Історія справи

Постанова

Іменем України

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 766/2079/17

провадження № 61-42181св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - депутат Херсонської обласної ради VII скликання, голова постійної комісії з питань культури, науки, освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, курортно-туристичної діяльності Херсонської обласної ради ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року в складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 рокув складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до депутата Херсонської обласної ради VII скликання, голови постійної комісії з питань культури, науки, освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, курортно-туристичної діяльності Херсонської обласної ради ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що з 2004 року він обіймав посаду директора Херсонського обласного центру фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх», а 29 грудня 2016 року рішенням Х (ІІ) сесії Херсонської обласної ради VІІ скликання № 360 звільнений з займаної посади за прогул без поважних причин.

Вважав, що основним приводом його звільнення були висновки голови постійної комісії з питань культури, науки, освіти, молодіжної політики, фізичної культури та спорту, курортно-туристичної діяльності Херсонської обласної ради ОСОБА_2 та його твердження стосовно нього на сесії Херсонської обласної ради від 29 грудня 2016 року, а саме: «И почему руководитель этот снимает свою собственную квартиру сам у себя, тогда когда есть масса комунальной власности, которую мы можем сдавать в аренду своему комунальному предприятию за 1 гривну в год. А мы платим на сегодняшний день 4000 гривен ежемесячно в карман руководителю этого предприятия, помимо того, что он получает там заработную плату. При этом мы не видим по сути той работы, которую он должен вести».

Зазначений вислів позивач розцінював як звинувачення в корупційних діяннях, що є наклепом. Такими неправомірними діями відповідача принижено його честь, гідність та ділову репутацію.

Посилаючись на викладене, позивач просив зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, а саме: висловлювання «руководитель этот снимает свою собственную квартиру сам у себя, мы платим на сегодняшний день 4000 гривен ежемесячно в карман руководителю этого предприятия» у такий же спосіб, у який вона була поширена - на найближчому пленарному засіданні Херсонської обласної ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено, які конкретно відомості, поширені відповідачем, є такими, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію і в чому вони полягали.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про достовірність поширеної відповідачем інформації та використання останнім іронічних способів мовлення є припущенням суду, що не може бути покладено в основу судового рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 29 грудня 2016 року на засіданні Х (ІІ) сесії Херсонської обласної ради VII скликання депутат Шадрін В. М. публічно критикував роботу позивача як директора комунального підприємства «Спорт для всіх» (далі - КП «Спорт для всіх») Херсонської обласної ради. Під час виступу ОСОБА_2 також зазначив про те, що позивач, як керівник комунального підприємства, орендує у керованому ним підприємства квартиру сам у себе, за що отримує собі в карман щомісяця 4 000,00 грн, хоча у обласної ради у власності є нерухомість, яку вони можуть здавати своєму комунальному підприємству за 1,00 грн на рік.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач долучив як доказ лист Прокуратури Херсонської області від 16 червня 2016 року, в якому міститься інформація про те, що депутат ОСОБА_2 просить перевірити наявність конфлікту інтересів при укладенні ОСОБА_1 договору оренди приміщення під офіс з його близькою родичкою.

У відповіді на лист, підготовленій 01 липня 2016 року, яка направлена адресату Херсонською обласною державною адміністрацією, повідомлено про те, на 2015 рік кошторисом КП «Спорт для всіх» передбачено 47 923,00 грн на орендну плату за офісне приміщення, яке знаходиться у АДРЕСА_1 . Договір оренди укладено з близькою родичкою ОСОБА_1 - ОСОБА_3

04 січня 2016 року позивач уклав новий договір № 04/01 оренди приміщень для офісу з приватним підприємцем ОСОБА_3. , за яким остання передала це ж приміщення в оренду КП «Спорт для всіх» з орендною платою 0,50 грн на місяць, тобто практично безоплатно.

Доказів про те, що ОСОБА_2 було відомо про існування нового безоплатного договору суду не надано.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позов про спростування недостовірної інформації, виходячи зі статті 277 ЦК України підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано статтею 34 Конституції України. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію.

Згідно з частиною 2 статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких умов і обмежень, які встановлені законом і є необхідними для захисту репутації або прав інших людей. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що виступ відповідача на сесії обласної ради спрямований на критику діяльності позивача, як директора комунального підприємства, а також про те, що факт передачі близькою родичкою позивача у 2015 році нежитлового приміщення в оренду підприємству, керівником якого є позивач, дійсно мав місце, а припущення, висловлене депутатом ОСОБА_2 , про те, що «мы платим на сегодняшний день 4000 гривен ежемесячно в карман руководителю этого предприятия», тобто вони надходять ОСОБА_1 або отримуються ПП ОСОБА_3 , але на користь ОСОБА_1 , є оцінкою відповідачем ситуації, яка склалася з приводу оренди нерухомого майна для очолюваного позивачем підприємства.

Позивач не довів, що поширена відповідачем у наведеному контексті інформація порушує його особисті немайнові права, або завдала шкоди його особистим немайновим благам, або звільнення позивача із займаної посади стало наслідком її поширення, а оціночні судження спростуванню не підлягають.

З урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивач не довів, що поширена інформація є недостовірною, а оціночні судження не підлягають спростуванню, у задоволенні позову слід відмовити.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів про характер поширеної інформації, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко