Постанова

Іменем України

01 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 752/12158/14-ц

провадження № 61-3197св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, від 10 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, про усунення від права на спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_10, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Зазначала, що сторони є спадкоємцями померлого. З 2003 року і до дня його смерті вонацілодобово доглядала, годувала, лікувала ОСОБА_10, який протягом шести останніх років життя був прикутий до ліжка, а відповідач не доглядала за своїм батьком, оскільки постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина. На думку позивача, відповідач має бути усунена від права на спадкування за законом, оскільки тривалий час з 2002 року по день смерті ОСОБА_10, ураховуючи його тяжкий та безпорадний стан, не допомагала спадкодавцю та не приймала участі у його похованні.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд усунути

ОСОБА_5 від права на спадкування після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва, у складі судді Шевченко Т. М., від 26 червня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено. Усунуто ОСОБА_5 від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені обставини свідчать про наявність підстав для усунення відповідача від спадкування, оскільки спадкоємець після перенесеного інсульту знаходився у безпорадному стані, а відповідач не доглядала за своїм батьком, оскільки постійно проживає у Федеративній Республіці Німеччина. З 2003 року і до дня смерті позивач цілодобово доглядала, годувала, лікувала та підтримувала ОСОБА_10, який протягом шести останніх років життя був прикутий до ліжка.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довела, що відповідач ухилялась від надання допомоги батькові, який через похилий вік і тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, а спадкодавцю не вистачало допомоги від неї як дружини й він потребував допомоги саме від доньки, яка ухилялась від надання такої допомоги. Сторонами не заперечується, що відповідач проживала за межами України та кожен рік приїздила до батька.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відступив від принципу справедливості, вказавши у своєму рішенні, що позивач не довела, що спадкодавець потребував іншої сторонньої допомоги, крім догляду позивача, таким чином звільнивши відповідача від обов'язку доглядати за важко хворим батьком, який передбачений положеннями

СК України. Позивач приїздила до батька один раз на рік, а її батько потребував цілодобового стороннього догляду. На думку позивача, матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження безпорадного стану спадкодавця та ухилення й бездіяльність відповідача по догляду за ним, отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

13 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 та ОСОБА_10 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 січня 2004 року та постійно проживали у АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 7).

ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_10 від попереднього шлюбу

(т. 1, а. с. 9)

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 07 травня 2009 року відділом реєстрації смерті у м. Києві (а. с. 8).

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина у вигляді квартири

АДРЕСА_1, яка йому належала на праві приватної власності.

21 травня 2009 року Третьою київською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 444/09 року щодо майна померлого ОСОБА_10, відповідно до якої 21 травня 2009 року із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулась донька померлого ОСОБА_5 як спадкоємиця першої черги відповідно до положень статті 1261 ЦК України. 02 липня 2009 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 11 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж. В., до нотаріальної контори звернулась дружина померлого ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 74).

У 2003 році ОСОБА_10 переніс інсульт, він знаходився на стаціонарному лікуванні у Центральній міській клінічній лікарні м. Києва, про що зазначено у виписці з історії хвороби № 3216619. У подальшому ОСОБА_10 отримував амбулаторну медичну допомогу.

Рішенням Подільської медико-соціальної експертної комісії м. Києва

від 14 листопада 2003 року ОСОБА_10 була встановлена перша група інвалідності безстроково. ОСОБА_10 потребував постійного стороннього догляду та самостійно не рухався, мова у нього була відсутня. У період 2005-2006 років ОСОБА_10 періодично надавалась амбулаторна медична допомога невропатологом поліклініки та дільничним терапевтом. У період 2007-2008 років він отримував амбулаторну медичну допомогу дільничним невропатологом, яка встановила, що він прикутий до ліжка та самостійно не рухається.

Згідно акту посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи

від 05 липня 2013 року № 568 внаслідок зазначених захворювань ОСОБА_10 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування (т. 1, а. с. 34).

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За змістом частини п'ятої статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Відповідно до положень частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосувавши положення статті 1224 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факт ухилення

ОСОБА_5 від надання допомоги батькові, винної поведінки останньої (зокрема, відмова від надання допомоги батькові), постійну потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача, що в силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, яка постійно проживає за межами України, раз на рік відвідувала свого батька, який отримував належний догляд та допомогу від своєї дружини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено із порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С. Ф. Хопта