Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.04.2021 року у справі №285/790/20

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 285/790/20

провадження № 61-4374св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - Відділ фінансів Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області,

третя особа - Новоград-Волинська районна державна адміністрація Житомирської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня

2020 року у складі судді Васильчук Л. Й. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу фінансів Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Відділ фінансів, Відділ), у якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ № 6-к від 27 січня 2020 року про її звільнення за пунктом

1 статті 40 КЗпП України з Управління фінансів Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області (далі - Управління фінансів), правонаступником якого є відповідач у справі; поновити її на посаді секретаря керівника та зобов'язати внести відповідні записи до трудової книжки; стягнути

з Відділу фінансів на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Новоград-Волинської районної державної адміністрації від 26 листопада 2019 року Управління фінансів перейменовано у Відділ фінансів з граничною чисельністю 5 штатних одиниць. Того ж дня її попереджено про скорочення чисельності та штату

і наступне звільнення із займаної посади із зазначенням дати запланованого вивільнення 27 січня 2020 року. 27 січня 2020 року наказом № 6-к її звільнено

з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Наказ про звільнення є незаконним, оскільки на день її звільнення скорочення штату не було, новий штатний розпис був введений в дію лише

01 лютого 2020 року, вакантні посади їй не пропонувались. Роботодавець не врахував переважне право на залишення її на роботі, оскільки вона виховує неповнолітню дитину, батько якої загинув при виконанні завдань у зоні проведення АТО.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

РішеннямНовоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили із того, що роботодавець у визначеному законом порядку попередив позивача про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату, станом на момент попередження про звільнення та на день звільнення будь-яких вакантних посад не було, а у Відділі фінансів були вакантні посади лише державних службовців, на зайняття яких потребувалося проходження конкурсу, відповідно до порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. При звільненні позивача у зв'язку зі скороченням штату згідно пункту

1 статті 40 КЗпП України роботодавець діяв в межах повноважень, в порядку та

у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Доводи ОСОБА_1 про те, що на день її звільнення 27 січня 2020 року скорочення штату не було, а новий штатний розпис введений в дію лише

01 лютого 2020 року, вже після її звільнення, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними. Штатним розписом на 2019 рік, затвердженим 20 лютого

2019 року, який діяв на час попередження позивача про наступне звільнення, та штатним розписом на 2020 рік, який затверджений 27 січня 2020 року та введений в дію з 01 січня 2020 року, затверджений штат Управління фінансів у кількості 15 одиниць, серед яких наявна посада секретаря начальника, яку обіймала ОСОБА_1.

Разом з тим, відповідно до штатного розпису, затвердженого 28 січня 2020 року, який введено в дію з 01 лютого 2020 року, затверджено штат Відділу фінансів на 2020 рік у кількості 5 штатних одиниць, серед яких посада секретаря відсутня. 27 січня 2020 року був останнім робочим днем ОСОБА_1, а тому затвердження 28 січня 2020 року штатного розпису Відділу фінансів, який вводився в дію з 01 лютого 2020 року, не спростовує висновків суду, що відбулося скорочення штатів та правомірність звільнення позивачки 27 січня 2020 року.

Посилання позивача на те, що вакантні посади, наявні на час попередження про звільнення і до дати звільнення включно, роботодавцем їй не пропонувались,

є безпідставними з огляду на відсутність таких посад як в Управлінні, так

і у Відділі у вказаний період. Крім того, посади у штатному розписі Відділу фінансів, який затверджений 28 січня 2020 року, відносяться до посад державної служби, зарахування на які проводиться шляхом конкурсного відбору, що також підтверджується довідкою від 19 січня 2021 року № 16/01-28, наданою Відділом фінансів суду апеляційної інстанції.

Оскільки посада, яку займала позивачка, в Управлінні була єдиною, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення статті 42 КЗпП України

у даному випадку не застосовуються, а тому твердження позивача про те, що вона мала переважне право на залишення на роботі є помилковими.

Посилання на заборону її звільнення з огляду на те, що вона є одинокою матір'ю, яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років, відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, оскільки посади у штатному розписі Відділу фінансів, який затверджений 28 січня

2020 року, відносяться до посад державної служби, зарахування на які проводиться за результатами конкурсу відповідно до спеціального закону - Закону України "Про державну службу. Тому у даному випадку слід застосовувати норми спеціального законодавства.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами не враховано її доводи, що при звільненні відповідачем не було дотримано вимог КЗпП України, оскільки на день її звільнення з посади 27 січня 2020 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату такого скорочення не було, новий штатний розпис введений в дію лише з 01 лютого 2020 року вже після її звільнення, вакантні посади їй взагалі не пропонувались (підтвердження невиконання роботодавцем вимог статті 49-2 КЗпП України). Однак роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які існують в установі, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник. Судом першої інстанції безпідставно не застосовано частину 3 статті 184 КЗпП України,

з посиланням лише на статтю 42 КЗпП України. Суд першої інстанції мав врахувати зазначене в частині 2 статті 40 КЗпП України, якою визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Правильно пославшись на правові висновки у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, від 01 квітня 2015 року

у справі № 6-40цс15 суд апеляційної інстанції не застосував їх та дійшов суперечливого висновку, що станом на момент попередження про звільнення та на день звільнення будь-яких вакантних у відповідача посад не було, а були лише вакантні посади державних службовців, на зайняття яких потребувалося проходження конкурсу, відповідно до порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби. Суд апеляційної інстанції, не пославшись на жодну норму права, дійшов безпідставного висновку, що її звільнення до виведення зі штатного розпису посади, з якої її звільнили, на правильність висновків суду щодо відмови у позові не впливає. Суд апеляційної інстанції відхилив її доводи щодо статусу одинокої матері, яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років,

з підстав, що у штатному розписі відповідача є лише посади державної служби, зарахування на які проводиться шляхом конкурсного відбору, що не узгоджується з будь-якою конкретною нормою матеріального права.

У спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - КЗпП України та Закону України "Про державну службу", пропозиція вакантних посад держслужбовця при звільненні з недержавної служби, врахування при цьому статусу одинокої матері, яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років, та правової позиції щодо можливості звільнення у зв'язку із скороченням штату з посади, яка ще не виведена зі штатного розпису.

У травні 2021 року Відділ фінансів подав до суду відзив, у якому просив оскаржені судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивовано тим, що процедура, що передувала вивільненню у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників дотримана відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач була попереджена за два місяці про наступне вивільнення, отримала вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку, до центру зайнятості подано інформацію про масове вивільнення за встановленою формою у визначені строки.

Враховуючи те, що рівнозначні посади, які належать до посад, що виконують функції з обслуговування відповідно до прийнятого наказу від 22 січня 2020 року "Про структуру відділу фінансів" відсутні, Управління фінансів, як орган державної влади на момент прийняття наказу від 27 січня 2020 року про звільнення ОСОБА_1, керувався нормами спеціального законодавства

в частині вимог прийняття (переведення) на державну службу, як того вимагає Закон України "Про державну службу". Вимоги позивача викладені в касаційній скарзі задовольнити неможливо, оскільки посада секретаря керівника Управління фінансів, яку займала ОСОБА_1, належала до категорії посад, які виконували функції з обслуговування (недержавної служби).

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що наказом № 2 Фінансового управління Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області від 24 січня 2005 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду секретаря-друкарки зазначеної установи (а. с. 32-33).

15 лютого 2013 року Фінансове управління Новоград-Волинської райдержадміністрації перейменовано в Управління фінансів. 01 травня

2016 року ОСОБА_1 переведено на посаду секретаря керівника у зв'язку зі змінами в штатному розписі, що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 (а. с. 13).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 26 листопада

2019 року № 247 "Про упорядкування структури Новоград-Волинської районної державної адміністрації" (зі змінами, внесеними розпорядженням від 20 січня 2020 року № 16) в структурі Новоград-Волинської райдержадміністрації перейменовано юридичну особу Управління фінансів на Відділ фінансів

з граничною чисельністю працівників - 5 (а. с. 4-9).

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 попереджена про скорочення чисельності та штату працівників та наступне вивільнення із займаної посади (а. с. 10).

22 січня 2020 року наказом № 1-0 Управління фінансів затверджено структуру та граничну чисельність Відділу фінансів: начальник відділу-1, головний спеціаліст-3, головний спеціаліст-бухгалтер-1 (а. с. 11).

Наказом Управління фінансів від 27 січня 2020 року № 6-к ОСОБА_1 звільнено

з посади секретаря керівника відповідно до пункту 1 статті 40, статті 44 КЗпП України у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників (а. с. 15).

ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Її чоловік - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 19,20).

У частині 3 статті 184 КЗпП України встановлено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення

з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 299/2388/16-ц (провадження № 61-21372св18) зазначено, що "основним критерієм для визначення статусу одинокої матері є виховання та утримування дитини без участі батька.

Відтак для підтвердження права на зазначену пільгу в цьому випадку позивачем має бути пред'явлений будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому

з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні дитини".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 753/12854/17 (провадження № 61-4121св19) щодо застосування частини 3 статті 184 КЗпП України зроблено висновок, що "зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років та передбачає можливість такого звільнення лише

у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов'язкового працевлаштування. [..] одинокою матір'ю вважають жінку, яка не перебуває

у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама".

Аналогічний висновок підтверджено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 182/5140/15-ц (провадження № 61-13032св19).

У частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частині 3 статті 12, частинах 1 , 5 , 6 статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 3 статті 89 ЦПК України зазначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 3 частини 4 статті 265 ЦПК України, пункту 3 частини 1 статті 382 ЦПК Україниу мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним

з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суди встановили, що на момент звільнення з роботи ОСОБА_1 являлася матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, чоловік якої - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що згідно довідки ОСББ "ЖБК-1" від

20 лютого 2020 року № 121 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на утриманні матері. Відповідно до розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 листопада 2019 року № 247 "Про упорядкування структури Новоград-Волинської районної державної адміністрації" (зі змінами, внесеними розпорядженням від 20 січня 2020 року № 16), додатку 7 до розпорядження від 26 листопада 2019 року Управління фінансів, перейменоване на Відділ фінансів, знаходиться в структурі Новоград-Волинської райдержадміністрації. В січні 2020 року в Управлінні фінансів здійснювалось вивільнення працівників у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, ліквідації не проводилось (а. с. 4-10,17).

За таких обставин суди не надали належної оцінки доводам позивача, що вона має статус одинокої матері, та не врахували обмеження звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Оскільки встановлено підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від

20 січня 2021 року скасувати.

Справу № 285/790/20 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15 вересня

2020 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук