Історія справи

Постанова

іменем України

24 квітня 2019 р.

м. Київ

справа № 534/745/17

провадження № 51-8126км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів: Кравченка С.І., Білик Н.В.,

секретаря судового засідання Гапона В.О.,

за участю:

прокурора Піх Ю. Г.,

засудженого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170080000373 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Комсомольська Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 14.06.2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком від 14.06.2017 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.

У строк відбуття покарання ОСОБА_1 зараховано частину відбутого покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.06.2017 року, з 14.06.2017 року по день ухвалення вироку по даній справі, при чому за період з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно відповідно до ч.5 ст.72 КК України із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року. Обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 квітня 2017 року о 15.00 год., за попередньою мовою із ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужим майном, повторно проник до захисної споруди № 60481, яка розташована за адресою: м. Горішні Плавні по вул. Строни № 9 «Б», звідки таємно викрали двохстворчаті двері вартістю 1092 грн, спричинивши матеріальну шкоду КРЖЕП № 1.

За апеляцією прокурора Апеляційним судом Полтавської області вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 26 липня 2018 року. Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за попереднім вироком від 14.06.2017 року ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подає

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що при вирішенні питання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання апеляційний суд не врахував положення ст. 5 КК України щодо зворотної дії цього закону у часі та не зарахував відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 від 26 листопада 2015 року) в строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі по день набрання вироком законної сили. Просить зарахувати йому у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 14.06.2017 року по 26.07.2018 року.

Позиції інших учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 підтримав подану скаргу.

Прокурор Піх Ю. Г. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому злочині, кваліфікація діяння за ч. 3 ст. 185 КК України та призначене покарання у касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Разом із тим, доводи засудженого ОСОБА_1 про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, заслуговують на увагу.

Правила зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання встановлено у ч.5 ст.72 КК України.

Відповідно до Закону № 2046-VIII, який набрав чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст. 72 КК України викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».

У постанові від 29 серпня 2018 року Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норма ч.5 ст.72 КК України є нормою матеріального, а не процесуального права та дійшла висновку, що зазначені положення щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у вищезазначеній постанові, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 було засуджено вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року при перевірці даного вироку на підставі ч. 5 ст. 72 КК України йому зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення по даному кримінальному провадженні з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Новий інкримінований злочин, за який ОСОБА_1 засуджено вироком Комсомольського районного суду Полтавської області від 23 січня 2018 року, останній скоїв 12 квітня 2017 року, тобто у період чинності редакції ч. 5 ст. 72 КК України, передбаченої ЗУ № 838-VIII. Після 21 червня 2017 року щодо ОСОБА_1, відповідно до ухвали Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2017 року, продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення, тому з огляду на ст. 5 КК України, ч. 1 ст. 58 Конституції України, зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання має здійснюватись відповідно до вказаної норми закону.

Проте апеляційний суд при перевірці вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 не прийняв рішення про зарахування подальшого періоду попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 26 липня 2018 року (тобто по день набрання вироком законної сили).

Отже апеляційний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягає застосуванню, що відповідно п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки внесення відповідних змін не призведе до погіршення правового становища засудженого.

Із урахуванням того, що ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18.12.2017 року ОСОБА_1 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 14.06.2017 року по 20.06.2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то касаційна скарга засудженого підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити . На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIII додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 26 липня 2018 року включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В.Білик