Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №340/236/17

Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 340/236/17

провадження № 61-42451св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Голівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2018 року у складі судді Бучинського А. Б. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Голівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області (далі - Голівська сільська рада), Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області), ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Вимоги обґрунтовували тим, що вони є користувачами земельних ділянок у селах Чорна Річка і Голови Верховинського району Івано-Франківської області.

Рішенням Голівської сільської ради від 30 грудня 2009 року ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 0,5657 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 (далі - АДРЕСА_1), 30 березня 2012 року він отримав державний акт на право власності.

Зазначали, що ОСОБА_5 приватизував земельну ділянку без погодження меж із суміжними землекористувачами (позивачами).

Межі його земельної ділянки накладаються на межі їх земельних ділянок.

Зокрема, у приватизовану ОСОБА_5 земельну ділянку ввійшли частини земельних ділянок: ОСОБА_1 - площею 0,100 га, ОСОБА_3 - 0,1500 га, ОСОБА_4 - площею 0,2657 га, а також кормосклад ОСОБА_2 , що підтверджено актом обстеження земельної ділянки комісії виконавчого комітету Голівської сільської ради від 08 лютого 2017 року.

Крім того, через земельну ділянку відповідача проходить дорога комунального користування, що унеможливлює доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Про вказані обставини їм стало відомо у квітні 2016 року під час оформлення права власності на їх земельні ділянки.

Уточивши позовні вимоги (07 вересня 2017 року), просили поновити строк звернення до суду з даним позовом, визнати незаконним і скасувати державний акт на право приватної власності на землю, виданий 30 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,5657 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано державний акт на право приватної власті, виданий 30 березня 2012 року ОСОБА_5 на підставі рішення Голівської сільської ради від 30 грудня 2009 року, на земельну ділянку площею 0,5657 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що через приватизовану ОСОБА_5 земельну ділянку проходить комунальна під`їзна дорога, якою користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для під`їзду до своїх будинковолодінь та земельних ділянок, що є підставою для скасування оспорюваного державного акту на право власності на землю.

Інші вимоги суди визнали необґрунтованими, зазначивши, що позивачі не довели, що межі земельної ділянки відповідача накладаються на межі земельних ділянок, які перебувають у їхньому користуванні.

Суди вказали, що позовна давність не пропущена, оскільки позивачам стало відомо про наявність державного акту лише у квітні 2016 року.

Короткий зміст касаційної скарги

У серпні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_5 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , тому вони підлягають касаційному перегляду лише в указаній частині.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

ОСОБА_5 зазначає, що суди не з`ясували усіх фактичних обставин справи, зробили помилкові висновки про доведеність факту того, що в межах спірної земельної ділянки проходить сільська під`їзна дорога до присілку Костівський протяжністю 3,2 км, чим порушено права ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вільне користування під`їзною дорогою до їхніх господарств у АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в його земельну ділянку ввійшли частини земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також частина комунальної дороги.

Довідка Голівської сільської ради від 02 серпня 2017 року № 172 про те, що на підставі розпорядження Верховинської РДА від 08 січня 2009 року № 2 на позабалансовий рахунок взято сільські під`їзні дороги, зокрема і під`їзну дорогу на присілок Костівський протяжністю 3,2 кв. м, на яку суди послалися при частковому задоволенні позову, є неналежним доказом, оскільки вона не містить реквізитів перелічених у ній доріг і графічних матеріалів.

Також вважає неналежними доказами акт-абрис обстеження земельних ділянок від 08 лютого 2017 року, складений комісією Голівської сільської ради, викопіювання зі схеми планіровки села Голови Верховинського району (1987 рік), а також висновок експерта від 15 січня 2018 року № СА/030118/ЛО.

Короткий зміст відзиву

Від позивачів надійшов відзив, у якому вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Обставини справи

Суди встановили, що 14 лютого 2012 року ОСОБА_5 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 848800 , яка розташована в АДРЕСА_1 площею 0,5657 га для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Голівської сільської ради від 02 серпня 2017 № 172 сільські під`їзні дороги сіл Голови та Чорна Річка знаходяться на позабалансовому рахунку, зокрема сільська дорога на присілок Костівський протяжністю 3,2 км.

Відповідно до акта-абриса від 08 лютого 2017 року обстеження земельних ділянок, складеного комісією Голівської сільської ради, по внутрішньому правому краю земельної ділянки ОСОБА_5 зверху вниз проходить дорога на присілок Костівський.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2017 року у даній справі призначено земельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку судового експерта Худака М. Я. від 15 січня 2018 року № СА/030118/ЛО сільська під`їзна дорога протяжністю 3,2 км проходить в межах досліджуваної земельної ділянки площею 0,5657 га в АДРЕСА_1 . Під`їзд до земельних ділянок, житлових будинків чи іншого нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 здійснюється сільською під`їзною дорогою до присілка Костівський села Чорна річка Верховинського району Івано-Франківської області протяжністю 3,2 км. В межах досліджуваної земельної ділянки площею 0,5657 га, зокрема, розташована цегляна будівля кормосклад, яка належить ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам постанова апеляційного суду в оскарженій частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України в редакції, чинній станом на момент подання позову).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частинами першою та другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 382 ЦПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна, зокрема, містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, а також посилання на те, чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

При частковому задоволенні позову суд першої інстанції відхилив аргументи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про те, що до складу спірної земельної ділянки входять частини їх земельних ділянок і кормосклад, оскільки вони не довели будь-яких прав на це майно.

Разом із тим суд визнав, що через земельну ділянку ОСОБА_5 проходить комунальна під`їзна дорога, що створює перешкоди у доступі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до їх земельних ділянок.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, ОСОБА_5 зазначав, що висновок суду першої інстанції про те, що через його земельну ділянку проходить частина комунальної дороги, ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження такої обставини. Висновок експерта спростовується витягами із публічної кадастрової карти України та супутникової карти села Чорна Річка, які суд приєднав до матеріалів справи, проте не надав оцінку в сукупності з іншими доказами.

ОСОБА_5 вказував, що суд першої інстанції, установивши, що ОСОБА_2 з заявами про надання у користування чи власність земельної ділянки під кормоскладом у присілку Чорна Річка не звертався і така йому не виділялась, зробив суперечливий висновок про те, що оспорюваним державним актом порушені права цього позивача. Суд не встановив наявності у ОСОБА_2 права на зазначене майно.

При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції усупереч нормам процесуального права не навів обґрунтованих мотивів прийняття чи відхилення вищевказаних доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 , належним чином не встановив усіх фактичних обставин справи та не оцінив усіх наявних доказів, наданих сторонами, не з`ясував, чи мало місце порушення прав та інтересів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у зв`язку з видачею оспорюваного державного акту, внаслідок чого зробив передчасний висновок про часткове задоволення позову.

Висновки за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду в оскарженій частині - скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 411 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 липня 2018 року в частині вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , Голівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним і скасування державного акту на право власності на земельну ділянку скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук