Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 285/2048/22

провадження № 51-3203км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

потерпіла ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

представник потерпілої ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 (далі - представник потерпілої) на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060530000531, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився ум. Збараж Тернопільської області та проживає у АДРЕСА_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування оскаржених судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.

Свої доводи представник потерпілої мотивує тим, що потерпіла погоджується з усіма висновками судів першої та апеляційної інстанції, однак не погоджується із застосуванням ст. 75 КК України - звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, не відповідає принципам справедливості, індивідуалізації призначення покарання та не сприяє виправленню засудженого й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не є таким, що відповідає вимогам статті 65 КК України.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували позицію потерпілої та її представника, які просили призначити ОСОБА_10 реальну міру покарання без застосування ст. 75 КК України, оскільки останній не допомагає потерпілій в лікуванні, яка внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) отримала групу інвалідності та не може самостійно пересуватися.

Зазначає про відсутність щирого каяття, а визнання засудженим винуватості розцінюється потерпілою лише як бажання уникнути реальної міри покарання. Вказує, що ОСОБА_10 впродовж досудового розслідування жодних визнавальних показів не давав, не сприяв досудовому розслідуванню, моральну та матеріальну шкоду не відшкодував, впродовж тривалого часу обвинувачений не цікавився здоров`ям потерпілої, а його поведінка після вчинення злочину не свідчить, що він глибоко шкодує за вчинене правопорушення.

Також, зазначає, що апеляційний розгляд кримінального провадження відбувся формально, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу представника потерпілої, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Позбавлено ОСОБА_6 права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Як установлено судами,09 серпня 2021 року близько 16:00, ОСОБА_6 керуючи технічно справним автомобілем Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись вказаним транспортним засобом на 199 км автодороги "Київ-Чоп" поблизу с. Варварівка, Новоград-Волинського району Житомирської області в напрямку м. Житомир, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч до кювету з подальшим перекиданням транспортного засобу на дах.

Внаслідок вказаної ДТП пасажирці автомобіля Ford Sierra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді переломів 4, 5, 6 шийних хребців з ушкодженням (гематомою) спинного мозку, що супроводжувались порушенням функцій тазових органів та парезом обох верхніх та нижніх кінцівок, перелому правої плечової кістки множинних ран в ділянці голови та кінцівок, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв`язку із виникненням даної ДТП та її наслідками.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні представник потерпілої підтримав свою касаційну скаргу, просив її задовольнити, потерпіла підтримала касаційну скаргу свого представника, засуджений та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги, прокурор просив судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу представника потерпілої - без задоволення.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості ОСОБА_6 і правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вказаних вимог закону.

Так, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_6 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що цим кримінальним правопорушенням заподіяно тяжкої шкоди здоров`ю потерпілої, думку потерпілої, яка просила призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, часткову компенсацію витрат на лікування потерпілої та відсутність обставин, що обтяжують покарання, вважав за необхідне призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Враховуючи обставини справи та з метою запобігання вчиненню обвинуваченим та іншими особами нових порушень правил дорожнього руху, суд також призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, визначений ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того суд, врахувавши дані про особу винного, який за місцем роботи характеризується позитивно, має на утриманні непрацездатну дружину, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та прийняв рішення про звільнення останнього від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки, покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке рішення суд належним чином умотивував.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 погодився з визначеним місцевим судом розміром призначеного ОСОБА_6 покарання.

Доводи касаційної скарги представника потерпілої, які аналогічні доводам його апеляційної скарги щодо відсутності щирого каяття, несприяння досудовому розслідуванню, вкрай незначне відшкодування моральної та матеріальної шкоди є безпідставними з огляду на таке.

Так, згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16к (провадження № 51-3612км18), щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, засуджений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав у повному обсязі, сприяв досудовому розслідуванню та давав пояснення щодо всіх обставин ДТП, після настання ДТП повідомив про настання страхового випадку до страхової компанії, після чого потерпілій була здійснена виплата страхового відшкодування, просив вибачення у матері потерпілої, надавав посильну матеріальну допомогу на лікування потерпілої, що підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження квитанціями, у судовому засіданні суду першої інстанції висловлював каяття з приводу вчиненогоним злочину з необережності та намір у подальшому надавати допомогу потерпілій.

Також під час судового засідання у суді касаційної інстанції засуджений ОСОБА_6 просив вибачення у потерпілої ОСОБА_8 .

Крім того, Суд зазначає, що потерпіла , яка в цьому кримінальному провадженні не зверталася із цивільним позовом до засудженого про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не позбавлена права звернення до суду з таким позовом в порядку цивільного судочинства.

Посилання в касаційній скарзі представника потерпілої на постанову Верховного Суду від 20 серпня 2019 року, у справі № 753/13851/17 не є релевантним, оскільки у вищезазначеній справі осіб було засуджено за вчинення умисного злочину.

Щодо доводів касаційної скарги представника потерпілої про неврахування судами позиції потерпілої про призначення засудженому покарання без застосування ст. 75 КК України, то Суд зазначає таке. Думка потерпілої та її представника може враховуватись судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, однак не є вирішальною, і не має над ними пріоритету. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Судувід 02 жовтня 2018 року (справа № 752/8309/16-к, провадження № 51-284км18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (справа № 682/956/17,провадження № 13-31кс19).

З огляду на зазначені обставини які підлягають обов`язковому врахуванню, та дані про особу обвинуваченого у своїй сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального відбування покарання та ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку, покладенням обов`язків згідно зі ст. 76 КК України.

За таких обставин доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є безпідставними.

Судові рішення належним чином умотивовані та узгоджуються з положеннями статей 370 420 КПК України.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу представника потерпілої слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 27 жовтня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3