Історія справи

Постанова

Іменем України

3 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 2-3092/11

провадження № 61-35156 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2011 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Власова С. О., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6. про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, припинення права одного з подружжя на утримання, зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2009 року, що набрало законної сили, розірвано шлюб між ним та ОСОБА_6 (прізвище після розірвання шлюбу - ОСОБА_6), стягнуто з нього аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 2 тис. грн, починаючи з 21 серпня 2008 року та на утримання ОСОБА_6, у розмірі 1 тис. грн щомісячно, починаючи з 31 березня 2009 року по 31 березня 2012 року.

На момент ухвалення судом вищевказаного рішення він визнав позов ОСОБА_6, так як вважав, що зможе утримувати малолітню дитину та колишню дружину, однак у силу об'єктивних обставин, у тому числі сімейних, відсутності роботи він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, встановленому судом. Згідно з довідкою районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області від 9 лютого 2011 року загальна сума його заборгованості по аліментам становить 82 645 грн.

Також у нього на утриманні знаходяться батьки похилого віку, інваліди І та ІІ групи, які проживають з ним, і його неповнолітня дочка від першого шлюбу - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. У силу своїх фінансових можливостей він частково сплачує аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте вважав, що відповідачка є працездатною особою та має можливість сама працювати і заробляти собі на життя. Крім того, вона надає бухгалтерські та ріелторські послуги, від яких має дохід, хоча офіційно не працевлаштована.

З урахуванням викладеного ОСОБА_4 просив суд звільнити його від сплати заборгованості по аліментах, які стягуються з нього на підставі вищевказаного судового рішення, припинити право відповідачки на отримання аліментів на її утримання та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2 тис. грн до 300 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 7 липня 2011 року у складі судді Деметрадзе Т. Р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Змінено розмір стягнутих аліментів. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_6 Частково звільнено ОСОБА_4 від сплати заборгованості за аліментами, яка станом на 1 лютого 2011 року становить 82 645 грн, визначено йому до сплати суму заборгованості за аліментами у розмірі 17 500 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту стягнення з позивача аліментів його матеріальне становище погіршилось, а тому розмір аліментів, стягнутих на утримання малолітнього - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягає зменшенню. Необхідною умовою для настання права на утримання одного з подружжя є можливість іншого з подружжя надавати матеріальну допомогу. Позивачем доведено, що такої можливості у нього немає. Крім того, погіршення матеріального стану ОСОБА_4 є обставиною, що має істотне значення, а тому з урахуванням розміру змінених аліментів, майнового стану позивача, принципів розумності та справедливості, останнього слід частково звільнити від сплати заборгованості за аліментами, визначивши йому до сплати 17 500 грн.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2011 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена частково, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_4 щодо звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам змінено, ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_6 на її утримання та утримання малолітнього сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнутих за рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 березня 2009 року, відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, частково звільняючи позивача від сплати заборгованості по аліментах, вказуючи на те, що майновий стан останнього, як платника аліментів, погіршився, не врахував рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 січня 2010 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про зменшення розміру аліментів було відмовлено з мотивів відсутності підстав для такого зменшення. Тобто було встановлено спроможність позивача сплачувати відповідачці стягнуті вищевказаним рішенням суду аліменти. Належних доказів виникнення у позивача, як платника аліментів, тяжкої хвороби, чи наявності іншої обставини, що має істотне значення, як підстави для часткового звільнення ОСОБА_4 від сплати заборгованості по аліментам, ним не надано. Тому доводи позивача щодо часткового звільнення від сплати заборгованості по аліментам є необґрунтованими.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що про розгляд даної справи в апеляційному порядку він не знав, оскільки належним чином не був повідомлений про дату судового засідання, у судовому засіданні участі не приймав, що підтверджується матеріалами справи та диском звукозапису судового засідання у апеляційному суді, тому у встановлений законодавством строк він був позбавлений можливості оскаржити рішення апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 158 ЦПК України 2004 року розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 305 ЦПК України 2004 року апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Перевіряючи явку в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, суд установлює, чи повідомлені ті, хто не з'явився, про час і місце судового засідання з дотриманням вимог закону, чи вручені особам, які беруть участь у справі, судові повістки в строк, визначений частиною четвертою статті 74 ЦПК України 2004 року.

За змістом статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки - повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка - повідомлення - завчасно.

Апеляційним судом установлено, що 22 вересня 2011 року ОСОБА_4 був присутній під час розгляду даної справи в апеляційному суді, що підтверджується журналом судового засідання (а.с. 99-102) та звукозаписувальним технічним засобом судового засідання.

Ураховуючи викладене, доводи касаційної скарги про те, що про розгляд справи в апеляційному порядку ОСОБА_4 не знав, оскільки належним чином не був повідомлений про дату судового засідання, безпідставні.

Інших доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк