Постанова

Іменем України

25 квітня 2023року

м. Київ

справа № 446/450/16-к

Початок форми

провадження № 51- 3987км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК та призначено йому покарання:

- за ч. 1ст. 121 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.

- за ч. 1 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 120 годин.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 3 ч.1 ст. 49 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно з вироком, ОСОБА_6 , 15 листопада 2015 року близько 00 год. 30 хв., перебуваючи на сходовій площадці шостого поверху будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдав ОСОБА_7 один удар невстановленим предметом в область правого ока, чим спричинив йому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Крім того, 15 листопада 2015 року близько 01 год. ОСОБА_6 , перебуваючи на цій же сходовій площадці шостого поверху будинку АДРЕСА_2 після спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав тілесні ушкодження його товаришу ОСОБА_8 , а саме: спричинив декілька ударів невстановленим предметом в область голови та плечей зліва, чим спричинив легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2022 року вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду щодо нього.

Зокрема, засуджений ОСОБА_6 вважає, що його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не доведена, тілесних ушкоджень потерпілим він не завдавав.

Крім того, мотивуючи свої вимоги, засуджений наголошує на істотному порушенні вимог кримінального процесуального закону через визнання судами допустимими доказами висновків експерта № 403/2015 від 02.12.2015 та №25/6 від 16.01.2016. Зокрема, засуджений стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутня медична документація, яка використовувались експертом при проведені вказаних досліджень. Крім того, всупереч вимогам ст. 290 КПК, така медична документація не відкривалась стороні захисту. Аргументуючи свої касаційні вимоги, засуджений посилається на правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року (провадження №51-218 кмо 19). Вказує, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги та свого рішення про залишення скарги без задоволення не мотивував. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить залишити судові рішення щодо ОСОБА_6 без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просив залишити оскаржені судові рішення без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Частиною 1 зазначеної статті передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо

ОСОБА_6 з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Зокрема, зі змісту вироку вбачається, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується: показаннями потерпілого ОСОБА_8 ; свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про обставини вчинення злочинів ОСОБА_6 , даними, що містяться у протоколах слідчих експериментів, висновку експерта № 181/2015 від 20.11.2015 та № 403/2015 від 02.12.2015р., висновку експерта (додатковий) № 25/16 від 16.01.2016, які суд обґрунтовано вважав достовірними та логічними, допустимими, належними, необхідними та достатніми доказами.

Отже, з огляду на досліджені та наведені у вироку докази, колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції стосовно заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілим та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК є правильними.

Як вбачається з матеріалів провадження, не погоджуючись з обвинувальним вироком щодо нього, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржений вирок скасувати та закрити провадження у справі за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, посилаючись при цьому на неповноту судового розгляду; невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначав, що в основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав висновки експерта № 403/2015 від 02.12.2015 p. та № 25/16 від 16.01.2016 р., які є, на його думку, недопустимими доказами.

За наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд, зазначивши в ухвалі мотиви та підстави, якими керувався при прийнятті рішення, залишив вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року щодо ОСОБА_6 без змін, при цьому дійшов правильного висновку про законність засудження ОСОБА_6 , а доводи засудженого про протилежне визнав неспроможними, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд вмотивовано погодився з судом першої інстанції, про те, що висновок судово-медичної експертизи № 403/2015 від 02.12.2015 р. щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , а також висновок проведеної у цьому кримінальному провадженні додаткової експертизи № 25/16 від 16.01.2016 р., призначені відповідно до вимог чинного законодавства, є аргументованими та повними, внаслідок чого правильно визнані судами допустимими доказами.

Зокрема, як правильно встановив апеляційний суд, 02.12.2015 слідчим було винесено постанову про призначення судово-медичної експертизи (а.с.36) на підставі якої отримано висновок експерта № 403/2015 від 02.12.2015 (а.с.38-39) та 15.01.2016 - винесено постанову про призначення додаткової судово-медичної експертизи за матеріалами кримінального провадження (а.с.64) на підставі якої отримано висновок (додатковий) №25/6 від 16.01.2016 (а.с.66-70).

Згідно з супровідним листом СВ Кам`янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області від 16.01.2016, наявного в матеріалах кримінального провадження, для проведення судово-медичної експертизи по матеріалам кримінального провадження №12015140220000971 від 02.12.2015, Начальнику КЗЛОР ЛОБСМЕ скеровувались: постанова про призначення додаткової судово-медичної експертизи, матеріали кримінального провадження та дві амбулаторні картки хворого ОСОБА_7 .

Вказана медична документація потерпілого (медичні картки ОСОБА_7 , медичні висновки та виписки з амбулаторних карток хворого, тощо), яка покладена в основу судово-медичних експертиз, наявна і у матеріалах кримінального провадження.

Таким чином, аргументи засудженого ОСОБА_6 у касаційній скарзі про недопустимість як доказу вказаних висновків через відсутність у матеріалах провадження та невідкриття стороною обвинувачення, відповідно до вимог ст. 290 КПК,медичних документів, на яких ґрунтується ці експертні дослідження, є неприйнятними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 року (провадження №51-218кмо19) - відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу та автоматично тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, можливо лише за умов - що зазначені документи було отримано всупереч визначеному законом порядку, а стороні захисту, яка клопотала про надання доступу до медичних документів не було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК, що тягнуло б за собою скасування судових рішень - не виявлено.

Отже, апеляційним судом правильно встановлено, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Наведені в касаційній скарзі засудженого доводи не спростовують правильності висновків, викладених у рішенні суду апеляційної інстанції і не містять переконливих доводів, які би дозволили дійти висновку, що це рішення були постановлено з істотним порушеннями норм кримінального процесуального права, які можуть поставити під сумнів їх законність та обґрунтованість .

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування судових рішень, як про це ставить питання засуджений ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК,

ухвалив:

Вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 травня 2022 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3