Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №642/1390/22
Постанова КЦС ВП від 02.08.2023 року у справі №642/1390/22
Постанова КЦС ВП від 23.09.2024 року у справі №642/1390/22

Постанова

Іменем України

02 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 642/1390/22

провадження № 61-7475св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцький Дмитро Петрович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану її представником ОСОБА_3 , на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л. і касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану його представником ОСОБА_4 , на додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року

у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Розтоцького Д. П. (далі - державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцький Д. П.) та зобов?язання вчинити певні дії.

На обґрунтування скарги зазначала, щозгідно з постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 21 жовтня 2021 року № 67206935 на підставі виконавчого листа від 10 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Харківського апеляційного суду у справі

№ 642/3503/19 запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення порядку участі у вихованні малолітньої дитини.

ОСОБА_1 вказувала, що вона зверталась до міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові та надала належні докази щодо її проживання, а також її малолітньої дитини, в м. Одесі. Проте постановою державного виконавця від 30 листопада 2021 року визначено місце побачення (зустрічі) ОСОБА_2 з сином ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

05 лютого 2022 року вона направила державному виконавцю Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові

Розтоцькому Д. П. заяву про передання виконавчого провадження за підвідомчістю до м. Одеси. Жодної відповіді щодо вирішення державним виконавцем вказаного питання станом на час звернення зі скаргою до суду не отримувала.

Зазначала, що такі дії державного виконавця вчинені всупереч нормам

статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_1 просила:

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові

Розтоцького Д. П. щодо не передання виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю;

зобов`язати державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. передати виконавче провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського відділу державної виконавчої служби

у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса) (далі - Перший Київський ВДВС у м. Одесі) за місцем реєстрації боржника;

стягнути з Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 17 листопада 2022 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові

Розтоцького Д. П. щодо не передання виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю.

Зобов`язано державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. вирішити питання щодо передання виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю.

Суд першої інстанції виходив з того, що постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у

м. Харкові Розтоцького Д. П. від 21 жовтня 2021 року № 67206935 відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 642/3503/19, виданого 10 серпня 2021 року Харківським апеляційним судом. Вказаним рішенням визначено ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступний графік побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14 год 00 хв до

18 год 00 хв; щосереди з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 30 листопада

2021 року визначено місце побачення стягувача з дитиною, а саме:

АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

За цією адресою зареєстрований також і малолітній ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 зверталась до державного виконавця та начальника Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові з заявою щодо направлення виконавчого провадження за підвідомчістю.

На час розгляду скарги відповідно до відомостей з Єдиного реєстру боржників у провадженні Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові на виконанні перебувало виконавче провадження від

21 жовтня 2021 року № 67206935.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу (частина перша статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, суд зробив висновок, що доводи скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими. При цьому, до суду не надходили будь-які заперечень з боку державного виконавця щодо зазначеної скарги. Крім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки скаржник не надала жодних доказів про понесення нею судових витрат, то підстав для їх стягнення немає.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 17 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги

ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов?язання вчинити певні дії відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі

536,80 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що у матеріалах справи немає доказів направлення заяви ОСОБА_1 до Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові щодо передання виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС у м. Одесі та, відповідно, отримання цієї заяви державним виконавцем. Також відсутні докази про наявність у матеріалах виконавчого провадження відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Одесі. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 немає.

Крім того, апеляційний суд вказав, що у матеріали справи немає відомостей про належне повідомлення стягувача та його представника про судове засідання, яке було призначене на 17 листопада 2022 року. Тому при ухваленні судового рішення суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 09 травня

2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції вказав, що представник ОСОБА_2 адвокат Колісніченко А. С. на підтвердження понесених витрат надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 15 квітня 2021 року; копію додаткової угоди від 10 грудня 2022 року № 10/12/2022 до договору про надання правничої допомоги від 14 квітня 2021 року № б/н; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Колісніченком А. С. від 24 квітня 2023 року; акт виконаних робіт від 21 квітня 2023 року № 1. При дослідженні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, встановлено, що загальна сума витрат на правову допомогу визначена у сумі 20 000,00 грн, з яких: 17 000,00 грн - складання апеляційної скарги, що включає в себе ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення, ознайомлення з матеріалами справи, ознайомлення

з матеріалами виконавчого провадження, дослідження та аналіз практики Верховного Суду щодо спірних питань, складання апеляційної скарги на

39 аркушах, подання її до суду, усунення недоліків апеляційної скарги; 1 000,00 грн - складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

1 000,00 грн - участь у судовому засіданні 20 квітня 2023 року; 1 000,00 грн - складання заяви про розподіл судових витрат.

У разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом, ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке подане до суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Приображенським А. А., вказано, що визначена сума є завищеною та не відповідає принципам розумності, співмірності та витраченого часу адвоката на підготовку відповідних документів. Крім того, зазначено про відсутність доказів оплати ОСОБА_2 визначеної суми коштів.

Відносини щодо сплати гонорару адвоката, які виникли між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОТА», визначені пунктом 4 договору про надання професійної правничої допомоги від 15 квітня 2021 року. Відповідно до пунктів 4.2, 4.5 вказаного договору конкретні суми гонорару зазначаються адвокатом в актах виконаних робіт, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнтові або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням.Сума гонорару перераховується клієнтом на поточний рахунок або вноситься готівкою в касу адвоката протягом 6 (шести) банківських днів з моменту отримання. Таким чином, обов`язок ОСОБА_2 здійснити оплату гонорару у строк визначено умовами договору. Акт виконаних робіт було складено та підписано сторонами

21 квітня 2023 року, проте доказів здійснення оплати гонорару до суду не надано.

З урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених особою, яка подала апеляційну скаргу, витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, заперечень представника ОСОБА_1 , принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послуг, їх обсягом, апеляційний суд зробив висновок, що розмір витрат на оплату послуг адвоката Колісніченко К. С. є завищеним, неспівмірним з обсягом наданих робіт та складністю справи. Тому на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума понесених витрат на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить додаткову постанову Полтавського апеляційного суду в частині мотивів судового рішення та відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на суму 19 000,00 грн скасувати, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а в іншій частині додаткову постанову апеляційного суду залишити без змін.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що:

суд не дослідив зміст додаткової угоди від 10 грудня 2022 року № 10/12/2022 до договору про надання правничої допомоги від 14 квітня 2021 року, в якій зазначено, що оплата гонорару відбувається протягом трьох місяців після дати складання відповідного акта виконаних робіт, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо відсутності в матеріалах справи доказів оплати виконаних робіт;

апеляційний суд без належного обґрунтування зробив протиправний висновок про те, що вартість адвокатських послуг за виконану роботу має становити 1 000,00 грн та безпідставно зменшив суму відшкодування з 20 000,00 грн до вказаного розміру;

зі змісту додаткової постанови апеляційного суду не зрозуміло, на якій підставі за обсяг адвокатської роботи, яка здійснювалась не один день, включала в себе різнопланові завдання щодо надання професійної правничої допомоги,

з урахуванням мінімальних розцінок та знаходження справи на стадії виконання судового рішення було оцінено лише у 1 000,00 грн;

судові витрати підлягають розподілу незалежно від того, чи їх фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. та зобов?язання вчинити його певні дії.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що:

висновок апеляційного суду про те, що у матеріали справи не містять доказів направлення її заяви до Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові щодо передання виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС у м. Одесі, спростовуються самими матеріалами справи, зокрема: копією опису поштового листа, згідно з яким 05 лютого 2022 року ОСОБА_1 надіслала на адресу державного виконавця та ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах в м. Харкові заяву щодо передання виконавчого провадження за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС у м. Одесі; копією повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого 08 лютого 2022 року адресати отримали заяву ОСОБА_1 про передання виконавчого провадження за підвідомчістю; копією її заяви про передання виконавчого провадження за підвідомчістю, разом з якою адресати отримали: копію документів щодо реєстрації ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 ; копію довідки з місця роботи ОСОБА_1 у м. Одесі; копію довідки, відповідно до якої малолітній ОСОБА_6 постійно відвідує дитячий садочок в м. Одесі.

Ці документи є належними та допустимими доказами, які апеляційний суд був зобов`язаний оцінити та урахувати під час вирішення справи;

апеляційний суд не вирішив клопотання, викладене у відзиві представника ОСОБА_1 на апеляційну скаргу, щодо залишення без розгляду як доказів вибіркових копій виконавчого провадження від 21 жовтня 2021 року № 67206935;

матеріали виконавчого провадження до суду не надавались, тому можливості ознайомиться з ними в повному обсязі у суду не було. Більш того, ОСОБА_1 жодним чином не може вплинути на дії та рішення державного виконавця, долучати до матеріалів виконавчого провадження ті чи інші документи або заяви;

державний виконавець порушив норму частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не розглянув заяву

ОСОБА_1 щодо передання виконавчого провадження за підвідомчістю. При цьому, апеляційний суд не надав належної оцінки бездіяльності державного виконавця і безпідставно відмовив ОСОБА_1 у зобов`язанні державного виконавця розглянути цю заяву.

Доводи особи, яка подали відзиви на касаційні скарги

У червні 2023 рокувід представника ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він просить:

відмовити ОСОБА_1 у долучені доказів, доданих до касаційної скарги та повернути їх без розгляду;

касаційну скаргу ОСОБА_1 повернути заявнику без розгляду;

у разі не повернення касаційної скарги заявнику без розгляду закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ;

у разі не закриття касаційного провадження відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 ;

судові витрати, пов`язані із розглядом скарги (у тому числі і витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу), покласти на ОСОБА_1 та надати можливість протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду відповідні докази понесення витрат.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

касаційна скарга ОСОБА_1 подана через систему «Електронний суд», проте доказів надсилання іншим учасникам копії скарги листом з описом вкладення до суду не надано, тому касаційну скаргу слід залишити без розгляду. Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам частини другої статті 392 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено повне ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) особи, яка подає касаційну скаргу;

ОСОБА_1 не навела жодного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та не вказала в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб. Тому касаційна скарга повинна бути визнана необґрунтованою, а касаційне провадження підлягає закриттю через відсутність належного обґрунтування підстав для касаційного оскарження;

докази (опис вкладення та поштова накладна), подані ОСОБА_1 ,

є неналежними, оскільки на них не видно хто є отримувачем вказаного листа. Крім того, у матеріалах справи відсутній поштовий чек на підтвердження здійснення відправлення;

посилання на те, що апеляційний суд під час розгляду справи не виконав вимоги частини шостої статті 368 ЦПК України, є необґрунтованими. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів;

суд апеляційної інстанції надав мотивовану відповідь на всі заперечення особи, яка подала касаційну скаргу, брав активну участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, а спрямовані на переоцінку доказів, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції;

повноваження державного виконавця щодо виконання судового рішення є дискреційними. Боржник у виконавчому проваджені не може давати державному виконавцеві вказівки як саме йому виконувати судове рішення. У разі якщо боржник дійсно прагнула вплинути на ефективність виконання судового рішення, то вона мала можливість виконати його у добровільному порядку;

неповідомлення судом учасника справи про дату, час та місце розгляду справи є порушенням права сторони на справедливий суд, що посягає на саму основу справедливого судового розгляду та є окремою, самостійною та достатньою правовою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволення скарги / позову. Тому апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 ;

у відзиві ОСОБА_2 зазначено попередній та орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, які він очікує понести. Таким чином, стягувач зробив заяву до закінчення судових дебатів про надання судом можливості подати докази щодо понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення за скаргою.

У червні 2023 рокувід представника ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасувати, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтований тим, що:

ухвалу суду першої інстанції скасовано з підстав, не вказаних в апеляційній скарзі, оскільки апеляційний суд проігнорував наявні в матеріалах справи докази щодо надсилання ОСОБА_1 та отримання державним виконавцем її заяви про направлення виконавчого провадження за підвідомчістю;

представник ОСОБА_2 приховав від апеляційного суду докази, які підтверджують факт того, що ухвала суду першої інстанції жодним чином не вплинула на права та інтереси стягувача, оскільки на час звернення до апеляційного суду виконавчий лист знаходився у нього, а виконавче провадження було завершено;

врахувавши критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, а також конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, складність справи

та витрачений адвокатом час, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн.

У червні 2023 рокувід представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив та заперечення проти стягнення судових витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 30 000,00 грн. Вказував, що представник

ОСОБА_2 не надав суду детального опису про те, з чого складається сума витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу

із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року у задоволенні заяви

ОСОБА_1 про долучення доказів до матеріалів справи відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від

11 березня 2021 року у справі № 642/3503/19, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, встановлено ОСОБА_2 наступний порядок участі у вихованні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме графік побачень: перша, третя субота та друга, четверта неділя місяця з 14 год 00 хв до 18 год 00 хв; щосереди з 19 год 00 хв до 20 год 00 хв у присутності матері ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 21 жовтня 2021 року № 67206935 відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 642/3503/19, виданого 10 серпня 2021 року Харківським апеляційним судом.

Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. Харкові Розтоцького Д. П. від 30 листопада

2021 року визначено місце побачення стягувача з дитиною, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1

з 03 листопада 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За цією ж адресою також зареєстрований її малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у

м. Харкові Розтоцького Д. П. та відповідної виконавчої служби з заявою про передання виконавчого провадження № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС у м. Одесі, тобто за місцем реєстрації та проживання боржника ОСОБА_1 та її сина.

08 лютого 2022 року державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у м. ХарковіРозтоцький Д. П. та Міжрайонний ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у

м. Харковіотримали заяву ОСОБА_1 . Проте державний виконавець жодних дій у межах виконавчого провадження № 67206935 не вчинив.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина друга, третя статті 451 ЦПК України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад:

1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 489/20802, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 (далі - Інструкція).

Згідно з абзацом другим пункту 6 розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

У пункті 7 розділу V Інструкції передбачено, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Інструкції державний виконавець може вчиняти виконавчі дії на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі якщо, зокрема, стало відомо про зміну місця проживання чи місцезнаходження боржника.

У справі, що переглядається:

при поданні скарги на бездіяльність державного виконавця Сіротіна В. С. вказувала, що 05 лютого 2022 року вона звернулася до державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах

у м. Харкові Розтоцького Д. П. з вимогою передати виконавче провадження від

21 жовтня 2021 року № 67206935 за підвідомчістю до Першого Київського ВДВС

у м. Одесі за місцем реєстрації боржника;

апеляційний суд при відмові у задоволенні скарги вказав, що у матеріалах справи немає доказів надсилання державному виконавцю заяви про направлення виконавчого провадження до іншої органу державної виконавчої служби за підвідомчістю та отримання ним такої заяви. Суд також зазначив, що докази про наявності у матеріалах виконавчого провадження відомостей щодо місця проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_6 у м. Одесі відсутні;

проте апеляційний суд не звернув уваги, що у матеріалах справи є докази стосовно надсилання державному виконавцю заяви ОСОБА_1 від 05 лютого 2022 року, а також про її отримання 08 лютого 2022 року, зокрема: опис вкладення у поштовий лист, накладна та повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 15, 16);

суд також не врахував, що державний виконавець заяву ОСОБА_1 від

05 лютого 2022 рокуне вирішив, не перевірив чи існують підстави для передання виконавчого провадження до іншої органу державної виконавчої служби.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання його вчинити певні дії.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції по суті скарги підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,

то підстав для стягнення витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу відповідно до статті 141 ЦПК України немає. Таким чином, необхідно скасувати і додаткову постанову апеляційного суду, яка є предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що постанова та додаткова постанова апеляційного суду прийняті без додержанням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить задовольнити частково; постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасувати; справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження

№ 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану її представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану його представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року та додаткова постанова Полтавського апеляційного суду від 09 травня 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук