Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2021 року у справі №201/11594/20
Ухвала ВП ВС від 27.09.2021 року у справі №201/11594/20

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 201/11594/20

провадження № 61-1969св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Третій апеляційний адміністративний суд

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року в складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року в складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красносвітової Т. П., Свістунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

07 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року та від 20 жовтня 2020 року в справі № 577зп-20/160 порушено його передбачене Конституцією України право на звернення до суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з розглядом справи, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної чи моральної шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Аргументи учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилався на порушення судами норм процесуального права.

31 березня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Третього апеляційного адміністративного суду на касаційну скаргу ОСОБА_1, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

01 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив Третього апеляційного адміністративного суду, у якому він зазначає, що відповідачем у справі за його позовом є Держава Україна в особі Третього апеляційного адміністративного суду, та просить стягнути майнову та моральну шкоду на свою користь відповідно з указаного відповідача.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 березня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди з Третього апеляційного адміністративного суду у зв'язку з незаконними ухвалами суду та порушенням вказаним судом його конституційних прав.

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов'язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов'язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов'язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Приписи "заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини 1 статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року); "позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" (пункт 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами.

Позовні вимоги про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини 1 статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини 1 статті 170 КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16 (провадження 14-500цс19).

У пунктах 5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що "шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України)".

Державою відшкодовується шкода, завдана особі у разі постановлення незаконного рішення суду в цивільній справі і при встановленні в діях суддів складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що "застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування".

При ухваленні оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, правильно застосував положення пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України і обґрунтовано вирішив, що позовна заява ОСОБА_1 до Третього апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди не підлягає розгляду в судах. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року в справі № 646/7999/17 (провадження № 61-13457св18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм процесуального права. З урахуванням меж касаційного оскарження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Крат

М. М. Русинчук