Правова позиція : Щодо часу з якого грабіж вважається закінченим. Вартість викраденого майна не має значення для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК

Грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом та вважається закінченим, коли майно вилучено і винний має реальну (навіть початкову) можливість розпорядитися ним (використати, винести, передати, викинути). При цьому для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК розмір викраденого майна значення не має. Жодних імперативних вимог щодо пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками. Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові ОП ККС від 25.09.2023 (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22), згідно якого положення ч. 6 ст. 228 КПК, у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками. КПК не містить вимоги обов’язкової участі захисника при проведенні вказаної слідчої дії. Пред`явлення особи для впізнання носить об`єктивний характер і захисник не може вплинути на сприйняття особою (в даному випадку потерпілим або свідком) певних ознак, за якими вони впізнають серед представлених статистів особу, що підлягала впізнанню.

Історія справи

Постанова ККС ВП від 23.07.2024 року у справі №201/11135/20
Постанова ККС ВП від 23.07.2024 року у справі №201/11135/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

справа № 201/11135/20

провадження № 51 - 80 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2023 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останнього разу за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року за ч. 2 ст. 186, ст. 75 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 6 років. Строк відбування покарання вказано рахувати з 29 травня 2023 року. Зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його перебування під вартою з 27 вересня 2020 року по 29 травня 2023 року.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 25 вересня 2020 року приблизно о 21:45, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , спільно з невстановленим співучасником злочину, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, діючи згідно відведеної йому ролі, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи відкрито, умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, за попередньою змовою з невстановленим співучасником злочину, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для потерпілого та бажаючи подавити його волю до можливого опору, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним у момент застосування, наніс потерпілому ОСОБА_8 не менше одного удару в область голови, від чого потерпілий впав на землю та втратив свідомість, тим самим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день).

В цей час невстановлений співучасник злочину, діючи згідно із відведеної йому ролі у скоєнні злочину, погоджено спільно з ОСОБА_7 , знаходячись в безпосередній близькості від останнього, спостерігав за навколишнім оточенням, з метою попередити ОСОБА_7 про можливу появу сторонніх громадян або працівників правоохоронних органів і таким чином перешкодити їх затриманню.

Подавивши таким чином волю потерпілого до можливого опору, ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, із кишень штанів потерпілого викрав грошові кошти та мобільний телефон марки «Samsung J3»,

Після чого ОСОБА_7 , спільно із невстановленим співучасником злочину, з викраденим майном зникли з місця скоєння злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 2 318 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 у невстановленому місці та час вступив у попередню злочинну змову з невстановленою в ході досудового розслідування особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, для вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Так, 25 вересня 2020 року приблизно о 23:30 ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового розслідування особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, прибули до ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 , де побачили потерпілого ОСОБА_9 , який мав з собою мобільний телефон марки «ZTE A7 2020» та грошові кошти, які ОСОБА_7 та невстановлена в ході досудового розслідування особа, визначили об`єктом свого злочинного посягання.

Реалізуючи свій спільний єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, вчиняючи злочин повторно, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи, що своїми спільними діями вони вчиняють умисний злочин, ОСОБА_7 разом із невстановленою в ході досудового розслідування особою, розподіливши ролі між собою підійшли до потерпілого ОСОБА_9 та для досягнення злочинної домовленості, виконуючи заздалегідь відведену йому роль, яка полягала у застосуванні насильства, фізичної сили, ОСОБА_7 умисно наніс йому один удар своєю ногою в область голови (обличчя), в результаті чого потерпілий не втримався на ногах та впав на землю, тим самим спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої злочинні дії, згідно відведеної їй ролі, невстановлена в ході досудового розслідування особа, реалізуючи свій спільний єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, схилилася над потерпілим ОСОБА_9 і рухом своєї руки дістала з його кишень мобільний телефон марки «ZTE A7 2020» та грошові кошти.

Заволодівши майном потерпілого, ОСОБА_7 та невстановлена особа з викраденим майном зникли з місця вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2 802, 10 грн.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок суду-без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. Вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про вчинення ОСОБА_7 злочину за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особа, оскільки не доведено вчинення ними узгоджених дій з єдиним умислом. Зазначає, що в основу вироку покладено ряд недопустимих доказів, зокрема, протоколи пред`явлення особи для впізнання, відео з камер спостереження, оскільки вони були отримані з порушенням вимог КПК. Вказує на суперечливість показів потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 . Зазначає, що фактична чи номінальна вартість викрадених у потерпілих мобільних телефонів не встановлена законним шляхом. Вказує, що апеляційний суд, вказуючи на законність вироку суду, в своїй ухвалі не навів мотивів прийнятого рішення і переконливо не спростував усіх доводів апеляційної скарги сторони захисту.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти її задоволення.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.

З касаційної скарги вбачається, що захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Доводи касаційної скарги захисника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про вчинення ОСОБА_7 злочину за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового розслідування особою, оскільки не доведено вчинення ними узгоджених дій з єдиним умислом та не встановлено, яким чином і хто розпорядився викраденим майном, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 186 КК, кримінальна відповідальність за цією нормою закону передбачена за вчинення таких дій як грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

За результатами перевірки судових рішень у порядку касаційної процедури у межах, передбачених законом повноважень, не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7 вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково та відмовився від надання показань на підставі ст. 63 Конституції України.

Разом з цим, не дивлячись на таку позицію засудженого, суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень у своєму рішенні обґрунтував показаннями:

- потерпілого ОСОБА_9 та безпосереднього свідка нападу на нього- ОСОБА_10 , які детально розповіли про обставини вчинення 25 вересня 2020 року щодо ОСОБА_9 на АДРЕСА_3 нападу двома особами, його побиття та вилучення у нього з кишені штанів мобільного телефону та грошових коштів;

- потерпілого ОСОБА_8 , який розповів про обставини його побиття та вилучення у нього мобільного телефону та грошових коштів у одному із дворів будинків по АДРЕСА_2 , куди він зайшов разом із ОСОБА_7 та іншим хлопцем.

Так, показання учасників кримінального провадження місцевий суд правильно визнав об`єктивними й обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться:

- у протоколі огляду місця події від 26 вересня 2020 року, відповідно до якого, була оглянута ділянка місцевості поблизу буд. АДРЕСА_4 , де у ході огляду були виявлені та вилучені сліди речовини бурого кольору;

- у довідці КЗ «Міська клінічна лікарня № 16» № 11315 від 25 вересня 2020 року, згідно якої ОСОБА_8 звертався до лікарні з діагнозом: забійна рана потиличної ділянки голови;

- у протоколі перегляду відеозапису від 28 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , згідно якого під час перегляду диску з відеозаписом з камери відеоспостереження, розташованої в районі буд. АДРЕСА_2 за 25 вересня 2020 року останній впізнав себе на відеозапису та осіб, які його пограбували та спричинили йому тілесні ушкодження;

- у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , згідно якого останній, серед представлених для впізнання фотознімків, впевнено впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 25 вересня 2020 року заволоділа належним йому майном та спричинила йому тілесні ушкодження;

- у висновку судово-медичної експертизи № 2729-е від 29 вересня 2020 року, згідно якого у потерпілого ОСОБА_8 встановлено легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день), які спричинені незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто в термін, на який вказав потерпілий та слідчий у постанові;

- у висновку судово-товарознавчої експертизи № 4165-20 від 29 вересня 2020 року, згідно якого ринкова вартість викраденого майна, а саме: мобільного телефону марки «Samsung J3» станом на 25 вересня 2020 року складала 1918 грн;

- у протоколі проведення слідчого експерименту від 25 листопада 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , під час якого останній, знаходячись на місці скоєння злочину, розказав та показав механізм скоєного щодо нього злочину;

- у довідці КЗ «Міська клінічна лікарня № 16» від 26 вересня 2020 року, згідно якої ОСОБА_9 звертався до лікарні з діагнозом: забій м`яких тканин голови;

- у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 26 вересня 2020 року за участю свідка ОСОБА_10 , згідно якого останній, серед представлених для впізнання осіб, впевнено впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 25 вересня 2020 року на АДРЕСА_3 нанесла тілесні ушкодження його товаришу ОСОБА_9 ;

- у протоколі пред`явлення особи для впізнання від 26 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , згідно якого останній, серед представлених для впізнання осіб, впевнено впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 25 вересня 2020 року на АДРЕСА_3 нанесла йому тілесні ушкодження;

- у протоколі проведення слідчого експерименту від 28 вересня 2020 року за участю свідка ОСОБА_10 , під час якого останній, знаходячись на місці скоєння злочину, розказав та показав механізм скоєного відносно ОСОБА_9 злочину;

- у протоколі проведення слідчого експерименту від 28 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 , під час якого останній, знаходячись на місці скоєння злочину, розказав та показав механізм скоєного щодо нього злочину;

- у висновку судово-медичної експертизи № 2854-е від 12.10.2020 року, яким у потерпілого ОСОБА_9 встановлено легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки та спричинені незадовго до звернення за медичною допомогою, тобто в термін, на який вказав потерпілий та слідчий у постанові;

- у висновку судово-товарознавчої експертизи № 3331 від 2 жовтня 2020 року, згідно якого ринкова вартість викраденого майна, а саме: мобільного телефону марки «ZTE A7 2020» станом на 25 вересня 2020 року складала 2502,10 грн;

- у висновку судово-психіатричної експертизи № 403 від 12 листопада 2020 року, згідно якого ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки у період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше й виявляє в теперішній час емоційно нестійкий розлад особистості. У період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_7 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

- на відеозаписі з камер спостереження з місця вчинення злочину по АДРЕСА_2 , під час перегляду якого в судовому засіданні було встановлено, що 25 вересня 2020 року з 22:40 до 22:50 у проході дворів по АДРЕСА_4 знаходяться особи чоловічої статі, один з яких одягнений у одяг зі стрічками світло відбиваючими, між ними відбувається сутичка, після якої дві особи, одна з яких у зазначеному одягу, а інша з пакетом в руках уходять через двори до напрямку до ЦУМа, а також відповідно до записів відеокамер з «Макдональдс» обвинувачений ОСОБА_7 , одягнений у спортивний костюм чорного кольору з білими вставками, світло відбиваючими, разом з невідомим хлопцем заходить у 22:51 до приміщення зазначеного ресторану та перебувають в ньому до 22:54, після чого покидають його.

Таким чином суд, оцінивши показання потерпілих та свідка у сукупності із іншими доказами, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими й в своїй сукупності доповнюють один одного, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК. Кваліфікація дій засудженого є правильною.

При цьому місцевий суд не взяв до уваги, як доказ невинуватості обвинуваченого, покази свідка ОСОБА_11 про те, що 25 вересня 2020 року ввечері вона разом з друзями, у тому числі ОСОБА_7 , прогулювалися по Набережній у м. Дніпро та каталися на катері, а після прогулянки він поїхав з нею додому, оскільки, на переконання суду першої інстанції, такі покази надані свідком з метою уникнення ОСОБА_7 відповідальності та хибного співчуття.

Твердження сторони захисту про не відповідність показів потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 щодо спричинення потерпілому удару по голові висновку судово- медичного експерта № 2854-е від 12 жовтня 2020 року, місцевий суд визнав надуманим та зазначив, що покази зазначених осіб підтверджуються довідкою КЗ «Міська клінічна лікарня № 16» від 26 вересня 2020 року.

Апеляційний суд у межах, передбачених ст. 404 КПК та у порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі і за апеляційною скаргою захисника, надав обґрунтовані відповіді на всі основні доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував свою позицію, навівши достатні аргументи й підстави для прийняття такого рішення.

Колегія суддів погодилася з оцінкою місцевим судом доказів, а також з правильністю висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК, та не знайшла підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника з посиланням на показання свідка ОСОБА_11 щодо непричетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, і вмотивовано визнав їх такими, що не відповідають зібраним у кримінальному провадженні доказам.

Колегія суддів визнала обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо послідовності пояснень потерпілого ОСОБА_9 та безпосереднього очевидця дій ОСОБА_7 та іншого співучасника - свідка ОСОБА_10 та зазначила, що свідок ОСОБА_10 вказав деталі одягу ОСОБА_7 , які повністю співпадають із описом одягу обвинуваченого, які зазначив інший потерпілий, щодо якого у цей же день вчинено злочин - ОСОБА_8 .

Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевірили доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим доказам.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК та є необхідним і достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про недопустимість як доказу протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками проведеними, як з потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_9 так і із свідком ОСОБА_10 оскільки вказані слідчі дії були проведені з порушенням вимог ст. 228 КПК, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, ст. 228 КПК передбачено порядок пред`явлення особи для впізнання.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 228 КПК за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 цієї статті; таке впізнання виключає можливість подальшого пред`явлення особи для впізнання.

З викладеного вбачається, що жодних імперативних вимог щодо пред`явлення для впізнання виключно безпосередньо самої особи, а не її фотознімків, законодавством не передбачено, так само як і обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками.

Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868 кмо 22), згідно якого положення ч. 6 ст. 228 КПК, у разі необхідності дозволяють провести впізнання за фотознімками з додержанням вимог, зазначених у частинах 1, 2 вказаної статті, незалежно від наявності реальної можливості пред`явити для впізнання саму особу. Законодавством не передбачено необхідності обґрунтування та вмотивування слідчим проведення впізнання за фотознімками.

Як убачається із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 , останній, серед представлених для впізнання фотознімків, за формою обличчя, формою очей, формою носа та розміром та формою губ впевнено впізнав ОСОБА_7 як особу, яка 25 вересня 2020 року заволоділа належним йому майном та спричинила йому тілесні ушкодження.

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання від 26 вересня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , останні серед представлених для впізнання осіб, за рисами обличчя, спортивною тілобудовою, короткою зачіскою та високим зростом впевнено впізнали ОСОБА_7 як особу, яка 25 вересня 2020 року на АДРЕСА_3 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 .

Колегія суддів касаційного суду вважає, що як хід процесуальної дії, так і її результати оформлено відповідно до вимог ст. 104 КПК, з урахуванням особливостей, установлених у ст. 228 цього Кодексу.

Вказані протоколи були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і відомості, відображені в них, правильно покладено в обґрунтування висновку про винуватість засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, а тому доводи касаційної скарги захисника про порушення вимог КПК при проведенні впізнання як за фотознімками, так впізнання особи безпосередньо, колегія суддів визнає непереконливими.

Доводи сторони захисту про те, що впізнання ОСОБА_7 за участю потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 було проведено без участі захисника є необґрунтованими, оскільки КПК не містить вимоги обов`язкової участі захисника при проведенні вказаної слідчої дії.

Разом з тим, Суд зауважує, що пред`явлення особи для впізнання носить об`єктивний характер і захисник не може вплинути на сприйняття особою (в даному випадку потерпілим ОСОБА_9 або свідком ОСОБА_10 ) певних ознак, за якими вони впізнають серед представлених статистів особу, що підлягала впізнанню.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що висновком СМЕ №2854е від 12 жовтня 2020 року у потерпілого ОСОБА_9 не встановлено будь-яких ушкоджень голови чи обличчя, що не відповідає інкримінованим обставинам у справі, а також показанням самого потерпілого та свідка ОСОБА_10 , то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 186 КК достатньо встановити факт відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчиненого повторно, або за попередньою змовою групою осіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, діючи повторно, із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 , відкрито заволодів майном останнього.

Згідно висновку СМЕ №2854е від 12 жовтня 2020 року у потерпілого ОСОБА_9 встановлено легкі тілесні ушкодження. При цьому щодо даних наданої медичної документації про встановлення у ОСОБА_9 діагнозу: «забій м`яких тканин голови», експерт зазначив, що вказаний діагноз на момент проведення експертизи об`єктивними даними (наявністю видимих тілесних ушкоджень на момент огляду) клінічно встановлений, а тому у рахунок по ступеню тяжкості не враховується.

Доводи захисника про те, що фактична чи номінальна вартість викрадених у потерпілих мобільних телефонів не встановлена законним шляхом, є безпідставними, оскільки грабіж за своєю конструкцією є злочином з матеріальним складом та вважається закінченим, коли майно вилучено і винний має реальну (навіть початкову) можливість розпорядитися ним (використати, винести, передати, викинути). При цьому для кваліфікації дій особи за ст. 186 КК розмір викраденого майна значення не має.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що відеозапис з камер спостереження та похідний від нього протокол його перегляду є недопустимими доказами, оскільки відсутні дані про законність його отримання, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема з рапорту о/у СКП Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , відеозаписи з камер відеоспостереження отримані останнім на підставі доручення слідчого СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_13 .

Враховуючи те, що матеріали провадження не містять жодних відомостей, які б свідчили про порушення порядку отримання вищезазначених відеозаписів з камер відеоспостереження, суди аргументовано визнали їх та похідний від них доказ-протокол перегляду відеозаписів належними та допустимими доказами.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2023 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 -без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3