Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 241/372/18

провадження № 61-632св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Першотравнева нотаріальна контора Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Лопатіної М. Ю., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення додаткового строку для подання заяви на прийняття спадщини.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка заповіла йому все належне їй на день смерті майно. Протягом шести місяців він не подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини та пропустив цей строк із поважної причини, оскільки за станом здоров`я, поганим почуттям, у зв`язку з перенесеною у 2006 році черепно-мозковою травмою є інвалідом ІІІ групи, із 18 березня по 02 квітня 2014 року перебував на лікуванні в неврологічному відділенні міської лікарні № 4, а потім лікувався дистанційно, тому не міг звернутися до нотаріальної контори та особисто подати заяву про прийняття спадщини. Крім того, зазначив, що із оголошення у пресі йому стало відомо, що нотаріус розшукує його як спадкоємця за заповітом після смерті ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, позивач просив визначити йому додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини, визнати поважною причину пропуску ним цього строку.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано поважною причину пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, в один місяць із дня ухвалення судом рішення.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що зазначені позивачем причини пропущення ним строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, а саме: незнання про існування заповіту та хвороба заявника (є інвалідом), є поважними. Крім того, рішенням місцевого суду не порушуються права ОСОБА_2 , оскільки вона не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , а відповідно до положень статті 1254 ЦК України складений ОСОБА_3 23 липня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 заповіт скасовано новим заповітом, складеним ОСОБА_3 20 червня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 06 грудня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що судом залишено поза увагою, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і серед визначених позивачем причин неподання вчасно до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини лише одна стосується шестимісячного строку із часу відкриття спадщини, а саме: перебування на лікуванні у період із 18 березня по 02 квітня 2014 року, однак до суду із цим позовом ОСОБА_1 звернувся у березні 2015 року.Інша обставина, а саме: перенесена у 2006 році черепно-мозкова травма, мала місце задовго до смерті спадкодавця, тобто відкриття спадщини, тому жодним чином не може бути причиною пропущення позивачем установленого законом строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Посилання позивача на погане самопочуття і дистанційне лікування не підтверджено жодним доказом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому помилковим є висновок суду про визнання поважною причини пропущення позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини стосовно незнання його про існування заповіту, складеного спадкодавцем на його ім`я.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 21 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач був обізнаний про наявність заповіту ОСОБА_3 на його ім`я, оскільки приймав участь в організації його оформлення, що підтверджується копією матеріалів кримінального провадження, в яких містяться пояснення свідка ОСОБА_5 , який давав свідчення про такі обставини. Позивачем не наведено конкретних обставин пропущення строку для подання заяви в нотаріальну контору і не надано належних доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини за період із 03 квітня 2014 року по 14 червня 2014 року. Посилання позивача на погане самопочуття і факт дистанційного лікування нічим не підтверджено. Крім того, позивач звернувся до суду з цим позовом лише у березні 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2017року, в якій просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 пропустила строк для подання апеляційної скарги без поважних причин, що стало підставою для незаконного перегляду рішення суду першої інстанції та порушення принципу правової визначеності. Крім того, він не знав про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, повісток не отримував.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції та надано строк для надання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року задоволено заяву судді Ступак О. В. про самовідвід та передано справу для проведення повторного автоматизованого розподілу, за наслідками якого суддею-доповідачем визначено Кузнєцова В. О.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 23 липня 2011 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким заповіла останній усе належне майно.

20 червня 2012 року ОСОБА_3 на склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 , яким заповіла останньому усе належне їй майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

06 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом, посилався на те, що не прийняв спадщину у встановлений законом строк, оскільки має незадовільний стан здоров`я, є інвалідом 3 групи через перенесену в 2006 році черепно-мозкову травму, перебував у період з 18 березня 2014 року по 02 квітня 2014 року на лікуванні в неврологічному відділенні, в подальшому лікувався дистанційно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивач у передбачений частиною першою статті 1270 ЦК України строк не подав заяву про прийняття спадщини, а його доводи щодо поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, які б свідчили про об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця щодо подання у передбачений законом термін заяви про прийняття спадщини.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 пропустила строк для подання апеляційної скарги без поважних причин, що стало підставою для незаконного перегляду рішення суду першої інстанції та порушення принципу правової визначеності, є необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з ухвали Апеляційного суду Донецької області від 07 жовтня 2016 року про відкриття апеляційного провадження, суд поновлюючи ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 21 квітня 2015 року, визнав поважними причини пропущення такого строку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко