Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 501/2272/20

провадження № 51-1206 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202016000000077, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 22 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000,00 грн (п`ятдесят одну тисячу гривень).

Вирішено питання процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та в ході судового розгляду його дії було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 309 КК України.

Так, згідно з вироком суду, ОСОБА_1 , у невстановлений час умисно, незаконно, без мети збуту придбав у невстановленої особи порошкоподібні речовини та, розуміючи, що вказані речовини є особливо небезпечною психотропною речовиною - РVР та психотропною речовиною - амфетаміном, зберігав їх за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .

01 квітня 2020 року, в період з 13.38 по 14.06 год, під час проведення санкціонованого обшуку за вказаною адресою, у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 30 згортків жовтого кольору з порошкоподібною речовиною блакитного кольору; 28 полімерних пакетиків «zір-lоск» з порошкоподібною речовиною білого кольору; кошти в сумі 600,00 грн (2 купюри, номіналом 50,00 грн, три купюри номіналом 100 грн, одна купюра номіналом 200 грн), які знаходились в коробках зі згортками порошкоподібної речовини; електронні ваги.

Виявлені та вилучені у ОСОБА_1 речовини містили психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, загальний кількісний вміст амфетаміну становив 6,450 г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР, загальний кількісний вміст РVР становив 11,48 г, що згідно з наказом № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», становить великий розмір.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що судом неправильно застосовано кримінальний закон при перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 307 на ч. 2 ст. 309 КК України та вважає, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив та не спростував належним чином доводів апеляційної скарги прокурора про те, що наявними в справі доказами доведено мету збуту при зберіганні психотропних речовин. Твердження суду про те, що розмір психотропних речовин, їх пакування, без наявності інших об`єктивних доказів збуту цих речовин не може свідчити про наявність у винної особи умислу на їх збут, вважає хибним та таким, що суперечить роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року та правозастосовній практиці Верховного Суду.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7, посилаючись на законність та обґрунтованість, на її думку, оскаржуваного судового рішення, просила касаційну скаргу сторони обвинувачення залишити без задоволення.

Прокурор, який брав участь в суді касаційної інстанції, підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, яке повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду наведеним вимогам кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими.

Так, як убачається зі справи, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, який за результатом розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено в судовому засіданні мети саме збуту психотропних речовин і перекваліфікував дії останнього на ч. 2 ст. 309 КК України, прокурор подав апеляційну скаргу.

При цьому, в апеляційній скарзі прокурор наголошував, що великий розмір психотропних речовин, їх пакування, виявлені ваги та грошові кошти разом з розфасованими психотропними речовинами за місцем проживання ОСОБА_1 , беззаперечно підтверджують мету їх зберігання - збут.

Проте, апеляційний суд, за результатом апеляційного розгляду визнав безпідставними такі твердження прокурора і обґрунтував законність вироку суду першої інстанції тим, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України не містить жодної належної інформації щодо факту збуту психотропних речовин засудженим жодній особі, оперативні закупівлі психотропних речовин не проводилися, у жодного свідка не було вилучено придбану у ОСОБА_1 психотропну речовину, яка би за своїми властивостями збігалась з тією, що була вилучена в ході обшуку за місцем проживання останнього.

Тому посилання апеляційної скарги прокурора на наявність в діях ОСОБА_1 умислу саме на збут наркотичного засобу з огляду на те, як психотропна речовина була розфасована, а також її великий розмір, вказаний суд визнав необґрунтованими.

Апеляційний суд зробив висновок, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК України, характеризується прямим умислом, і наявність мети збуту є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього кримінального правопорушення. Оскільки сторона обвинувачення не довела вольового характеру умислу ОСОБА_1 саме на збут психотропних речовин, а останній заперечував вказані обставини та наполягав на тому, що придбав їх для власних потреб, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та відхилив доводи апеляційної скарги прокурора про протилежне.

Проте, колегія суддів касаційного суду вважає такий висновок апеляційного суду хибним та таким, що суперечить наявним в матеріалах кримінального провадження доказам, а також правозастосовній практиці Верховного Суду.

Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення - це його внутрішня сторона, а саме, психічне ставлення особи до суспільно небезпечного діяння, що вона вчиняє, та його суспільно небезпечних наслідків. Зміст суб`єктивної сторони складу злочину якраз і характеризують такі ознаки, як вина, мотив і мета вчинення злочину.

Разом із тим, сукупністю доказів встановлюється об`єктивна сторона складу злочину, а саме, дії особи, їх конкретна реалізація. У той же час умисел на вчинення злочину тісно пов`язаний із вольовим ставленням особи до суспільно небезпечних наслідків свого діяння, визначає направленість дій, результат, до якого прагне особа, і встановлюється шляхом аналізу скоєного особою конкретного діяння та усіх його обставин.

Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема, великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування, поведінка суб`єкта злочину, те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє або зберігає їх, тощо.

При цьому, якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, слід звертати увагу на її упакування та розфасування. Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у великих розмірах, то має бути доведено, що така кількість об`єктивно перевищує потреби такої особи для власного вживання.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 зберігав психотропні речовини в кількості, яка є надмірним розміром для вживання однією особою. Психотропна речовина була розфасована у полімерні пакети із застібкою та паперові згортки приблизно однакової ваги, яких під час обшуку у помешканні засудженого виявлено та вилучено у кількості 58 штук.

За відсутності в справі будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 постійно вживає психотропні речовини, що він перебуває чи перебував на обліку у лікаря-нарколога, усім наведеним доказам суд мав дати відповідну оцінку, як про це просив у апеляційній скарзі прокурор, проте формально розглянув апеляційну скаргу та необґрунтовано залишив її без задоволення.

На необхідність врахування та з`ясування зазначених обставин неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах від 09 квітня 2020 року у справі № 727/6578/17, від 20 жовтня 2022 року у справі № 709/1516/20.

Проте, відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора про це, апеляційний суд залишив їх поза належною увагою.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу апеляційного суду у цій справі не можна вважати законною і обґрунтованою, в зв`язку з чим, на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, вона підлягає скасуванню, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 - призначенню новому розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати зазначене, перевірити належним чином наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи та прийняти законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 - 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4