Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.10.2023 року у справі №202/8451/22
Постанова КЦС ВП від 02.10.2023 року у справі №202/8451/22

Постанова

Іменем України

02 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 202/8451/22

провадження № 61-7935св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року в складі судді Слюсар Л. П. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року в складі колегії суддів Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.

Історія справи

Короткий зміст обставин скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась зі скаргою на дії державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Скаргу мотивувала тим, що 09 березня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав судовий наказ № 202/607/22 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 26 січня 2022 року.

19 травня 2022 року державний виконавець Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) відкрив виконавче провадження № 69046845 з виконання зазначеного судового наказу № 202/607/22.

14 червня 2022 року державний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою було встановлено заборгованість зі сплати аліментів за період з 26 січня 2022 року до 31 травня 2022 року в розмірі 21 429,23 грн.

Вказує, що ОСОБА_2 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та отримує грошове забезпечення. З липня 2022 року почалося відрахування із його заробітної плати, тому за наступні місяці заборгованість не збільшувалася.

Оскільки станом на серпень 2022 року в ОСОБА_2 була наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за шість місяців, ОСОБА_1 через представника звернулася до державного виконавця з клопотанням про застосування заходів примусу щодо боржника.

Листом Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 13 жовтня 2022 року № 17.26.28/62235 повідомив ОСОБА_1 , що станом на 13 жовтня 2022 року залишок заборгованості за виконавчим провадженням № 69046845 погашено у повному обсязі, що підтверджується наданими боржником квитанціями, а тому підстави для застосування заходів примусу відсутні.

Вважає дії державного виконавця щодо здійснення перерахунку заборгованості зі сплати аліментів такими, що не відповідають вимогам закону, адже платежі, здійснені боржником згідно з платіжними дорученнями від 11 березня 2022 року на суму 10 000 грн, від 28 квітня 2022 року на суму 10 000 грн та від 13 жовтня 2022 року на суму 1 404,04 грн, не є аліментами, сплаченими за судовим наказом № 202/607/22 від 09 березня 2022 року, а є добровільним перерахуванням коштів на її картковий рахунок, оскільки в графі «призначення платежу» не зазначено, що це сплата аліментів.

ОСОБА_1 вважає здійснення перерахунку заборгованості боржника з урахуванням платежів, сплачених ОСОБА_2 у розмірі 20 000 грн, неправомірним, а тому просила зобов`язати Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 69046845 з актуальною сумою заборгованості зі сплати аліментів 20 950,36 грн та застосувати заходи примусу, зокрема: внести відомості щодо боржника ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників; накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 ; накласти арешт на кошти на банківських рахунках боржника ОСОБА_2 в межах суми заборгованості за аліментами; винести та відправити за місцем роботи постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в розмірі 70% доходів ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою 12 грудня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив; постановою від 12 квітня 2023 року Дніпровський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Суди мотивували рішенням тим, що:

судовий наказ № 202/6047/22 від 09 березня 2022 року боржник отримав у особистому кабінеті електронного суду 10 березня 2022 року та почав самостійно сплачувати аліменти до подачі ОСОБА_1 судового наказу на примусове виконання, а саме 11 березня 2022 року та 28 квітня 2022 року сплатив на користь ОСОБА_1 20 000 грн;

13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця з заявою про здійснення перерахунку заборгованості з урахуванням сплачених ним коштів та надав відповідні квитанції, також в цей день сплатив і залишок боргу в розмірі 1407,04 грн;

державний виконавець правомірно врахував кошти, сплачені боржником відповідно до платіжних доручень, адже не зазначення відомостей про призначення платежу у квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини.

Аргументи учасників справи

25 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що:

суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року в справі № 753/14154/19, від 12 січня 2022 року в справі № 2-4665/2008 щодо обов`язку подання суду належних доказів, які містять відомості про тип, призначення платежу у справах про стягнення аліментів;

суди першої та апеляційної інстанцій не повно дослідили наявні у справі докази, неправильно встановили обставини справи, ухвалили свої рішення на підставі неналежних доказів, зокрема, на підставі копії квитанцій, які не свідчать про те, що переказані кошти є аліментами.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 29 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою від 19 червня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху; надав для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою від 03 серпня 2023 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою; витребував з районного суду матеріали справи № 202/8451/22; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

16 серпня 2023 року матеріали справи № 202/8451/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді у касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі від 03 серпня 2023 року Верховний Суд зазначив, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 09 березня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська видав судовий наказ № 202/607/22 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 26 січня 2022 року.

19 травня 2022 року постановою державного виконавця Новомосковському відділі державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового наказу.

Під час проведення виконавчих дій державний виконавець установив, що боржник проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

14 червня 2022 року державний виконавець прийняв постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та визначив заборгованість зі сплати аліментів за період з 26 січня 2022 року до 31 травня 2022 року в розмірі 21 429,23 грн.

16 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з клопотанням про застосування заходів примусу до боржника ОСОБА_2

13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до виконавчої служби з заявою про здійснення перерахунку заборгованості у зв`язку з самостійною оплатою боргу в розмірі 20 000 грн, оплату підтвердив платіжним дорученням № P24AP24A2070686128C9244 від 11 березня 2022 року про перерахування ОСОБА_1 10 000 грн та платіжним дорученням № P24AP24A2204902419С2954 від 28 квітня 2022 року про перерахування ОСОБА_1 10 000 грн. В цей же день ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_1 залишок заборгованості у розмірі 1407,04 грн, що підтверджується платіжним дорученням № P24AP24A370103518D08277 від 13 жовтня 2022 року.

У листі від 13 жовтня 2022 року № 17.26.28/62235 державний виконавець повідомив стягувача, що станом на 13 жовтня 2022 року боржник погасив залишок заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що:

виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника;

розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:

- звіту про здійснені відрахування та виплати;

- квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;

- заяв та (або) розписок стягувача;

- інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;

- інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів;

у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 10 серпня 2023 року в справі № 206/2658/22 (провадження № 61-4693св23) Верховний Суд зазначив, що «ОСОБА_1 на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувача ОСОБА_2 та на банківську картку доньки ОСОБА_3 . Заявник звертав увагу суду на те, що грошові перекази здійснені без позначки «аліменти», проте з метою виконання обов`язку з утримання дитини. Суди першої та апеляційної інстанцій, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили обґрунтовані висновки про те, що оскільки ОСОБА_1 до 07 червня 2022 року, тобто до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження у справі, не був ознайомлений із рішенням суду від 11 червня 2014 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, тому він у здійснених грошових переказах не зазначав відомості про таке призначення платежу як «аліменти», проте не зазначення таких даних у квитанціях не спростовує того, що перерахунок коштів на користь стягувача боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини».

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

У справі, яка переглядається, суди, з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, подані учасниками справи, зробили правильний висновок про те, що ОСОБА_3 після отримання 10 березня 2022 року в особистому кабінеті судового наказу про стягнення з нього аліментів починаючи з січня 2022 року, самостійно до відкриття виконавчого провадження сплатив кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 20 000 грн; не зазначення відомостей про призначення платежу в квитанціях не спростовує обставин того, що перерахунок коштів на користь стягувачки боржник здійснював саме з метою надання утримання дитини. ОСОБА_1 не спростувала, що кошти за переказами, здійсненими ОСОБА_3 , на її рахунок мають інше призначення ніж аліменти.

Посилання в касаційній скарзі на висновки Верховного Суду у постановах від 14 липня 2021 року в справі № 753/14154/19, від 12 січня 2022 року в справі № 2-4665/2008 не свідчать про порушення судами норм матеріального права, оскільки зазначені висновки зроблені за інших фактичних обставин.

У справі № 2-4665/2008 було встановлено, що дитина, на яку стягнуто аліменти за рішенням суду, хворіла, що підтверджено відповідними медичними документами та визнано сторонами. При цьому посилання матері дитини про те, що кошти перераховувались батьком саме на лікування дочки боржник не спростував.

У справі № 753/14154/19 особа звернулася зі скаргою, у якій просила визнати незаконними дії державного виконавця, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження та всі інші постанови, які були винесені при здійсненні виконавчих дій в рамках виконавчого провадження, а саме постанову про накладення арешту на майно, постанову про звернення стягнення на доходи боржника, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького ВДВС м. Києва шкоду в сумі 82 669, 68 грн. Суд касаційної інстанції при відмові у задоволенні скарги зазначив, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем у рамках цього виконавчого провадження сторонами (в тому числі боржником) не оскаржувався, та не був предметом судового розгляду, а тому висновок суду щодо встановлення факту добровільного виконання рішення боржником, а отже, і неправомірного стягнення заборгованості (коштів) є необґрунтованим.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права. За таких обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук