Історія справи

Постанова

іменем України

31 травня 2022 року?

м. Київ

справа № 545/791/20

провадження № 51-1027км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?

головуючого ОСОБА_1 ,?

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:?

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

захисника

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

потерпілого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170300000773 від 13 липня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця м.Полтава, громадянина України, такого, що судимості не мав,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня проведення вироку до виконання.

Ухвалено не обирати запобіжний захід до вступу вироку в законну силу.

Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

13 липня 2019 року о 18:30, керуючи автомобілем «Toyta Corolla» д/н НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Полтава-Суми із м. Полтава в напрямку м. Гадяч. В цей час в зустрічному напрямку рухався автомобіль ВАЗ-210990-20, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 . Рухаючись по 167-му км. вказаної автодороги, водій автомобіля «Toyta Corolla» д/н НОМЕР_1 , ОСОБА_6 перед виконанням маневру обгону, в порушення вимогп.10.1. Правил дорожнього рухуперед початком зміни напрямку руху керованого ним транспортного засобу не переконався у безпечності виконання маневру, а саме, що це буде безпечним та не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, п.14.2(в)не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, почав виконувати вказаний маневр обгону. При цьому, виїхавши на смугу зустрічного руху, ОСОБА_6 не звільнив смугу руху автомобіля ВАЗ-210990-20, д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , в результаті чого відбулось зіткнення транспортних засобів «Toyta Corolla» д/н НОМЕР_1 та ВАЗ-210990-20 д/н НОМЕР_2 .

У результаті даних порушень вимогПравил дорожнього руху, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, було спричинено смерть одного потерпілого та заподіяння трьом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, а саме, потерпілій ОСОБА_9 , пасажирці автомобіля ВАЗ-210990-20 д/н НОМЕР_2 ,тілесні ушкодження, які стосовно живої особи носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію загрози для життя, а в даному випадку потягли за собою смерть; водію цього автомобіля, потерпілому ОСОБА_8 - тілесні ушкодження, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; неповнолітньому пасажиру цього ж автомобіля, потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя; пасажиру автомобіля «Toyta Corolla» д/н НОМЕР_1 , потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року вказаний вирок змінено.

ОСОБА_6 вважається засудженим за частиною 2статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі положеньстатті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та на нього покладено обов`язки, передбачені частиною 1статті 76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В іншій частині вирок районного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не в достатній мірі враховано суспільно небезпечні наслідки скоєного правопорушення у вигляді смерті однієї людини та заподіяних тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя трьом іншим потерпілим. Взагалі не враховано, що однією з потерпілих є неповнолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка внаслідок отриманих травм потребує багаторічного лікування та реабілітації.

На переконання прокурора, характер і ступінь суспільної небезпеки цього правопорушення, недотримання засудженим, який керував транспортним засобом, правил безпеки дорожнього руху та наслідки, що настали, які потягли за собою смерть потерпілої та заподіяння трьом потерпілим тяжких тілесних ушкоджень свідчить про неможливість виправлення ОСОБА_6 без відбування реального основного покарання у виді позбавлення волі.

Окрім цього, просить врахувати, що злочин, передбачений ст. 286 КК України є злочином публічного обвинувачення та законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху, тому думка потерпілих щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні та не має визначального значення для призначення покарання.

У запереченнях засуджений просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

У запереченнях потерпілий ОСОБА_8 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

У запереченнях потерпіла ОСОБА_11 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, доводи засудженого, захисника та потерпілого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на наступних підставах.

Мотиви Суду

Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доведеність винуватості засудженого ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за частиною 2 статті 286 КК та обґрунтованість призначення додаткового покарання у касаційній скарзі прокурором не оспорюються, а тому не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги прокурора про мякість призначеного засудженому покарання без реального позбвавлення волі є необгрунтованими.

Звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги потерпілих, виходячи з того, що ОСОБА_6 вину в скоєному визнав в повному обсязі, раніше не судимий, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, є активним громадським діячем та волонтером, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, матеріальну шкоду відшкодовує, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки та конкретні обставини провадження, думку потерпілих, які на суворому покаранні не наполягають, прохають не позбавляти засудженого волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування збитків потерпілим, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Зокрема, апеляційний суд послався на дані матеріалів провадження, на які посилалися потерпіли у своїй апеляційній скарзі, а саме на розписки потерпілої ОСОБА_8 , засвідченої його представником, адвокатом ОСОБА_12 , та ОСОБА_11 під час досудового розслідування обвинувачений відшкодував потерпілим ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 389 600 грн моральної шкоди, ОСОБА_11 - 10000 долл моральної та майнової шкоди. Цивільні позови до ОСОБА_6 потерпілими не заявлявся.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 здійснюються виплати на лікування потерпілої ОСОБА_10 за кордоном, а саме, відповідно до платіжних доручень від 01.02.2021, 02.02.2021 та 12.02.2021 понесено витрати на лікування потерпілої у розмірі 11500 євро, 15500 євро та 2700 євро відповідно, та, згідно з розпискою ОСОБА_8 від 17.01.2021, ОСОБА_6 надано 5000 євро в якості відшкодування витрат на лікування потерпілої.

Вказані обставини і дані про особу засудженого надали апеляційному суду підстави для висновку, що покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами є достатнім фактором попередження вчинення засудженим нового злочину, та про можливість його виправлення без відбування покарання, в зв`язку з чим вважав за можливе звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов`язки, визначені положеннями ч.1ст.76 КК.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (частина 1 статті 50 КК). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина 2 статті 50 КК).

Керуючись загальними засадами призначення покарання (стаття 65 КК), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.

При цьому покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю кримінального правопорушення, обставинами скоєного, особою винного.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

У статті 414 КПК чітко визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Як убачається з касаційної скарги, прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного чуду через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Зокрема, прокурор вважає, що судове рішення апеляційного суду щодо призначення ОСОБА_13 основного покарання з випробуванням та мінімального додаткового покарання незаконним та необґрунтованим, яке підлягає скасуванню у зв язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, тобто призначення покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м якість.

Проте, посилаючись на вказані підстави, прокурор не навів належних обґрунтувань про те, що покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через м`якість.

Водночас, прокурор не вносить скаргу з підстав неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, а саме статті 75 КК, а також вимог в ній не ставить та доводів не наводить.

У зв`язку з цим, касаційний суд здійснює розгляд скарги в межах касаційних вимог прокурора.

З урахуванням всіх обставин провадження, колегія судді вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців не суперечить принципу справедливості покарання і загалом відповідають його меті - виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ними, так і іншими особами.

Хоч думка потерпілих не має визначального значення для суду, однак в даному провадженні враховувалася не думка потерпілих, а доводи їх апеляційної скарги. У звязку з цим апеляційний суд враховував доводи потерпілих у передбачений процесуальним законом спосіб.

Таким чином, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою.

На підставі наведеного, керуючись статтями 433 434 436 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3