Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2019 року у справі №629/4217/18

Постанова

Іменем України

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 629/4217/18

провадження № 61-9718св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Державне підприємство "дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Коваленко І. П., Піддубного Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що наказом Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва Національної академії аграрних наук України (далі - Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ) від 20 жовтня 2016 року № 96-Д його було призначено з 21 жовтня 2016 року виконуючим обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва ім.

В. Я. Юр'єва НААНУ, до узгодження на посаді з Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області. 20 жовтня 2016 року Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області підтримала його кандидатуру на призначення. Таким чином, з 21 жовтня 2016 року він обіймав посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ. Відомості про зміну керівника були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У грудні 2016 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва ім.

В. Я. Юр'єва НААНУ було перейменоване в Державне підприємство "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ).

Наказом від 06 липня 2017 року № 65-Д його було звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року, визнано незаконним та скасовано наказ Інституту рослинництва ім. В. Я.

Юр'єва НААНУ № 65-Д "Про звільнення виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ від 06 липня 2017 року та його поновлено на вказаній посаді. Рішення набрало законної сили та було виконано. Оскільки трудовий контракт з ним письмово не було укладено, то з метою правильного та належного відображення його трудового стажу, а в подальшому можливості оформлення пенсії, ОСОБА_1 просив встановити факт, що з 20 жовтня 2016 року він працює директором Державного підприємства "Дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ безстроково.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Попова О. Г. заяву задоволено. Встановлено факт, що з 20 жовтня 2016 року ОСОБА_1 працює директором Державного підприємства "Дослідного господарства "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ безстроково.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 довів факт трудових відносин з Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, що є підставою для встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року апеляційну скаргу Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ задоволено. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що метою встановлення факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ДП "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ є правильне та належне відображення його трудового стажу для подальшої можливості оформлення пенсії, тобто існує спір про право, що виключає можливість розгляду вказаної справи в порядку окремого провадження.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року, а рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2018 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі на підставі апеляційної скарги особи, яка не лише не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, а й ухваленим судовим рішенням ніяким чином не зачіпалися її права, інтереси та обов'язки. Проте, як вбачається з апеляційної скарги, заявник, вважаючи себе третьою особою, без надання відповідних доказів не просив апеляційний суд залучити його до участі у справі як третю особу, тобто апеляційний суд проігнорував, що Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ не визначає та не приймає участі у визначенні особи, яка обіймає чи обійматиме посаду директора Державного підприємства, що, у свою чергу, не впливає на права та обов'язки заявника, не зачіпає його прав та не створює наслідків. Апеляційним судом проігноровано той факт, що сторонами у справі, зокрема заінтересованою особою - Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ встановлення факту не заперечувалося, а він не вимагав від державного підприємства здійснення будь-яких дій, натомість свою правову позицію про наявність спору апеляційний суд сформував виключно на факті прийняття апеляційної скарги Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ та допущення його до участі у справі.

У червні 2019 року Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Предметом спору є встановлення факту наявності трудових відносин заявника з Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, яке, у свою чергу, підпорядковане саме Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, а тому доводи заявника про те, що права апелянта під час ухвалення рішення суду першої інстанції не були порушені, є безпідставними.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

04 червня 2019 року справа № 629/4217/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Судами встановлено, що наказомІнституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ від 20 жовтня 2016 року № 96-Д ОСОБА_1 було призначено на посаду виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ з 21 жовтня 2016 року, до узгодження на посаді з Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області.

У грудні 2016 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Червона Хвиля" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ було перейменоване в Державне підприємство "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ.

Наказом директора Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ від 06 липня 2017 року № 65-Д ОСОБА_1 було звільнено з посади виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року, визнано незаконним та скасовано наказ Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ від 06 липня 2017 року № 65-Д "Про звільнення виконуючого обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ" та ОСОБА_1 поновлено на вказаній посаді.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, згідно із статтею 293, частиною 2 статті 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення в особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 1,5 постанови від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Тобто, критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

З точки зору закону, під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Виходячи з наведеного, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду, з огляду на те, що метою встановлення факту перебування заявника у трудових відносинах з Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ є правильне та належне відображення його трудового стажу для подальшої можливості оформлення пенсії, тобто існує спір про право ОСОБА_1 на включення до його трудового стажу періоду, протягом якого, як вважає заявник, він обіймав посаду директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, для нарахування йому в майбутньому пенсії, що виключає можливість розгляду вказаної справи в порядку окремого провадження. Крім того, вищевказані судові рішення, на які заявник посилався як на підставу для встановлення юридичного факту, скасовані вищезгаданою постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом положень статті 352 ЦПК України та безпідставне прийняття до розгляду апеляційної скарги Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, не заслуговують на увагу, оскільки, відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апелянт є особою, яка не брала участі в справі, проте суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси. З цими висновками колегія суддів Верховного Суду погоджується, оскільки предметом спору є встановлення факту наявності трудових відносин заявника з Державним підприємством "Дослідне господарство "Пантелеймонівське" Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, яке, у свою чергу, підпорядковане саме Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААНУ, а тому доводи заявника про те, що права апелянта під час ухвалення рішення суду першої інстанції не були порушені, є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цим судом були порушені норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко