Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.08.2019 року у справі №136/868/17

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 136/868/17

провадження № 61-30183св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Оніщука В. В., Сала Т. Б., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина. Спадкоємцями першої черги є вона та донька померлого ОСОБА_2 . Позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 як така, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не заявила про відмову від неї.

Відповідач ОСОБА_2 також прийняла спадщину після смерті їхнього батька, подавши у визначений законом строк до нотаріальної контори відповідну заяву.

Зазначала, що протягом п`яти останніх років до смерті їхній батько тяжко хворів, перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду. Догляд за батьком, забезпечення його ліками, продуктами харчування та його побутове обслуговування здійснювала лише вона.

Посилаючись на те, що відповідач ухилялася від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, який потребував допомоги, не піклувалася про нього та не надавала йому допомогу, хоча мала таку можливість, позивач просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2017 року позов задоволено; усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Липовець, Липовецького району, Вінницької області; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець перебував у безпорадному стані у зв`язку із похилим віком та станом здоров`я, потребував стороннього догляду, а відповідач ухилялася від виконання свого обов`язку щодо утримання батька, хоча мала можливість його виконувати.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні докази перебування спадкодавця у стані, коли він не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, так само як і докази ухилення відповідача від надання такої допомоги.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки показам свідків та відповідача, які підтверджували винну поведінку відповідача, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги батьку та можливість надавати таку допомогу. Зазначає, що апеляційний суд порушив таємницю нарадчої кімнати, оскільки суд видалився до нарадчої кімнати на досить короткий час, за який неможливо з`ясувати обставини справи та ухвалити законне рішення, що свідчить також про те, що судове рішення було виготовлено заздалегідь.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , просить касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги є необгрунтованими.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

25 травня 2018 року справу № 136/868/17 та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина.

ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_3 .

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, сторони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3

ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Установлено, що ОСОБА_3 , протягом 2012-2015 років звертався до медичних закладів з приводу наявних захворювань, отримував постійне амбулаторне лікування, на стаціонарному лікуванні не перебував. У матеріалах справи відсутні докази перебування спадкодавця у стані, коли він не міг самостійно забезпечувати умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, так само як і докази ухилення відповідача від надання такої допомоги.

Згідно з довідками, виданими Іллінецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та товариством з обмеженою відповідальнісьтю «Липовецьке» ОСОБА_3 отримував пенсію та мав у власності земельну ділянку, за надання в оренду якої отримував плату, а розмір його доходів значно перевищував доходи відповідача.

Показами свідків не підтверджено перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані та потреби у зв`язку з цим у допомозі відповідача, як і не підтверджено факту ухилення останньої від надання допомоги спадкодавцеві.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Оскільки заповіт на спадкове майно ОСОБА_3 не складав, то спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для правильного застосування у вказаній справі положення частини п`ятої статті 1224 ЦК України суду необхідно встановити чи був спадкодавець у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, чи знав відповідний спадкоємець про указаний стан спадкодавця та чи потребував останній допомоги саме від указаного спадкоємця. Крім того, підлягають урахуванню також обставини щодо існування у спадкоємця можливостей надавати необхідну допомогу спадкодавцю.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Апеляційним судом установлено, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про потребу спадкодавця у допомозі та догляді відповідача, ухилення відповідачем від виконання обов`язку щодо надання спадкодавцю допомоги.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно з вимогами процесуального закону, врахувавши відсутність винної поведінки та ухилення відповідача від свого обов`язку щодо догляду спадкодавця, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Твердження заявника про порушення апеляційним судом таємниці нарадчої кімнати є безпідставними, оскільки він не навів доказів на підтвердження порушення судом вимог статті 196 ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. А. Стрільчук