Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 185/3979/21

провадження № 51-1337км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року, постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120210413700000132, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого у АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин, 30 березня 2021 року о 18:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проходив повз занедбану будівлю, розташовану в м. Павлоград Дніпропетровської області, в районі ВСК «Юність» (вул. Заводська, 22), де знаходилась компанія неповнолітніх, яку ОСОБА_7 почав провокувати на конфлікт. Далі ОСОБА_7 дістав з лівої кишені куртки складний ніж і вдарив ним неповнолітнього ОСОБА_8 , який схопив його за праву руку і прохав заспокоїтись, у праве плече, ліву сідницю та із значною силою в життєво-важливий орган - грудну клітину (область серця), заподіявши тим самим неповнолітньому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 29 листопада 2022 року залишив вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 без змін.

Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення інших учасників провадження

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Суть доводів засудженого зводиться до його вказівок на те, що:

- у справі відсутні документи, якими визначено прокурора або групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурора у цьому кримінальному провадженні, що ставить під сумнів легітимність процесуальних дій, вчинених прокурорами та допустимість отриманих під час досудового розслідування доказів;

- матеріали кримінального провадження не містять, визначених у ч. 1 ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) документів, якими підтверджуються повноваження захисника, що брав участь під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій, а це, за твердженнями засудженого, ставить під сумнів надання йому правничої допомоги.

Заперечень на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.

До початку судового розгляду прокурор Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_9 надіслав на адресу Верховного Суду копію постанови виконуючого обов`язки керівника Павлоградської окружної прокуратури від 30 березня 2021 року про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні, а також копію доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 30 березня 2021 року № 004-0070468, які містились у матеріалах кримінального провадження.

Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні

Захисник ОСОБА_6 частково підтримав касаційну скаргу, а саме в частині відсутності у справі документів, якими визначено повноваження прокурора. Водночас зазначив, що здійснював захист належним чином на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Прокурор, навівши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважав судові рішення законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Адвокат ОСОБА_10 заявив клопотання про здійснення касаційного розгляду за його участі в режимі відеоконференції та про відкладення такого розгляду, які надійшли до Верховного Суду після оголошення Верховним Судом резолютивної частини постанови по справі та закриття судового засідання.

Мотиви Суду

Межі касаційного перегляду

За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевими та апеляційними судами.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що оскаржені судові рішення відповідають вказаним вимогам кримінального процесуального закону.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про відсутність у справі документів, якими визначено прокурора або групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні

З матеріалів справи слідує, що після закінчення досудового слідства сторона захисту у порядку ст. 290 КПК була ознайомлена з усіма матеріалами кримінального провадження, підозрюваному та його захиснику були відповідно до вимог ст. 293 цього Кодексу вручені копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування. У зазначеному реєстрі, містяться відомості про процесуальні рішення прийняті у кримінальному провадженні, зокрема і про винесення виконуючим обов`язки керівника Павлоградської окружної прокуратури постанови від 30 березня 2021 року про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Натомість, сторона захисту на більш ранніх етапах кримінального провадження не ставила під сумнів повноваження прокурорів у кримінальному провадженні, хоча не була позбавлена це зробити і вперше заявила про це лише в касаційній скарзі.

З огляду на це, у судів попередніх інстанцій не було процесуального приводу ставити під сумнів повноваження прокурорів, що виносили процесуальні рішення і брали участь у справі.

Разом із тим, як зазначалось вище, до початку касаційного розгляду прокурор Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_9 надіслав на адресу Верховного Суду копію постанови виконуючого обов`язки керівника Павлоградської окружної прокуратури від 30 березня 2021 року про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Аналогічну копію постанови надав прокурор під час судового розгляду в касаційному суді.

Відповідно до зазначеної постанови у групу прокурорів входили, зокрема, прокурори Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_9 , який погоджував обвинувальний акт і брав участь під час судових розглядів, а також ОСОБА_11 , який брав участь у двох засіданнях у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав ставити під сумнів, як повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні, так і законність прийнятих ними процесуальних рішень і зібраних доказів на предмет допустимості з цих підстав.

При цьому Суд, враховує і позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20), згідно якої постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів у учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Суд не залишає поза увагою, що в зазначеному рішенні об`єднаної палати мова йде про постанову керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, тоді як у справі, що розглядається - про постанову про визначення групи прокурорів, однак вважає, що з огляду на схожість нормативного регулювання порядку визначення прокурора і слідчого у кримінальному провадженні та враховуючи те, що як прокурор, так і слідчий відповідно до положень п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК відносяться до сторони обвинувачення, вказаний висновок об`єднаної палати з урахуванням зазначених відмінностей підлягає застосуванню і до порушеного питання у цій справі.

Водночас є не релевантним посилання у касаційній скарзі засудженого на позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584кмо18), оскільки зазначена позиція стосується випадку, коли постанова про призначення групи прокурорів взагалі не була прийнята в межах кримінального провадження, а прокурор був визначений лише шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Натомість в цій справі така постанова наявна.

На цих підставах Суд відхиляє такі доводи засудженого.

Щодо доводів касаційної скарги засудженого про відсутність у справі документів, якими підтверджуються повноваження захисника

З матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 засуджено за скоєння особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 52 КПК, участь захисника в цьому кримінальному провадженні є обов`язковою.

Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються, зокрема дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК).

Під час досудового розслідування і в ході судових розглядів в судах попередніх інстанцій захист ОСОБА_7 здійснював адвокат ОСОБА_6 , дані про якого містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України і будь-яка інформація про припинення чи зупинення ним адвокатської діяльності у вказаному Реєстрі відсутня.

При цьому захист засудженого адвокат ОСОБА_6 здійснював на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 30 березня 2021 року № 004-0070468, копія якого була надана суду касаційної інстанції, як самим захисником, так і прокурором.

У касаційній скарзі засудженого і матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, які б указували на те, що на попередніх етапах кримінального провадження засуджений (чи будь-який інший учасник кримінального провадження) ставив під сумнів наявність у адвоката ОСОБА_6 відповідних повноважень захисника, заявляв йому відводи, просив його замінити чи заявляв про його неефективний захист.

Також у своїй касаційній скарзі засуджений не наводить жодних інших аргументів, які б указували на те, що його право на захист було порушено по суті. Навпаки, як слідує зі справи, адвокат ОСОБА_6 не просто був присутній у судових засіданнях, але й, зокрема, реалізовував надані йому законом права, відстоював версію засудженого про обставини події, подавав апеляційну скаргу в інтересах засудженого, доводи якої засуджений підтримував.

Таким чином Суд не знаходить підстав ставити під сумнів повноваження адвоката ОСОБА_6 на здійснення захисту засудженого ОСОБА_7 , а тому відхиляє такі доводи касаційної скарги.

Інших доводів, які б указували на незаконність постановлених у справі судових рішень, у касаційній скарзі засуджений не навів.

Висновки за результатом касаційного перегляду

Вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не встановлено.

Ураховуючи наведене і керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволені касаційної скарги засудженого необхідно відмовити.

На цих підставах Верховний Суд ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року щодо нього - без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3