Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 335/3804/17

провадження № 51-1601км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2021 року та вирок Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року в кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Телаві, Грузія, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Апаран, Вірменія, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 296 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2021 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК України.

Цим же вироком визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, ОСОБА_9 та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, визначені ст. 76 КК України. Відповідно до вимог ст. 49 КК України ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Також вироком вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами 18 жовтня 2014 року, близько 03 год. 34 хв. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи групою осіб, вчинили хуліганські дії щодо потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за таких обставин.

18 жовтня 2014 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, діючи групою осіб, разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами, перебуваючи в громадському місці, а саме в приміщенні ресторану «Ржевський Project» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, буд.40, спровокували конфлікт з раніше невідомими потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в ході якого нанесли їм удари в різні частини тіла та обличчя.

Так, приблизно о 03 годині 34 хвилин потерпілий ОСОБА_11 , знаходячись біля гардеробу, спілкуючись з чоловіком одягнутим в чорну кепку, чорну футболку та чорні штани та почав розмахувати перед його обличчя руками, відразу вказаний чоловік наніс йому один удар правою рукою в обличчя, від якого ОСОБА_11 встиг ухилитись. У цей час ОСОБА_8 , який стояв разом з охоронцем біля колони, діючи умисно, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві норми спілкування, безпідставно та неочікувано підійшов до ОСОБА_11 та наніс один удар в його обличчя. Потім, ОСОБА_8 обійшов колону, підійшов до вікна гардеробу, де в цей час знаходився потерпілий ОСОБА_11 , та наніс йому ще декілька ударів руками по тулубу та голові і відразу відійшов від нього у бік входу до ресторану, охоронець відразу відтягнув ОСОБА_11 до ескалатора.

У цей же час, ОСОБА_9 , знаходячись біля потерпілого ОСОБА_10 , діючи умисно, з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі в суспільстві норми спілкування, безпідставно та неочікувано почав наносити декілька ударів правою та лівою рукою по його голові, захищаючись від ударів потерпілий ОСОБА_10 зміг відбігти до входу в ресторан. Після цього ОСОБА_9 , підійшов до потерпілого ОСОБА_11 , який знаходився біля ескалатору зігнувшись у позу боксера, та наніс йому удари правою та лівою рукою по голові та тулубу. Через декілька секунд до потерпілого ОСОБА_11 підбіг чоловік одягнений у чорну кепку, чорну футболку та чорні штани, який почав наносити йому удари по голові та тулубу. В подальшому ОСОБА_9 відтягнув від бійки охоронець та залишився біля нього. Потерпілого ОСОБА_11 відвів до входу в ресторан інший охоронець.

Після чого, щоб зупинити протиправні дії ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та не встановлених в ході досудового розслідуванням осіб, ОСОБА_10 дістав зі своєї наплічної сумки травматичний пістолет «ПМ-РФ» калібру 9 мм Р.А. № НОМЕР_1 , зареєстрований на ім`я останнього, та з метою особистого захисту навів його у сторону нападаючих осіб, чим спробував припинити протиправні дії останніх. Після цього, побачивши у одного з невстановлених осіб у руках предмет, схожий на ніж, ОСОБА_10 вирішив разом з ОСОБА_11 покинути приміщення ресторану «Ржевський Project», щоб уникнути конфліктної ситуації.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_8 , діючи з групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, маючи умисел на хуліганські дії, направлені щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, наздогнали ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та почали наносити удари руками, ногами та предметами, схожими на биту та пістолет по всім частинам тіла останніх. При цьому, ОСОБА_10 з метою попередження здійснив два постріли зі свого травматичного пістолету марки «ПМ-РФ» у гору, щоб зупинити дії останніх, але не домігшись результату, був вимушений здійснити постріли у бік нападаючих на нього осіб.

Проте, ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, діючи групою осіб, із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, на дії ОСОБА_10 , який припиняв їх хуліганські дії, не відреагували, та подолавши опір ОСОБА_10 , який внаслідок нанесених йому ударів, знаходився у безпорадному стані і лежав на землі, продовжив наносити йому удари по голові рукояткою від предмета схожого на пістолет, а невстановлені в ході досудового розслідування особи били руками, ногами та предметом, схожим на биту по всім частинам тіла, внаслідок чого ОСОБА_10 втратив свідомість.

Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлених в ході досудового розслідування осіб, потерпілому ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а потерпілому ОСОБА_11 були завдані легкі тілесні ушкодження.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 скасовано. ОСОБА_8 призначено покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Матеріали за цивільним позовом направлено на новий судовий розгляд в місцевий суд в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишений без змін.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження відносно нього через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку, що він діяв з мотивів явної неповаги до суспільства, оскільки конфлікт між засудженим та потерпілим виник через особисту неприязнь внаслідок дій потерпілих. Крім того зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував положення ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Зазначені вимоги обґрунтовує тим, що дії ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковані неправильно, що відсутній мотив явної неповаги до суспільства, що конфлікт був спровокований саме потерпілими. Вказує, що апеляційним судом належним чином не були перевірені доводи сторони захисту щодо неконкретності пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, щодо суперечностей, які містяться в протоколах слідчих експериментів від 24.02.2017 року та 02.02.2017 року. Вказується на те, що суд апеляційної інстанції фактично вийшов за межі апеляційної скарги прокурора. Також наводяться доводи, які стосуються цивільного позову та вироку в частині, що стосується ОСОБА_9 .

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 порушується питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно кваліфікували дії засудженого ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України, оскільки відсутній мотив явної неповаги до суспільства, що дії ОСОБА_8 зумовлені наміром зупинити некоректні дії потерпілих. Що суди встановили вину засудженого на підставі суперечливих та недопустимих доказів. Також зазначається про наявність достатніх підстав для застосування відносно ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурор вказає про безпідставність доводів захисників та засудженого щодо відсутності у ОСОБА_8 мотиву явної неповаги до суспільства та неправильності кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники підтримали свої касаційні скарги та касаційну скаргу засудженого.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг захисників та засудженого.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Отже, і захисники, і засуджений у своїх касаційних скаргах не погоджуються з кваліфікацією дій ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України. В обґрунтування зазначають про те, що у засудженого був відсутній мотив явної неповаги до суспільства, конфлікт виник через особисті неприязні відносини і через некоректну поведінку потерпілих.

Перевіряючи вказані доводи касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.

Зі змісту ст. 296 КК України вбачається, що хуліганство - це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Отже, при кваліфікації хуліганства, суди, перш за все, мають звернути увагу на те, що безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносними, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року у справі №288/1158/16-к).

Крім того, за усталеною судовою практикою дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. При цьому за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

Отже, зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається, виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, фактичною підставою кваліфікації кримінального правопорушення ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України, стали об`єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні й зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з`ясовані: природа взаємин, які склалися між засудженим та потерпілими; причина виникнення діяння; місце вчинення протиправних дій, обстановка та обставини, за яких відбувався перебіг посягання; характер та динаміка дій ОСОБА_8 , характер наслідків та причинний зв`язок між ними та діями останнього.

Зокрема судом першої інстанції встановлено, що подія розпочалась в ресторані з конфлікту між потерпілим ОСОБА_11 та невстановленою особою, яка намагалась нанести удари ОСОБА_11 . У свою чергу ОСОБА_8 , який не мав жодного стосунку до потерпілого ОСОБА_11 та дівчат, до яких, за словами засудженого, начебто чіплялись потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , неочікувано підійшов до ОСОБА_11 та наніс останньому один удар в обличчя, за деякий час знову наніс потерпілому декілька ударів руками по тулубу та голові. В цей час засуджений ОСОБА_9 наносив удари потерпілому ОСОБА_10 . В подальшому охоронці ресторану відвели потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до виходу з ресторану, після чого потерпілий ОСОБА_10 дістав із своєї наплічної сумки пістолет, навів його у сторону нападаючих осіб та разом з ОСОБА_11 покинули ресторан. На цьому ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи фактично могли припинити свої протиправні дії. Однак вони вийшли слідом за потерпілими і вже на вулиці, наздогнавши потерпілих, незважаючи на попереджувальні постріли, які здійснив потерпілий ОСОБА_10 їхній бік, продовжили наносити їм тілесні ушкодження, у тому числі і ОСОБА_8 наносив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для цього (пістолет, руків`ям якого наносились удари по голові потерпілого).

Обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи в громадському місці, діючи зухвало, спрямовуючи свою агресивну поведінку на незнайомих йому осіб, відчуваючи численну перевагу над потерпілими (семеро проти двох), тривалість дій, безсумнівно свідчили про свідоме бажання ОСОБА_8 саме порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, а не вчинити злочин проти особи з особистих мотивів.

Твердження засудженого ОСОБА_8 про те, що він участі у бійці не брав, що удари потерпілому ОСОБА_10 не наносив, а лише вийшов на вулицю, «оскільки йому було цікаво подивитись, що буде далі», не узгоджуються з іншими доказами у даному кримінальному провадженні. Крім того, відеозапис з камери відеоспостереження ресторану підтверджує факт нанесення ОСОБА_8 ударів потерпілому ОСОБА_11 . Також про заподіяння на вулиці тілесних ушкоджень саме ОСОБА_8 , а не іншою особою, зокрема ОСОБА_9 , вказував у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 .

З огляду на таке, доводи касаційних скарги захисників та засудженого про відсутність в діях останнього ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є необгрунтованими.

Що стосується тверджень захисника ОСОБА_7 щодо істотних порушень кримінального процесуального закону, які полягали у безпідставному зазначені у вступній частині даних про судимість ОСОБА_8 , то Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України суд у вироку має зазначити прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи. Враховуючи, що ОСОБА_8 був засуджений за ст. 125 КК України до постановлення вироку у цьому кримінальному провадженні, то вказівка про його судимість могла мати значення при призначенні покарання.

Щодо твердження, яке стосується вироку відносно ОСОБА_9 , то відповідно до вимог ст. 425 КПК України захисник має право подати касаційну скаргу у частині, що стосується інтересів його підзахисного. Враховуючи, що захисник ОСОБА_7 діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , тому твердження щодо незаконності вироку відносно ОСОБА_9 не відповідають вищезазначеним вимогам кримінального процесуального закону.

Твердження захисників щодо недостовірності таких доказів, як протоколи слідчих експериментів, то вказані доводи стосуються незгоди сторони захисту з оцінкою, яку надав цим доказам суд першої інстанції, а тому не є предметом перевірки, згідно з вимогами ст. 433 КПК України, суду касаційної інстанції.

Отже в цій частині касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають.

Покарання ОСОБА_8 апеляційним судом призначено з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про його особу та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Зазначене покарання є співмірним вчиненому, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом з тим, Верховний Суд враховує те, що ОСОБА_8 характеризується позитивно, займається волонтерською діяльністю, на даний час продовжує трудову діяльність, має сталі соціальні зв`язки, на його утриманні перебуває малолітня дитина, а після вчинення вказаного злочину пройшов значний час і відомостей про притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за інші кримінальні правопорушення у період після 07 серпня 2016 року в матеріалах провадження відсутні. Зазначені обставини, на думку касаційного суду, дають підстави для висновку про можливість звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги захисників та засудженого підлягають частковому задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Запорізького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року змінити.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного вироком покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3