Історія справи

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 167/192/17

провадження № 61-28619св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - заступник начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 03 травня 2017 року у складі судді Сіліча І. І. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: судді Киці С. І., Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій заступника начальника Рожищенського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кисіля Дмитра Васильовича протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

14 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся із скаргою про визнання дій заступника начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кисіля Д. В. протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2017 року.

Скарга мотивована тим, що 27 січня 2014 року ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області визнано мирову угоду від 10 грудня 2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого листа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 27 січня 2017 року заступником начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кисіль Д. В. на підставі зазначеної ухвали суду винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 526,50 доларів США. Заявник вважає, що ухвала суду від 27 січня 2014 року не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» і не є виконавчим документом. Також зазначає, що пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки встановлені на момент їх видачі.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03 травня 2017 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвала Рожищенського районного суду Волинської області від 27 січня 2014 року, якою визнано мирову угоду від 10 грудня 2013 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого листа у справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами не оскаржувалась, при зверненні до суду про затвердження мирової угоди сторонами виконавчого провадження були узгоджені умови та строки виконання зобов`язання за мировою угодою. Тому посилання заявника щодо неясності строку виконання зобов`язань за мировою угодою суд до уваги не приймає. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 27 січня 2014 року для примусового виконання 26 січня 2017 року у межах строків, встановлених частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження». Тому заступник начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кисіль Д. В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 січня 2017 року діяв у межах повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 03 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду може виконуватися на підставі ухвал, зокрема й ухвали про затвердження мирової угоди в процесі виконання. Ухвала про затвердження мирової угоди у процесі виконання від 27 січня 2014 року є виконавчим документом і відповідає вимогам, які ставляться до виконавчих документів, а саме містить відомості щодо умов, розміру, строків виконання зобов`язання. Боржником ОСОБА_1 не зазначено, яка невідповідність цього виконавчого документу може потягнути за собою неможливість його виконання органами державної виконавчої служби. Виконавче провадження відкрито ухвалою державного виконавця з дотриманням трьохрічного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, що поширюється і на виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом. Аргументи заявника щодо заміни стягувача апеляційний суд не прийняв до уваги, оскільки ці обставини не були тими, якими скаржник обґрунтовував свої вимоги, а також з огляду на те, що ухвала суду першої інстанції від 27 квітня 2014 року не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22 травня 2018 року справу № 167/192/17 та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щоухвала від 27 січня 2014 року Рожищенського районного суду Волинської області не відповідає пунктам 5-7 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вважає, що стягувач у разі невиконання боржником мирової угоди, затвердженої судом, повинен звертатися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Ухвала про затвердження мирової угоди не зазначена у Законі України «Про виконавче провадження» серед виконавчих документів. Державний виконавець не звернув увагу на те, що в ухвалі суду, яка була пред`явлена для примусового виконання, вказаний інший стягувач ніж той, що був у виконавчому провадженні, в якому банк стягував заборгованість за кредитом із заявника та у межах якого була ухвалена мирова угода. Вважає, що неможливо залучити іншого стягувача інакше як на підставі ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, яка відсутня.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Рожищенського районного суду від 10 вересня 2009 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» солідарно заборгованість за кредитним договором.

19 липня 2009 року виданий виконавчий лист № 2-347/09, який перебував на виконанні Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

27 січня 2014 року ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області визнано мирову угоду від 10 грудня 2013 року, укладену між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо виконання виконавчого листа по справі за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором укладеною.

У пункту 5 зазначеної мирової угоди передбачено, що у випадку порушення боржниками умов мирової угоди стягувач пред`являє ухвалу про затвердження мирової угоди для примусового виконання до державної виконавчої служби у повному обсязі невиконаних боржником зобов`язань, зафіксованих відповідною ухвалою суду про затвердження мирової угоди.

26 січня 2017 року представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подано до Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на примусове виконання ухвалу Рожищенського районного суду про визнання мирової угоди укладеної між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

27 січня 2017 року заступником начальника Рожищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Кисілем Д. В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом другим частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, чинного на час відкриття виконавчого провадження, підлягають примусовому виконанню такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої і п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, чинного на час відкриття виконавчого провадження, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Вимоги до виконавчих документів передбачені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, чинного на час постановлення судом ухвали про затвердження мирової угоди, та статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року, чинного на час пред`явлення зазначеної ухвали до примусового виконання.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що примусове виконання допускається щодо ухвали про затвердження мирової угоди в процесі виконання, а також що ухвала про затвердження мирової угоди в процесі виконання від 27 січня 2014 року є виконавчим документом і відповідає вимогам, які ставляться у Законі України «Про виконавче провадження» до виконавчих документів, а саме містить відомості щодо умов, розміру, строків виконання зобов`язання. Заявником не зазначено, яка невідповідність цього виконавчого документу може потягнути за собою неможливість його виконання органами державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У статті 14 ЦПК України 2004 року передбачена обов`язковість судових рішень.

Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 40 рішення по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

З огляду на те, що заявник не виконав умови мирової угоди щодо виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, затверджені судом в ухвалі про визнання мирової угоди, яка набрала законної сили, стягувач правомірно пред`явив ухвалу суду про визнання мирової угоди для примусового виконання до державної виконавчої служби.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини п`ятої Розділу XIII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили аргументи заявника про пропуск стягувачем строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Доводи заявника про неправомірне відкриття виконавчого провадження за заявою ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є безпідставними, оскільки заявник уклав мирову угоду з ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідно до якої зобов`язався перерахувати на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» грошові кошти. Укладену мирову угоду визнано ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 27 січня 2014 року, яка набрала законної сили.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що права ОСОБА_1 як боржника у виконавчому провадженні не порушувались, підстави для визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що ухвали суду першої та апеляційної інстанції постановлені без додержання норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 03 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В.А. Стрільчук