Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №332/81/21
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №332/81/21

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 332/81/21

провадження № 61-10098св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана адвокатом Вертелецькою Тетяною Вячеславівною, на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В.,

Історія справи

Короткий зміст обставин справи

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті частини земельних ділянок площею 0,0144 га (кадастровий номер 2310100000:02:008:0048) та площею 0,0466 га (кадастровий номер 231010000:02:008:0047), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану та встановлення його відповідно до зеленої лінії (умовного позначення межі земельної ділянки), яка позначена на збірному кадастровому плані згідно державного акту ЗП № 000200 від 13 січня 2004 року та ЗП № 000222 від 13 січня 2004 року за власний рахунок ОСОБА_2 .

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті частини земельних ділянок площею 0,0144 га (кадастровий номер 2310100000:02:008:0048) та площею 0,0466 га (кадастровий номер 231010000:02:008:0047), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 шляхом перенесення паркану та встановлення його відповідно до зеленої лінії (умовного позначення межі земельної ділянки), яка позначена на збірному кадастровому плані згідно державного акту ЗП № 000200 від 13 січня 2004 року та ЗП № 000222 від 13 січня 2004 року за власний рахунок ОСОБА_2 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2021 року змінено в частині місця перенесення паркану замість «встановлення його відповідно до земельної лінії (умовного позначання межі земельної ділянки), яка позначена на збірному кадастровому плані згідно державного акту ЗП № 000200 від 13 січня 2004 року та ЗП № 000222 від 13 січня 2004 року» вказано «в частині спільної межі, від кута огорожі на відстані 23,74 м, з фактичної сторони земельних ділянок (від проїжджої частини - вулиці Демократичної), площею накладення 0,0004 га відповідно до висновку судової технічної експертизи від 03 червня 2022 року № Се-19\1-8-21/13891-ЗТ; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

17 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 8438,40 грн, що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.

Короткий зміст додаткової постанови апеляційного суду

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 8438,40 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року підтверджено порушення прав позивача, а тому судові витрати відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким змінити розподіл судових витрат між сторонами щодо вартості експертизи; провести перерозподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга в уточненій редакції мотивована тим, що апеляційний суд, стягуючи на користь відповідача судові витрати за проведення експертизи у повному обсязі, не звернув увагу, що за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції позовні вимоги задоволенні на 42,04 %, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати за проведення екпертизи у цій справі необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вказує на необхідність здійснення судом касаційної інстанції перерозподілу судових витрат у порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України. Оскільки, суд апеляційної інстанції, змінивши рішення суду першої інстанції, в порушення вказаної норми не розглянув клопотання ОСОБА_2 , зазначену у відзиві на апеляційну скаргу та не здійснив перерозподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

27 лютого 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу відповідачки, у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої додаткової постанови апеляційного суду. Вказує, що аргументи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зводяться до неправильного тлумачення відповідачем норм процесуального права.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху; надано для усунення недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року продовжено ОСОБА_2 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; витребувано з районного суду справу № 332/81/21; надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

10 лютого 2023 року матеріали справи № 332/81/21 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Предметом позову в справі, яка переглядається, є вимога немайнового характеру про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. (Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року в справі № 162/405/16-ц, провадження № 61-20876св18).

У справі, яка переглядається, аналіз матеріалів справи свідчить, що:

рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2020 року вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняті частини земельних ділянок площею 0,0144 га (кадастровий номер 2310100000:02:008:0048) та площею 0,0466 га (кадастровий номер 231010000:02:008:0047), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом перенесення паркану та встановлення його відповідно до зеленої лінії (умовного позначення межі земельної ділянки), яка позначена на збірному кадастровому плані згідно державного акту ЗП 000200 від 13 січня 2004 року та ЗП №000222 від 13 січня 2004 року за власний рахунок ОСОБА_2 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору;

додатковим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5400 грн витрат на правничу допомогу;

виходячи із того, що позов задоволено повністю, суд першої інстанції поклав на ОСОБА_3 обов`язок відшкодувати понесені позивачем судові витрати;

під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог заявив клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року клопотання представника позивача задоволено та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу;

відповідно до квитанції № 1837-17-009/С віл 17 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатила 8 438,40 грн за проведення судової експертизи;

постановою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Апеляційний суд погодився з висновком районного суду в частині наявності порушення прав позивачки, проте, з урахуванням висновку судової технічної експертизи від 03 червня 2022 року № Се-19\1-8-21/13891-ЗТ змінив рішення суду першої інстанції в частині місця перенесення паркану та зазначив про необхідність перенесення паркану відповідачки в частині спільної межі, від кута огорожі на відстані 23, 74 м, з фактичної сторони земельних ділянок (від проїжджої частини вул. Демократичної) площею накладення 0,0004 га;

суд апеляційної інстанції, при зміні рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, у порушення частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не змінив розподілу судових витрат;

15 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути зі ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме вартість судової земельно-технічної експертизи у розмірі 8 434,40 грн;

у відзиві на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат за проведення експертизи, ОСОБА_2 заявила клопотання про необхідність здійснення апеляційним судом перерозподілу судових витрат між сторонами (том 2 а.с. 113);

додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8438,40 грн витрат, понесених на проведення судової земельно-технічної експертизи. При цьому суд апеляційної інстанції у встановленому законом порядку не вирішив клопотання відповідача про здійснення перерозподілу судових витрат;

суд апеляційної інстанції не звернув увагу на положення статті 133 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, апеляційний суд здійснив їх розподіл лише у частині витрат, понесених сторонами на експертизу, та в порушення частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не перерозподілив судовий збір та витрати на правничу допомогу;

за таких обставин,додаткова постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена додаткова постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена додаткова постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , підписану адвокатом Вертелецькою Тетяною Вячеславівною, задовольнити частково.

Додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З прийняттям постанови суду касаційної інстанції додаткова постанова Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року втрачає законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук