Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 357/7642/19

провадження № 61-3650св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода",

відповідачі: Криволап Леся Михайлівня, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин", державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від

18 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Левенця Б. Б.,

Ратнікової В. М., Борисової О. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У липні 2019 року ТОВ "Олійникова Слобода" звернулося з позовом, в якому,

з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним договір оренди землі б/н від 10 грудня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га та земельної ділянки

з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га. Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575659 від 13 грудня 2018 року 08:09:22 та припинити право оренди

ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0042 загальною площею 1,2 га, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між

ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин". Скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.

О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, індексний номер: 44575709 від 13 грудня 2018 року 08:13:45 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0043 загальною площею 1,2 га, що виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 10 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин". Витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" земельну ділянку з кадастровим номером undefined загальною площею 1,2 га, та земельну ділянку

з кадастровим номером undefined загальною площею 1,2 га, які розташовані у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Внести зміни до договору оренди землі № б/н від

05 червня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3, спадкоємцем якого

є ОСОБА_1, та ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого

є ТОВ "Олійникова Слобода", шляхом його викладення у редакції, зазначеній

у заяві про уточнення позовних вимог. Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин" та Малоєрчівської сільської ради Сквирського району Київської області на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

09 листопада 2020 року у задоволенні позовної заяви ТОВ "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М. О. про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року зупинено апеляційне провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 357/9440/20.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вирішення питання щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, яким, зокрема, скасовано реєстрацію права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на спірну земельну ділянку, впливає на встановлення факту набуття ТОВ "Олійникова Слобода" права оренди на спірну земельну ділянку, що матиме істотне значення для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

Отже, існує об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 357/9440/20, у якій судом встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення, та які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цій справі, але мають значення для правильного вирішення спору.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

10 000,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент постановлення ухвали від

18 лютого 2021 року суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для зупинення апеляційного провадження по справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки зупинення провадження по справі на стадії розгляду справи можливе лише з підстав, визначених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано обставини справи, помилково встановлено доведеність неможливості подальшого розгляду справи. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які

є предметом судового розгляду. У своєму клопотанні позивач визнав, що наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 не є предметом судового розгляду у цій справі, тобто, докази, які надані суду по даній справі дають об'єктивну можливість встановити та оцінити обставини (факти), які

є предметом судового розгляду. Тому розгляд такої позовної вимоги у справі № 357/9440/20 не перешкоджає вирішенню судом спору у цій справі.

Про існування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня

2018 року позивачу було відомо з 2018 року, оскільки 30 травня 2018 року окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження у справі № 826/7336/18 за позовом ТОВ "Олійникова Слобода" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу. Позовну заяву у цій справі подано 10 липня 2019 року і позивач не заявляв клопотання про зупинення провадження по справі у суді першої інстанції ні у 2019 році, ні

у 2020 році, тобто на момент звернення до суду із позовом у цій справі позивач вважав, що наявність спору щодо зазначеного наказу не має істотного значення для вирішення спірних правовідносин між ним та відповідачами.

Рішення суду першої інстанції у цій справі ухвалено 09 листопада 2020 року. Суд першої інстанції повно та всебічно оцінив докази по справі, одним із яких був наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року, який

є чинним та не скасованим. Позивач у посилається на те, що, якщо цей наказ буде скасовано при розгляді справи № 357/9440/20, то це вплине на рішення

у цій справі. Однак, це відмінна обставина справи, яка не була предметом дослідження у суді першої інстанції, такий доказ не був предметом дослідження, його не існувало і не існує на теперішній час.

У травні 2021 року ТОВ "Олійникова Слобода" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає.

Відзив мотивовано тим, що вимога частини 3 статті 210 ЦПК України про необхідність зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті

з підстав, передбачених визначених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 251 ЦПК Українита визначених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 252 ЦПК України, жодним чином не позбавляє суд можливості зупинити провадження у справі на зазначеній стадії судового розгляду, в тому числі і з інших підстав, зокрема,

з підстав, передбачених пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.

Стаття 251 ЦПК України не розподіляє та не розмежовує підстав для зупинення провадження у справі за стадіями судового розгляду, оскільки якщо існує об'єктивна неможливості розгляду однієї справи до вирішення іншої справи, то суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від стадії такого розгляду (пункт 6 частини 1 статті 251 ЦПК України). Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 357/9184/18 та від 11 травня 2021 року у справі № 357/8287/19, обставини яких є аналогічними обставинам у цій справі. Правова оцінка законності проведення державних реєстрацій права оренди за ТОВ Агрокомплекс "Узин" на спірні земельні ділянки та дійсності оспорюваного договору безпосередньо залежить від факту визнання судом незаконним і скасування зазначеного наказу, який є предметом розгляду у справі № 357/9440/20.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Олійникова Слобода" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від

09 листопада 2020 року (т. 2 а. с. 213-214).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року підготовку справи до судового розгляду закінчено та призначено справу до розгляду на 04 лютого 2021 року (т. 2 а. с. 217).

У судовому засіданні 04 лютого 2021 року представник ТОВ "Олійникова Слобода" -
Цой Д. С. подав клопотання про зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, яке мотивував тим, що державна реєстрація права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:007:0027

у зв'язку з недобросовісною поведінкою ОСОБА_1 скасована наказом Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року. В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 357/9440/20 за позовом ТОВ "Олійникова Слобода" про визнання незаконним та скасування зазначеного наказу, яким, зокрема, було скасовано реєстрацію права оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на спірну земельну ділянку (т. 3 а. с. 73-75).

Згідно змісту рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 листопада 2020 року, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що оскільки на момент розгляду справи зазначений наказ Міністерства

є чинним і відповідного судового рішення про його скасування суду не надано, то державна реєстрація за позивачем скасована і за умови відсутності здійснення державної реєстрації договору, як і за умови скасування незаконно проведеної реєстрації, зазначений договір оренди землі є таким, що втратив свою чинність, а відтак ТОВ "Олійникова Слобода" не має права оренди за таким договором.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині 1 статті 371 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96,

§ 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які

є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що "зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення

з роботи позивача. Проте вирішуючи питання про зупинення провадження

у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі".

Згідно з частинами 1 -3 , 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються

в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний суд в порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, в якій встановлюються обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, не врахував, що про наявність спору щодо законності наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 позивачу було відомо ще до звернення з позовом у цій справі, який при розгляді справи судом першої інстанції такого клопотання, з урахуванням вимог частини 3 статті 210 ЦПК України, не заявляв. Тому зупинивши провадження у справі на стадії апеляційного перегляду справи суд порушив принцип ефективності судового процесу, направлений на недопущення порушення розумних строків розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витратвирішується за правилами, встановленими

в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах 1 , 13 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення

з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення

у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року скасувати.

Справу № 357/7642/19 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук