Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 420/23/18

провадження № 61-1883св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року у складі судді Стеценко О. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі суддів: Луганської В. М., Дронської І. О., Єрмакова Ю. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Новопсковської селищної ради Новопсковського району Луганської області, ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на 451/1000 частки квартири АДРЕСА_1 . Позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері, проте постановою від 04 січня 2018 року йому було відмовлено у зв`язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Вказував, що його сестра - ОСОБА_2 та брат - ОСОБА_3 , які є спадкоємцями першої черги після смерті матері, також спадщину не прийняли. Їх батько - ОСОБА_5 , який на момент смерті проживав разом із матір`ю помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначав, що не міг своєчасно скористатися правом на прийняття спадщини, оскільки з 1990 року проживає та працює за межами України на території Російської Федерації. Також він не знав про наявність заповіту батька на користь його сестри ОСОБА_2 . Просив суд визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з моменту відкриття спадщини та до звернення позивача із заявою про прийняття спадщини пройшло майже 10 років, однак належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивача об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подачі такої заяви не надано. Крім того, позивач особисто звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька у 2014 році.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного виснову про відсутність підстав для задоволення позову. Велика відстань між місцем проживання спадкодавця та спадкоємця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску строку. Належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б перешкоджали позивачу у визначений строк звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ним не надано.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази у справі, не врахували обставини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: проживання та працевлаштування за межами України на території Російської Федерації і той факт, що умови та характер роботи не дозволяли йому вчасно подати таку заяву, в тому числі і засобами поштового зв`язку. Суди дійшли до хибних висновків про те, що вказані ним причини пропуску строку для прийняття спадщини не є поважними. Крім того, судом апеляційної інстанції було безпідставно відхилено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Позиція інших учасників процесу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначила про те, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права. Суди дійшли вірного висновку про те, що у позивача були відсутні перешкоди для звернення до суду із даним позовом раніше як особисто, так і через представника. Матеріалами справи спростовано обставини, на які посилається позивач як на перепони своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини. Розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності заявника та його представника не призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки вони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

У поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначив про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки причини зазначені ОСОБА_1 є поважними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди установили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , належала: ОСОБА_5 - 25 кв. м, ОСОБА_4 - 25 кв.м, ОСОБА_1 - 5,4 кв.м.

Заповітом від 13 червня 2000 року ОСОБА_5 заповів квартиру АДРЕСА_1 , яка йому належить на праві власності, загальною площею 55,4 кв. м ОСОБА_2 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 січня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки після спадкодавця наявні інші спадкоємці чоловік - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину згідно частини третьої статті 1268, статті 1270 ЦК України, син ОСОБА_3 і донька ОСОБА_2 . Спадкоємець ОСОБА_1 у шестимісячний строк не звернуся до нотаріуса про прийняття спадщини.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 був працевлаштований на підприємствах, що розташовані у Російській Федерації, у період часу з 08 червня 2003 року по 24 вересня 2004 року, з 01 лютого 2007 року по 30 серпня 2012 року, з 16 травня 2013 року по 01 жовтня 2014 року, з 24 вересня 2015 року по 10 січня 2018 року.

Згідно листа Державної прикордонної служби України від 22 червня 2018 року надати відомості про перетинання державного кордону України у період з 01 грудня 2008 року по 01 липня 2009 року ОСОБА_1 не має можливості, оскільки такі відомості зберігаються протягом п`яти років.

Згідно спадкової справи № 205/2014 відносно майна ОСОБА_5 19 грудня 2014 року позивач ОСОБА_1 особисто звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_5

23 грудня 2014 року з заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_5 звернулась ОСОБА_2

13 січня 2015 року з заявою про прийняття спадщини після батька ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_3

08 вересня 2017 року приватним нотаріусом Чернявською І. В. видано ОСОБА_2 свідоцтво на право на спадщину за заповітом після померлого батька ОСОБА_5 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 вересня 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину ОСОБА_3 , оскільки на спадкове майно є заповіт.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 ЦК України, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що причини, на які посилається позивач, а саме перебування за межам України не є такими, що позбавляли його можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Доводи касаційної скарги про те, що умови та характер роботи позивача за межами країни не дозволяли йому вчасно подати заяву про прийняття спадщини є безпідставними, оскільки надані позивачем докази не підтверджують неможливість звернутись з 23 грудня 2008 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері.

Суди установили і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 19 грудня 2014 року перебував на території України та особисто звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даних про перешкоди у поданні ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини після смерті матері протягом установленого законом строку, матеріали справи не містять.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовими рішеннями у справі, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій належно встановили обставини справи, надали належну оцінку доводам позивачата наданим доказам у справі, правильно здійснили тлумачення норм матеріального права та застосували їх до спірних правовідносин та дійшли обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не задовольнив клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, про те в судове засідання не з`явились. Наведені представником позивача причини відкладення розгляду справи, зокрема, зайнятість у іншому судовому засіданні, апеляційний суд визнав неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 01 серпня 2018 року та постанову Луганського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко