Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 674/179/17

провадження № 51-4272км23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Заставля Дунаєвецького району Хмельницької області, громадянки України, жительки АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 4 ст. 296 КК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 листопада 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на них обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, призначено йому покарання у виді арешту на строк 6 місяців та на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено від вказаного покарання.

Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року зазначений вирок місцевого суду змінено, виключено з його мотивувальної частини посилання на застосування ОСОБА_7 в ході хуліганських дій газового балончика «Терен-4» та постановлено вважати, що засуджена в ході вчинення хуліганських дій застосувала аерозоль сльозоточивої та дратівливої дії (газовий балончик). В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 13 січня 2017 року о 23 год 17 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, а саме в приміщенні кафе «Таверна», що на вул.Шевченка,113/2, у м. Дунаївці Хмельницької області, ігноруючи елементарні існуючі в суспільстві правила поведінки, моралі, добропристойності, не маючи на те будь-яких вагомих підстав, на очах у відпочиваючих вказаного закладу, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, із хуліганських мотивів, що виразились у зневазі до існуючих правил, норм поведінки в суспільстві щодо нормального спілкування людей, з метою самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і показати свою зверхність, використовуючи нікчемний привід для провокування конфлікту з ОСОБА_9 у зв`язку з тим, що останній зробив зауваження ОСОБА_7 , почали конфлікт, під час якого ОСОБА_7 направила газовий балончик, що є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, в напрямку ОСОБА_9 та здійснила у приміщенні закладу випуск газу сльозоточивої та дратівливої дії в обличчя потерпілого. Далі, до них підійшов ОСОБА_8 та діючи спільно з ОСОБА_7 , у присутності відвідувачів і персоналу закладу, направив в напрямку ОСОБА_9 пневматичний пістолет марки «А-111», що є предметом спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, який зберігав при собі, внаслідок чого ОСОБА_9 , побоюючись за своє життя, почав тікати на кухню приміщення кафе «Таверна». Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_8 із пневматичним пістолетом в руках, направленим в напрямку ОСОБА_9 , через зал побіг за ним в приміщення кухні, куди за ним пішла ОСОБА_7 із газовим балончиком. В приміщенні кухні кафе «Таверна», незважаючи на працівників даного закладу, ОСОБА_8 приклав ствол пістолета до голови ОСОБА_9 , а коли останній почав чинити опір ОСОБА_8 , ОСОБА_7 знову здійснила випуск газу сльозоточивої та дратівливої дії в напрямку ОСОБА_9 , після чого їх дії були припинені працівниками кафе «Таверна» та відвідувачами закладу. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 робота закладу припинилася.

Крім цього, ОСОБА_8 у вищевказаних місці та час, за наведених вище обставин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно з метою залякати вбивством ОСОБА_9 , направив в його напрямку пневматичний пістолет марки «А-111», який зберігав при собі, створюючи при цьому загрозу для життя ОСОБА_9 , яку останній сприйняв як реальну та побоюючись за своє життя, почав тікати від ОСОБА_8 на кухню приміщення кафе «Таверна». Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 із вищевказаним пневматичним пістолетом в руках, направленим в напрямку ОСОБА_9 , погрожуючи йому вбивством, через зал побіг за ним в приміщення кухні, де приклав ствол пістолета до голови ОСОБА_9 , в якого були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. Після чого дії ОСОБА_8 були припинені працівниками та іншими відвідувачами кафе «Таверна».

Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про:

- відсутність в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознак хуліганства, оскільки події за обставин, вказаних в обвинувальному акті та рішеннях судів попередніх інстанцій, відбулися на ґрунті особистих неприязних відносин між засудженими та потерпілим, які виникли через вчинення ОСОБА_9 неправомірних дій щодо ОСОБА_7 , яка захищалася, а ОСОБА_8 лише намагався затримати ОСОБА_9 до прибуття поліції. В цьому випадку дії ОСОБА_8 , на переконання сторони захисту, слід оцінювати як такі, що вчинені з особистих неприязних мотивів, що узгоджується з висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к;

- обґрунтування судами попередніх інстанцій своїх висновків недопустимими доказами, а саме протоколом огляду відеозапису від 09 лютого 2017 року; диском із оглянутим відеозаписом; пневматичним пістолетом «А-111» № НОМЕР_1 ; висновком балістичної експертизи від 02 лютого 2017 року № 10-Б, які усупереч вимогам ст. 290 КПК не були відкриті органом досудового розслідування підозрюваним та їхнім захисникам;

- безпідставне врахування судами показань свідка ОСОБА_10 за результатами її повторного допиту іншим складом суду, оскільки ці показання відрізняються від наданих нею показань в ході першого допиту судом, ОСОБА_11 на стадії нового судового розгляду перебувала в статусі дружини потерпілого та, на переконання сторони захисту, надавала показання виключно на користь позиції ОСОБА_9 ;

- порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки будь-яких газових балончиків, у тому числі зі вмістом аерозолів сльозоточивої та дратівливої дії ці суди не досліджували;

- проведення досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва неуповноваженими на те особами, оскільки постанови про створення груп слідчих та прокурорів у об`єднаному кримінальному провадженні не виносилися;

- недотримання судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК, оскільки цей суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторний допит свідка ОСОБА_10 .

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, а прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважала рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими і просила залишити їх без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. До початку касаційного розгляду на електронну адресу ККС ВС надійшло клопотання від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про здійснення розгляду справи за їхньої відсутності.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги захисника про неправильну кримінально-правову оцінку діяння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК і, як наслідок, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є необґрунтованими з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із хуліганських мотивів та із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, було зроблено судом першої інстанції на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням вимог ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 КПК.

Факт конфлікту між потерпілим ОСОБА_9 та засудженими ОСОБА_7 і ОСОБА_8 підтверджується, зокрема:

- показаннями свідка ОСОБА_12 , який працював в кафе «Таверна» барменом та у суді першої інстанції розповів, що бачив як біля барної стійки ОСОБА_8 наздоганяв потерпілого і направляв на нього пістолет, а потім охоронець закладу виводив їх із кафе. При цьому в приміщенні закладу був запах газу, від якого було важко дихати і сльозилися очі, у зв`язку з чим адміністрація кафе вимушена була припинити роботу закладу приблизно на 1 годину з метою провітрювання приміщення, оскільки в ньому неможливо було працювати;

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який повідомив суду, що перебував у приміщенні кафе та бачив як ОСОБА_9 побіг на кухню, а за ним побігла ОСОБА_7 . Надалі, перебуваючи вже на вулиці, бачив як із приміщення закладу почали виходити всі відвідувачі, тоді ж він забрав у ОСОБА_8 пістолет, який знаходився у засудженого позаду за поясом, і пізніше віддав його у чергову частину поліції;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка у суді розповіла про те, що, перебуваючи на кухні закладу, бачила як туди забіг потерпілий, а за ним біг ОСОБА_8 з пістолетом в руках, який був направлений на ОСОБА_9 . Коли засуджений наздогнав потерпілого, вони впали на землю, а свідок відчула запах газу, всі відвідувачі вийшли на двір, а робота закладу припинилася на 1,5 години доки не провітрилося приміщення;

- переглянутим в судовому засіданні місцевого суду відеозаписом із камери спостереження кафе, з якого вбачається як ОСОБА_8 з пістолетом в руках, а також ОСОБА_7 переслідують потерпілого ОСОБА_9 , який від них тікає через кухню, а після цього персонал закладу і відвідувачі тримаються за обличчя та виходять з приміщення кафе, яке в подальшому провітрюють. Аналогічні відомості зафіксовано і в дослідженому судом першої інстанції протоколі огляду і перегляду відеозапису від 09 лютого 2017 року.

З показань потерпілого ОСОБА_9 слідує, що він зробив ОСОБА_7 зауваження щодо неналежної поведінки в залі кафе «Таверна» та попросив не заважати їхньому відпочинку, однак засуджена, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, неадекватно сприйняла зроблене їй зауваження та почала з ним конфлікт, накинулася на нього та забрала його телефон. Після того, як він відібрав у ОСОБА_7 свій телефон, остання вийшла із приміщення кафе та невдовзі повернулася зі своїм чоловіком, розпилила йому в обличчя газ сльозоточивої та дратівливої дії, а ОСОБА_8 наставив на нього пістолет і почав погрожувати вбивством, через що потерпілий почав втікати на кухню, а ОСОБА_8 та ОСОБА_7 погналися за ним. На кухні ОСОБА_8 приставив пістолет йому до голови і висловив погрозу вбивством, а ОСОБА_7 знову розпилила газ сльозоточивої та дратівливої дії йому в обличчя. В ситуації, яка склалася, він сприймав пістолет як справжній, та вважав, що існує реальна загроза для його життя, з огляду на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 поводили себе досить агресивно і при цьому перебували в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_11 у місцевому суді підтвердила показання потерпілого в частині обставин початку конфлікту та до моменту втечі ОСОБА_9 на кухню кафе і переслідування його засудженими, оскільки, як убачається із показань цього свідка, після того, як потерпілий та засуджені забігли до приміщення кухні, вона побігла за охоронцями закладу. Тобто свідок ОСОБА_11 у суді розповіла лише про ті обставини, очевидцем яких вона безпосередньо була.

Попри твердження сторони захисту, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що допит свідка ОСОБА_11 було проведено судом з дотриманням положень ст. 352 КПК, оскільки показання цей свідок надавала під присягою, була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Той факт, що на момент судового розгляду у Кам`янець-Подільському міськрайонному суді Хмельницької області ОСОБА_10 стала дружиною потерпілого ОСОБА_9 був відомий суду. Однак її показання узгоджуються із іншими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, у тому числі показаннями інших свідків щодо обставин конфлікту.

Оскільки ОСОБА_11 була присутня у судовому засіданні місцевого суду і безпосередньо надавала показання суду, учасники процесу мали змогу задавати їй питання та отримувати відповіді, колегія суддів погоджується із тим, що судами дотримано положення КПК, у тому числі принцип безпосередності.

Ці показання повністю узгоджуються із іншими дослідженими судом доказами, зокрема протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14 січня 2017 року, довідками наркологічного кабінету Дунаєвецької ЦРЛ від 14 січня 2017 року № 10 та № 11 про перебування у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_15 ) та ОСОБА_8 відповідно, протоколом огляду місця події від 14 січня 2017 року, протоколом огляду відеозапису із камер відеоспостереження кафе «Таверна» від 09 лютого 2017 року, на якому зафіксовано факт втечі ОСОБА_9 і переслідування його ОСОБА_8 із пістолетом у руках, а також іншими письмовими доказами та оглянутими у судовому засіданні речовими доказами, що детально відтворено у вироку.

Сторона захисту як у судах попередніх інстанцій, так і під час касаційного розгляду не заперечувала того факту, що причиною конфлікту було зауваження потерпілого ОСОБА_7 щодо її поведінки у кафе, якою вона заважала їм відпочивати. Однак ОСОБА_8 вказував, що вчинені ним дії були спрямовані на затримання ОСОБА_9 з метою передачі останнього співробітникам поліції для притягнення до відповідальності за вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_7 . Водночас, як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, ця версія розвитку подій і дій засудженого не заслуговує на увагу, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відомостей про здійснення спроб виклику співробітників поліції у вечір події ані ОСОБА_7 , ані ОСОБА_8 .

Так само, шляхом дослідження усіх наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, показань свідків та співставлення їх, судами попередніх інстанцій були спростовані твердження ОСОБА_7 про те, що вона не розпилювала в приміщенні кафе газ сльозоточивої та дратівливої дії, з огляду на постійну зміну засудженою своїх показань в цій частині, а саме в суді першої інстанції вона стверджувала, що розпилила в обличчя потерпілого спрей від комарів, а в апеляційному суді, що - засіб від молі.

Крім того, усі свідки - очевидці події, які в той час відпочивали та працювали в кафе, зазначили про розпилення ОСОБА_7 газу, від якого в приміщенні з`явився запах перцю, стало важко дихати, пекти та щипати очі, в результаті чого всі почали вибігати на вулицю, а роботу закладу було зупинено з метою провітрювання приміщень, яке тривало щонайменше півтори години.

Необхідності у безпосередньому дослідженні газового балончика, у тому числі зі вмістом аерозолю сльозоточивої та дратівливої дії, у судів попередніх інстанцій не було, оскільки розпилення ОСОБА_7 саме аерозолю сльозоточивої та дратівливої дії підтверджується дослідженими та оціненими судами показаннями потерпілого та свідків (відвідувачів та працівників закладу), а також вбачається із наслідків, що настали, а саме припинення роботи закладу та швидке залишення приміщення відвідувачами і персоналом кафе у зв`язку з неможливістю перебування в середині приміщення після розпилення засудженою перцевого аерозолю сльозоточивої та дратівливої дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами у цьому провадженні правильно встановлено, що причиною конфлікту між засудженими та потерпілим став малозначний привід щодо умов відпочинку, до цієї події засуджені та потерпілий не були знайомі між собою, а дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були реакцією з їхнього боку на зауваження, зроблене ОСОБА_9 ОСОБА_7 .

Місцевий суд на підставі досліджених матеріалів кримінального провадження встановив, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були викликані малозначним приводом, а саме зауваженням ОСОБА_9 , висловленим на адресу ОСОБА_7 щодо її неналежної поведінки у громадському закладі в стані алкогольного сп`яніння, що перешкоджало нормальному відпочинку інших осіб, зокрема ОСОБА_9 та його дружині, і аж ніяк не протиправними діями потерпілого, чи особистими неприязними стосунками, що підтверджується дослідженими під час судового розгляду в суді першої інстанції матеріалами провадження.

Правомірна поведінка потерпілого та активні дії щодо повернення свого майна, а саме мобільного телефону, який в ході конфлікту схопила зі столу ОСОБА_7 та погрожувала розбити, обурила засуджену, яка після цього вибігла з приміщення кафе, а потім повернулася зі своїм чоловіком, вела себе агресивно, розпилила в замкненому просторі газ сльозоточивої та дратівливої дії в обличчя потерпілого, що завдало шкоди не лише ОСОБА_9 , а й порушило спокій інших громадян, які в цей час відпочивали в кафе, та призвело до припинення роботи закладу, а ОСОБА_8 , в свою чергу, привселюдно дістав пістолет та почав погрожувати вбивством потерпілому, що очевидно не є нормальною та адекватною поведінкою особи у громадському закладі.

Такі дії засуджених є грубим порушенням громадського порядку, адже були вчинені в вечірню пору (приблизно о 23:17), у людному місці, а саме в приміщенні кафе, де відпочивала велика кількість людей, які святкували Старий Новий рік та свято «Василя», у ході конфлікту ОСОБА_7 неодноразово розпилила газ сльозоточивої та дратівливої дії, а ОСОБА_8 у присутності відвідувачівта працівників закладу дістав пістолет, ззовні схожий на вогнепальну зброю, та почав погрожувати вбивством потерпілому, а потім з цим пістолетом в руках ганятися за ОСОБА_9 по приміщенню кафе, що свідчить про їхню нахабну поведінку у громадському місці, протиставлення себе присутнім, самоствердження над останніми, намагання прилюдного приниження ОСОБА_9 шляхом демонстрації зброї. Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що мотивом дій засуджених у цьому провадженні була явна зневага до загальноприйнятих норм і правил поведінки у суспільстві.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що між засудженим ОСОБА_8 та потерпілим мали місце особисті неприязні відносини, а тому кваліфікація його дій як хуліганства є неправильною. З обставин справи чітко видно, що засуджені діяли саме з хуліганських спонукань. Таким чином, посилання сторони захисту на постанову ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к колегія суддів відхиляє, оскільки вони не є релевантними.

Докази, покладені в основу судових рішень у цьому провадженні відповідають вимогам статей 84-86 КПК щодо їх належності та допустимості, оскільки отримані у порядку, встановленому діючим КПК.

Твердження сторони захисту про те, що місцевий та апеляційний суди поклали в основу своїх рішень недопустимі докази, а саме протокол огляду відеозапису від 09 лютого 2017 року; диск із оглянутим відеозаписом; пневматичний пістолет «А-111» № НОМЕР_1 ; висновок балістичної експертизи від 02 лютого 2017 року № 10-Б, які усупереч вимогам ст. 290 КПК не були відкриті органом досудового розслідування стороні захисту, колегія суддів відхиляє.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на стадії досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після роз`яснення їм їхніх прав та обов`язків як підозрюваних, у тому числі права на захист, відмовилися від послуг захисників та виявили бажання самостійно здійснювати захист своїх інтересів, що підтверджується наявними у матеріалах провадження власноручно написаними ними заявами (т. 1, а.к.п. 174 - 191).

Надалі цими судами було встановлено, що під час виконання вимог ст. 290 КПК орган досудового розслідування відкрив усі матеріали кримінального провадження та надав підозрюваним доступ до них, а останні в свою чергу ознайомилися із цими матеріалами, що підтверджується відповідними протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 11 лютого 2017 року, які ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підписані без будь-яких зауважень та заперечень. Також підозрюваними не було заявлено клопотань до органу досудового розслідування про їхнє бажання ознайомитися із наявними у цьому провадженні речовими доказами (т. 1, а.к.п. 226 - 227).

В ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що після вступу у справу захисників під час судового розгляду провадження у Дунаєвецькому районному суді Хмельницької області, останнім була надана можливість ознайомитися із матеріалами кримінального провадження, у тому числі й з відеозаписом із камер відеоспостереження кафе, а знаряддя злочину - пістолет «А-111» № НОМЕР_1 було надано прокурором в суді та оглянуто усіма учасниками кримінального провадження в судовому засіданні 01 листопада 2022 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність доводів сторони захисту щодо невідкриття усіх матеріалів кримінального провадження на стадії виконання вимог ст. 290 КПК, та про визнання доказів з цих підстав недопустимими.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів.

Місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, визнав докази у цьому провадженні достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення і правильно кваліфікував їхні дії, у тому числі і за ч. 4 ст. 296 КК. Порушень норм матеріального закону Верховний Суд не встановив, оскільки у вчиненому засудженими діянні є як об`єктивні, так і суб`єктивні ознаки особливо кваліфікованого складу хуліганства.

Твердження захисника про те, що досудове розслідування та процесуальне керівництво у об`єднаному кримінальному провадженні здійснювали неуповноважені на те особи, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій, які належним чином їх розглянули, визнали ці аргументи необґрунтованими та навели належні й докладні мотиви своїх висновків.

Так, місцевий і апеляційний суди в ході дослідження матеріалів кримінального провадження встановили, що постановою першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури від 14 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під № 12017240140000023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК, було призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_16 (старший групи прокурорів) та ОСОБА_17 , а постановою заступника начальника відділу поліції - начальника СВ Дунаєвецького ВП ГУ НП в Хмельницькій області від 14 січня 2017 року у цьому ж кримінальному провадженні було визначено групу слідчих у складі ОСОБА_18 (старший групи), ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Також у матеріалах кримінального провадження містяться постанова першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури від 14 січня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під № 12017240140000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК, якою призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_16 (старший групи прокурорів) та ОСОБА_22 , а також постанова заступника начальника відділу поліції - начальника СВ Дунаєвецького ВП ГУ НП в Хмельницькій області від 14 січня 2017 року, якою у цьому ж кримінальному провадженні було визначено групу слідчих у складі ОСОБА_18 (старший групи), ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Надалі постановою прокурора Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_16 від 26 січня 2017 року матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12017240140000023 від 14 січня 2017 року та № 12017240140000025 від 14 січня 2017 року об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано у ЄРДР під № 12017240140000023.

У цьому кримінальному провадженні мало місце об`єднання матеріалів досудового розслідування, а тому слідчі та прокурори із об`єднуваних кримінальних проваджень є уповноваженими на проведення досудового розслідування та здійснення процесуального керівництва у об`єднаному кримінальному провадженні. Правилами КПК не передбачено обов`язкового кількаразового визначення груп слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні, яке було об`єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення, а також прокурора чи групу прокурорів для здійснення процесуального керівництва в ньому. Не спонукають до цього й правила ст. 217 КПК. Адже основною функцією слідчого є розслідування конкретного кримінального правопорушення на підставі фактичних відомостей, які встановлюються в ході цього розслідування, а прокурора - здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Аналогічні висновки зробив Суд у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 382/646/19.

З урахуванням наведеного, Суд визнає неспроможними доводи сторони захисту про здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у цьому кримінальному провадженні неуповноваженими особами.

Твердження захисника про те, що апеляційний суд усупереч вимог ч. 3 ст. 404 КПК безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисника про повторний допит свідка ОСОБА_10 , колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

В ході дослідження звукозапису судового засідання апеляційного суду від 30 січня 2023 року було встановлено, що цей суд обґрунтовано відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_10 , оскільки захисник не обґрунтував, які порушення вимог КПК допустив місцевий суд під час допиту цього свідка або в чому саме полягала неповнота такого допиту, з огляду на те, що свідок ОСОБА_10 була допитана судом першої інстанції за участю усіх учасників кримінального провадження, у тому числі й за участю сторони захисту, і ані захисники, ані засуджені не були обмежені у праві на допит цього свідка.

Отже, порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК всупереч доводам сторони захисту апеляційний суд не допустив.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, належним чином перевірив викладені у ній доводи і визнав їх в частині неправильної кваліфікації інкримінованого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяння за ч. 4 ст. 296 КК та в частині недопустимості доказів необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального та кримінального процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого цим судом рішення.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що в ході розгляду цього кримінального провадження суд апеляційної інстанції не допустив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року щодоОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3