Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №464/4865/22
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №464/4865/22
Постанова ВССУ від 16.03.2026 року у справі №464/4865/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 464/4865/22

провадження № 61-10071св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю, Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калинка», Приватне акціонерне товариство «Київстар»,

треті особи:приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцка Тарас Львович, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житлово-будівельний кооператив № 186»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Калинка» (далі - ОСББ «Калинка»), Приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПрАТ «Київстар»), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцка Т. Л., Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житлово-будівельний кооператив № 186» (далі - ОСББ «ЖБК № 186»), про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що ОСББ «Калинка» своїм рішенням погодило та уклало договір з ПрАТ «Київстар» щодо розміщення на будинку станції мобільного зв`язку, що порушує її право, як співвласника будинку.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 28 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року у складі судді Дулебка Н. І. провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Суд першої інстанції виходив з того, що справу віднесено до розгляду судів господарської юрисдикції, оскільки вона найбільш наближена (подібна) до спорів пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи. При цьому, ПрАТ «Київстар» заявило відповідне клопотання.

Суд послався на відповідний правовий висновок Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що цей спір не є наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а фактично стосується порядку користування місцями загального користування будинку, оскільки, на думку позивача, спірне рішення прийнято, а договір укладено між двома юридичними особами без належного отримання згоди всіх власників квартир в будинку, яким належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, а також, що у результаті встановлення станції мобільного зв`язку їй створюються перешкоди у користуванні будинком, а шкідливе випромінювання створює загрозу його мешканцям. Тому розгляд спору за своїм правовим характером відноситься до загальної юрисдикції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ПрАТ «Київстар», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 07 лютого 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, неповно дослідив та надав правову оцінку наявним у справі доказам, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вважає, що справа підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, оскільки позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, який належить ОСББ «Калинка» та на час проведення оскаржуваних зборів була членом вказаного ОСББ. Спір стосується захисту прав ОСОБА_1 саме як співвласника майна багатоквартирного будинку та, на думку позивача, ОСББ протиправно проведені збори та вирішено питання, які пов`язані з його діяльністю, управлінням.

Вказує, що спір найбільш наближений до спорів, пов`язаних з діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи. Спір про діяльність рішення установчих (загальних зборів) ОСББ охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором щодо права найвищого органу управління ОСББ ухвалювати рішення, віднесені до його виключної компетенції, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Посилається на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21), які не були враховані апеляційним судом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що наведені в ній доводи є безпідставними, правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається відповідач, не є релевантними з обставинами цієї справи, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

17 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 рокусправу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ «Київстар» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При цьому необхідно враховувати, що у силу вимог частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві, разом з тим установлення обставин справи, з`ясування характеру спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, - є обов`язком суду.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 ГК України).

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (стаття 2 ГК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Дослідивши обставини заявленого ОСОБА_1 позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спір не є господарським, відноситься до розгляду судом загальної юрисдикції.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, спір не є наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а фактично стосується порядку користування місцями загального користування будинку, оскільки, на думку позивача, спірне рішення прийнято, а договір укладено без належного отримання згоди всіх власників квартир у будинку, яким належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, а також, що у результаті встановлення станції мобільного зв`язку їй створюються перешкоди у користуванні будинком, а шкідливе випромінювання створює загрозу його мешканцям. При цьому, сторонами у спорі (відповідачами) є не лише ОСББ, а інша сторона правочину -- ПрАТ «Київстар», яке не знаходиться з позивачем у наближених до господарських спорах.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду обставин справи апеляційним судом та віднесення спору до юрисдикції господарського суду, оскільки висновки апеляційного суду узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 (провадження № 12-76гс20), правовідносини в якій є подібними зі справою, що переглядається, яка дійшла висновку про віднесення такого спору до цивільного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання заявника у касаційній скарзі на правові висновки Великої Палатою Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21) не спростовую правильність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, оскільки у справах різних предмет, характер та підстава позову. У наведеній справі спір стосувався рішення ОСББ про затвердження кошторису, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, у той час як у цій справі позивач звернувся за захистом його цивільного права на користування спільним сумісним майном співвласників багатоквартирного будинку та не стосується господарської діяльності ОСББ.

Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець