Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №606/124/17

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 606/124/17

провадження № 61-8973св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., ЛуспеникаД.Д.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: Сафір Федір Олегович, Сокуренко Наталія Вікторівна, Сокуренко ЄвгенСергійович,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2017 року у складі судді Марціцкої І. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Ткач О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк»,та відповідачем укладено кредитний договір на суму 5 000 грн зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов зазначеного договору відповідач узятих на себе зобов'язань належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 22 387 грн 86 коп, яка складається із: заборгованості за кредитним договором у сумі 4 957 грн 20 коп.; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 14 252 грн 57 коп; заборгованості за пенею та комісією у сумі 1 635 грн 81 коп.; 500 грн - штрафу (фіксована ставка) та 524 грн 78 коп. - штрафу (процентна ставка).

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь із ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у сумі 22 387 грн 86 коп.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов обґрунтовано, позивачем пропущено встановлений статтею 257 ЦК України строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року, апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Тому встановивши, що строк дії картки сплив у вересні 2011 року, а з позовом до суду банк звернувся у лютому 2017 року, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності.

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій незаконно відмовили у стягненні заборгованості за процентами в межах строку позовної давності за період з 31 грудня 2013 року по 31 грудня 2016 року. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності за кожним платежем. Кошти за договором у належному розмірі повернуто не було, зобов'язання залишилося невиконаним, тому проценти підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності за кожним платежем.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 25 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем укладений кредитний договір на суму 5 000 грн зі сплатою 36 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У порушення умов зазначеного договору відповідач узятих на себе зобов'язань належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31 грудня 2016 року утворилась заборгованість у сумі 22 387 грн 86 коп, яка складається із: заборгованості за кредитним договором у сумі 4 957 грн 20 коп.; заборгованості із сплати процентів за користування кредитом у сумі 14 252 грн 57 коп; заборгованості за пенею та комісією у сумі 1 635 грн 81 коп.; 500 грн - штрафу (фіксована ставка) та 524 грн 78 коп. - штрафу (процентна ставка).

Указаний кредитний договір складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4. Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле «MONTH»).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Судами встановлено, що строк дії платіжної картки закінчився 30 вересня 2011 року.

У квітні 2014 року представником відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8, подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначено, що оскільки кредитний договір міжПАТ КБ «ПриватБанк»та відповідачем укладено 25 вересня 2007 року, ОСОБА_7 не виконує зобов'язань за кредитним договором з 16 вересня 2008 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до судузвернулося лише 01 лютого 2017 року, пропустивши таким чином строк позовної давності (а. с. 28).

Після закінчення дії договору у вересні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було відомо про порушення зі сторони відповідача взятих на себе зобов'язань, саме тоді у позивача виникло право на звернення до суду з позовом, однак у період з 30 вересня 2011 року до 30 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» не пред'являв позовних вимог про стягнення боргу з ОСОБА_7

З огляду на встановлені судами обставини, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права та відповідають правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6 -14цс14.

Таким чином, вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 212-214, 315 ЦПК України, 2004 року повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові, застосувавши позовну давність.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними у статті 416 цього Кодексу (частина перша статті 415 ЦПК України).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б. І.Гулько

Д. Д. Луспеник