Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2020 року у справі №№497/502/17

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 497/502/17

провадження № 61-43153св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: Криничненська сільська рада Болградського району Одеської області, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом), Комунальне підприємство «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області (далі - Криничненська сільська рада), ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (далі - КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі») про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним.

Позов обґрунтований тим, що на момент 14 квітня 1991 року ОСОБА_1 був членом колгоспного двору разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вітчимом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому, як членам колгоспного двору, їм усім належало по 1/3 частці у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .

Влітку 2016 року позивач випадково дізнався, що єдиним власником указаного будинку, з 2007 року є його брат ОСОБА_2 . Також, йому стало відомо, що будинок був переданий в іпотеку до КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». Тобто, його незаконно, без відома, фактично позбавлено права власності на його частину зазначеного будинку.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просиввизнати за ним право власності на 1/3 частку у праві власності в указаному житловому будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами, скасувати право власності на цю частку будинку, що наразі належить його брату - ОСОБА_2 , скасувати запис у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності на цю частку житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами. Крім того, просив визнати недійсним іпотечний договір від 20 серпня 2007 року, згідно якого ОСОБА_2 передав вказаний будинок в іпотеку КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», просив стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 4 000,00 грн.

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 давно не проживав у батьківському будинку, не брав участі у догляді за батьками. Батьки подарували йому спірний будинок законно, з власної волі, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 знав про це і погоджувався, самоусунувся від догляду за батьками, і тому не має право на майно батьків, і у зв`язку з цим не має права бути там зареєстрованим, оскільки фактично давно проживає за іншою адресою.

Таким чином, просив визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняти його з реєстрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі; зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення; визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки у праві власності на житловий будинокз господарськими будівлями і надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; скасовано право власності на 1/3 частки у праві власності на вказаний житловий будинокз господарськими будівлями і надвірними спорудами за ОСОБА_2 ; скасовано запис у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно про право власності на 1/3 частки у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями і надвірними спорудамиза ОСОБА_2 ; визнано недійсним іпотечний договір від 20 серпня 2007 року, згідно якого власник будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 передав вказаний будинок в іпотеку КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі»; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу ОСОБА_1 належить право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як члену колишнього колгоспного двора. Ніхто не заперечував його права на колгоспний двір станом на 14 квітня 1991 року, та ніким суду не надано доказів того, що він не був членом колгоспного двору, а також, що втратив право на частку в його майні добровільно, з власної волі, тому позивач досі має право на частку в майні колишнього колгоспного двору. У зв`язку з тим, що іпотечний договір від 20 серпня 2007 року був укладений без його згоди визнанню недійсним підлягає й іпотечний договір.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Болградського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено; визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням будинку АДРЕСА_1 ; знято з реєстрації за місцем проживання ОСОБА_1 за цією ж адресою; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент виникнення спору - 10 квітня 2017 року, колгоспний двір, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинив своє існування та його майно не збереглося. Сам по собі факт того, що це домоволодіння станом на 14 квітня 1991 року відносилось до колгоспного типу, не може слугувати підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частки у праві власності на цей будок як колишнього члена колгоспного двора. ОСОБА_1 не доведено того, що відповідачі ОСОБА_2 та Криничненська сільська рада, порушують його права як колишнього члена колгоспного двору, який припинив своє існування й майно якого не збереглося, тому відповідно до статтей 15, 16 ЦК України його право не підлягає захисту судом. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою спірного житлового будинку з надвірними спорудами, однак не є членом сім`ї власника спірного будинку, з 1997 року не проживає у ньому без поважних причин, з 19 жовтня 1999 року відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тому його слід визнати таким, що втратив право користування житлом.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні його позову та задоволення зустрічного позову, оскільки такі висновки суперечать вимогам законодавства. Безпідставними є висновки апеляційного суду про те, що майно колгоспного двору не збереглося, оскільки будинок та господарські споруди не змінили свого стану і вигляду з 1991 року, відсутні докази того, що ОСОБА_1 добровільно втратив свою частку у майні.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У лютому та березні 2019 року від ОСОБА_2 , а у квітні 2019 року від КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу № 497/502/17 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 03 січня 2017 року).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про його смерть серії НОМЕР_2 , видане повторно 10 червня 2016 року).

Згідно свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 від 03 січня 2017 року), його матір`ю є ОСОБА_5 .

У матеріалах справи міститься довідка Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області від 14 квітня 2017 року № 149, з якої убачається, що ОСОБА_1 у 2016 році звернувся до сільської ради для надання йому довідки відповідно до погосподарської книги сільської ради № 13 на 2016 - 2020 роки. З указаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 записаний за адресою АДРЕСА_2 , але в паспорті місце реєстрації - АДРЕСА_2 . При звірці з паспортним столом установлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з народження і по теперішній час та ніколи не виписувався. Виходячи з цього Криничненська сільська рада дійшла висновку, що ОСОБА_1 станом на 14 квітня 1991 року був членом колгоспного двору за адресою АДРЕСА_2 та з ним разом були прописані його мати ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та його вітчим ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і тому кожен мав право на 1/3 частки у праві власності на домоволодіння за вказаною вище адресою, але право власності на будинок за адресою АДРЕСА_2 було оформлено на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по Ѕ частки у праві власності за кожним, які у 2002 році подарували указаний будинок ОСОБА_2 1957 року народження.

20 серпня 2007 року між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку Фонду житловий будинок загальною площею 145,6 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 у забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 30 липня 2007 року № 874, укладеним між КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другою статті 120 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

- а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

- б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент виникнення спору колгоспний двір, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинив своє існування та його майно не збереглося, тому дійшов висновку про те, що факт віднесення спірного домоволодіння станом на 14 квітня 1991 року до колгоспного типу, не може слугувати підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частки у праві власності на цей будинок як колишнього члена колгоспного двора.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин першої-другої статті 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзив на неї.

У порушення вимог цієї статті суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку не встановив які будівлі/будинок знаходяться за адресою АДРЕСА_2 такому вони належать на праві власності, взагалі не дослідив правовстановлюючі документи (договір дарування або інші документи) та технічну документацію на спірний будинок і надвірні споруди. Суд лише зазначив, що майно колгоспного двору не збереглося, в той час як позивач за первісним позовом указував, що будинок зберігся у належному стані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховним Судом взято до уваги, що суд апеляційної інстанції не усунув порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальних законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити кому належить на праві власності спірний будинок, дослідивши при цьому правовстановлюючі документи та технічну документацію, встановити чи зберігся указаний будинок. Розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Щодо відзиву на касаційну скаргу

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 178 ЦПК України до відзиву додаються: документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

У частині четвертій статті 395 ЦПК України передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

ОСОБА_2 та КП «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» не долучили до відзивів на касаційну скаргу доказів на підтвердження їх надіслання іншим учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Таким чином, зазначені відзиви не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції до розгляду та підлягають поверненню.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 178, 183, 395, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відзиви ОСОБА_2 та Комунального підприємства «Одеський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» залишити без розгляду та повернути заявникам.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 липня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов