ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа № 539/2868/15-к

провадження № 51-990км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора засудженого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чесноківка, Алтайського краю, РФ, жителя АДРЕСА_1 ,

Обставини справи

1. Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 1 статті 175 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу 8500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків, на строк 1 рік та на підставі статті 49, частини 5 статті 74 КК звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

2. Суд визнав доведеним, що засуджений, займаючи посаду директора Сільського комунального підприємства «Сяйво» (далі - СКП «Сяйво»), в період з липня по жовтень 2014 року безпідставно та умисно не виплачував працівникам підприємства заробітну плату більш ніж за один місяць, а отримані від господарської діяльності кошти спрямовував на інші господарські витрати.

3. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Засуджений, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення і закрити кримінальне провадження.

5. Доводи касаційної скарги зводяться до такого:

- судами не взято до уваги, що заробітна плата працівникам СКП «Сяйво» виплачувалась щомісячно, але не в повному обсязі;

- виплата заробітної плати не в повному обсязі була викликана необґрунтованими діями засновника СКП «Сяйво» - Засульської сільської ради, що підтверджується висновками судово-економічних експертиз;

- повідомлення про підозру, підписане прокурором Полтавської області, було вручено ОСОБА_6 старшим прокурором Лубенської міжрайонної прокуратури, хоча кримінальний процесуальний закон не надає право керівникам регіональної прокуратури доручити виконання цієї функції іншим особам.

Позиції учасників судового провадження

6. В судовому засіданні засуджений підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

7. Прокурор просила залишити оскаржені судові рішення без змін.

8. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

Оцінка Суду

9. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені в скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

10. Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. Відповідно до статті 433 КПК Суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. Проте, в межах доводів скарги, Суд зобов`язаний перевірити чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду[1].

13. У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що проблема з виплатою заробітної плати працівникам була викликана відсутністю належного фінансування з боку засновника підприємства і необґрунтованими тарифами на послуги підприємства.

14. В результаті розгляду справи районний суд виключив частину обвинувачення щодо невиплати заробітної плати працівникам, яким зарплата виплачувалась хоча і не в повному обсязі, але щомісячно, оскільки такі дії не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 175 КК.

15. Однак суд першої інстанції визнав доведеним факт невиплати заробітної плати більше ніж за один місяць потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , пославшись, зокрема, на висновки судових економічних експертиз № 222/223 від 26 березня 2015 року, № 1233 від 22 лютого 2016 року та комісійної судової економічної експертизи № 490/491 від 19 липня 2016 року. З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції.

16. У Суду немає підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо фактичних обставин справи. Суд також зазначає, що сама по собі складна фінансова ситуація підприємства не може виключити відповідальність за статтею 175 КК. Навіть за складного фінансового стану підприємства його керівник має приймати рішення і організувати фінансові ресурси таким чином, щоб не порушувати права працівників і не ставити їх і їхні сім`ї у надзвичайно складну фінансову ситуацію через невиплату заробітної плати.

17. Щодо доводів касаційної скарги про вручення засудженому як депутату місцевої ради повідомлення про підозру неналежною особою Суд зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року вручення повідомлення про підозру, а також повідомлення і роз`яснення прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру спеціальному суб`єкту (в даному випадку - депутату місцевої ради). Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру іншим суб`єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це статтею 481 КПК суб`єктом, не порушує гарантії незалежності депутата місцевої ради. Подальше вручення такого документа не дає підстав вважати, що суб`єкт його вручення якимось чином впливає на реалізацію цієї гарантії.

18. Предметом повідомлення у цьому випадку є права підозрюваного, передбачені статтею 42 КПК. Перелік цих прав, а також їхній зміст не змінюється залежно від того, хто їх повідомить - Генеральний прокурор, його заступник або інша уповноважена особа, яка за дорученням вручатиме повідомлення про підозру. Обсяг зазначених прав, складність доведення їх змісту до адресата тощо не залежать від того, хто саме їх повідомлятиме та роз`яснюватиме[2].

19. У цьому випадку повідомлення про підозру засудженому було підписано прокурором Полтавської області, і хоча воно вручене старшим прокурором Лубенської міжрайонної прокуратури, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень прав засудженого.

20. Суд погоджується з вказаними висновками і відхиляє цей довід касаційної скарги.

21. Суди попередніх інстанцій дослідили сукупність доказів, представлених в ході змагальної процедури, які дозволили з`ясувати усі передбачені статтею 91 КПК обставини і встановити винуватість засудженого.

22. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів ці висновки судів.

23. Таким чином, Судом не встановлено істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які дають підстави для скасування або зміни оскаржених судових рішень, а тому касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

[1] Постанови Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445, від 20 лютого 2020 року у справі № 360/2303/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87857789, від 09 вересня 2020 року у справі № 658/1281/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/91555076

[2] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к (провадження № 13-34кс19), https://reyestr.court.gov.ua/Review/86365236