Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.10.2018 року у справі №520/7051/17

Постанова

Іменем України

03 червня 2019 року

м. Київ

справа № 520/7051/17

провадження № 61-45446св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову апеляційного суду Одеської області

від 06 вересня 2018 рокуу складі колегії суддів: Дрішлюка А. І., Черевка П. М., Громіка Р. Д.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування та визнання права власності на

1/3 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Італії у місті Сапрі (провінція Салерно) померла його колишня дружина ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.

ОСОБА_1 був одружений та проживав з померлою ОСОБА_4 протягом п`ятнадцяти років з 1970 року по 1986 рік, та у 1971 році в шлюбі народилась донька, ОСОБА_5 . З 1986 pоку він знаходився у шлюбі з ОСОБА_6 , від якого у них в 1988 році народився син, ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

На протязі 1986 по 2011 рокі позивач спілкувався з донькою ОСОБА_5 , у вихованні якої приймав активну участь, і з колишньою дружиною -

ОСОБА_4 В серпні 2011 року йому зателефонувала його перша дружина, ОСОБА_4 , та повідомила про важку хворобу їх доньки, ОСОБА_5 , на епілепсію, що потребувало допомоги та догляду обох батьків. На цьому підґрунті ОСОБА_1 та померла ОСОБА_4 з вересня 2011 року знову почали спільно проживати, вести спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, відновили сімейні відносини.

Право на спадкування за правом представлення спадкоємців третьої черги на вищезазначену спадщину в порядку спадкування за законом мають двоюрідні брати померлої - відповідачі у справі.

ОСОБА_1 просив встановити факт проживання однією сім`єю

ОСОБА_1 , разом з померлою ОСОБА_4 з вересня 2011 року до моменту смерті спадкодавця. Надати ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями третьої черги, які мають право на спадкування спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 Визнати за

ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину домобудівлі, об`єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з житлового будинку під літ. «Ш», огорожі - № 1-4; мостіння - І, та розташована на земельній ділянці приватної власності площею 0,0183 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1 , яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1219 від 02 липня

2015 року; земельної ділянки площею 0,0183 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер якої НОМЕР_1 , дата державної реєстрації земельної ділянки

26 березня 2015 року, яка належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1219 від 02 липня 2015 року.

У липні 2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовано тим, що ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком ОСОБА_4 був ОСОБА_10 , матір`ю ОСОБА_11 . Батьками ОСОБА_11 були ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

01 жовтня 1969 року ОСОБА_4 одружилася із ОСОБА_1 . Під час перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у шлюбі, в 1971 році у них народилася донька ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

18 лютого 1986 року ОСОБА_4 розірвала шлюб із ОСОБА_16 . Після реєстрації розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_4 залишилося - « ОСОБА_4 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

ОСОБА_14 була їх та ОСОБА_4 бабусею, та матір`ю ОСОБА_19 та ОСОБА_11 , відповідно - ОСОБА_4 була їх двоюрідною сестрою.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили встановити юридичний факт родинних відносин. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частину домобудівлі з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з житлового будинку під літ. «Ш», загальною площею 96,7 кв.м., в тому числі житловою площею 31,0 кв.м., огорожі - № 1-4;

мостіння - І, та розташовані на земельній ділянці приватної власності площею 0,0183 га, кадастровий номер якої НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 614971351 101, номер запису про право власності: 10260823 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4 Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині земельної ділянки площею 0,0183 га, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 612850851101, номер запису про право власності: 10261167 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_4

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 20 липня 2017 року було прийнято до провадження суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування та визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, надання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування та визнання права власності на 1/3 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності задоволено частково.

Встановлено факт родинних відносин, а саме факт того, що - ОСОБА_4 була двоюрідною сестрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий суд виходив із того, що досліджені у судовому засіданні докази, пояснення сторін та свідків повністю підтверджують факт родинних стосунків померлої ОСОБА_4 та

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Разом з тим суд звернув увагу на те, що звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 визнавав відповідачів спадкоємцями третьої черги після смерті ОСОБА_4 та просив надати йому право на спадкування разом із ними, що також підтверджується його особистою заявою, однак під час судового розгляду з невідомих підстав змінив свою думку, стверджуючи, що його ввели в оману. В підсумку суд першої інстанції вказав, що постанови про відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом не виносилось і оригінали правовстановчих документів наявні у відповідачів за первісним позовом. Тому вирішив відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнив частково.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення Київського районного суду міста Одеси

від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області

від 06 вересня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають обставинам справи.

Доводи інших учасників справи:

11 грудня 2018 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 -

ОСОБА_21 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Одеси.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінка обставин справи та мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Стаття 1217 ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. А стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Стаття 1264 ЦК України встановлює, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно з частиною четвертою статті 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Коло осіб, які знаходяться між собою у сімейних стосунках, перераховується у статті 2 СК України (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок).

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, а саме у пункті 21 роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, прийшов до правильного висновку та про наявність родинних зв`язків між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Інших доказів чи пояснень на спростування позиції іншої сторони ОСОБА_1 суду не надано. Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачем не надано, а матеріали справи таких не містять.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко