Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 369/11454/13

провадження № 61-15584св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), СімоненкоВ. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області,

третя особа - Боярська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області (далі - відділ ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області), за участю третьої особи - Боярської міської ради, про звернення стягнення на майно.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2006 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 257 000,00 грн; ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла; ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2009 року замінено боржника ОСОБА_5 на ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2006 року. Зазначає, що ОСОБА_4 судове рішення не виконує, не працює, доходу не отримує, на час відкриття спадщини вартість спадкового майна ОСОБА_5 становила 282 720,00 грн.

Посилаючись на те, що виникли обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду, ОСОБА_3 просив звернути стягнення на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 вартістю 282 720,00 грн, а саме: будинок, загальною площею 62,3 кв. м на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1989 га за цією ж адресою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будинок, на який позивач просить звернути стягнення, лише у 1/2 частини належав ОСОБА_5, частка якої не була виділена, крім того, відсутні відомості щодо іншого власника (власників) будинку та оцінка вартості спірного майна.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення. Звернуто стягнення на 1/2 частини будинку загальною площею 62,3 кв. м, на квартиру АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1989 га, яка належала ОСОБА_5 на праві власності в межах належних до виплати ОСОБА_3 257 000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що можливість звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям у натурі, не залежить від наявності оцінки спадкового майна та реального поділу цього майна між співвласниками; відсутність реального поділу домоволодіння не перешкоджає звернути стягнення на майно спадкодавця, оскільки правовстановлюючими документами на спірний будинок визначена ідеальна частка спадкодавця ОСОБА_5, частка боржника визначається під час виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, надісланій 01 червня 2015 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2015 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності реального поділу будинку та правовстановлюючих документів у справі не було підстав для звернення стягнення на будинок і земельну ділянку, яка не належала спадкодавцю; відсутня оцінка майна. Крім того, існує виконавче провадження зі стягнення коштів, яке відкрито за життя спадкодавця, тому немає підстав для звернення стягнення на майно окремим рішенням суду. Також зазначає, що суд неправильно застосував статтю 1282 ЦК України, оскільки спадкоємець відповідає в межах вартості спадкового майна, а не всім майном, отриманим у спадщину.

Заперечення на касаційну скаргу

У запереченнях, надісланих 12 жовтня 2015 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення; зазначає, що відповідач приняла спадщину після смерті ОСОБА_5 та має задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна; проведену на 16 лютого 2007 року оцінку майна ОСОБА_4 не оспорювала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Києва-Святошинського районного суду Київської області від 16 лютого 2006 року у справі № 2-2816/2006 стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 257 000,00 грн.

16 лютого 2007 року державний виконавець відділу ДВС Києво-Святошинського РУЮ Київської області відкрив виконавче провадження; з примусового виконання вказаного рішення суду та звернув стягнення на майно боржника вартістю 287 720,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, 16 квітня 2007 року ОСОБА_4 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

16 квітня 2007 року ОСОБА_4 прийняла спадщину після померлої ОСОБА_5, якій на праві власності належала 1/2 частини будинку на АДРЕСА_1.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 05 серпня 2009 року у справі № 2569/9 у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого 02 листопада 2006 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, замінено боржника ОСОБА_5 її правонаступником ОСОБА_4, яку зобов'язано задовольнити вимоги ОСОБА_3 як кредитора померлої ОСОБА_5 в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не виконала своє зобов'язання, яке виникає з ухвали Києво-Святошинського суду Київської області від 05 серпня 2009 року у справі № 2569/9, не задовольнила вимоги кредитора, ОСОБА_3 звертався до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання зазначеного судового рішення шляхом звернення стягнення на майно спадкодавця, проте ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 жовтня 2013 року у задоволенні цієї заяви відмовлено з підстав неналежно обраного заявником способу захисту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 1281 ЦПК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент пред'явлення позову, втратив чинність 05 жовтня 2016 року (далі - Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті після ОСОБА_5, проте не здійснила одноразового платежу в рахунок задоволення вимог ОСОБА_3 в межах вартості отриманого в спадщину майна.

У такому разі, оскільки зобов'язання ОСОБА_4 як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 залишається не виконаним, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_3 відповідно до статті 1282 ЦК України підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на майно, яке було передане відповідачу у натурі.

Доводи касаційної скарги щодо неотримання нею правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим, вважає, що на спірний будинок не може бути звернуто стягнення, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Та обставини, що ОСОБА_4 не отримала свідоцтво про право на спадщину на частину спірного будинку, не позбавляє останню права на спадщину, та, у свою чергу, не звільняє її від зобов'язання задовольнити вимоги кредитора спадкодавця у добровільному порядку - шляхом сплати одноразового платежу, чи у примусовому порядку відповідно до частини третьої статті 1282 ЦК України - шляхом звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Посилання у доводах касаційної скарги на відсутність оцінки майна є безпідставним, оскільки за відсутності такої оцінки на момент звернення судом стягнення на одержане у спадщину майно, відповідно до статті 58 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, визначення вартості спадкового майна проводиться державним виконавцем із залученням суб'єкта оціночної діяльності, та результат оцінки може бути оспорений спадкоємцем.

Доводам ОСОБА_4 щодо відсутності реального поділу будинку надав правову оцінку суд апеляційної інстанції, який правильно виходив з того, що згідно з частиною першою статті 379 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця під час виконання судового рішення.

Твердження ОСОБА_4 щодо неправильно застосування судом апеляційної інстанції статті 1282 ЦК України є безпідставним, оскільки відповідно до цієї статті належним способом захисту кредитором своїх цивільних прав та інтересів є саме звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, в межах вартості спадкового майна.

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, то підстав для скасування ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року - залишити без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, то у справі немає підстав для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 травня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик