Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.12.2019 року у справі №209/2191/17

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 209/2191/17

провадження № 61-20691св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІК",

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в складі колегії суддів:

Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік" (далі - ТОВ "ЮНІК"), третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 год 20 хв в районі буд. № 20 на вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася ДТП за участю автомобіля марки ВАЗ-210700-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням

ОСОБА_3, в якому перебувала позивач ОСОБА_4, та автобуса марки

БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Внаслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась явищами забою головного мозку другого ступеня, субарахноїдальним крововиливом, та рани правої стопи, які належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Як результат отриманих ушкоджень в неї виникли ускладнення здоров'я, які вона вимушена лікувати дотепер.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд з ТОВ "стягнути ЮНІК" на її користь 14 309,00 грн відшкодування майнових збитків, 376 710,50 грн відшкодування моральної шкоди та 700,00 грн судових витрат, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 376 710,50 грн відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ТОВ "ЮНІК", третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Юнік" на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 50
000,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 700,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зазнала певні моральні страждання, які виникли в зв'язку

з спричинення шкоди її здоров'ю там пошкодженням майна, що вона внаслідок необхідності лікування порушила свої сімейні плани, в застосування додаткових зусиль щодо організації життя. При визначенні розміру шкоди суд виходив

з характеру та обсягу моральних страждань, враховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, а також того, що цю шкоду відповідно до статті 1172 ЦК України повинен відшкодовувати ТОВ "ЮНІК".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Юнік" задоволено.

Рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "Юнік" про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до

ТОВ "ЮНІК", третя особа - ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач передчасно звернулась з позовом про відшкодування шкоди до відповідача, оскільки не зверталась до страховика відповідача з питань виплати відшкодування шкоди та не отримала його відмови у виплаті страхового відшкодування.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції

є необґрунтованими. Поліс від 25 липня 2013 року № АС/0345400, який

є в матеріалах справи, досить сумнівний, бо про його наявність заперечує сам страховик, а оригінал документа відповідач нікому у рамках розгляду кримінальної та цивільних справ не пред'являв. Крім того, згідно зі статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г " і "ґ " статтею 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода

у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Водночас позивач не є особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди від МТСБУ у розумінні закону. Крім того, рішення суду апеляційної інстанції про скасування всієї суми моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн є необґрунтованим, оскільки ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю/здоров'ю визначено 100 000,00
грн, а моральна шкода може бути стягнута лише в розмірі 5 відсотків страхової виплати.

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Юнік" про відшкодування 50 000,00 грн моральної шкоди, тому судові рішення в іншій частині в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

23 квітня 2014 року приблизно о 12 год 20 хв у районі буд. № 20 на вул.

Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася ДТП за участю автомобіля марки ВАЗ-210700-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, в якому перебувала позивач

ОСОБА_4, та автобуса марки БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з ТОВ "Юнік" та працював водієм на цьому підприємстві.

Унаслідок ДТП ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась явищами забою головного мозку 2 ступеня субарахноїдальним крововиливом, та рани правої стопи, які належать до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років обмеження волі без позбавлення права керування транспортним засобом, із застосуванням положень статей 75, 76 КК України призначено покарання

з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Стягнуто з ТОВ "Юнік" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн та витрати на правову допомогу? 700,00 грн. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м.

Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок залишено без змін.

Унаслідок отриманих ушкоджень у позивача виникли ускладнення здоров'я які вона змушена лікувати, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого та епікризами.

Під час досудового слідства ТОВ "Юнік" передало позиваці кошти на лікування на загальну суму 15 847,25 грн, що підтверджується її розписками.

Апеляційний суд встановив, що згідно з полісом ОСЦПВ від 25 липня 2013 року № АС/ 0345400 цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу БАЗ А079.14, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахована в СК "Провіта". Строк дії поліса - до 24 липня 2014 року. Цим полісом визначено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю/здоров'ю - 100 000,00 грн; майну - 50 000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн.

У відповіді МТСБУ від 23 липня 2019 року на запит Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2019 року зазначено, що СК "Провіта" 10 грудня 2015 року виключено з Державного реєстру фінансових установ. Крім того вказано, що ОСОБА_5 не зверталась з питань виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, яка сталася 23 квітня 2014 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що зобов'язання про компенсацію моральної шкодивиникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У частині 2 статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Разом з цим, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г " і "ґ" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі

5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Суди встановили, розмір майнової шкоди, завданої позивачу шкоду у зв'язку

з ушкодженням здоров'я, визнано та відшкодовано відповідачем добровільно, який заявлявся позивачем в сумі 14 309,00 грн.

Суд першої інстанції, стягуючи компенсацію моральної шкоди, не врахував, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування (ліміту відповідальності) покладається на страховика. Водночас суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог позивача в цій частині лише з тих підстав, що вона не зверталась з такою вимогою до страховика відповідача, також не взяв до уваги можливість визначення та врахування відповідного розміру компенсації моральної шкоди у межах страхового відшкодування (715 грн), право на яке має позивач, при вирішенні позовних вимог до відповідача.

За таких обставин колегія суддів робить висновок про можливість часткового задоволення позовних вимог позивача з урахуванням різниці між визначеним судом фактичним розміром компенсації моральної шкоди і встановленим законом розміром її страхового відшкодування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення апеляційного суду

в оскарженій частині скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Юнік" про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнік" про відшкодування моральної шкоди змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови та зменшивши розмір компенсації моральної шкоди до 49 285,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року в скасованій та зміненій частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук