Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.03.2019 року у справі №752/5794/18

Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 752/5794/18-ц

провадження № 61-5142 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрмедпром»;

представник відповідача - Ястремський Володимир Петрович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного

суду м. Києва у складі судді Чередніченко Н. П. від 23 серпня 2018 року

та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Саліхова В. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,від 22 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» (далі - ПАТ «Укрмедпром») про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з наказом від 18 липня

2017 року № 7 її було прийнято на посаду юрисконсульта юридичного

відділу ПАТ «Укрмедпром» зі строком випробування - два місяці. Наказом

ПАТ «Укрмедпром» від 01 вересня 2017 року № 9 її було звільнено з посади юрисконсульта у зв`язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі протягом строку випробування на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка зазначала, що її відповідність займаній посаді відповідає вимогам посадової інструкції та пункту 19 Положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 26 листопада 2008 року № 1040. Вважала, що фіксування її невідповідності виконуваній роботі здійснювалось у незаконний спосіб, при звільненні її не було ознайомлено із підставами та причинами звільнення,

а трудову книжку не було видано з вини підприємства, про можливість отримання трудової книжки по пошті їй роз`яснено не було.

Вказувала, що на момент звільнення була вагітною, а тому її звільнення було недопустимим у силу частини третьої статті 184 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати її звільнення таким, що відбулось без законної підстави; поновити її на посаді юрисконсульта юридичного відділу ПАТ «Укрмедпром»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 34 517 грн 25 коп. та зобов`язати особу, відповідальну за ведення трудових книжок, внести відповідні записи до її трудової книжки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачкою допускались порушення трудової дисципліни, про що свідчать акти про відсутність її на робочому місці, відмови від виконання доручень безпосереднього керівника, відмови від отримання службових документів, привласнення службових документів. Відповідачем доведено факт невідповідності позивачки виконуваній роботі протягом строку випробування. У частині посилань позивачки на те, що на час звільнення вона була вагітна, судом зазначено, що позивач не надала доказів того, що на момент її звільнення вона подала адміністрації ПАТ «Укрмедпром» документи або інформацію, які свідчать

про її вагітність. Крім того, позивачкою обрано невірний спосіб захисту,

так як вона повинна була звернутись до суду із позовом не про

поновлення на роботі, а про виконання підприємством зобов`язання

по її працевлаштуванню. При цьому суд також зазначив про пропуск позивачкою без поважної причини строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Виключено з мотивувальної частини рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року посилання пропуск позивачкою без поважної причини строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження невідповідності позивачки займаній посаді протягом випробувального терміну. Також апеляційним судом вказано, що позивач лише 11 жовтня

2017 року звернулась до лікарні та за результатами ультразвукового обстеження дізналась про свою вагітність, а звільнена була 01 вересня

2017 року. Тобто на час звільнення їй не було відомо про вагітність і таку інформацію роботодавцю вона не повідомляла. При цьому апеляційним судом зазначено про помилковість висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом, оскільки

трудову книжку вона отримала 20 лютого 2018 року, а до суду із позовом звернулася 16 березня 2018 року, тобто в місячний строк, встановлений статтею 233 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Голосіївського районного суду м. Києва.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрмедпром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні діїпризначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована ти, що вона повністю

відповідала займаній посаді, виконувала усні та письмові завдання, а також розпорядження керівника. Попередні заходи дисциплінарного впливу до неї не застосовувались. Вважала, що строк її вагітності обраховано судом невірно, хоча підставою для звернення до суду було саме незаконне, на її думку, звільнення у зв?язку з невідповідністю займаній посаді. Тобто вона була вагітною на момент звільнення, що при будь-яких обставинах унеможливлювало її звільнення в силу прямої вказівки про це в законі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року ПАТ «Укрмедпром» подало відзив на касаційну

скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними

і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданими сторонами.

ОСОБА_1 допускала повне ігнорування доручень безпосереднього керівника, що свідчить про відсутність виконавської дисципліни. Також до підготовки документів ОСОБА_1 відносилась формально, не здійснювала ґрунтовний аналіз діючого законодавства та правозастосовчої практики, що призводило до неправильних висновків. А тому її звільнення до закінчення випробувального терміну у зв?язку з невідповідністю займаній посаді є законним. Доказів вагітності ОСОБА_1 на час її звільнення нею не надано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ПАТ «Укрмедпром» від 18 липня 2017 року № 7 ОСОБА_1 було прийнято на посаду юрисконсульта юридичного відділу товариства відповідно до наказу від 18 липня 2017 року № 7 зі строком випробування два місяці (т. 1, а. с. 108).

29 серпня 2017 року начальником юридичного відділу ПАТ «Укрмедпром»

на ім`я виконуючого обов`язки генерального директора подано доповідну записку із пропозицією звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, як такої, щодо якої встановлена невідповідність працівника виконуваній роботі протягом строку випробування (т. 1, а. с. 109 - 117).

29 серпня 2017 року ПАТ «Укрмедпром» складено повідомлення про звільнення ОСОБА_1 з посади у зв`язку з встановленням невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування (т. 1, а. с. 190).

Від ознайомлення та підписання повідомлення про звільнення ОСОБА_1 відмовилась, про що свідчить акт від 29 серпня 2017 року № 1 (т. 1, а. с. 191).

01 вересня 2017 року ПАТ «Укрмедпром» було запропоновано ОСОБА_1 ознайомитись із наказом від 01 вересня 2017 року № 9 про звільнення

з посади юрисконсульта з ініціативи власника або уповноваженого ним

органу згідно з пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із встановленням невідповідності працівника виконуваній роботі протягом строку випробування.

Від ознайомлення та підписання наказу ОСОБА_1 відмовилась, у зв`язку

з чим його зміст було оголошено усно під аудіофіксацію, про що складений акт про відмову від ознайомлення та підписання наказу про припинення трудового договору від 01 вересня 2017 року № 1 (т. 1, а. с. 192-193;

т. 2, а. с. 65).

01 вересня 2017 року ПАТ «Укрмедпром» було запропоновано ОСОБА_1 отримати трудову книжку, від отримання якої вона відмовилась та підпис

у журналі книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них не поставила, про що було складено акт від 01 вересня 2017 року № 2 (т. 1, а. с. 63).

01 вересня 2017 року ПАТ «Укрмедпром» листом № 05/268 направило

ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримання трудової книжки

та копію наказу від 01 вересня 2017 року № 9, який був отриманий позивачкою 11 вересня 2017 року (т. 1, а. с. 46-47).

03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подала скаргу до Міністерства охорони здоров`я України щодо безпідставного звільнення її, в якому вона просила поновити на займаній посаді (т. 1, а. с. 49-52), у задоволення якої Міністерством охорони здоров`я України було відмовлено (т. 1, а. с. 24).

11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до лікарні та за результатами ультразвукового обстеження дізналась про свою вагітність, строк якої ймовірно становив сім тижнів та три дні (т. 1, а. с. 13).

13 грудня 2017 року ОСОБА_1 було подано заяву до Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про вчинення злочину за статтею 172 КК України (т. 2, а. с. 25-30).

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Державної служби України з питань праці (т. 2, а. с. 20-24).

12 лютого 2018 року до ПАТ «Укрмедпром» надійшла заява ОСОБА_1

від 09 лютого 2018 року щодо направлення їй трудової книжки на адресу, вказаній у заяві (т. 1, а. с. 19).

15 лютого 2018 року листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 направлено трудову книжку, яку вона отримала 20 лютого 2018 року (т. 1, а. с. 46).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Відповідно до частини другої статті 26 КЗпП України в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі

він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Згідно з частиною першою статті 36 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Водночас статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника

або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, зазначена норма встановлює гарантію обмеження звільнення для вагітних жінок і така заборона є абсолютною та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

При цьому гарантії, які закріплені у частині третій статті 184 КЗпП

України, також поширюються і на вагітних жінок під час звільнення

з причин не проходження випробувального терміну, оскільки таке

звільнення кваліфікується як звільнення за ініціативи роботодавця через невідповідність виконуваній роботі чи займаній посаді.

Для застосування частини третьої статті 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи і застосування цієї норми не ставиться в залежність від своєчасного повідомлення працівником власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Наявність вагітності на день звільнення працівниці за ініціативою власника або уповноваженого ним органу при відсутності ліквідації підприємства, установи, організації є безумовною підставою для поновлення звільненої особи на раніше займаній посаді.

Оскільки норми трудового законодавства не передбачають обов'язку працівника повідомляти про свій стан вагітності, у тому числі й на момент ознайомлення з наказом про звільнення, незважаючи на те, що це бажано робити з метою упередити незаконне звільнення, але не вказують, що невиконання цієї умови є підставою для відмови у позові про поновлення на роботі, то вирішення колізій у законодавстві повинно завжди тлумачитися

на користь особи, яка звернулася за захистом свого права, що узгоджується із висновком Європейського суду з прав людини, викладеному рішенні

від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06.

На зазначене суди належної уваги не звернули, не врахували фактичні обставини справи та дійшли помилкового висновку про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.

Відповідно до першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір; при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктами 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки; нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виходячи з доводів позовної заяви та наданих доказів середньоденний заробіток позивачки складав 166 грн 75 коп. Тому загальна сума середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 02 вересня 2017 року по 01 липня 2018 року складає 34 517 грн 25 коп. (т. 1, а. с. 7-8).

Заперечень проти такого розрахунку відповідач не надав і його не спростував, свого контррозрахунку не надав, а тому вважається, що він визнав доводи позивачки і свідомо ухилився від участі у змагальному процесі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ПАТ «Укрмедпром» на користь держави підлягає стягненню

1 409 грн 60 коп. судового збору (за пред`явлення позову).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, а тому необхідності окремого зазначення про негайне виконання рішення суду немає.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта юридичного відділу публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта юридичного відділу публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» із внесенням відповідних записів у її трудову книжку.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 34 517 грн 25 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрмедпром» на користь держави 1 409 грн 60 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Ю. В. Черняк