Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №395/537/17

Постанова

Іменем України

01 липня 2019 року

м. Київ

справа № 395/537/17

провадження № 61-32867св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «Агрофірма «Панчеве»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Аграрник-2007»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фермерського господарства

«Аграрник-2007» на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року у складі судді

Забуранного Р. А. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області

від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М.,

Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Приватне підприємство «Агрофірма «Панчеве» (далі -

ПП «Агрофірма «Панчеве») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Аграрник-2007» (далі - ФГ «Аграрник-2007») про визнання договорів оренди землі недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2003 року між

ПП «Агрофірма «Панчеве» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого останній передав, а ПП «Агрофірма «Панчеве» прийняло в оренду земельну ділянку № 513 площею 5,0056 га, яка знаходиться на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Договір було укладено на 10 років.

З часом позивачу стало відомо, що 15 жовтня 2013 року ОСОБА_1

та Фермерське господарство «Босько А. Б.» (далі - ФГ «Босько А. Б.») уклали договір оренди землі від 15 жовтня 2013 року. У зв`язку з чим,

ПП «Агрофірма «Панчеве» звернулось до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 та ФГ «Босько А. Б.» (справа № 395/978/16-ц) про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим та визнання додаткової угоди укладеною. Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року у задоволенні зазначеного позову

ПП «Агрофірма «Панчеве» відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2016 року у справі № 395/978/16-ц вказаний позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачами, та визнано поновленим договір землі, укладений з ПП «Агрофірма Панчеве», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.Рішення суду набрало законної сили.

Ураховуючи викладене, ПП «Агрофірма Панчеве» просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Аграрник-2007».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 26 вересня 2017 року позов ПП «Агрофірма «Панчеве» задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий

номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та

ФГ «Аграрник-2007» від 21 березня 2017 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що станом на дату укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1

та ФГ «Аграрник-2007», спірназемельна ділянка вже перебувала в оренді

ПП «Агрофірма «Панчеве», а, отже, відповідач не мав права повторно передавати її в оренду, тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 203 та частини першої

статті 215 ЦК України, оскільки укладений з порушенням вимог земельного законодавства, тому вважав, що позовні вимоги ПП «Агрофірма «Панчеве»

є обґрунтованими.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада

2017 року апеляційну скаргу ФГ «Аграрник-2007» відхилено. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Аграрник-2007» з порушенням вимог ЗК України, Закону України «Про оренду землі» та прав ПП «Панчеве», тому висновок суд першої інстанції про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним відповідно до вимог частини першої статті 203, частини першої

статті 215 ЦК України є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФГ «Аграрник-2007», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 395/537/17 зНовомиргородського районного суду Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року договір оренди земельної ділянки визнаний поновленим, а не укладеним.

На момент підписання оспорюваного договору, від ПП «Агрофірма «Панчеве» не запропоновані такі умови договору оренди землі, які є більш вигідними для власника земельної ділянки, а саме: орендна плата за користування земельною ділянкою становить 5 %, відсутня умова про можливість передачі права оренди земельної ділянки до статутного фонду або в заставу та інше. Доводи позивача про те, що земельна ділянка вже знаходиться в орендному користуванні ПП «Агрофірма «Панчеве» також

є надуманими, оскільки, відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

При цьому судами не враховано, що ЦК України закріплений принцип свободи договору, а тому рішення судів підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не бажає мати договірні відносини з ПП «Агрофірма «Панчеве».

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 вересня 2003 року між ПП «Агрофірма «Панчеве» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, посвідчений державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дахно Н. П. та зареєстрований в реєстрі за № 1599.

Відповідно до пунктів 1, 2 зазначеного договору оренди ОСОБА_1 передав, а ПП «Агрофірма «Панчеве»» прийняло в оренду земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5,0056 га, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 5 договору оренди він укладений строком на 10 років.

Після закінчення строку дії договору оренди відповідачем не вчинено жодних дій щодо укладення із позивачем додаткової угоди.

15 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ «Босько А. Б.» було укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 , площею 5,0056 га, яка знаходиться на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 08 вересня 2016 року у справі № 395/978/16-ц відмовлено у задоволенні позову ПП «Агрофірма «Панчеве» до ОСОБА_1 , ФГ «Босько А. Б.» про визнання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року недійсним. Визнано договір оренди землі від 11 вересня 2003 року поновленим та визнано додаткову угоду про поновлення договору оренди землі

від 11 вересня 2003 року укладеною.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 грудня

2016 року апеляційну скаргу ПП «Агрофірма «Панчеве» задоволено частково. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 08 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визнання договору оренди землі від 15 жовтня 2013 року недійсним

та визнання договору оренди землі поновленим, скасовано. Позов

ПП «Агрофірма «Панчеве» до ФГ «Босько А. Б.», ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди землі від 15 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Босько А. Б.». Визнано поновленим договір оренди землі від 11 вересня 2003 року, укладений між

ОСОБА_1 та ПП «Панчеве». В іншій частині рішення суду залишено

без змін.

20 березня 2017 року, між ОСОБА_1 та ФГ «Босько А. Б.» було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2013 року (а.с. 5).

21 березня 2017 року, між ОСОБА_1 та ФГ «Аграрник-2007»

було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав, а ПП «Аграрник-2007» прийняло в оренду земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 5,0056 га, розташовану на території Панчівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ФГ «Аграрник-2007» не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під

час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 17 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону України «Про оренду землі»).

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною першою статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 764 цього Кодексу передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що по-перше, наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змісту оспорюваного договору від 21 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Аграрник-2007», ПП «Агрофірма «Панчеве» не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач

як орендар цієї ж земельної ділянки, переважне право якого на поновлення договору оренди землі на новий строк підтверджене судовим рішенням, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його право на використання зазначеної земельної ділянки. Отже, порушено право ПП «Агрофірма «Панчеве» на використання у господарській діяльності орендованої у ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі продовженого на новий строк договору оренди від 11 вересня 2003 pоку.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, доводи заявника про те, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградсьої області від 01 грудня 2016 року, яким визнано поновленим договір оренди землі від 11 вересня 2003 року, укладений між

ОСОБА_1 та ПП «Панчеве», не має значення для цієї справи,

є безпідставними, оскільки договір оренди землі від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Аграрник-2007», суперечить вказаному судовому рішенню, що набрало законної сили, вимогам

статті 33 Закону України «Про оренду землі» і правам заявника.

Не є підставою для скасування судових рішень доводи заявника про те, що ОСОБА_1 не бажає мати договірні відносини з ПП «Агрофірма «Панчеве», оскільки для припинення договірних відносин встановлений механізм, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 203, 215 ЦК України та дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Щодо клопотання про зупинення виконання рішення

ФГ «Аграрник-2007» просить зупинити виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області

від 07 листопада 2017 року у цій справі до ухвалення рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення або його дії, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Оскільки у клопотанні не наведено обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання оскаржуваних судових рішень, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 394, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ФГ «Аграрник-2007» про зупинення виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 26 вересня 2017 року відмовити.

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Аграрник-2007» залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області

від 26 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк