Постанова

Іменем України

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 761/42344/16-к

провадження № 51-511 км 17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Стороженка С.О., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

скаржника ОСОБА_1,

представника скаржника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 червня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену

25 листопада 2016 року між прокурором Гошовським Р.М. та обвинуваченим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимим.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК), і призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 4000 (чотирьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, та вирішено питання щодо речових доказів. Зокрема, кошти в сумі 4 212 300грн. конфісковано у власність держави.

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення питання щодо речових доказів, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити вирок місцевого суду, а саме - виключити з вироку рішення про конфіскацію

140 000 гривень і прийняти рішення про повернення цих коштів ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 червня 2017 року повернуто

ОСОБА_1 її апеляційну скаргу із посиланням на те, що вона не була ні стороною, ні учасником судового провадження, а тому не мала права на оскарження вироку, постановленого на підставі угоди.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Апеляційного суду м. Києва

від 2 червня 2017 року скасувати, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження. Зазначає, що вирок Шевченківського районного суду

м. Києва від 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_3 був оскаржений нею до суду апеляційної інстанції в частині конфіскації 140 000 гривень у власність держави, оскільки вони не були коштами, отриманими злочинним шляхом, а є її власними, позиковими коштами. Вважає, що Апеляційний суд м. Києва, повертаючи її апеляційну скаргу, порушив норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та її конституційне право на

оскарження судового рішення, що стосується її інтересів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Чабанюк Т.В. вважала касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою і просила її задовольнити.

Скаржник ОСОБА_1 підтримала доводи своєї касаційної скарги та просила її задовольнити.

Представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та просила її задовольнити.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Як видно з касаційної скарги ОСОБА_1, вирок Шевченківського районного суду

м. Києва від 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_3 був оскаржений нею до апеляційного суду лише в частині конфіскації 140 000 гривень у власність держави, тому що це стосувалося її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів.

Оскільки ст. 394 КПК не врегульовано питання апеляційного оскарження вироку на підставі угоди, якщо ним порушуються права іншої особи, яка не є учасником даного кримінального провадження, суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, повинен звертатися до загальних норм кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК передбачені загальні засади кримінального провадження, до яких відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Верховний Суд України у Постанові від 3 березня 2016 року (№ 5-347кс15) зазначив, що Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями статті 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Повертаючи ОСОБА_1 її апеляційну скаргу, апеляційний суд позбавив її такої можливості, що істотно вплинуло на захист її інтересів.

Таким чином, ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, перевірити доводи, викладені у скарзі ОСОБА_1, і в залежності від установленого прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК

п. 4 параграфу 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 червня 2017 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко С.О. Стороженко А.М. Макаровець