Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 572/605/20

провадження № 51-4815 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180200000187, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. П`ятихатки Дніпровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу: вироком Бучацького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2018 року за ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України (далі КК) до 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 4 серпня 2020 року затверджено угоду від 04 серпня 2020 року в кримінальному провадженні №12020180200000187 про визнання винуватості, укладену між прокурором Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_7 .

Визнано винуватим ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.71 КК до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2015 року, призначивши ОСОБА_7 остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 4 серпня 2020 року залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_7 , відбуваючи покарання в Державній установі «Катеринівська виправна колонія № 46» у с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, систематично порушував порядок та умови відбуття покарання, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі, поміщався до дисциплінарного ізолятору (ДІЗО) та переводився до приміщення камерного типу (ПКТ).

На підставі ухвали Сарненського районного суду Рівненської області від 30 травня 2019 року, залишеної без змін судом апеляційної інстанції, за постановою начальника Державної установи «Катеринівська виправна колонія (№ 46)» засудженого ОСОБА_7 було переведено в приміщення камерного типу строком на один місяць за порушення режиму утримання, а саме в зв`язку із тим, що 15 березня 2019 року останній перебував в стані алкогольного сп`яніння та відмовлявся в нецензурній формі виконувати законні вимоги працівників установи.

По відбуттю вказаного дисциплінарного стягнення ОСОБА_7 , який 28 грудня 2019 року був попереджений прокримінальну відповідальність за ст.391 КК, 13 лютого 2020 року приблизно о 09 год. 00 хв. та повторно, приблизно о 09 год. 45 хв. цього ж дня, в службовому кабінеті начальника відділення соціально психологічної служби № 2 ДУ «Катеринівська ВК (№ 46)», що в с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, начальником відділення СПС № 2 ОСОБА_9 повідомлений, що згідно затвердженого графіка чергувань засуджених відділення СПС № 2, відповідно до вимог ч. 5 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України, він є черговим по прибиранню житлових приміщень, а також прилеглої локальної дільниці відділення СПС №2. Вищевказаному засудженому запропоновано провести прибирання кімнати виховної роботи, однак засуджений ОСОБА_10 , в категоричній формі відмовився виконати вказану йому роботу по прибиранню приміщень відділення без поважних на те причин.

13 лютого 2020 року приблизно о 09 год. 55 хв. засудженому ОСОБА_11 начальником відділення СПС № 2 ОСОБА_9 було роз`яснено вимоги п. 2 розділу II «Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», права та обов`язки засуджених, передбачені ст.ст. 8, 9, 107 Кримінально-виконавчого кодексу України, положення ст.391 КК, та повторно запропоновано приступити до прибирання кімнати виховної роботи СПС №2, однак останній знову,в категоричній формі, відмовився виконувати дану роботи без будь-яких поважних причин.

Цього ж дня, приблизно о 10 год. 50 хв, перебуваючи у службовому кабінеті начальника Державної установи «Катеринівська виправна колонія № 46», що розташований в охоронній зоні Державної установи «Катеринівська виправна колонія № 46» в с. Катеринівка Сарненського району Рівненської області, засудженому ОСОБА_11 повторно, начальником установи ОСОБА_12 доведено, що згідно затвердженого ним графіка чергувань засуджених відділення СПС № 2 від 30 січня 2020 року відповідно до вимог ч. 5 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України він є черговим по прибиранню жилих та підсобних приміщень відділення, а також прилеглої локальної дільниці відділення СПС №2. В той же час засудженому ОСОБА_11 начальником Державної установи «Катеринівська виправна колонія №46» ОСОБА_12 було неодноразово запропоновано приступити до виконання робіт з благоустрою установи. Однак засуджений ОСОБА_10 у категоричній формі відмовився виконати вказану роботу по прибиранню кімнати виховної роботи без поважних на те причин та будь-яких пояснень з цього приводу не надав.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ст. 391 КК злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати, і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суд апеляційної інстанції незаконно ухвалив рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 , чим порушено право останнього, розглянуто справу за його відсутності, про що свідчать викладені в ухвалі висновки апеляційного суду.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти касаційної скарги захисника та просила її не задовольняти.

Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити подану ним касаційну скаргу та скасувати рішення апеляційного суду.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Беручи до уваги те, що захисник не оскаржував судового рішення у частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікацію його дій за ст. 391 КК, керуючись вимогами ст. 433 КПК, колегія суддів Верховного Суду не перевіряє законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

За змістом ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Нормою ч. 3 ст. 111 КПК передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, встановленому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що ухвала апеляційного суду є незаконною через те, що обвинувачений ОСОБА_7 не був повідомлений належним чином за адресою: АДРЕСА_1 про місце, дату та час розгляду провадження щодо нього саме 14 вересня 2021 року та не викладено інформацію про повідомлення обвинуваченого про розгляд справи в ухвалі суду.

Колегія суддів Верховного Суду визнає безпідставними доводи захисника в частині порушення КПК України щодо здійснення апеляційного розгляду без участі обвинуваченого з огляду на те, що матеріали кримінального провадження містять інформацію про те, що засуджений ОСОБА_7 був повідомлений за вищезазначеною адресою належним чином про день та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 2 липня 2021 року (арк. 134 Т. 2).

Разом з тим, з аудіозапису судового провадження в суді апеляційної інстанції вбачається, що 14 вересня 2021 року апеляційний суд в судовому засіданні перевірив дані, чи повідомлений належним чином обвинувачений ОСОБА_7 про дату, час та місце апеляційного розгляду, здійснив апеляційний розгляд за апеляційною скаргою захисника, який ніяких клопотань не подавав. Захисник, який був присутнім під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, погодився зі здійсненням апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що обвинувачений ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги захисника є правильним, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Водночас Суд вважає, що під час апеляційного розгляду загальні засади кримінального провадження, зокрема, принцип змагальності сторін, порушено не було.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, колегією суддів Верховного Суду не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3