент, коли постало питання про утримання дитини. Зазначала, що на момент виїзду з дитиною мала побоювання щодо насильства позивача по відношенню до дитини, у зв`язку з чим звернулась до правоохоронних органів та не заперечувала проти спілкування дитини та батька, після того, як правоохоронними органами будуть перевірені всі обставини та у випадку спростування відомостей, що повідомлені були відповідачці дитиною. Відповідачка вказувала про позитивні зміни психологічного та фізичного стану дитини після приїзду до України, створення всіх умов для її проживання та її соціалізацію та адаптацію. З моменту переїзду пройшло більше року, дитина повністю прижилась в новому середовищі, повертатись до Канади не бажає та заперечує таке повернення; дитина має друзів, тісне коло спілкування, відвідує гуртки та проходить підготовку до школи; дружить та постійно спілкується із родиною мами. Дитина належно розвивається, за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки, дитина спілкується українською мовою, що свідчить, що на сьогодні дитина вважає своє місце проживання постійним саме в м. Києві, сприймає його комфортним і вважає його місцем проживання своєї родини;
на підтвердження своїх доводів відповідачка надала ряд доказів, які містять інформацію про проживання, її соціалізацію та адаптацію дитини в Україні, а також інформацію щодо психологічного стану дитини, відношення до батьків, сімейної ситуації тощо (у контексті виконання свого обов`язку доведення існування ризику того, що повернення дитини поставить під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нестерпну обстановку, відповідно до статті 13 Гаазької конвенції), це зокрема договір оренди майна від 14 липня 2023 року; довідка дошкільного навчального закладу № 6 «Теремок» від 14 грудня 2022 року; договір з ФОП ОСОБА_22 про денний догляд за дитиною від 03 січня 2023 року; характеристика від 24 липня 2023 року, довідка ФОП ОСОБА_15 від 19 грудня 2023 року, характеристика ФОП ОСОБА_15 від 19 грудня 2023 року, висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про умови проживання дитини від 31 січня 2024 року; інформаційна довідка від 22 грудня 2022 року вих. № 148 (за наслідком проведених психологічно-діагностичних консультації з 05 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року, спрямованих на дослідження емоційного стану дитини, її стосунків з найближчим оточенням і деяких рис особистості); інформаційна довідка від 22 грудня 2023 року вих. № 172 (за наслідком проведених з дитиною психологічно- діагностичних консультації з 10 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року рівня соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов проживання); висновок спеціаліста ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 27 вересня 2023 року тощо;
окрім обставини фактичного проживання з дитиною окремо від позивача з 2017 року (що не заперечувалось ним та встановлено судами) відповідачка посилалась на те, що Канадським судом за наказом від 10 червня 2022 року було визначено основне місце проживання дитини з нею, проте вона не може проживати в Канаді у зв`язку з значною вартістю оренди житла та навчання. Повернення дитини до Канади створить для неї несприятливі умови, які суперечать її інтересам та можливо і безпеці;
суди помилково вважали, що досліджувати питання чи прижилась дитина можливо лише у тому випадку, коли звернення з заявою згідно з Конвенцією було здійснено з пропуском річного строку, оскільки доводи відповідачки щодо її заперечення позову підпадають під дію статті 13 Гаазької конвенції, адже обставина щодо того чи прижилася дитина у своєму новому середовищі має безпосереднє значення для врахування інтересів дитини на предмет наявності ризику того, що її повернення до іншої країни поставить під загрозу заподіяння дитині фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку (пункт b статті 13 Гаазької Конвенції). Зазначене підтверджується судовою практикою, зокрема висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 686/15274/14; від 16 грудня 2020 року в справі № 466/5767/18; від 20 січня 2021 року у справі № 754/11869/19; від 05 квітня 2023 року у справі №308/1403/20. Суди помилково, обмежившись посиланням на те, що досліджувати питання чи прижилась дитина можливо лише у тому випадку, коли звернення з заявою згідно з Конвенцією було здійснено з пропуском річного строк, безпідставно відкинули ряд доказів, які містять інформацію, що може підтверджувати існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Гаазької Конвенції, зокрема, договір оренди майна від 14 липня 2023 року, довідку дошкільного навчального закладу № 6 «Теремок» від 14 грудня 2022 року, договір з ФОП ОСОБА_22 про денний догляд за дитиною від 03 січня 2023 року, характеристику від 24 липня 2023 року, довідку та характеристику ФОП ОСОБА_15 від 19 грудня 2023 року, а також висновок Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про умови проживання дитини від 31 січня 2024 року (про що зазначено у спірних рішеннях), у зв`язку з чим не провели ефективну перевірку, що дозволила би підтвердити або ж відхилити існування «серйозного ризику» та ухвалити судове рішення із наведенням конкретних підстав у контексті обставин справи. Незважаючи на правове регулювання спірних правовідносин та відповідні висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанції, фактично, самоусунулись від дослідження обставин та наданих на їх підтвердження доказів того, що дитина прижилась у своєму новому середовищі у сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини на предмет наявності ризиків визначених пунктом b статті 13 Гаазької конвенції;
суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважаючи неналежними доказами інформаційні довідки ФОП ОСОБА_26 від 22 грудня 2022 року вих. № 148 та 22 грудня 2023 року вих. № 172 робить висновок про відсутність даних у вказаних доказах щодо наявності ризику шкоди, при цьому в ухваленому рішенні відтворює зміст цих доказів (довідок) щодо психологічно- діагностичних консультації дитини, проте не наводить будь якої його оцінки на предмет підтвердження чи спростування обставин, що підлягають з`ясуванні у справі. В інформаційній довідці від 22 грудня 2022 року вих. № 148 за наслідком проведених з дитиною психологічно-діагностичних консультації з 05 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року спрямованих на дослідження емоційного стану дівчинки, її стосунків з найближчим оточенням і деяких рис особистості дитини безпосередньо містяться відомості щодо психологічного стану дитини, відношення до батьків, сімейної ситуації тощо, а також висновки психолога щодо необхідності психологічної реабілітації (усунення наслідків дистресу спричиненого сімейною ситуацією) та проживання та спілкування з батьками (проживати постійно з мамою; спілкування з батьком проводити виключно в присутності мами), які мали бути оцінені судом, зокрема, в контексті дотримання якнайкращих інтересів дитини при зміни середовища чи розлучення з матір`ю. В інформаційній довідці від 22 грудня 2023 року вих. № 172 за наслідком проведених з дитиною психологічно-діагностичних консультації з 10 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року було досліджено рівень соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов проживання і навчання безпосередньо містяться відомості щодо соціалізації дитини в Україні, її адаптації, а також висновки психолога щодо її проживання та спілкування з батьками (проживати постійно з мамою; спілкування з батьком проводити виключно в присутності мами), які мали бути оцінені судом оскільки мають пряме та безпосереднє значення для врахування інтересів дитини при зміни середовища чи розлучення з матір`ю, тобто наявності ризику того, що її повернення до іншої країни поставить під загрозу заподіяння дитині психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку. Подані відповідачкою інформаційні довідки за наслідком проведених з дитиною психологічно-діагностичних консультації дитини містять відомості щодо психологічного стану дитини, відношення до батьків, сімейної ситуації, щодо соціалізації дитини в Україні, її адаптації, а також висновки психолога щодо її проживання та спілкування з батьками (проживати постійно з мамою; спілкування з батьком проводити виключно в присутності мами), які мали бути оцінені судом оскільки мають пряме та безпосереднє значення для врахування інтересів дитини при зміни середовища чи розлучення з матір`ю, тобто відомості (інформація) таких доказів стосуються наявності ризику того, що її повернення до іншої країни поставить під загрозу заподіяння дитині психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку (що може підтверджувати існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Гаазької конвенції), були заявлені відповідачкою на підтвердження її заперечень, а відтак прямо стосуються предмета доказування. Таким чином суди передчасно відкинули відповідні письмові докази - інформаційні довідки, що містять відомості які стосуються предмета спору, і які мали бути оцінені судом для врахування інтересів дитини, безпідставно вважаючи їх неналежними. Тому суди не провели ефективну перевірку, що дозволила би підтвердити або ж відхилити існування «серйозного ризику» та ухвалити судове рішення із наведенням конкретних підстав у контексті обставин справи. Оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то вказане є підставою для скасування прийнятого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції;
суди безпідставно відкинули письмовий доказ - висновок спеціаліста ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 на базі «Зеленої кімнати», що містить відомості які стосуються предмета спору і який мав бути оцінений судом. Суди безпідставно запозичили підхід щодо оцінки доказів у кримінальному судочинстві (постанову Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 753/13113/18);
у суді першої інстанції під час підготовчого провадження представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, яке мотивоване тим, що в межах кримінального провадження за № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року за частиною другою статті 156 КК України (розбещення неповнолітньої) проведено психологічну експертизу за участі неповнолітньої ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представником відповідача було направлено адвокатський запит про витребування висновку вказаної експертизи, оскільки її висновок, як доказ впливає на ухвалення законного рішення судом в подальшому, однак відповідь з поліції не надходила, тобто, у представника відповідача виникли складнощі з отриманням доказів, з причин незалежних від представника. Представник відповідача просив витребувати в СВ Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві (старша слідча Редковолосова Н. В.; 02000, м. Київ, вул. Милославська, 23): копію висновку психологічної експертизи, що була проведена в межах кримінального провадження за № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року за участі неповнолітньої ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; керуючись положеннями частини першої статті 222 КПК України отримати дозвіл на розповсюдження відомостей з кримінального провадження під час досудового розслідування в межах цивільних справ № 754/8517/23, що перебуває в провадженні Деснянського районного суду м. Києва. Ухвалою суду першої інстанції від 24 листопада 2023 року у задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів було відмовлено. Між тим відомості психологічної експертизи, що була проведена в межах кримінального провадження за № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року, предметом якого є можливі насильницькі дії позивача щодо дитини, мають безпосереднє значення для правильного вирішення справи, оскільки стосуються серйозного ризику того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку на що, зокрема, посилалась відповідачка, а тому суд необґрунтовано відхилив вказане клопотання про витребування доказів. Тобто суд першої інстанції також допустив порушення процесуальних вимог, зокрема статті 84 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування прийнятого рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції;
судами встановлено, що дитина ОСОБА_13 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , станом на момент переміщення їй виповнилося повних 5 років 7 місяців, а станом на момент ухвалення рішення - 7 років 7 місяців. Проте при визначенні найкращих інтересів дитини від врахування обставин адаптації дитини в Україні суди усунулись (в контексті існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Гаазької конвенції та інтересів дитини). Дитина проживає з відповідачкою в Україні і станом на момент винесення апеляційним судом постанови їй вже виповнилося 8 років 4 місяці, з моменту переміщення дитини на час ухвалення рішення судами попередніх інстанцій пройшло - на момент прийняття рішення судом першої інстанції - 2 роки, а на момент постанови судом апеляційної інстанції - 3 роки 4 місяці. Тобто, тривалий строк проживання дитини в Україні та сформовані за цей час соціальні та сімейні зв`язки до її оточення, загалом, заперечує можливість стверджувати про звичайне місце проживання дитини в іншій державі;
суди попередніх інстанцій поза увагою залишили встановлену обставину остаточного наказу судді Наконечни 10 червня 2022 року, за наслідком цивільної справи № FS-19-10900, яким були вирішені питання, які стосуються батьківських прав (відповідальності) сторін, зокрема, що дитина, ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основне місце проживання з відповідачкою, ОСОБА_31 . При тому, що за таких встановлених обставин саме перебування дитини разом з тим з батьків, з ким відповідними органами визначено їхнє місце проживання, відповідатиме наразі забезпеченню її найкращих інтересів. Також важливо відмітити, що на час проживання з відповідачкою в Канаді та на момент їх виїзду до України, дитина в силу віку (5 років 7 місяців на момент виїзду) мала початковий рівень соціальної адаптації, оскільки у даному віці лише формуються стійкі емоційні зв`язки поза сім`єю. Натомість, після переїзду до України рівень сприйняття навколишнього середовища, який притаманний дітям починаючи з молодшого шкільного віку, дозволив їй сформувати стійкі соціальні зв`язки та безпосередньо інтегрувалася в українське суспільство до місцевого культурного середовища. У силу свого віку (8 років) та зважаючи тривалий час проживання в Україні (понад 3 роки) дитина не має сталого зв`язку з Канадою оскільки втратила інтеграцію в канадське середовище, а її примусове повернення спричинить емоційний стрес, втрату стабільності, заподіє дитині психічної шкоди та створить для неї нетерпиму обстановку у зв`язку з розривом із середовищем до якого дитина прижилася. Тобто вимушена необхідність дитині повністю змінити своє соціальне становище та зв`язки виключно для повернення дитини до Канади матиме вкрай несприятливі наслідки, що суперечить її з інтересам, як на час розгляду справи, так і в майбутньому. При цьому, важливо враховувати, що після виїзду позивачки з дитиною до України, під час звернення позивача з даним позовом (через 11 місяців після виїзду), протягом розгляду судом справи у першій та апеляційній інстанції, дитина безперервно знаходиться та зростає в Україні. Після переїзду до України в п`ятирічному віці, за час розгляду справи дитина пройшла етап дошкільної підготовки, досягла шкільного віку та пішла до школи. Зокрема, протягом часу розгляду справи у суді апеляційної інстанції дитина пішла до першого класу загальноосвітньої школи, навчалась та успішно закінчила перший клас та наразі переведена до другого класу школи, тобто у неї сформувалися стійкі соціальні зв`язки з однокласниками, педагогами, друзями, що свідчить про її повну інтегрувалася в до місцевого середовища. Власне задля забезпечення найкращих інтересів дитини ці обставини, пов`язані з динамікою зростання та розвитку дитини в Україні, мають первинне значення при такій оцінці, проте суду попередніх інстанцій не провели ефективну їх перевірку.
У серпні 2025 року ОСОБА_4 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Губіним О. Т., в якому просив:
касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення;
оскаржені судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
відповідно до релевантної судової практики, питання чи прижилася дитина має досліджуватися виключно у тому випадку, якщо з моменту переміщення дитини з країни звичайного проживання, до початку судових або адміністративних процедур, пройшло більше року. Відповідачка вдається до спотворення змісту правових висновків Верховного Суду у своїй аргументації, підміняючи їх своїми власними;
положення частини другої статті 12 Конвенції 1980 року є виключними обставинами лише в разі, коли процедура повернення розпочата після спливу річного терміну з моменту викрадення дитини (постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 757/32690/20-ц). Суд може досліджувати питання щодо того, чи прижилась дитина в державі, де вона незаконно утримується лише у тому випадку, коли звернення з заявою згідно з Конвенцією 1980 року було здійснено з пропуском річного строку з моменту такого переміщення та початку утримування. Позивач ініціював процедуру повернення одразу після незаконного переміщення дитини, і звернувся до суду з позовом про повернення ОСОБА_25 за Конвенцією 1980 року в межах річного терміну з дати незаконного переміщення. Наведені відповідачкою документи стосуються виключно реалізації матір`ю батьківських обов`язків стосовно догляду, утримання та виховання дитини в Україні і є неналежними, недостатніми та недопустимими доказами у розумінні процесуального законодавства в контексті розгляду справ на підставі Конвенції 1980 року;
інформація про начебто насильство зі сторони позивача були повідомлені ФОП ОСОБА_26 саме відповідачкою. Зміст інформаційних довідок свідчить, що вони містять інформацію про дослідження емоційного стану дівчинки, її стосунків з найближчим оточенням і деяких рис особистості дитини та її адаптацію до нових умов проживання, тому ці докази не є належними. Інформаційні довідки не містять жодних даних про те, що існує серйозний ризик того, що повернення до Канади створить для дитини загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку, а тому є неналежними доказами у цій справі;
висновок спеціаліста щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 є недопустимим, оскільки психолог, яка його склала, не є судовим експертом, тобто її кваліфікація в проведенні таких досліджень не підтверджена в установленому порядку, і вона не несе юридичної відповідальності за висновки, повідомлені нею суду;
кримінальне провадження № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року було закрито згідно постанови Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 19 грудня 2023 року, що підтверджується листом слідчої Деснянського УП ГУНП у м. Києві Редковолосової Наталії від 12 січня 2024 року;
в апеляційній скарзі відповідачка не вказувала, що їй безпідставно відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів;
Канада є державою, де ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала до її переміщення. Дії відповідачки щодо переміщення та утримання дитини в Україні порушують права піклування позивача, адже батьківські повноваження належать обом батькам. Позивач фактично здійснював свої права піклування щодо дитини, і продовжував би здійснювати такі права відповідно до остаточного наказу від 10 червня 2022 року, якби не переміщення ОСОБА_25.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року:
відкрито касаційне провадження у справі;
у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , зупинення виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року відмовлено.
05 серпня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року:
в задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником ОСОБА_3 , про проведення судових засідань за участі ОСОБА_2 відмовлено;
справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2025 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18; від 10 квітня 2019 року у справі № 757/51046/17-ц; від 27 лютого 2019 року у справі № 752/24280/17; від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19; від 16 листопада 2022 року у справі № 953/6251/21; від 05 квітня 2023 року у справі № 308/1403/20; від 06 червня 2018 року у справі № 686/15274/14; від 20 січня 2021 року у справі № 754/11869/19; від 13 січня 2021 року у справі № 335/5615/19; від 18 квітня 2024 року в справі № 718/1867/23; від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12; від 20 грудня 2024 року у справі № 201/3647/22; від 09 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18; від 17 травня 2023 року у справі № 712/9027/21; від 01 листопада 2022 року у справі № 201/1577/21; постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1598цс15; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Мінськ, Білорусь, є громадянином Канади.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, Україна, громадянка України.
26 квітня 2014 року сторони познайомились в місті Брамптон, Канада, на весіллі спільного друга, що підтверджується анкетою для подружжя/цивільного партнера від 14 жовтня 2016 року.
Позивач виступив так званим спонсором для відповідачки з метою отримання нею статусу постійного резидента Канади та її безперервного перебування на території Канади на законних підставах, що підтверджується карткою постійного резидента Канади на ім`я ОСОБА_2 від 30 жовтня 2018 року, анкетою для подружжя/цивільного партнера від 14 жовтня 2016 року, додатком А, так званою декларацією про походження від 14 жовтня 2016 року, листом Міністерства у справах імміграції, біженців та громадянства Канади від 05 квітня 2017 року.
ОСОБА_2 проживала в Канаді з вересня 2007 року та навчалася в університеті Йорку в Торонто, Канада, з вересня 2008 року по серпень 2015 року, зокрема у жовтні 2015 році у Йоркському Університеті вона отримала науковий ступінь бакалавра мистецтв з відзнакою. До моменту отримання нею статусу постійного резидента Канади 30 жовтня 2018 року, вона щороку отримувала візи (гостьові та студентські) у посольстві Канади в Києві.
Позивач вказував, що відносини між сторонами швидко розвивались та починаючи з серпня 2014 року, вони почали проживати однією сім`єю, мати спільний побут. У цей період відповідачка здійснила страхування транспортного засобу, вказавши при цьому адресу місця проживання позивача, де він на той час проживав разом з сином, що підтверджується копією заявки та форми на страхування транспортного засобу від 20 березня 2015 року, копією договору оренди від 17 липня 2014 року. Згодом позивач та відповідачка уклали договір оренди житлового приміщення від 27 червня 2015 року, за яким вони вже разом винайняли квартиру та паркомісце за адресою: АДРЕСА_1 .
Також сторони мали спільний банківській рахунок у Канаді, що підтверджується виписками про стан рахунку за період з 29 січня 2016 року по 31 січня 2017 року. Крім цього, згідно з листом відділу по роботі з клієнтами Торонто-Домініон Банку від 07 грудня 2022 року, сторони мали спільні рахунки з 07 серпня 2015 року по 04 червня 2019 року.
Коли стало відомо, що відповідачка завагітніла, сторони винайняли нове помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором оренди від 10 серпня 2016 року, який був підписаний сторонами та матір`ю відповідачки, ОСОБА_32 . Згодом сторони здійснили страхування свого орендного житла, що підтверджується полісом страхування № Р42928123НАВ від 10 вересня 2017 року.
16 липня 2016 року сторони одружилися в Торонто, Канада, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 09 вересня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася дочка, ОСОБА_13 , що підтверджується медичним свідоцтвом про народження № Р3397341 від 06 лютого 2017 року та свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 19 грудня 2016 року, в якому батьком вказано - ОСОБА_8 , а матір`ю - ОСОБА_2 , місце народження - Торонто, Канада.
Листами-свідченнями від друзів та близьких знайомих родини - ОСОБА_33 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 також підтверджується, що сторони постійно проживали на території Канади однією сім`єю. Свідчення вказаних осіб були засвідчені у Канаді 30 жовтня 2022 року уповноваженим із складання присяги Міністерства Юстиції Канади Джулією Керн.
Позивач працює в Канаді програмістом, є директором і власником компанії 6585981 Канада Лтд. Також листом компанії «Проком» підтверджується факт працевлаштування позивача та розмір його погодинної плати на території Канади від 03 жовтня 2022 року. Дохід позивача за 2021 рік підтверджується повідомленням про нарахування податку від 03 жовтня 2022 року. Листом компанії «Алітія» від 01 травня 2023 року також підтверджується факт працевлаштування позивача та розмір його погодинної платні на території Канади.
Позивач проживає в Канаді за адресою: АДРЕСА_12, що підтверджується договором оренди від 14 серпня 2021 року. Окрім цього, про цю адресу його проживання у Канаді також свідчить заявка на оренду житлового приміщення від 07 серпня 2021 року. При цьому, крім самого позивача, в заявку також була включена і дитина, ОСОБА_13 .
Позивач вказував, що разом з ним, наразі, проживає його рідний син від першого шлюбу, ОСОБА_36 , що підтверджується свідоцтвом про його народження та копією водійських прав; дитина та старший син позивача знайомі і мають гарні відносини; вони часто спілкувались до моменту переміщення ОСОБА_25 з її матір`ю до України. У матеріалах справи наявні фото, які свідчать про проведення спільного часу дитини ОСОБА_25 , ОСОБА_37 та позивача.
Згідно з паспортом № НР057583 від 03 березня 2017 року ОСОБА_13 є громадянкою Канади.
Водночас, відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України, виданої Генеральним консульством України 18 травня 2017 року № 22, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована громадянкою України.
ОСОБА_13 має на території Канади медичне страхування, яке дійсне до 07 грудня 2025 року, що підтверджується копією картки медичного страхування № 1470-216-431-РJ від 12 жовтня 2019 року. Дитина отримувала на території Канади медичну допомогу, що підтверджується копією листа ОСОБА_38 з центру сімейної медицини міста Торонто від 09 серпня 2022 року. Відповідно до цього листа, дитина обліковується в медичній клініці з 16 січня 2017 року і останній візит до доктора ОСОБА_14 відбувся 11 липня 2022 року, тобто, незадовго до її переміщення з Канади в Україну.
Також дитина отримувала стоматологічне лікування в Канаді, що підтверджується копією рахунку за стоматологічні послуги клініки «Смайл Сквод Кідс Дентал» від 13 січня 2021 року, який був сплачений позивачем.
Позивач зазначає, що на території Канади дитина відвідувала кілька закладів дошкільної освіти. Так, впродовж 2018-2019 років ОСОБА_13 була зарахована до садків Кілмаунт Дейкеа (99 Маунтінв`ю авеню 99, Торонто, Онтаріо, М6Р 2L5) протягом червня-липня 2018 року та Сонечко Дейкеа ( 301 Ланор Авеню, Етобіко, Онтаріо, М8W 2R1) протягом травня-серпня 2019 року, що, зокрема, підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (оплати аліментів та інших додаткових витрат на дитину): 11 квітня 2018 року у розмірі 250 канадських доларів, 17 травня 2018 року у розмірі 1750 канадських доларів та 09 квітня 2019 року у розмірі 500 канадських доларів, 02 липня 2019 року у розмірі 500 канадських доларів, 02 серпня 2019 року у розмірі 500 канадських доларів.
ОСОБА_13 була ученицею Ітонвільської молодшої школи з 03 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року та відвідувала молодший дитячий садок, що підтверджується листом Ітонвільської молодшої школи від 06 жовтня 2022 року. Згідно з цим же листом ОСОБА_25 проживала разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_13.
Дитина в Канаді також відвідувала дитячий садок Приватної школи Блу Віллоу з вересня 2021 року, що підтверджується повідомленням про навчання в дитячому садку школи Блу Віллоу від 27 червня 2022 року та профілем відвідування школи Блу Віллоу від 08 серпня 2022 року. Дитина відвідувала зазначений заклад дошкільної освіти з 09 вересня 2021 року до 30 червня 2022 року. У повідомленні зазначено, що ОСОБА_25 досягла великих успіхів у своїй здатності спілкуватися зі своїми однолітками та вчителями; ОСОБА_25 продемонструвала значні покращення у використанні розмовної англійської мови зі своїми однолітками та викладачами протягом навчального року. Дитина відвідувала старший рівень дитячого садку у цій школі і була переведена до першого класу початкової школи, в який вона повинна була почати ходити з вересня 2022 року.
Окрім дошкільних дитячих закладів ОСОБА_13 також відвідувала додаткові заняття з танців. Так, відповідно до електронного листування ОСОБА_18 від 09 лютого 2022 року та обліку відвідування ОСОБА_40 з вересня по грудень 2021 року була ученицею зазначеної школи танців.
З 31 березня 2022 року дитина почала відвідувати школу танців Д`Ейр згідно з листом директора школи ОСОБА_41 від 15 серпня 2022 року. ОСОБА_25 мала успіхи в опануванні мистецтва танцю, що підтверджується почесною грамотою на її ім`я, а також оцінюванням за підсумками сезону 2022 року. ОСОБА_1 оплачував навчання дитини у школи танців Д`Ейр, що підтверджується рахунками від 31 березня 2022 року, 01 травня 2022 року, 01 червня 2022 року та 12 липня 2022 року.
Позивач зазначав, що відносини у родині почали погіршуватись ще у 2017 році, і з 01 грудня 2017 року він був змушений виїхати з квартири за адресою: АДРЕСА_4 та почав проживати окремо.
Після початку окремого проживання позивач сплачував аліменти на утримання дитини, що підтверджуються виписками з його банківського рахунку за 2017-2022 роки.
28 червня 2019 року позивач подав до суду заяву про розірвання шлюбу, яка також містила вимоги щодо опіки над дитиною та доступу до дитини. У заяві вказано, що ця заява подається з метою захисту його батьківських прав та забезпечення справедливої опіки та доступу до дитини для обох батьків. Також зазначено, що ОСОБА_42 , його дружина й мати ОСОБА_25 , ігнорує його права та не дозволяє йому проводити достатньо часу з їхньою донькою ОСОБА_25 . ОСОБА_43 не повністю залучає його до прийняття важливих рішень, що стосуються дитини, таких як догляд за дитиною, медичне обслуговування та позашкільні заходи. ОСОБА_43 не дозволяє йому брати участь у святкуванні разом з ОСОБА_25 важливих свят, таких як Різдво, Новий рік і Великдень. ОСОБА_43 використовує грубу та образливу лексику щодо нього в присутності дитини. Вона характеризує його перед ОСОБА_25 з негативного боку й заохочує її вірити в те, що він погана людина. ОСОБА_43 також приховує від нього місце проживання ОСОБА_25 - 28 березня 2019 року вона переїхала з батьками з їхнього попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_5 до невідомого місця в Етобіко , Онтаріо, і не дозволяє йому відвідувати місце проживання ОСОБА_25 , щоб перевірити умови її проживання.
22 липня 2019 року у відповіді на заяву про розірвання шлюбу відповідачка, ОСОБА_2 просила канадський суд ухвалити рішення, зокрема, про те, що: відповідачка має одноосібну опіку над ОСОБА_16 , з основним місцем проживання з відповідачкою; заявник повинен мати контрольований доступ до ОСОБА_25 в центрі доступу під наглядом; заявник повинен сплачувати аліменти на дитину, виходячи з його доходу, відповідно до Правил сплати аліментів на утримання дітей; заявник зобов`язується сплачувати відповідачці аліменти на утримання подружжя у розмірі, визначеному судом, починаючи з дати розірвання шлюбу; заявнику буде заборонено наближатися до відповідачки ближче ніж на 100 метрів. Спілкування заявника з відповідачкою має відбуватися виключно за допомогою текстових повідомлень або електронної пошти та виключно стосовно ОСОБА_25 і не більше 3 повідомлень на день, з 9:00 до 20:00; відшкодування збитків за жорстоке поводження у розмірі 20 000 доларів.
До вирішення цієї цивільної справи 2022 році cторони виконували низку проміжних судових рішень, які, серед іншого, передбачали тимчасові домовленості про час перебування з батьками, аліменти та освіту дитини:
наказ cудді Монахан від 18 грудня 2019 року;
затвердження судді Шор від 01 жовтня 2020 року;
наказ судді Лейпер від 19 травня 2021 року.
Зазначені вище судові рішення містяться серед додатків до афідевіта позивача від 16 серпня 2022 року.
Так, наказом судді Монахан від 18 грудня 2019 року було скасовано необхідність побачень батька з дитиною під наглядом та встановлено тимчасовий розпорядок, за яким батько бачився з дитиною кожного вівторка та четверга з 17:30 до 20:30 та кожної неділі з 11:00 до 18:00.
Згодом наказом судді Лейпер від 19 травня 2021 року розпорядок побачень батька з дитиною було розширено: кожного вівторка, четверга та кожної другої п`ятниці з 16:00 до 20:30 та кожної неділі з 10:00 до 20:30. Цей розклад діяв до ухвалення судом остаточного наказу 10 червня 2022 року.
Позивач вказує, що незважаючи на напружені відносини між сторонами, він намагався робити для відповідачки та дитини все можливе, щоб захистити їх у разі необхідності. Так, він представляв інтереси відповідачки та її матері у спорі проти орендодавця у канадському суді та допоміг їм виграти цей судовий процес, що підтверджується судовим наказом у справі № Т8Т-02719-18/Т8Т-02180-18 від 26 жовтня 2020 року.
Цивільна справа № FS-19-10900 розглядалась канадським судом з 2019 по 2022 рік та завершилась ухваленням остаточного наказу судді Наконечни 10 червня 2022 року. Цим наказом були вирішені питання, які стосуються батьківських прав (відповідальності) сторін, зокрема:
дитина, ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основне місце проживання з відповідачкою, ОСОБА_31 ;
після погодження з позивачем, ОСОБА_45 , відповідачка, ОСОБА_42 , матиме основні повноваження щодо прийняття рішень відносно дитини, включаючи (але не обмежуючись) вирішення медичних питань, освіти, релігії, позакласних заходів;
ОСОБА_30 , відвідуватиме Вальдорфську школу в Торонто, як тільки для неї звільниться місце. Позивач, ОСОБА_46 , та відповідачка, ОСОБА_42 , у рівних частках вносять плату за навчання Вальдорфській школі в Торонто. ОСОБА_30 відвідуватиме Державну школу Блу Віллоу доти, доки не зможе відвідувати Вальдорфську школу в Торонто;
жодна зі сторін не повинна переїжджати в місце, що знаходиться в радіусі більш ніж 20 км від Вальдорфської школи в Торонто, якщо інше не обумовлено обома сторонами письмово або ж рішенням суду;
батькам дозволяється подорожувати з дитиною всередині Канади без необхідності отримувати дозвіл іншого з батьків;
відповідачці, ОСОБА_47 забороняється виїжджати за межі Канади з ОСОБА_16 , без згоди позивача ОСОБА_48 ;
позивачу, ОСОБА_49 , забороняється виїжджати за межі Канади з ОСОБА_16 , без згоди відповідачки, ОСОБА_50 ;
за винятком надзвичайних ситуацій, позивач, ОСОБА_46 , та відповідач, ОСОБА_42 , спілкуватимуться один з одним лише за допомогою додатку Our Family Wizard;
позивач, ОСОБА_46 , проводить батьківський час із ОСОБА_16 , відповідно до такого графіка:
a) Починаючи з 26 червня 2022 року щонеділі з 10:00 ранку до моменту ранкового приходу до школи у понеділок (або 10:00 ранку), щовівторка з моменту забору зі школи/ табору (або 15:00) до 20:00 і щочетверга з моменту забору зі школи/табору (або 15:00) до ранкового приходу до школи в п`ятницю (або 10:00 ранку).
b) Починаючи з 1 листопада 2022 року:
Тиждень 1: У понеділок з моменту забору зі школи (або 15:00) до ранкового приходу до школи у вівторок (або 10:00), у п`ятницю з моменту забору зі школи (або 15:00) до ранкового приходу до школи у понеділок (або 10:00).
Тиждень 2: У четвер забирає зі школи (або о 15:00) до ранкового приходу до школи у п`ятницю (або о 10:00).
У разі довгих вихідних, батьківський час позивача триватиме до вівторка, до ранкового приходу до школи.
Якщо передача дитини відбувається не в школі чи таборі, вона має відбуватися в магазині Tim Horton's, розташованому на перехресті вулиць Батерст та Резерфорд;
між сторонами був також встановлений порядок проживання дитини або побачень з дитиною протягом свят, літніх та зимових канікул;
позивач, ОСОБА_1 , виплачує відповідачці, ОСОБА_47 , аліменти у розмірі 910 доларів на місяць на утримання ОСОБА_51 .
У затвердженні від 10 червня 2022 року, яке за своєю суттю є мировою угодою між сторонами, підписаному і позивачем, і відповідачкою особисто, сторони домовилися врегулювати усі питання у справі, в тому числі й узгодили, що відповідачці, ОСОБА_47 , не дозволяється виїжджати за межі Канади із ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди заявника, ОСОБА_48 , при цьому не можна необґрунтовано відмовити у згоді.
В афідевіті (заяві під присягою) ОСОБА_52 , канадський адвокат позивача від 08 червня 2023 року зазначив, що 10 червня 2022 року п. ОСОБА_107 та п. ОСОБА_20 врегулювали позовні вимоги, подані у судовій справі № Р8-19-10900; умови мирової угоди сторін були включені до Остаточного судового рішення судді Наконечни від 10 червня 2022 року (далі - «Остаточне судове рішення»); він подає цю заяву для інформування українських судів про дату, коли Остаточне судове рішення судді Наконечни від 10 червня 2022 року стало чинним, діючим та обов`язковим для обох сторін у провінції Онтаріо, Канада; суддя Наконечни затвердила мирову угоду сторін (пана ОСОБА_21 та пані ОСОБА_20 ) 10 червня 2022 року. Відповідне затвердження судді Наконечного, що додається як Додаток D, набуло чинності для сторін негайно, а саме 10 червня 2022 року.
Позивач у позовній заяві вказував, що останній раз мав можливість бачити та спілкуватись з дитиною 21 червня 2022 року.
24 червня 2022 року відповідачка повідомила поліцію, що позивач завдав шкоди дитині сексуального характеру.
24 червня 2022 року детектив констебль Джона ЧОУ #1759 - офіцер регіонального управління поліції Йорка допитав ОСОБА_53 ( ОСОБА_54 - за текстом допиту). Короткий виклад допиту: «ОСОБА_25 повідомила, що їй 5 років. Сьогодні ОСОБА_25 погано себе почувала, в неї з`явився кашель, і вона не пішла до школи. ОСОБА_25 повідомила, що батька звати ОСОБА_55 , а мати - ОСОБА_43 . ОСОБА_25 дивилася з мамою мультики, потім їла вівсянку з бабусею. Її мама працювала за комп`ютером. ОСОБА_25 повідомила, що її батько був у себе вдома. ОСОБА_25 повідомила, що вона іноді живе з мамою, а іноді з татом. Коли вона залишається з мамою, там також є її бабуся. ОСОБА_25 любить дивитися мультфільми з мамою, але не любить дивитися їх довго. ОСОБА_25 повідомила, що іноді вона дотримується правил домашнього розпорядку, але іноді ні. Якщо вона кричить або плаче, вона не дотримується правил, і мама просить її бути хорошою дівчинкою. Коли вона добре поводиться, мама її любить. ОСОБА_25 повідомила, що їй подобається грати зі своєю подружкою, коли вона залишається з батьком. Коли вона з ОСОБА_56 , ОСОБА_25 любить малювати. ОСОБА_25 зазвичай кладе свого кролика в сумку і приносить татові, грається з ОСОБА_56 . ОСОБА_57 дівчинка, трохи молодша за неї, але їй також 5 років. Вона живе разом із ОСОБА_58 . ОСОБА_25 повідомила, що її батько живе з її дядьком. ОСОБА_25 повідомила, що батько відвіз її в поліцію, а мама забрала. ОСОБА_25 повідомила, що іноді вона грає з батьком, а іноді з ОСОБА_56 . ОСОБА_25 повідомила, що її батько іноді працює, а іноді ні. Якщо вона не дотримується правил домашнього розпорядку, батько просить, щоб вона краще поводилася. Коли вона добре поводиться, батько її любить. ОСОБА_25 повідомила, що завтра вона має провести день із мамою, а наступного дня буде в батька. ОСОБА_25 хотіла б відвідати свого батька. ОСОБА_25 вважає за краще залишатися і з мамою, і з татом. Мати не робить їй нічого поганого. Батько не робить їй нічого поганого. ОСОБА_25 зазвичай приймає ванну з бабусею. ОСОБА_25 ніколи не приймає ванну у батька, тому що його ванна дуже брудна. ОСОБА_25 повідомила, що мама ніколи не робила нічого, що їй не подобається. ОСОБА_25 повідомила, що її батько займається тим, що їй не подобається. Вона не любить, коли батько проводить тест (показує на її праву руку). Він завжди бере кров і проколює її маленькою голкою. Іноді вона робить тест в носі тампоном. Вона здає тест неподалік від свого дому, але не знає чому. ОСОБА_25 забула, що вона сьогодні розповідала мамі про свого батька. Вона повідомила, що розповість мамі, а потім піде в поліцію і все пояснить. ОСОБА_25 сказала, що коли буде вдома, то пригадає і розповість в поліції. ОСОБА_25 повідомила, що в будинку тата іноді почувається добре, а іноді погано. Перебуваючи в будинку тата, ОСОБА_25 любить жестикулювати та пити какао. Коли какао гаряче, її рука нагрівається. ОСОБА_25 повідомила, що ні мама, ні тато ніколи її не карали. ОСОБА_25 повідомила, що вона пішла в парк з батьком, це було весело і нічого страшного не сталося. ОСОБА_25 повідомила, що її батько ніколи не пустував у парку. ОСОБА_25 не може пригадати, щоб вона була засмучена і бігла до машини свого батька. ОСОБА_25 любить грати з батьком у хованки в парку біля струмка. Коли вона йде до вбиральні в будинку свого батька, вона зачиняє двері. Її тато зачиняє двері, коли йде до вбиральні. Мама іноді це робить, а іноді ні. Її бабуся завжди зачиняє двері до вбиральні».
15 липня 2022 року позивач направив пані ОСОБА_20 повідомлення про термінове клопотання, в якому вимагав негайного відновлення батьківського часу, компенсування часу та постанови, що уповноважує регіональну поліцію Йорка забезпечувати дотримання умов перебування з батьками відповідно до умов Остаточною рішення суду.
18 липня 2022 року ОСОБА_25 відвідала літній табір танцювального колективу Д`Ейр, розташований у Конкорді, Онтаріо. ОСОБА_60 , художній керівник танцювального колективу Д`Ейр повідомила, шо мати пані ОСОБА_28 , забрала ОСОБА_25 по обіді, тому що дитина погано себе почувала і відвезла її з табору о 12:54. ОСОБА_61 повідомляє, що ОСОБА_25 була зареєстрована для відвідування табору з 18 липня 2022 року по 22 липня 2022 року.
19 липня 2022 року відповідачка надіслала позивачу повідомлення у застосунку Our Family Wizard, щоб повідомити, що вона відновить його батьківський час і забезпечить компенсацію пропущених зустрічей, як тільки Товариство допомоги дітям регіону Йорк завершить своє розслідування. Проте, пізніше того ж дня відповідачка разом з дитиною сіла на літак до Варшави, Польща.
21 липня 2022 року відбувся розгляд термінового клопотання суддею Бекхаус у Вищому суді Торонто з приводу відмови пані ОСОБА_20 у наданні батьківського часу як порушення Остаточного рішення суду. Пані ОСОБА_20 не була присутня на судовому засіданні. За результатами термінового клопотання позивача Вищий суд Онтаріо 21 липня 2022 року в особі судді Бекхауза видав наказ, яким негайно відновив батьківський час позивача, серед іншого, зобов`язавши відповідачку надати особисті пояснення суду з приводу її поведінки та фактично відмови виконувати наказ.
24 липня 2022 року регіональна поліція Йорка підтвердила інформацію, отриману від Управління прикордонних служб Канади щодо того, що 19 липня 2022 року відповідачка сіла на літак разом з дитиною у міжнародному аеропорту Пірсон і вирушила до Варшави, Польща.
25 липня 2022 року Товариство допомоги дітям регіону Йорк видало лист про закриття справи, в якому йшлося про те, що Товариство зайнялося родиною 24 червня на підставі повідомлення регіональної поліції Йорка. Причина занепокоєння полягала у звинуваченнях у сексуальному насильстві з боку позивача стосовно ОСОБА_25 . Після оцінки цієї інформації та вивчення історії сім`ї Товариством було ухвалено рішення про необхідність проведення розслідування щодо захисту дітей. Тому було проведено розслідування відповідно до Стандартів захисту дітей у провінції Онтаріо. Всі члени сім`ї були опитані окремо та наодинці. Після завершення розслідування Товариство встановило, що звинувачення не підтвердились. На даний момент немає жодних доказів того, що ОСОБА_25 наражалася на ризик сексуального насильства, перебуваючи під опікою батька. Обом батькам рекомендується продовжити вирішення свої суперечок у питаннях виховання та якнайшвидше звернутися до суду у сімейних справах. Копія такого листа міститься серед додатків до афідевіта Позивача від 16 серпня 2022 року.
У Польщі відповідачка та дитина сіли в автобус Setra Coach (номерний знак НОМЕР_5 ) та вирушили до України, в`їхавши до країни через пункт пропуску «Рава-Руська» у Львівської області 21 липня 2022 року о 1:20, що підтверджується листом-відповіддю на адвокатський запит Головного центру обробки спеціальної інформації № 91-28378/0/15-22-Вих від 03 жовтня 2022 року. У цій відповіді надано інформацію про перетин кордону за період з 03 жовтня 2017 року по 03 жовтня 2022 року, тобто за останні п`ять років, і даних про те, що дитина перетинала державний кордон України (на в`їзд чи виїзд), окрім як 21 липня 2022 року, не зафіксовано.
У листі-відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 91-18141/18/23-Вих від 19 квітня 2023 року, наданій на адвокатський запит представника позивача, зазначено, що у період з 08 липня 2017 року по 19 квітня 2023 року малолітня особа ОСОБА_13 в`їхала на територію України у пункті пропуску Рава-Руська 21 липня 2022 року о 01:20 год. Іншої інформації немає.
У листі-відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби № 91-36921/18/23-Вих від 04 серпня 2023 року, наданій на адвокатський запит представника позивача, зазначено, що у період з 08 листопада 2017 року по 04 серпня 2023 року малолітня особа ОСОБА_13 в`їхала на територію України у пункті пропуску Рава-Руська 21 липня 2022 року о 01:20 год. Даних про виїзд дитини з території України немає.
16 серпня 2022 року позивач подав до Центрального Органу Канади заяву про повернення дитини за Гаазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.
14 вересня 2022 року Міністерство юстиції України підтвердило отримання заяви ОСОБА_48 про повернення його неповнолітньої доньки ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з України до Канади. Також Міністерством юстиції України було направлено лист на адресу Центрального Органу Канади від 31 січня 2023 року, яким позивача повідомлено про те, що пошуки відповідачки та дитини на території України ще досі тривають. Лист аналогічного змісту був надісланий Міністерством юстиції України 17 травня 2023 року.
17 листопада 2022 року ухвалою судді Лококо Вищий суд правосуддя, номер судової справи FS-19-10900 встановлено, що [1] сьогодні в режимі відеоконференції надійшло клопотання позивача ОСОБА_48 (згідно з викладеним у повідомленні про клопотання від 7 листопада 2022 р.). Позивач вимагає: (і) призупинити виплату аліментів на дитину відповідачці ОСОБА_47 , (іі) дозволити позивачу подати заяву на продовження дії паспорта їх доньки ОСОБА_25 без згоди відповідачки, та (ііі) відокремити провадження про розлучення від провадження про виплату аліментів на утримання дитини, подружжя або виконання батьківських обов`язків. [2] Від імені відповідачки з`явився офіційний законний представник і повідомив про те, що він не підтримував зв`язку з відповідачкою протягом декількох тижнів і не має інструкцій. [3] Відповідачка виїхала з Канади з донькою сторін (віком 5 років) та в`їхала в Україну у липні 2022 року. Позивач подав заяву в рамках Гаазької угоди у серпні 2022 року, вимагаючи повернути дитину до Канади. [4] На підставі наданих доказів, суддя дійшов висновку, що запитувана постанова має бути видана, включаючи постанову про стягнення з відповідачки витрат у розмірі 1500 доларів.
ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 . Однак заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 11 січня 2013 року у справі № 2603/16298/12 відповідачка визнана такою, що втратила право користування житловим приміщення (вказаною квартирою).
Після приїзду в Україну відповідачка з дитиною проживала в м. Трускавець, потім за адресою: АДРЕСА_7 .
З 11 липня 2023 року відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 11 липня 2023 року.
14 липня 2023 року ОСОБА_2 укладено договір оренди житлового майна за адресою: АДРЕСА_9 . Строк дії договору до 14 липня 2024 року.
У листі-відповіді Державної міграційної служби України від 28 серпня 2023 року, наданій на адвокатський запит представника позивача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 , зазначено, що за наявною в ДМС інформацією, місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 28 серпня 2023 року, не встановлено.
Даних про те, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстроване місце проживання на території України у матеріалах справи не міститься.
У рекомендаційному листі ОСОБА_27 від 25 липня 2023 року зазначено, що ОСОБА_28 є співвласницею 12488124 Саnada Inc, вона працює з ОСОБА_64 більше 3 років; вона також є співвласницею. Їхні клієнти та колеги поважають її як порядну та чесну людину. Вона також бере участь у громадській діяльності та бере участь у благодійних та інших соціальних заходах.
Також до матеріалів справи додано лист від ОСОБА_65 (близького друга ОСОБА_2 ), лист Йоркського університету від 16 травня 2014 року про те, що ОСОБА_42 працювала в «Instructional Technology Center» Йоркського університету за сумісництвом близько трьох років, рекомендаційний лист DiscoveryLand від 16 серпня 2009 року про те, що ОСОБА_42 була волонтером у таборі DiscoveryLand у липні-серпні 2009 року як вожата, працюючи з молоддю та дорослими з різного походження.
Згідно з виписками з рахунку Королівського банку Канади за 27 лютого 2023 року - 27 березня 2023 року, 27 березня 2023 року - 27 квітня 2023 року, 27 квітня 2023 року - 27 травня 2023 року відповідачка отримує дохід в Канаді від підприємства, де вона працює дистанційно.
У період з 25 серпня 2022 року по 14 грудня 2022 року дитина ОСОБА_13 відвідувала дошкільний навчальний заклад № 6 «Теремок» у м. Трускавець, що підтверджується довідкою дошкільного навчального закладу № 6 «Теремок» відділу освіти Трускавецької міської ради Міністерства освіти і науки України від 14 грудня 2022 року.
03 січня 2023 року ОСОБА_2 укладено договір з ФОП ОСОБА_22 про денний догляд за дитиною (організацію перебування, відпочинку і розваг), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги денного догляду за дитиною, тобто забезпечити дитині: організацію її перебування і задоволення базових потреб, відпочинок у разі потреби, розваги, дозвілля та ігри, які відповідають її віку та розвитку, можливість творчої діяльності. Місце надання Послуг: Дитячий клуб «Совенята» (м. Київ, вул. Менделєєва, 27). Строк надання послуг за цим договором встановлено з 03 січня 2023 року по 28 лютого 2023 року.
Згідно з характеристикою дитини, наданою 24 липня 2023 року ФОП ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує дитячий клуб «Совенята» за адресою: АДРЕСА_10 з 03 січня 2023 року. Позаурочні заняття включають: курси англійської мови, заняття з танців, заняття з джиу-джитсу, та додаткові розвиваючі заходи у виді екскурсій. Дитина, про яку йдеться, завжди готова вчитися, досліджувати та вивчати світ навколо. ОСОБА_25 впевнена і демонструє сильні соціальні здібності, добре комунікує з іншими дітьми та дорослими. Вона завжди відчуває радість від вивчення нових речей та з легкістю справляється з поставленими завданнями. Культурно-гігієнічні навички сформовані добре, володіє навичками самообслуговування відповідно до віку. Дитина радіє процесу навчання, щоб одягатися, їсти та дотримуватися гігієни самостійно. Крім того, її мати показала їй значення спілкування та культурної взаємодії, що помітно в її відносинах з оточуючими. Вписуючи моменти навчання в їх щоденне життя, мати вдало допомогла дитині зрозуміти свій внутрішній світ та довкілля. Стосовно взаємин з матір`ю, ОСОБА_66 , дитина активно співпрацює з нею в різних аспектах своєї повсякденної життєвої діяльності. Маючи вроджену цікавість та енергію, дитина цінує кожен момент навчання, який пропонує мати. Вона охоче засвоює навички самообслуговування, культури, орієнтації у просторі та часі. Ці розвиваючі дії матері відповідають віку та рівню розвитку дитини, що підтверджує її роль не лише як доглядача, а й вчителя. Мама завжди приводила та забирала дитину з клубу, та кожен раз активно цікавилась подіями дня. Загалом, вихователі відзначають міцний емоційний зв`язок ОСОБА_25 з мамою. Ця дитина вже з раннього віку вправно орієнтується у просторі, визначає, об`єкти та пам`ятки у своєму середовищі. Вона також розуміє та використовує концепції часу, такі як день та ніч, сезони, години дня та дні тижня. ОСОБА_25 є яскравим прикладом позитивних властивостей та адаптивних навичок, що слугують основою для її інтелектуального, соціального та емоційного розвитку.
ФОП ОСОБА_15 видано довідку від 19 грудня 2023 року про те, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно користується освітньою послугою «репетитор-онлайн» з дошкільної підготовки від ФОП ОСОБА_15 . Послуга надається згідно з договором № 609230928231 від 28 вересня 2023 року. Замовником освітньої послуги є мати ОСОБА_24 - мама ОСОБА_2 , з якою відбувається уся комунікація стосовно навчального процесу. Оплата за навчання здійснюється своєчасно, заборгованості немає.
Також ФОП ОСОБА_15 надано характеристику від 19 грудня 2023 року про те, що ОСОБА_13 навчається з вчителем початкової школи з вересня 2023 року. Учениця володіє навчальним матеріалом на середньому рівні, навчається не в повну міру своїх сил. Дівчинка за бажанням запам`ятовує матеріал та має розсіяну увагу, проте, має довготривалу пам`ять. Рівень працездатності протягом уроку нестабільний, іноді ОСОБА_25 проявляє небажання виконувати навчальний матеріал, хоча має хороші задатки до навчання. Виявляє логічне мислення та має математичні здібності. Також проявляє інтерес до малювання, математики, спорту. У ОСОБА_25 добре розвинена дрібна моторика рук. ОСОБА_13 старанно виконує усі вправи, якщо вони її зацікавили. До виконання домашніх завдань ставиться відповідально, виконує в повному обсязі та вчасно. Учениця спілкується українською мовою на заняттях та в побуті. Мовлення з нормальним темпом і силою голосу. Дитина проявляє інтерес до української культури та традицій українського народу. ОСОБА_13 є достатньо самостійною та творчою особистістю. До вчителів ставиться з повагою. Дівчинка має добрий загальний розвиток.
01 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій вказала, що у липні 2022 року її дитина, ОСОБА_30 , відкрилася щодо неодноразових епізодів фізичного насилля та навіть сексуальних збочень з боку батька, ОСОБА_48 . Втікаючи від чоловіка з Канади, вона та її дитина наразі є під загрозою фізичного насилля та вивезення дитини за кордон проти волі, тому просила вжити термінових заходів для захисту дитини.
02 лютого 2023 року Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надіслала начальникові Печерського УП ГУНП України в місті Києві лист, в якому йшлося про те, що до вказаної служби надійшла заява від ОСОБА_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_7 , від 02 лютого 2023 року вхідний № 105/78/Р-35 про вчинення домашнього (фізичного та сексуального) насильства щодо її малолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку її чоловіка - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_11 . Зі слів заявниці, ОСОБА_1 систематично вчиняв фізичне та сексуальне насильство стосовно малолітньої дитини, через що ОСОБА_2 змушена була переїхати з малолітньою дитиною до України, до м. Київ. Тому, Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації просила перевірити інформацію, в разі необхідності вжити відповідних заходів та повідомити про проведену перевірку письмово.
Доказів того, що за результатами розгляду заяви відповідачки, поданої до служби у справах дітей та сім`ї, Печерським УП ГУНП України в місті Києві було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення немає.
23 червня 2023 року дитячим гінекологом ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка» проведено огляд дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено діагноз - «гострий вагініт».
Даних про те, що після приїзду в Україну матір дитини підписала декларацію з сімейним лікарем (педіатром) для обслуговування та надання медичних послуг дитині в матеріалах справи не міститься.
03 липня 2023 року Печерським районним у місті Києві центром соціальних служб за зверненням відповідачки надано копію Акта оцінки потреб сім`ї/особи та висновок оцінки потреб сім`ї від 07 червня 2023 року ОСОБА_2 , в якому вся інформація зазначена зі слів матері дитини, а психологом центру рекомендовано відвідати консультації дитячого-лікаря гінеколога, дитячого лікаря психотерапевта та дитячого нейропсихолога. Зі слів відповідачки, вона з дочкою відвідала консультацію дитячого лікаря-гінеколога.
04 липня 2023 року ТОВ «МЦ Медоглядів України» видано довідку про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 6914, згідно з якою у ОСОБА_2 психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання «ІТРМ» відсутні.
24 серпня 2023 року внесено відомості до ЄРДР, кримінальне провадження 12023100030002570, за частиною другою статті 156 КК України на підставі матеріалів, що надійшли від адвоката Сливченко Ю. В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , які містять відомості про можливе вчинення відносно малолітньої ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насильницьких дій сексуального характеру з боку її батька ОСОБА_67 .
22 грудня 2022 року ФОП ОСОБА_26 , психологом, кандидатом психологічних наук, на прохання ОСОБА_2 надано інформаційну довідку вих. № 148 про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено, що з 05 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року було проведено 6 (шість) психологічно-діагностичних консультації з ОСОБА_25 , які було спрямовано на дослідження емоційного стану дівчинки, її стосунків з найближчим оточенням і деяких рис особистості дитини. Візуальні спостереження: ОСОБА_25 привітна, контакт з дитиною дещо утруднений, має адекватну поведінку, володіє культурними навичками, охоче виконує необхідні завдання; на всі консультації ОСОБА_25 приводила мама; в присутності мами дівчинка почувається цілком природно і комфортно; загалом спілкування дитини з мамою має позитивний, дружній характер; ОСОБА_25 завжди приходила в гарному настрої. Діагностика сім`ї: ОСОБА_25 має тісний емоційний зв`язок з мамою, довіряє їй, мама для дівчинки є дуже важливою (малюнки « Моя сім`я », « Сім`я, яку я хочу », « Три дерева », « Пташине гніздо », методики ЦТО, Емоційні вибори, Сходинки самооцінки, « Емоційні стосунки в сім`ї», Рене Жиля , опитувальник «Незакінчені речення», спонтанні малюнки); до батька ОСОБА_25 має амбівалентні (подвійні, протирічні) почуття: з одного боку на несвідомому рівні має емоційний зв`язок з ним, але такий, що носить патологічний, симбіотичний, залежний характер, дуже злиться на нього, має сильний страх щодо нього (малюнки «Моя сім`я», « Людина під дощем», «Сім`я, яку я хочу», « Три дерева », « Пташине гніздо », методики ЦТО, Емоційні вибори, Проективна казка, Казки Л.Дюсс, РАТ, Емоційні вибори, Емоційні стосунки в сім`ї, Рене Жиля ), з другого боку на свідомому рівні, зі слів дитини, має бажання спілкуватись з ним; на несвідомому рівні дівчинка злиться на батьків (методики Проективна казка, казки Л. Дюсс , ТАТ); дитина травмована сімейною ситуацією (коментар психолога: сварки, розлучення батьків завжди для дитини є травматичними подіями). Діагностика емоційного стану: на момент діагностичного обстеження на свідомому рівні ОСОБА_25 має достатньо стабільний емоційний стан (методики « Чарівна країна почуттів », кольоровий тест Люшера , малюнки « Три дерева », « Людина під дощем» методи бесіди і візуального спостереження); на несвідомому рівні дівчинка має придушені почуття злості (візуальні спостереження), провини, яка стосується сексуальної сфери (методика Чарівна країна почуттів); дівчинка має завищену самооцінку, що є нормальним явищем для даного віку дитини, а також вмінням найближчого оточення створити сприятливий простір для нормального психо-емоційного розвитку дитини (методики «Сходинки самооцінки», «Шкала самооцінки», ЦТО); ОСОБА_25 має середній рівень тривожності (тест тривожності Доркі-Амена, візуальне спостереження); суїцидальні нахили дитини знаходяться в межах норми (тест Корольова ); ОСОБА_25 має достатній психологічний ресурс задля подолання життєвих труднощів (малюнок « Людина під дощем»). Більшість малюнків ОСОБА_25 (як діагностичних, так і спонтанних) містять елементи символічної сексуальної тематики, що характерне для дітей, які зазнали сексуального насильства. Загальні зауваження: ОСОБА_25 стала свідком фізичного насильства щодо своєї мами і бабусі, що визначає ОСОБА_25 як жертву насильства згідно з Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Розлучення батьків, будь-який вид насильства з боку будь-якої особи щодо дитини і/або до близьких осіб спричиняють психіці дитини потужний стрес і можуть викликати непередбачувані наслідки для психічного і соматичного здоров`я дитини. Рекомендації: рекомендовано ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройти курс психологічної реабілітації для усунення наслідків дистресу, спричиненого сімейною ситуацією; проживати постійно з мамою; спілкування з батьком проводити виключно в присутності мами і за умови спокійного, позитивного і поважливого ставлення батьків одне до одного; дбайливе ставлення до емоційних потреб з боку дорослого оточення; не рекомендовано піддаватись опитуванню в органах опіки і суді. Батькам - ОСОБА_2 і ОСОБА_77 пройти курс батьківського психологічного консолідування з метою підвищення батьківської компетенції у вирішенні емоційних проблем доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
22 грудня 2023 року ФОП ОСОБА_26 , психологом, кандидатом психологічних наук, на прохання ОСОБА_2 надано інформаційну довідку вих. № 172 про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено, що з 10 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року було проведено психологічно-діагностичну роботу з ОСОБА_25 , яку було спрямовано на дослідження рівня соціально-психологічної адаптації дівчинки до нових умов проживання і навчання. За результатами тесту ОСОБА_25 має низький рівень тривожності. За результатами проективних методик зроблено припущення, що ОСОБА_25 мас стабільний емоційний етан, добре справляється зі стресовими ситуаціями, має високий рівень адаптації. Рекомендовано ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживати постійно з мамою; спілкування з батьком проводити виключно в присутності мами і за умови спокійного, позитивного і поважливого ставлення батьків одне до одного; дбайливе ставлення до емоційних потреб з боку дорослого оточення; не рекомендовано піддаватись опитуванню в органах опіки і суді; батькам ОСОБА_2 і ОСОБА_7 пройти курс батьківського психологічного консультування з метою підвищення батьківської компетенції у вирішенні емоційних проблем дочки.
У рецензії, наданій психологом Центру практичної психології «Розрада», ОСОБА_78 за вих. №1/10 від 17 жовтня 2023 року на інформаційну довідку про психологічно-діагностичні консультації з ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вих. № 148 від 22 грудня 2022 року вказано, що:
«психолог описує інформацію про те, що у дитини після відвідування батька (ред. проживаючи у Канаді) підвищувався рівень тривожності, вона грала в ігри, що носили сексуальний характер... «проте, не вказано, про які саме ігри йде мова і що психолог або мати дитини вважають «іграми, що носять сексуальний характер». Там же вказано, що ОСОБА_25 «...категорично відмовлялася від вечірніх гігієнічних процедур геніталій» - у документах отриманих від адвоката міститься інформація про те, що дитина має захворювання на гострий вагініт, що може свідчити про те, що дитині було неприємно і боляче проводити гігієнічні процедури і це ніяк не пов`язано з зустрічами з батьком. Далі по тексту вказано, що дитина "...розповідала про епізоди сексуальної поведінки батька в її присутності, а також про епізоди фізичного насильства батька по відношенню до неї..." - однак жодної конкретики до звинувачень такого характеру інформації не надано, не вказано про які епізоди йде мова і що саме робив батько. Такі речення можна розглядати як наклеп, що несе моральну та матеріальну шкоду батьку дитини;
психолог зазначила, що отримала від матері інформацію щодо «...нервово-емоційного напруження...», «часті неадекватні негативні емоції (плач, хникання, вередування); зниження настрою; немотивовані напади гніву; високий індекс вікових страхів (страхи більш молодшого або більш старшого віку); висока конфліктність з оточуючими дорослими й дітьми (сам створює конфлікти); малюнки на вільні теми забарвлені у похмурі кольори, мають песимістичний зміст... ". Однак, психолог не вказала ніяких прикладів і не зробила жодної оцінки даної інформації, звертаючи уваги лише на «шкідливі звички» та «заїкання, що з`являється періодично», оцінивши їх як «хронічний характер нервово-емоційного напруження у дитини». Враховуючи ситуацію, варто було вказати, що прояви, зазначені вище можуть бути наслідком переїзду, розлученням з батьком, негативним впливом зі сторони матері;
психолог вказала велику кількість використаних для діагностики методик, які вона бере з «Переліку психо-соціальних методик та методик для соціально-психологічних обстежень», який є частиною Методичних рекомендацій «Застосування діагностичних мінімумів в діяльності працівників психологічної служби»...» однак, в даному виданні зазначено лише половина методик використаних психологом, ОСОБА_26 . Деякі з методик («Емоційні вибори дитини»; Проективна казка «Пригоди поросятка Чорненька ніжка»;) взагалі відсутні, так як не вказано автора і віднайти дані методики не було можливості. Також вказано методику, яку психолог ймовірно самостійно модифікувала - «Три дерева. Шкала самооцінки» автор ОСОБА_79 , але самим автором було створено методику «Три дерева», метою якої є оцінка внутрішньо-сімейних стосунків. Інша частина методик широко використовується в роботі практичного психолога, але не входить до рекомендовано списку, хоча психолог повідомляє інше;
психологом не було вказано чи проводилися зустрічі з дитиною в спеціально облаштованому кабінеті і наодинці з дитиною, адже для об`єктивної оцінки стану і поведінки дитини важливим є відсутність будь-яких осіб, окрім дитини та психолога у кабінеті. Відомо, що дитина відчуває себе більш розкуто при відсутності батьків чи інших родичів і рідше проявляє страх у прояві своїх емоцій, почуттів, відкритті інформації особі, яка проводить дослідження. Психолог вказує: ОСОБА_25 привітна, контакт з дитиною дещо утруднений, має адекватну поведінку, володіє культурними навичками, охоче виконує необхідні завдання; на всі консультації ОСОБА_25 приводить мама; в присутності мами дівчинка почувається цілком природно і комфортно; загалом спілкування дитини з мамою має позитивний, дружній характер; ОСОБА_25 завжди приходила в гарному настрої. З цих слів можна зробити висновок, що матір була присутньою на всіх зустрічах, що призводить до відсутності компоненту довіри між дитиною і психологом і не може нести оцінку вільної відкритої роботи;
при описі результатів діагностики сімейної атмосфери психолог вказує, що « ОСОБА_25 має тісний емоційний зв`язок з мамою...» і т.д., а про батька говорить, що «...має емоційний зв`язок з ним, але такий, що носить патологічний, симбіотичний, залежний характер...» і вказує, що використовувала для цієї оцінки методики, серед яких вказана методика «Людина під дощем» ( ОСОБА_80 , ОСОБА_81 ), яка спрямована для діагностики дітей від 9-ти років і має метою оцінку вміння справлятися з або адаптуватися до критичних, стресових ситуацій. Тобто дана методика взагалі не має жодного відношення до аналізу стосунків з батьком. Оцінюючи інформацію із цього розділу, можна зробити висновок про свідоме негативне відношення психолога до батька;
в розділі оцінки емоційного стану дитини психолог описує результати деяких методик, серед яких «на несвідомому рівні дівчинка має придушені почуття злості (візуальні спостереження), провини, яка стосується сексуальної сфери (методика Чарівна країна почуттів) (коментар психолога - почуття провини в сексуальній сфері у дитини може свідчити про сексуальне насильство по відношенню до неї)». Психолог робить дуже швидкі висновки зі звинуваченням у сексуальному насильстві, але не дає варіантів можливих причин отриманих результатів, якими можуть бути захворювання статевих органів дитини, сором у дитини за те, що вона повідомила матері інформацію щодо батька, яка не підтвердилася (ред. згідно з документами проведеної роботи у Канаді);
нижче психолог зазначила «Більшість малюнків ОСОБА_25 (як діагностичних, так і спонтанних) містять елементи символічної сексуальної тематики, що характерне для дітей, які зазнали сексуального насильства», але психолог не уточнює про що йде мова і чи справді її висновки відповідають малюнкам і їх оцінці;
у рекомендаціях в кінці інформаційної довідки психолог рекомендує батькам «...пройти курс батьківського психологічного консультування з метою підвищення батьківської компетенції у вирішенні емоційних проблем доньки...», тобто психолог, умисно, стверджуючи, що батько вчинив насильство над дитиною, рекомендує батькам домовитися. Не було виявлено рекомендацій пройти дослідження батьку і пройти корекційну роботу з кривдниками, що було б логічним, оцінюючи текст вище;
у цілому інформаційна довідка має досить мало інформації, відсутня будь-яка конкретика. А, враховуючи зроблені психологом висновки та вказане психологом пройдене особисте навчання, текст довідки мав би містити конкретні елементи роботи, які призвели до цих висновків».
У висновку спеціаліста, кандидата психологічних наук, ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на базі «Зеленої кімнати» Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 27 вересня 2023 року, зазначено, що відповідно до критеріїв психологічної науки і визначення поняття «сексуального насильства над дитиною», відносно малолітньої ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснювалося сексуальне насильство у вигляді створення батьком умов спостерігання дитиною його оголеності (батько, відповідно до свідчень дитини, неодноразово ходив в оголеному вигляді по помешканню, спав в оголеному вигляді в ліжку при доступності дитини до його ліжка. Малолітня ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має ознаки дитини, яка зазнала розбещення в ранньому віці. Водночас не було виявлено ситуацій фізичного та контактного сексуального насильства над нею, здійсненого будь-ким. Натомість, були виявлені ситуації, які психологічною наукою зараховуються до сексуального насильства над дітьми, зокрема: дитина була непоодиноко свідком перебування батька в оголеному вигляді. Мотивація неодноразової демонстрації батьком ОСОБА_82 своєї оголеності в присутності дитини наразі є невідомою. Ймовірніша за все, що така поведінка батька і стала причиною ранньої сексуалізації дитини, тобто спричинила до розбещення малолітньої.
У висновку експерта № 0111/23/1 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження із застосуванням поліграфа від 01 листопада 2023 року, складеного судовим експертом Назаровим О. А. на замовлення сторони позивача, зазначено, що:
«1. Підекспертна особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатом участі у проведенні експертно-психологічного дослідження із застосуванням поліграфа EyeDetect з урахуванням встановлених автоматизованою системою Converus обрахунку балів, сформованого когнітивного навантаження на приховування (спотворення) орієнтовної інформації, яка пов`язана з обставинами щодо можливих фактів дій сексуального характеру його ОСОБА_84 як батька стосовно своєї доньки ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 1) переодягання ОСОБА_84 до оголеного вигляду перед донькою ОСОБА_24 , 2) показування ОСОБА_85 , своїй доньці ОСОБА_24 оголеного чоловічого статевого органу, 3) демонстрації (показування) ОСОБА_86 своїй доньці ОСОБА_24 своїх оголених сідниць за блоками тверджень R1, R2, R3, R4 російськомовного та англійськомовного варіанту тестового формату 4R МСТ (EyeDetect Multi-issue Comparison Test) діагностики актуальних проблем - не має».
У копії відповіді Координаційного центру з надання правничої допомоги № Г-1087/001/1178 від 14 травня 2024 року зазначено, що у Реєстрі, що ведеться Координаційним центром, відсутні відомості про психолога, кандидата психологічних наук, ОСОБА_23 ; заяву про участь у конкурсі з відбору психологів, які можуть залучатися до кримінальних проваджень за участю малолітніх, неповнолітніх осіб через регіональні/міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_23 не подавала.
У копії довідки ГО «Точка Росту: Освіта і Наука» від 16 травня 2024 року зазначено, що відповідно до результатів народного голосування відзнаки «Академічна негідність 2021» ОСОБА_87 , докт. психол. наук, голова Української асоціації християнської психології визнана «Псевдонауковцем 2021». Відзнака «Академічна негідність року» - це оціночні судження, які надала науковоосвітянська спільнота колегам, що застосовують негативні академічні практики для підвищення статусу, кар`єрного просування та утримання на посадах.
У листі-відповіді Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 31 серпня 2023 року № 452аз/27/01/3-2023, наданій на адвокатський запит представника позивача щодо надання інформації стосовно ОСОБА_8 , зазначено, що станом на 30 серпня 2023 року за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ЄІС МВС» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться та в розшуку не перебуває.
19 грудня 2023 року винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023100030002570 від 24 серпня 2023 року внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за частиною другою статті 156 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, що підтверджується листом слідчої Деснянського УП ГУНП у м. Києві Редковолосової Наталії від 12 січня 2024 року.
У листі ОСОБА_88 від 03 жовтня 2023 року йдеться про те, що з боку ОСОБА_8 було неодноразово надано фінансову допомогу на потреби ОСОБА_88 у боротьбі за свободу та незалежність України.
31 січня 2024 року Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією надано висновок про умови проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , в якому, зокрема, зазначено, що відповідно інформації з Реєстру територіальної громади міста Києва малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , в місті Києві зареєстрованою не значиться. Дитина фактично проживає разом з матір`ю, ОСОБА_2 , в двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_9 на підставі договору оренди від 14 липня 2023 року. За вказаною адресою 29 вересня 2023 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та фахівцем із соціальної роботи Деснянського районного в місті Києві центру соціальних служб проведено обстеження житлово-побутових умов проживання. Під час обстеження встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю, яка займається її вихованням та здійснює утримання, дитина поводиться впевнено та почувається захищеною. Стосунки між матір`ю та донькою доброзичливі та люблячі. Умови проживання добрі. Для дитини облаштована окрема кімната, в кімнаті є стіл для малювання, багато іграшок, ліжко для сну. Наявні дитячі речі відповідно до віку дитини та сезону. Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування вважає, що малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , проживає в належних житлово-побутових умовах, повністю прижилася та соціалізована в Україні.
Свідок ОСОБА_89 у судовому засіданні 15 березня 2024 року показала, що є кумою та знайомою позивача зі студентських років. Відповідачку свідок бачила один раз, коли передавала їй посилку від позивача. Свідок вказує, що знає позивача, як гарну людину. Свідок залишала своїх дітей разом з позивачем, коли останній був в Києві і він гарно про них піклувався. На думку свідка, позивач гарний батько, дуже любить дочку та хоче з нею спілкуватися. Коли позивач приїжджав до Києва, то привіз подарунки своїй дочці, які перебувають у свідка. Позивач не передав подарунки дитині тому, що не знав, де вона знаходиться.
У матеріалах справи міститься також копія відеозаписів спілкування ОСОБА_8 з ОСОБА_24 від 2 травня 2024 року (усього 4 відеозаписи) та копія рецензії № 1/05 від 9 травня 2024 року на відеозаписи спілкування ОСОБА_9 з ОСОБА_90 від 2 травня 2024 року, наданої психологом Центру практичної психології «Розрада» ОСОБА_78 , в якій йдеться про те, що:
«На першому записі ми бачимо ОСОБА_8 , який знаходиться у авто і який одягнув на себе шапку у вигляді голови ведмедя для того, щоб зняти напругу у спілкуванні та додати настрою дитині. Враховуючи те, що дитина не спілкувалася з батьком протягом двох років, такий крок зі сторони батька мав позитивний вплив.
На початку першого відеозапису ми бачимо, що мати дитини підняла слухавку і кличе дитину до спілкування. Дитина з`являється на відео і, як тільки бачить батька, то одразу посміхається, але, кидаючи погляд на матір, обличчя якої вже не видно на записі, дитина відмовляє батьку словами « ОСОБА_91 , я з тобою не хочу говорити. Не дзвони мені більше». На що ОСОБА_55 , намагаючись втримати розмову, каже «Це не ОСОБА_91 , це дядько ведмідь з Торонто ». Всю цю розмову дитина посміхається, їй очевидно подобається образ батька і вона хотіла би продовжити спілкування. Далі дитина зникає з відео і мати повідомляє, що вона не буде бігати за дитиною і кладе телефон екраном догори. Далі ми чуємо якісь віддалені звуки і бачимо стелю гойдалки або бесідки, де знаходиться телефон.
На другому відео ми на початку спостерігаємо як ОСОБА_55 телефонує до дочки. Він вже знаходиться не в авто, а на дитячому ігровому майданчику. Коли підняли слухавку, ми бачимо ОСОБА_25 , яка одразу починає говорити « ОСОБА_91 , я з тобою, я з тобою...» і замовкає, коли помічає на екрані дівчинку ОСОБА_93 . ОСОБА_55 каже ОСОБА_25 , що він дядечко ведмідь і питає у ОСОБА_25 чи впізнала вона дівчинку. Далі батько пропонує ОСОБА_25 привітатися з ОСОБА_94 . ОСОБА_25 вітається, посміхається, але весь час поглядає на матір, яка сидить поруч. Обличчя матері ми не бачимо, але, ОСОБА_25 декілька разів на неї дивлячись і вагаючись чи продовжувати розмову, посміхається, і все ж таки відповідає на питання ОСОБА_96 «Як у тебе справи?» - « Добре ». Далі дівчинка махає з посмішкою рукою та каже «Все одно не хочу розмовляти" і зникає з екрану. Наступні змоги ОСОБА_96 і ОСОБА_99 поговорити не увінчуються успіхом, ОСОБА_25 на відео більше не з`являється і відео закінчується.
Третє відео також починається з того, що ОСОБА_55 дзвонить до ОСОБА_25 . Слухавку довго не піднімають. Потім на відео знову з`являється ОСОБА_25 , яка одразу говорить « ОСОБА_91 , я з тобою... Дай мені спокій. Я з тобою не хочу говорити. Дай мені спокій» І зникає з відео. ОСОБА_55 намагається заохотити ОСОБА_25 «ОСОБА_108, це ж дядько ведмідь, це не папа", на що знову з`являється ОСОБА_25 і говорить: «Я знаю, що це ти. І я з тобою не хочу говорити» і зникає. Далі ОСОБА_55 пропонує ОСОБА_25 поговорити з ОСОБА_94 , але ОСОБА_25 більше не з`являється на відео, хоча ОСОБА_55 далі продовжує говорити, говорить про те, що він її любить, що скучив. Далі ми спостерігаємо як ОСОБА_55 розмовляє з ОСОБА_94 і далі говорить до ОСОБА_25 , заохочуючи її до розмови, кличе, говорить про свою любов до неї. На відео ОСОБА_25 більше з`являється.
На четвертому відео ми знову бачимо як ОСОБА_55 дзвонить і слухавку дуже довго не піднімають. Потім ми спостерігаємо, що на дзвінок відповіли, відтворення відео зі сторони ОСОБА_25 поставлено на паузу, чутно, що ОСОБА_25 говорить « ОСОБА_91 я з тобою не буду говорити», на що ОСОБА_55 питає: « А з ОСОБА_102 і дядечком ведмедем хочеш говорити?», на що ОСОБА_25 відповідає: «Ні, не хочу. Я не хочу ні з ким розмовляти. Я хочу розмовляти з ким, хто мені дає тиждень спокій». ОСОБА_55 перепитує, але відповіді не отримує. Подальші спроби ОСОБА_96 продовжити розмову з ОСОБА_25 не увінчуються успіхом. ОСОБА_55 прощається з ОСОБА_25 і закінчує дзвінок». Психолог зазначає, що є необхідність у залученні медіатора до налагодження контакту батько-дитина.
Також у матеріалах справи міститься фрагмент з листування позивача з відповідачкою щодо можливості поспілкуватися з дочкою віддалено один на один.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, що можуть перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції 1950 року. Таке втручання буде порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не згідно із законом, не відповідає легітимним цілям, переліченим у пункті 2 цієї статті, та не вважається необхідним у демократичному суспільстві (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 2-4237/12 (пункт 51)).
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини, яку Верховна Рада України ратифікувала 27 лютого 1991 року).
Держави-учасниці забезпечують те, щоби дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини (частина перша статті 9 вказаної Конвенції).
Питання незаконного переміщення та утримання дітей на міжнародному рівні врегульовано в Гаазькій конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі - Гаазька конвенція), яка набула чинності для України 01 вересня 2006 року.
Згідно зі статтею 1 Гаазької Конвенції 1980 року цілями цієї Конвенції є: a) забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав; та b) забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.
За змістом статті 3 Гаазької конвенції переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо:
a) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування; та
b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.
Виходячи зі змісту Гаазької Конвенції 1980 року, для прийняття рішення про повернення дитини необхідно встановити, по-перше, що дитина постійно мешкала в Договірній державі безпосередньо перед переміщенням або утриманням (пункт «а» частини першої статті 3 Конвенції); по-друге, переміщення або утримання дитини було порушенням права на опіку або піклування згідно із законодавством тієї держави, де дитина проживала (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції); по-третє, заявник фактично здійснював права на опіку до переміщення дитини або здійснював би такі права, якби не переміщення або утримання (пункт «b» частини першої статті 3 Конвенції).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 344/20234/19 (провадження № 61-13287св21) зазначено, що:
«відповідно до статті 12 Гаазької конвенції, якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини. Судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, про який йдеться в попередньому пункті, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.
Апеляційний суд установив, що згоди на залишення дитини в Україні батько дитини не надавав, а з позовом до суду про її повернення до місця постійного проживання ОСОБА_1 звернувся в межах річного строку з початку незаконного утримування дитини на території України.
За таких обставин дитина підлягала поверненню до Держави Ізраїль у випадку встановлення судами відсутності перешкод для такого повернення, вичерпний перелік який наведено в статтях 13, 20 Гаазької конвенції.
У статті 13 Гаазької конвенції передбачено, що незважаючи на положення статті 12, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що:
a) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або
b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку. Розглядаючи обставини, про які йдеться в цій статті, судові й адміністративні органи беруть до уваги інформацію про соціальне походження дитини, подану Центральним органом або іншим компетентним органом країни постійного проживання дитини.
За змістом статті 20 Гаазької конвенції у поверненні дитини відповідно до положень статті 12 може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основних свобод.
Обов`язок доведення наявності підстав для відмови у поверненні дитини Гаазька конвенція покладає на особу, яка вчинила протиправне вивезення або утримання дитини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 334/5244/23 (провадження № 61-1532св24) вказано, що:
«26. Частина друга статті 12, частини перша, друга статті 13 і стаття 20 Конвенції 1980 року визначають вичерпний перелік обставин, за яких суд має право відмовити у поверненні дитини до місця її постійного проживання:
26.1. Якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини. Судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після спливу річного терміну, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі (частини перша та друга статті 12 Конвенції 1980 року).
26.2. Незважаючи на положення попередньої статті, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що: a) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку. Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку (частини перша та друга статті 13 Конвенції 1980 року).
26.3. У поверненні дитини відповідно до положень статті 12 може бути відмовлено, якщо воно не допускається основними принципами запитуваної держави в галузі захисту прав людини й основоположних свобод (стаття 20 Конвенції 1980 року).
27. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (частина перша статті 18, частина перша статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).
28. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
29. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (частина перша статті 9 Конвенції про права дитини).
30. Поняття найкращих інтересів дитини слід оцінювати у світлі виключень, передбачених Конвенцією 1980 року, які стосуються плину часу (стаття 12), умов застосування Конвенції 1980 року (частина перша статті 13), а також дотримання фундаментальних принципів запитуваної держави стосовно захисту прав людини й основоположних свобод (стаття 20). Це завдання постає насамперед перед національними органами запитуваної держави, які, зокрема, мають перевагу прямого контакту із зацікавленими сторонами. Виконуючи своє завдання відповідно до статті 8 Конвенції 1950 року, національні суди користуються свободою розсуду, яка залишається предметом європейського контролю, в рамках якого Європейський суд з прав людини розглядає відповідно до Конвенції 1950 року рішення, які ті органи ухвалили, користуючись цією свободою.
Стаття 8 Конвенції 1950 рокупокладає на державні органи конкретний процесуальний обов`язок щодо цього: розглядаючи запит про повернення дитини, суди повинні розглянути не лише вірогідні твердження про «серйозний ризик» для дитини у разі її повернення, але й ухвалити рішення із наведенням конкретних підстав у світлі обставин справи. Як відмова у прийнятті до уваги заперечень щодо повернення, які можуть підпадати під дію статей 12, 13 і 20 Конвенції 1980 року, так і недостатнє наведення підстав в рішенні про відхилення таких заперечень суперечитимуть вимогам статті 8 Конвенції 1950 року, а також намірам і меті останньої. Необхідне належне вивчення таких тверджень, яке має підтримуватися наведенням національними судами підстав, що не є автоматичними чи стереотипними, а досить деталізованими у світлі виключень, викладених у Конвенції 1980 року, яку треба тлумачити вузько (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 26 листопада 2013 року у справі «Х проти Латвії», заява № 27853/09 (пункти 101, 107); від 28 січня 2021 року у справі «Сатановська та Роджерс проти України», заява № 12354/19 (пункт 31))».
Європейський суд з прав людини зазначив, що не лише зі статті 8 Конвенції, але й із самої Гаазької конвенції, враховуючи прямо закріплені в ній виключення до принципу своєчасного повернення дитини до її країни постійного проживання, безпосередньо випливає те, що таке повернення не може бути призначене автоматично або механічно (див. справи «Maumousseau та Washington», згадана вище, § 72, і «Neulinger та Shuruk», згадана вище, § 138). В контексті розгляду поданого в рамках Гаазької конвенції запиту про повернення, який, відповідним чином, є відмінним від провадження щодо батьківської опіки, поняття найкращих інтересів дитини повинне оцінюватися у світлі виключень, передбачених Гаазькою конвенцією, які стосуються плину часу (стаття 12), умов застосування Конвенції (стаття 13 (а) і існування «серйозного ризику» (стаття 13 (b), а також дотримання фундаментальних принципів запитуваної держави, що стосуються захисту прав людини та основних свобод (стаття 20). Це завдання стоїть в першу чергу перед національними органами запитуваної держави, які, зокрема, мають перевагу прямого контакту із зацікавленими сторонами. При виконанні свого завдання відповідно до статті 8 національні суди користуються свободою розсуду, яка при цьому залишається предметом європейського контролю, в рамках якого Суд розглядає відповідно до Конвенції рішення, які ці органи ухвалили, користуючись цією свободою (див., з відповідними змінами, справу «Hokkanen проти Фінляндії», рішення від 23 вересня 1994 року, § 55, Series A no. 299-A; а також «Maumousseau та Washington», згадану вище, § 62, та «Neulinger та Shuruk», згадану вище, § 141). Суд вважає, що гармонійне тлумачення Європейської конвенції та Гаазької конвенції (див. вище, пункт 94) може бути досягнуте за умови дотримання наступних двох умов. По-перше, запитуваний суд повинен по-справжньому брати до уваги фактори, які можуть становити виключення до негайного повернення дитини в застосування статей 12, 13 і 20 зазначеної конвенції, особливо якщо вони згадуються однією із сторін судового провадження. Такий суд потім повинен ухвалити рішення, яке є достатньо аргументованим з цього питання, з тим щоб Суд мав змогу перевірити, що ці питання були належним чином розглянуті. По-друге, ці фактори повинні бути оцінені у світлі статті 8 Конвенції (див. справу «Neulinger та Shuruk», згадана вище, § 133). Таким чином, Суд вважає, що стаття 8 Конвенції накладає на державні органи конкретне процесуальне зобов`язання в цьому відношенні: розглядаючи запит про повернення дитини, суди повинні розглянути не лише вірогідні твердження про «серйозний ризик» для дитини в разі її повернення, але й ухвалити рішення із наведенням конкретних підстав у світлі обставин справи. Як відмова в прийнятті до уваги заперечень щодо повернення, яке може підпадати під дію статей 12, 13 і 20 Гаазької конвенції, так і недостатнє наведення підстав в рішенні про відхилення таких заперечень суперечитиме вимогам статті 8 Конвенції, а також намірам та меті Гаазької конвенції. Необхідне належне вивчення таких тверджень, яке має підтримуватися наведенням національними судами підстав, які є не автоматичними чи стереотипними, а досить деталізованими в світлі виключень, викладених у Гаазькій конвенції, яка повинна тлумачитися вузько (див. згадану вище справу «Maumousseau та Washington», § 73). Це також дозволить Суду, завдання якого не полягає в заміні національних судів, здійснити покладений на нього європейський нагляд (CASE OF X v. LATVIA, № 27853/09, § 98, 101, 106, 107, ЄСПЛ, від 26 листопада 2013 року).
Стаття 8 Конвенції наклала процесуальне зобов`язання на латвійські органи влади, вимагаючи, щоб правдоподібне твердження про «серйозний ризик» для дитини в разі повернення було ефективно розглянуте судами, а їхні висновки були викладені у вмотивованому судовому рішенні (див. вище, пункт 107). Відповідно до статті 13 (b) Гаазької конвенції, суди, які розглядають запит про повернення, не зобов`язані задовольняти його, «якщо особа, установа або інший орган, який виступає проти повернення дитини, встановлює, що ... існує серйозний ризик». Саме той батько, який виступає проти повернення, повинен в першу чергу надати в цьому зв`язку достатні докази. Таким чином, у даній справі саме заявниця повинна була надати достатні докази на обґрунтування своїх тверджень, які, крім того, повинні були стосуватися існування ризику, спеціально кваліфікованого статтею 13 (b) як «серйозного». Крім того, Суд зазначає, що хоча останнє положення не є обмежувальним в питанні точного значення «серйозного ризику», - який може спричинити не тільки «фізичну чи психологічну шкоду», але й «нестерпну ситуацію», - воно не може тлумачитися у світлі статті 8 Конвенції як таке, що включає всі незручності, неминуче пов`язані з процесом повернення: виключення, передбачене в статті 13 (b), стосується лише ситуацій, які виходять за рамки того, що дитина може розумно витримати. Заявниця виконала своє зобов`язання, надавши звіт психолога про те, що існує ризик травми для дитини в разі негайного розлучення з її матір`ю. Крім того, вона також заявила, що Т. мав судимості, і послалася на випадки жорстокого поводження з його боку. Відповідно, латвійські суди повинні були провести ефективну перевірку, що дозволила б їм підтвердити або ж відхилити існування «серйозного ризику» (див. справу «В. проти Бельгії», № 4320/11, §§ 70-72, рішення від 10 липня 2012 року). Відповідно, Суд вважає, що відмова взяти до уваги таке твердження, підтримане заявницею в тому, що воно базувалося на висновках, наданих спеціалістом, які могли б розкрити можливе існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Гаазької конвенції, суперечила вимогам статті 8 Конвенції. Незмагальний характер звіту психолога не був достатнім для того, щоб звільнити суди від їхнього обов`язку ефективно його розглянути, тим більше що повноваження окружного суду дозволяли йому надати цей документ сторонам для перехресного допиту ними або навіть призначити іншу експертизу з власної ініціативи, що дозволяло законодавство Латвійської Республіки (див. вище, пункт 45). Питання про те, чи могла матір поїхати за своєю дитиною до Австралії і підтримувати контакт з нею, також слід було розглянути. Крім того, Суд підкреслює, що в будь-якому випадку, оскільки права, що гарантуються статтею 8 Конвенції, яка є частиною латвійського законодавства і підлягає прямому застосуванню, становлять «фундаментальні принципи запитуваної держави, які стосуються захисту прав людини та основних свобод» за змістом пункту 20 Гаазької конвенції, окружний суд не міг обійтися без розгляду таких питань з огляду на обставини справи. Що стосується необхідності дотримання коротких строків, встановлених Гаазькою конвенцією, і на які посилався Ризький окружний суд в мотивувальній частині свого рішення (див. вище, пункт 25), Суд повторює, що хоча стаття 11 зазначеної конвенції дійсно передбачає, що судові органи повинні діяти оперативно, це не звільняє їх від обов`язку здійснити ефективну перевірку тверджень однієї зі сторін, основаних на одному з чітко передбачених виключень, а саме на статті 13 (b) в цій справі (CASE OF X v. LATVIA, № 27853/09, § 115 - 118, ЄСПЛ, від 26 листопада 2013 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що стаття 8 ЄКПЛ покладає на національні органи влади конкретний процесуальний обов`язок у контексті провадження за Гаазькою конвенцією: під час розгляду заяви про повернення дитини суди повинні не тільки розглянути небезпідставні твердження про існування «серйозного ризику» для дитини у випадку повернення, а й ухвалити рішення, в якому будуть наведені конкретні причини з огляду на обставини справи. Відмова врахувати заперечення проти повернення, які можуть підпадати під сферу дії статей 12, 13, 20 Гаазької конвенції, і недостатня аргументація у рішенні про відхилення таких заперечень, суперечили б вимогам статті 8 ЄКПЛ, а також меті та завданню Гаазької конвенції. Необхідним є належний розгляд таких тверджень, продемонстрований національними судами в його аргументації, що не є шаблонною та стандартною, а достатньо детальною з огляду на винятки, передбачені Гаазькою конвенцією, які треба тлумачити вузько. Це також дозволить ЄСПЛ, завдання якого полягає не у підміні собою національних судів, здійснювати доручений йому європейський нагляд (SATANOVSKA and RODGERS v. UKRAINE, § 31, ЄСПЛ, 28 січня 2021 року).
Європейський суд з прав людини звернув увагу, що у справі заявників суд першої інстанції, дослідивши обставини справи під час повноцінного судового розгляду, вирішив відмовити у задоволенні заяви про повернення дитини з огляду на винятки, передбачені Гаазькою конвенцією. Зокрема, беручи до уваги три висновки психологічного обстеження й усні показання психолога під час судового розгляду, суд першої інстанції виснував, що повернення дитини до Сполученого Королівства поставить її під загрозу заподіяння психічної шкоди у розумінні пункту «b» першого абзацу статті 13 Гаазької конвенції. Під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції. Висновки судів нижчих інстанцій згодом були відхилені Верховним Судом, який зробив протилежний висновок - про відсутність ризику заподіяння психічної шкоди у випадку повернення дитини до Сполученого Королівства (SATANOVSKA and RODGERS v. UKRAINE, § 32, ЄСПЛ, 28 січня 2021 року).
Європейський суд з прав людини зазначив, що головне питання у цій справі полягає у тому, чи дотримався Верховний Суд процесуальних зобов`язань за статтею 8 ЄКПЛ стосовно надання конкретного та детального обґрунтування у контексті винятків, передбачених Гаазькою конвенцією, під час скасування рішень судів нижчих інстанцій і видачі розпорядження про повернення дитини. На думку ЄСПЛ, той із батьків, хто виступає проти повернення, має, насамперед, надати достатньо доказів щодо цього. Відповідачка виконала свій обов`язок, надавши висновки психологічного обстеження, які мали значення для оцінки існування серйозного ризику того, що повернення дитини поставить останню під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди. А суд першої інстанції розглянув ці висновки та перевірив їх, безпосередньо допитавши психолога під час судового розгляду. На підставі попередньої практики ЄСПЛ виснував, що суд першої інстанції надав сторонам можливість перехресного допиту психолога, забезпечивши цим змагальність сторін під час розгляду висновків, і такі докази становили невід`ємну частину справи. Тому їх не можна було згодом опосередковано відхилити як невідповідні або неважливі (SATANOVSKA and RODGERS v. UKRAINE, § 33, ЄСПЛ, 28 січня 2021 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2021 року в справі № 2-4237/12 (провадження № 14-21звц21) з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ вказано, що «Верховний Суд взагалі не розглянув питання, чи були висновки психологічного обстеження й усні показання психолога відповідними та достовірними, не навів жодних причин, чому не взяв їх до уваги, не розглянув ключові докази, які були відповідними, та не пояснив, яке значення вони мали, і які висновки слід було зробити. А у § 36 рішення ЄСПЛ звернув увагу на те, що Верховний Суд не здійснив ефективний перегляд заперечення відповідачки, які ґрунтувалися саме на пункті «b» першого абзацу статті 13 Гаазької конвенції. Тому Велика Палата Верховного Суду має, зокрема, оцінити доводи відповідачки стосовно того, що повернення дитини до Сполученого Королівства загрожуватиме заподіянням їй фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку. Суди першої й апеляційної інстанцій дослідили висновки за результатами психологічних досліджень від 12 лютого 2013 року, 30 грудня 2013 року та 28 липня 2015 року. […] Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що суди першої й апеляційної інстанцій зробили їхні висновки, проаналізувавши показання допитаного в суді першої інстанції психолога, який пояснив, що проблем з адаптацією у дитини за місцем проживання та у дитячому садочку немає; дитина сприймає місце проживання в Україні постійним і комфортним для себе та своєї сім`ї; існує серйозний ризик того, що повернення до Сполученого Королівства створить для дитини загрозу заподіяння психічної та фізичної шкоди. […] За обставин цієї справи складені психологом як спеціалістом висновки є належними, допустимими та достатніми доказами. У Великої Палати Верховного Суду немає підстав не брати до уваги досліджені судами першої й апеляційної інстанцій докази, що мають значення для застосування пункту «b» першого абзацу статті 13 Гаазької конвенції та підтверджують наявність обґрунтованих ризиків заподіяння шкоди психіці дитини внаслідок її повернення до Сполученого Королівства. […] У § 35 рішення ЄСПЛ вказав, що Верховний Суд не навів жодного аналізу тверджень відповідачки про відсутність у неї можливості поїхати зі своїм сином до Сполученого Королівства через проблеми зі здоров`ям, коштами та візою, хоча питання про можливе заподіяння шкоди дитині у випадку її повернення було пов`язане саме з розлученням відповідачки та дитини. […] Велика Палата Верхового Суду вважає, що факти, встановлені судами, а також наведені пояснення представника відповідачки підтверджують її доводи про відсутність у неї можливості вільно їздити до Сполученого Королівства у разі задоволення позову та розлучення із дитиною. За такої ситуації у суду тим більше немає підстав ставити під сумнів наявність ризиків, про які зазначив у письмових висновках психолог, допитаний у суді першої інстанції. Тому, враховуючи вказане, зміст рішення ЄСПЛ, факти, які встановили суди першої й апеляційної інстанцій, докази, які дослідили ці суди, а також пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який не взяв до уваги відповідні доводи відповідачки, не є належно обґрунтованими. У контексті винятків, передбачених Гаазькою конвенцією, досліджені судами у цій справі належні та допустимі докази є достатніми для підтвердження заперечень відповідачки проти повернення дитини до Сполученого Королівства. Висновки судів першої й апеляційної інстанцій ухвалені на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу їхніх вимог і заперечень, підтверджених відповідними доказами. Право батьків і дітей бути поряд один із одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, що можуть перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 ЄКПЛ. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не згідно із законом, не відповідає легітимним цілям, переліченим у пункті 2 цієї статті, та не може вважатися необхідним у демократичному суспільстві. Відмова у задоволенні позову у цій справі становить втручання у гарантоване статтею 8 ЄКПЛ право позивача, але з огляду на викладене вище немає жодних підстав виснувати про порушення такого права у світлі пункту 2 статті 8 ЄКПЛ. З огляду на встановлені судами першої й апеляційної інстанцій ризики (пункт «b» першого абзацу статті 13 Гаазької конвенції) втручання у право позивача, гарантоване статтею 8 ЄКПЛ, переслідує легітимну мету, а саме захист прав і свобод дитини. […] Принцип додержання найкращих інтересів дитини також закладений і в Гаазькій конвенції. Неповернення дитини до країни проживання іноді може бути виправдане в силу об`єктивних причин, які відповідають інтересам дитини, на які вказують передбачені у цій конвенції виключення, зокрема у випадку серйозного ризику того, що повернення дитини завдасть їй фізичної чи психічної шкоди. Задля досягнення означеної вище легітимної мети та найкращого задоволення інтересів дитини за існування встановленого судами на підставі належних, допустимих і достатніх доказів серйозного ризику того, що повернення дитини поставить її під загрозу заподіяння шкоди психіці, відмова у позові є виправданою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 335/5615/19 (провадження № 61-11223св20) заначено, що:
«відповідно до висновку спеціаліста-психолога від 30 серпня 2019 року метою психологічного обстеження дитини було:
визначення характеру взаємовідносин ОСОБА_103 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; встановлення рівня психологічної прив`язаності дитини, а також якості емоційного зв`язку з матір`ю ОСОБА_104 та сестрою ОСОБА_105 ;
з`ясування ролі кожного з батьків у житті ОСОБА_103 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , надання характеристики того, яким чином батько і мати впливають на даному етапі на процес розвитку дитини, формування фізичного і психологічного здоров`я ОСОБА_106 ;
з`ясування, чи буде ситуація вимушено примусової розлуки з матір`ю ОСОБА_104 (у випадку наявності правових підстав для того) при переїзді в іншу країну (з України до Мексиканських Сполучених Штатів) травмуючою для дитини та як вона може вплинути на її психологічний стан.
У справі, що переглядається, обмежившись посиланням на те, що предметом цього позову є виключно повернення малолітньої дитини в порядку виконання державою Україна взятих на себе зобов`язань, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що: відповідач виконала свій обов`язок та надала на підтвердження своїх доводів, зокрема, висновок спеціаліста-психолога від 30 серпня 2019 року, що може підтверджувати існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Конвенції, а тому апеляційний суд повинен був провести ефективну перевірку, що дозволила би підтвердити або ж відхилити існування «серйозного ризику» та ухвалити судове рішення із наведенням конкретних підстав у контексті обставин справи.
Як відмова в прийнятті до уваги заперечень щодо повернення, які можуть підпадати під дію статті 13 Конвенції, так і недостатнє наведення підстав у рішенні про відхилення таких заперечень суперечитиме вимогам статті 8 Конвенції, а також намірам та меті Конвенції».
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (пункт 1 частини першої статті 264 ЦПК України).
У мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення (пункти 1 і 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
при зверненні із заявою ОСОБА_4 вказував, що у липні 2022 року без згоди та дозволу батька ОСОБА_2 незаконно вивезла дитину з Канади та з того часу незаконно утримує її в Україні. Тому позивач просив повернути дитину до місця її постійного проживання у Канаді;
у відзиві ОСОБА_2 вказувала, що позивач ОСОБА_4 агресивно себе поводив, застосовував до неї матеріальне, моральне, психологічне та фізичне насильство. Після зустрічей дитини з батьком у поведінці дитини відбувалися зміни, дитина була напруженою, мовчазною та плакала. Відповідачка вважала, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку (т. 3, а.с. 239-254)
відповідачка ОСОБА_2 вказувала надала складені психологом ФОП ОСОБА_26 інформаційну довідку від 22 грудня 2022 року вих. № 148 (за наслідком проведених психологічно-діагностичних консультації з 05 грудня 2022 року по 22 грудня 2022 року, спрямованих на дослідження емоційного стану дитини, її стосунків з найближчим оточенням і деяких рис особистості) (т. 4, а.с. 22-27); та інформаційну довідку від 22 грудня 2023 року вих. № 172 (за наслідком проведених з дитиною психологічно- діагностичних консультації з 10 грудня 2023 року по 22 грудня 2023 року рівня соціально-психологічної адаптації дитини до нових умов проживання) (т. 5, а.с. 24-26);
у судових документах у справі FS-19-10900, адресованих Вищому суду правосуддя відповідачка ОСОБА_2 описувала факти насильства щодо неї з боку позивача ОСОБА_9 (т., 4, а.с.71-101). Позивач ОСОБА_4 разом із відповіддю на відзив надав копію запису про подію загального характеру регіонального управління поліції Йорка (т. 4, а. с. 173-174, 175, 197). 15 березня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 надала копію висновку спеціаліста ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 (т. 5, а. с. 69-77);
суди не звернули уваги, що відповідач виконала свій обов`язок та надала на підтвердження своїх доводів, зокрема: висновок спеціаліста ОСОБА_23 щодо перебігу психологічної роботи з малолітньою ОСОБА_24 , складені психологом ФОП ОСОБА_26 інформаційну довідку від 22 грудня 2022 року вих. № 148 та інформаційну довідку від 22 грудня 2023 року вих. № 172, судові документи у справі FS-19-10900;
суд першої інстанції не обґрунтував свій висновок про те, що інформаційні довідки, складені психологом ФОП ОСОБА_26 , є неналежними доказами;
суд не наділи оцінки поведінці батьку, яка зафіксована у записах регіонального управління поліції Йорка;
зазначені докази можуть підтверджувати існування серйозного ризику за змістом статті 13 (b) Конвенції, а тому суди повинні були провести ефективну перевірку, що дозволила би підтвердити або ж відхилити існування «серйозного ризику» та ухвалити судове рішення із наведенням конкретних підстав у контексті обставин справи. Як відмова в прийнятті до уваги заперечень щодо повернення, які можуть підпадати під дію статті 13 Конвенції, так і недостатнє наведення підстав у рішенні про відхилення таких заперечень суперечитиме вимогам статті 8 Конвенції, а також намірам та меті Конвенції.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок про наявність підстав для задоволення позову. Тому оскаржені рішення належить скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржені рішення суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року та постанова Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
page
telegram
viber
youtube
