Історія справи

Постанова

іменем України

27 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 676/2717/20

провадження № 51-1218км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_6.,

прокурора ОСОБА_7.,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_8.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_8. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240070000481, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз засудженого вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 11 січня 2020 року за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із застосуванням статті 75 КК звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 185 КК із застосуванням статті 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі статті 71 КК ОСОБА_1 до призначеного покарання цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 11 січня 2020 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 3 місяці.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за таких обставин.

30 квітня 2020 року близько 22:00 ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу будинку № 10 на вул. Героїв Небесної Сотні у м. Кам`янці-Подільському, за допомогою ножа-брелка відчинив замок дверей автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , проник до салону, звідки умисно, таємно, повторно з корисливих мотивів викрав належні потерпілому ОСОБА_2 гроші та майно на загальну суму 1489,85 грн, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, 18 квітня 2022 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 січня 2021 року щодо засудженого ОСОБА_1 в частині призначеного покарання. і призначив ОСОБА_1 за частиною 3 статті 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статті 71 КК ОСОБА_1 до призначеного покарання цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 11 січня 2020 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

Початок відбування покарання визначено обчислювати з часу звернення вироку до виконання.

В іншій частині вирок міськрайонного суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.

На думку захисника, що суд апеляційної інстанції не врахував обставин, які пом`якшують покарання, а саме визнання засудженим вини, щирого каяття, добровільного відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому, а також особи винного, який має позитивну характеристику за місцем проживання, міцні соціальні зв`язки, має на утриманні неповнолітню дитину, підтримує зв`язок із близькими.

Також захисник уважає, що суд не зважив на обставини, які пом`якшують покарання та призначив її підзахисному занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення такої скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Захисник не оспорює та не заперечує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 за частиною 3 статті 185 КК.

Доводи захисника про надмірну суворість обраного її підзахисному заходу примусу колегія суддів визнає неприйнятними з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Згідно із статтею 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

У кримінальному провадженні районний суд, застосувавши статтю 69 КК призначив ОСОБА_1 покарання, нижче від найнижчої межі, установленої санкцією частини 3 статті 185 КК.При цьому суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується позитивно, на час розгляду справи офіційно працевлаштувався, на обліку в лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку в нарколога, примусового лікування не потребує.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття і відшкодування потерпілому шкоди. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Перевіряючи та оцінюючи доводи прокурора, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками районного суду щодо призначення особі покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 3 статті 185 КК.

Суд апеляційної інстанції вважав, що місцевий суд у своїх висновках зазначив про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, навів дані про особу засудженого, врахував обставини, які пом`якшують покарання обставини, однак не звернув уваги на непогашену судимість особи, на те, що він вчинив злочин у період іспитового строку через короткий проміжок часу після ухвалення останнього вироку, продовжив займатися злочинною діяльністю та вчинив умисний корисливий, тяжкий злочин проти власності, що свідчить про його систематичні та стійкі злочинні наміри. При цьому суд акцентував увагу, що призначення покарання за попереднім вироком із застосуванням іспитового строку не сприяло виправленню засудженого та попередженню вчинення ним нового злочину.

Разом із цим суд апеляційної інстанції врахував щире каяття винного, відшкодування матеріальної шкоди потерпілому.

Задовольняючи апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачає підстав для застосування статті 69 КК при призначенні покарання, та призначив покарання з урахуванням вчинення тяжкого злочину, зважив на особу винного, при цьому вказав, що місцевий суд навівши у вироку пом`якшуючи обставини не вмотивував, яким чином такі обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого злочину з огляду на неодноразове вчинення ним аналогічних злочинів у минулому.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо виду та строку відбування засудженим покарання, оскільки обмеження порядку реалізації кримінальної відповідальності наглядовими і соціально-виховними заходами повинно бути достатнім для реальної корекції соціальної поведінки та запобігання продовженню злочинної діяльності.

Під час обрання засудженому виду покарання має бути врахована сукупність обставин, передбачених у наведеній нормі закону України про кримінальну відповідальність, а саме тяжкість злочину, особа винного та інші обставини кримінального провадження.

Доводи захисника про можливість пом`якшити особі покарання та звільнити її підзахисного від призначеного покарання є недоречні та унеможливлюють досягнення мети покарання.

Твердження захисника про щире каяття, відшкодування в повному обсязі матеріальної шкоди не вказують на можливість пом`якшити ОСОБА_1 покарання та звільнити засудженого від призначеного покарання, тобто суд апеляційної інстанції правильно врахував обставини вчиненого злочину, та правомірно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки за частиною 3 статті 185 КК і, застосувавши статтю 71 КК остаточно призначив покарання на строк 3 роки 6 місяців. З огляду на це сумнівів у правильності таких висновків колегія суддів не вбачає.

Інші доводи захисника не є такими, що мають суттєвий вплив на прийняте апеляційним судом рішення, оскільки судом апеляційної інстанції було враховано визнання вини ОСОБА_1 , щире каяття та відшкодування шкоди, позитивну характеристику та його соціальний статус.

Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до частини 1 статті 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Переконливих доводів, які б спростовували висновок суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання або невмотивованість такого рішення, а також свідчили б про суворість призначеного покарання, у касаційних скаргах не зазначено.

До того ж зі змісту касаційної скарги вбачається, що сторона захисту в мотивувальній частині своєї касаційної скарги вказує про можливість звільнення її підзахисного від відбування покарання, однак ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, не зазначаючи, яких помилок припустився апеляційний суд та не мотивуючи вимоги про звільнення її підзахисного від призначеного покарання.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими та належним чином вмотивованими,призначене ОСОБА_1 покарання є достатнім та співмірним із вчиненим кримінальним правопорушенням та правильно вплине на його перевиховання. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статті 420 КПК.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Керуючись статтями 433, 434 436 441 442 КПК,Суд

ухвалив:

Вирок Хмельницького апеляційного суду від 18 квітня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5