Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 754/15469/16-ц

провадження № 61-28773св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві,

стягувач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

представник стягувача - Сокуренко Наталія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(далі ? ПАТ КБ «Приватбанк»), подану представником Сокуренко Наталією Вікторівною, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року у складі судді Галась І. А. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у в м. Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ

у м. Києві).

Вимоги за скаргою мотивовані тим, що 15 березня 2011 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Попик О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25008703 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» коштів в розмірі 37 263,25 грн. Зазначеноюпостановою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

20 листопада 2012 року в межах виконавчого провадження № 25008703 державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. КиєвіПанченко І. І. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві ? виконавчого листа № 2-3085, виданого 09 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» коштів в розмірі 37 263,25 грн. Зазначена постанова не оскаржувалась та є чинною. При цьому арешт з майна боржника державним виконавцем знятий не був у порушення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

13 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до ВДВС Деснянського РУЮ

у м. Києві з заявою про зняття арешту, накладеного постановою від 15 березня

2011 року.

Листом від 18 жовтня 2016 року начальник Деснянського районного ВДВС

м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ніколаєв С. В. відмовив у знятті арешту.

Посилаючись на те, що вказана відмова порушує її інтереси, просила зобов`язати ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві зняти арешт з усього майна, яке їй належить, в межах суми 37 263,25 грн, який був накладений постановою

від 15 березня 2011 року про відкриття виконавчого провадження № 25008703

з виконання виконавчого листа Деснянського районного суду м. Києва № 2-3085

від 09 грудня 2010 року.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 постановою про відкриття провадження по виконавчому провадженню № 25008703

від 15 березня 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при поверненні виконавчого документа стягувачеві всупереч частин першої та другої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна ОСОБА_1 накладений постановою ВДВС Деснянського РУЮ від 15 березня 2011 року знятий не був.

Крім того, встановивши, що після винесення постанови ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві від 20 листопада 2012 року про повернення виконавчого листа стягувачу, з встановленням строку для повторного пред`явлення його до виконання до 20 листопада 2013 року, вказаний виконавчий документ повторно не пред`являвся та сплив відповідний строк його пред`явлення до виконання, виконавче провадження не проводиться, апеляційний суд послався на частину п`яту статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що у всіх інших випадках, які не передбачені цією статтею, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аргументи учасників справ

У червні 2017 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Сокуренко Н. В., подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що боржник подав скаргу на бездіяльність державного виконавця у грудні 2016 року, оскаржуючи постанову від

20 листопада 2012 року, якою виконавчий документ повернено стягувачу, без клопотання про поновлення строку на таке оскарження. Судами неправильно застосовано положення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови), оскільки виконавчий збір за виконавчим провадженням не стягнуто, а виконавчий документ повернено не суду або іншому органу (посадовій особі), який його видав, а стягувачу. Тому виконавчою службою правомірно не було знято арешт.

Відзивів від інших учасників справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 15 березня 2011 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Попик О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35008703 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» 37 263,25 грн. Одночасно постановою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1

20 листопада 2012 року на підставі пункту 1 частини першої статті47, статті

50 Закону України «Про виконавче провадження» постановою старшого державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Панченко І. І. виконавчий лист № 2-3085, виданий 09 грудня 2010 року Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» коштів в розмірі 37 263,25 грн, повернено стягувачеві.

В строк для повторного пред`явлення для виконання (стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) виконавчий лист стягувачем не пред`являвся.

Начальник Деснянського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві

Ніколаєв С. В. листом від 18 жовтня 2016 року відмовив ОСОБА_1 у знятті арешту у виконавчому провадженні № 25008703, у зв`язку з тим, що існує інше виконавче провадження ВП № 49856746, відкрите 20 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Приватбанк» грошових коштів.

Вбачається, що предметом оскарження у справі є бездіяльність державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, яка полягає у не вирішенні питання зняття арешту з майна боржника приповерненні виконавчого документа стягувачеві постановою від 20 листопада 2012 року та після цього.

Разом з тим порядок та підстави повернення виконавчого документа стягувачу були врегульовані статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження»

в редакції Закону від 04 листопада 2010 року N 2677-VI, згідно з якою повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Вказана норма Закону не передбачала зняття державним виконавцем арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 листопада 2010 року N 2677-VI повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції безпідставно застосували статтю

50 Закону України«Про виконавче провадження» у редакції Закону від 04 листопада 2010 року N 2677-VI, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ПАТ «Приватбанк» при поданні апеляційної скарги сплатило судовий збір у сумі

1 600,00 грн, при поданні касаційної скарги - 1 600,00 грн.

Оскільки оскаржувані судові рішення скасовуються, а скарга задоволенню не підлягає, то судові витрати стягувача по сплаті судового збору покладаються на заявника (боржника).

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у в м. Києві відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати, понесені у зв`язку

з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, перегляду справи у суді касаційної інстанції, у загальній сумі 3 200,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук