Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2019 року у справі №201/5474/18

Постанова

Іменем України

02 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 201/5474/18

провадження № 61-13810св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Федоріщева С. С., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради

(далі - КП «Жилсервіс-2» ДМР) про визнання повідомлення недостовірним, зобов`язання витини певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що площа прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , яка прибирається, становить 1816 кв.м при коефіцієнті завантаження двірника 0,57. Виходячи з цієї площі відповідач стягував оплату за прибирання прибудинкової території позивача.

Однак з актів про переміряння площі прибудинкової території від 22 січня 2018 року встановлено, що площа, яка прибирається за адресою:

АДРЕСА_1 , становить 1 250,36 кв.м при коефіцієнті завантаження двірника 0,42.

За таких обставин позивач вважав, що відповідач неправомірно стягував оплату за прибирання прибудинкової території у підвищеному на 31% розмірі.

12 березня 2018 року відповідачу подана колективна скарга з проханням провести перерахунок вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території шляхом зменшення оплати на 31%.

Листом від 14 березня 2018 року відповідач відмовив у перерахунку з посиланням на те, що управителем багатоквартирного будинку по

АДРЕСА_2 його призначено із 01 січня 2018 року, тому вимоги щодо перерахунку за період з 22 січня 2015 року по 01 січня 2018 року за будь-які послуги не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зменшення вартості за послугу «Прибирання прибудинкової території», відповідач повідомив, що у січні 2018 року не надходило пропозицій з боку мешканців будинку по

АДРЕСА_2 з приводу переміряння розміру прибудинкової території, а та чернетка, без підписів представників Управителя та зафіксованої чіткої дати переміряння не є, на думку, відповідача підставою для невідкладного перерахунку з боку Управління.

Позивач вважав, що відмова у перерахунку оплати є порушенням його права на зменшення розміру оплати в разі надання послуги не в повному обсязі (зменшення обсягу послуг), передбаченого пунктом п`ятим частини 1

статті 20, пункту шостого частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту третього частини третьої

статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», Типового договору про надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Також позивач вважав, що в порушення статей 16, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» відповідач скаргу розглянув не об`єктивно, не всебічно, не перевірив викладені у ній факти, не вжив заходів припинення неправомірних дій, не усунув причини і умови, що призвели до порушень, не забезпечив відновлення його порушених прав тощо.

Крім того, інформація, викладена у відповіді КП «Жилсервіс-2» ДМР, відносно того, що мешканці будинку по АДРЕСА_2 не зверталися до підприємства з приводу зменшення вартості оплати комунальних послуг, є недостовірною, оскільки звернення мешканців будинку мало місце, проте було залишено без задоволення відповідачем.

Стверджував, що протиправними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 10 000 грн.

Просив суд:

- повідомлення про відсутність звернення мешканців з приводу переміряння розміру прибирання прибудинкової території (вихідний № 83 від 14 березня 2018 року) визнати недостовірним та таким, що порушує його право на достовірну інформацію про послуги, передбачене статтею 700 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів»;

- визнати відсутність відповіді на скаргу порушенням права позивача на отримання письмової відповіді про результати розгляду його скарги щодо надання неякісних послуг, передбачене статтями 19, 20 Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати відповідача розглянути скаргу (вхідний № 83

від 12 березня 2018 року) щодо надання неякісних послуг та надати на неї відповідь у відповідності до вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян»;

- відмову відповідача щодо зниження вартості послуг на прибирання прибудинкової території, визнати порушенням права позивача на зменшення розміру оплати, визнати порушенням права позивача на зменшення розміру оплати за ненадання послуг, передбачених пунктом п`ять частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою КМУ № 529 від 20 травня 2009 року;

- зобов`язати відповідача встановити вартість прибирання прибудинкової території у розмірі 1,66 грн з 01 січня 2018 року та здійснити відповідний перерахунок вартості послуги з управління багатоповерховим будинком;

- стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену йому протиправними діями відповідача при розгляді скарги на неякісні послуги та надання недостовірної інформації в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Повідомлення про відсутність звернення мешканців будинку АДРЕСА_2 з приводу переміряння розміру прибирання прибудинкової території (вихідний № 83 від 14 березня 2018 року) визнано недостовірним та таким, що порушує право позивача на достовірну інформацію.

Відповідь на скаргу (вхідний № 83 від 12 березня 2018 року) визнано неповною та такою, що порушує право позивача на отримання належної відповіді, згідно статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».

Зобов`язано КП «Жилсервіс-2» ДМР розглянути скаргу (вхідний № 83

від 12 березня 2018 року) щодо надання неякісних послуг та надати на неї відповідь у відповідності до вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

Стягнуто із КП «Жилсервіс-2» ДМР на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, спричинену позивачу протиправними діями відповідача при розгляді скарги на неякісні послуги та надання недостовірної інформації, в розмірі 1 000 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити вартість прибирання прибудинкової території у розмірі 1,66 грн з 01 січня 2018 року та здійснити відповідний перерахунок вартості послуги з управління багатоповерховим будинком АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із їх безпідставності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання повідомлення до КП «Жилсервіс-2» ДМР недостовірним, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, керуючись вимогами статті 31 Закону України «Про інформацію»

від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII, статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI, статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 4 частини 2

статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,

статті 40 Конституції України, статті 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», статті 23, 1167 ЦК України, пункту третього постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходив із законності та обґрунтованість цих позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не вказував про перерву в наданні, ненадання або надання не в повному обсязі послуги з прибирання прибудинкової території як складової послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що у відповідності до вимог частини четвертої статті 16 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року

№ 1875-ІV та пункту 5.2 рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради від 13 липня 2011 року № 964 є підставою для перерахунку.

Рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог в апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня

2019 в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КП «Жилсерівс-2» ДМР про визнання неповідомлення недостовірним, зобов`язання вчинити дії, та відшкодування моральної шкоди, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги) в касаційному порядку не переглядаються.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам.

Вказує, що рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 13 липня

2011 року № 964 та від 29 серпня 2017 року № 602, на які посилалися суди, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки відповідач до своїх обов`язків приступив із 01 січня 2018 року.

Стверджує, що при ухваленні судових рішень, суди не врахували положення, викладені в наказі Мінпраці та соцполітики України від 11 травня 2004 року № 105 (карта № 4, 5) та наказі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25 грудня 2013 року № 603 (таблиця 21, код двірника 9162,2), у яких за одиницю виміру, при визначенні зарплати, матеріальних та накладних витрат під час прибирання території ручним способом, прийнято 100 кв.м території, що підлягає прибиранню.

Вказує, що суд не розглянув його клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи, для роз`яснення процесу формування ціни на послуги і впливу розміру площі, що прибирається на вартість послуги з прибирання прибудинкової території.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із місцевого суду.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 березня 2018 року позивач та ОСОБА_2 звернулись до відповідача зі скаргою, в якій просили здійснити перерахунок оплати вартості послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за період із 22 січня 2105 року по 22 січня 2018 року, шляхом зменшення плати за прибирання прибудинкової території на 31%, оскільки переміряна площа, яка прибирається за адресою: АДРЕСА_2 складає 1 250,36 кв.м, що на 31% нижче, від раніше встановленого.

Листом відповідача (вихідний № 3 від 14 березня 2018 року) заявників повідомлено, що з 01 січня 2018 року, згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28 грудня 2017 року № 1069 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків», на підставі проведеного конкурсу призначено управителем багатоквартирних будинків у Соборному районі м. Дніпро управителем визначено підприємство -

КП «Жилсервіс - 2» ДМР. Тому, вимоги до КП «Жилсервіс - 2» ДМР щодо перерахунку за період з 22 січня 2015 року по 01 січня 2018 року за будь-які послуги не підлягають задоволенню. Щодо вимоги про зменшення вартості за послуги: «Прибирання прибудинкової території», то до КП «Жилсервіс-2» ДМР у січні 2018 року не надходило пропозицій з боку мешканців будинку по АДРЕСА_2 щодо переміряння розміру прибудинкової території, а чернетка, без підписів представника Управителя та зафіксованої дати переміряння, не є підставою для перерахунку. Зменшення вартості за складовою послуг «Прибирання прибудинкової території» потребує досконалого перегляду та перерахунку коефіцієнта навантаження двірника про що відповідач зобов`язався повідомити позивача додатково.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

від 13 липня 2011 року № 964 затверджені Порядок, періодичність та строки виконання робіт з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, Перелік складових тарифу на послуги з будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків, а також Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Рішенням встановлено, що до 31 серпня 2017 року вартість послуги з утримання будинку

АДРЕСА_2 , становила 1,95 грн. за 1 кв.м загальної площі квартири (пункт 46 рішення).

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради

від 29 серпня 2017 року № 602, з 01 вересня 2017 року до рішення № 694 внесені зміни. Вартість послуги з утримання будинку

АДРЕСА_2 , складає 3,73 грн за 1 кв.м загальної площі квартири (пункт 305 рішення).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV у редакції Закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням.

Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 16 Закону № 1875-ІV виконавець/виробник зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів, викладених у пункті п`ятому частини першої

статті 20 Закону № 1875-ІV споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.

У свою чергу, стаття 21 Закону № 1875-ІVмістить обов`язок виконавця послуг розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі.

Пунктами 2, 9, 13 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору. У разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних виконавець проводить перерахунок розміру плати. Виконавець зобов`язаний проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, зниження кількісних і якісних показників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконкому Дніпропетровської міської ради від 13 липня 2011 року № 964 зі змінами, внесеними рішенням Виконкомом Дніпровської міської ради від 29 серпня 2017 року № 602 затверджені Порядок, періодичність та строки виконання робіт з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, Перелік складових тарифу на послуги з будинків і споруд та прибудинкових територій для будинків, а також Типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по кожному будинку окремо для житлово-експлуатаційних підприємств комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, встановлено, зокрема, вартість послуги з утримання будинку АДРЕСА_2 за 1 кв.м загальної площі квартири.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку (тут і надалі, у редакції, що діяла на час ухвалення рішення Виконкомом Дніпровської міської ради від 29 серпня 2017 року № 602) тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Відповідно до пункту 5 Порядку калькуляційною одиницею є 1 кв.м загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Згідно із пунктом 7 Порядку витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) визначаються за формулою, яка передбачає складання витрат на прибирання ручним способом і витрат на прибирання механізованим способом.

Витрати на прибирання ручним способом розраховуються за формулою:

Вр = Оз + Вф + Н + М + І, де Оз - заробітна плата; Вф - сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов`язкові платежі до бюджету.

У свою чергу, Міжгалузевими нормами чисельності робітників, що обслуговують громадські будівлі (будівлі управлінь, конструкторські і проектні організації), затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11 травня 2004 року № 105 визначено, що організація праці двірників полягає у прибиранні території лише вручну - мітлами, скребками і лопатами (розділ Організація праці).

Пред`являючи вимоги до КП «Жилсервіс-2» ДМР про зобов`язання відповідача встановити вартість прибирання прибудинкової території у розмірі 1,66 грн із 01 січня 2018 року та зробити відповідний перерахунок вартості послуг по управлінню багатоквартирним будинком, позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав наступні докази - копію скарги від 12 березня 2018 року та відповіді на цю скаргу КП «Жилсервіс-2» ДМР від 14 березня 2018 року; копію листа КП «Жилсервіс-2» ДМР від 22 лютого 2018 року; копію листа Комунального виробничо житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району від 22 січня 2018 року; копії двох актів заміру площ, що прибираються, які не містять дати їх складання; копію Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком, який не містить дати складання та ніким не підписаний.

Оцінивши надані позивачем докази суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про не підтвердження цими доказами правових підстав для встановлення вартості прибирання прибудинкової території у певному розмірі та перерахунку вартості послуг по управлінню багатоквартирним будинком.

Касаційний суд погоджується із тим, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про встановлення вартості прибирання прибудинкової території у розмірі

1,66 грн із 01 січня 2018 року та перерахунку вартості послуг по управлінню багатоквартирним будинком, не доведені належними та допустимими доказами.

При цьому необхідно врахувати, що додані до позову копії актів заміру площ, що прибираються, не містять дати їх складання та надані позивачу

у різний час різними підприємствами, а саме КП «Жилсервіс-2» ДМР

та КВЖ РЕП Жовтневого району.

Натомість наданий Перелік складових послуг з управління багатоквартирним будинком стосується КП «Жилсервіс-2» ДМР, яке призначене управителем будинку по АДРЕСА_2 із 01 січня 2018 року.

Відомостей про те, що при формуванні вказаної у Переліку вартості послуг із прибирання прибудинкової території по АДРЕСА_2 була використана, як розрахункова величина 1 816 кв.м площі, яка прибирається, матеріали справи не містять.

Клопотань про витребування доказів або призначення експертизи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відхилив клопотання позивача, заявлене на стадії апеляційного перегляду, про призначення судової економічної експертизи.

Відповідно до частин першої, третьої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста

статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 18 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта