ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 542/1739/19

провадження № 51-3155км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019170270000217 від 29 квітня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Супротивна Балка Новосанжарського району Полтавської області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомНовосанжарського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

Вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат і речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 27 квітня 2019 року приблизно об 11:30, перебуваючи поблизу присадибної ділянки на АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно завдав ОСОБА_6 удари долонею рук в область голови, а потім два удари палицею в область передпліччя рук, заподіявши потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 18 липня 2022 року скасував згаданий вирок місцевого суду та звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК на підставі ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрив. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишив без розгляду. Стягнув з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в сумі 3250 грн та витрати на залучення експерта в сумі 96 грн.

Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які її подали

У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що апеляційний суд безпідставно звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, оскільки передбачені у ст. 49 КК строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчились через те, що останній ухилявся від суду, а саме без поважних причин неодноразово не з`являвся в судові засідання, як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого правопорушення за викладених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 125 КК потерпілою у касаційній скарзі не оспорюються. Тому згідно з ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє оспорюваного рішення в цій частині.

Що стосується доводів потерпілої про безпідставне звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, то Суд дійшов такого висновку.

З аналізу законодавства, що регулює питання звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної положеннями ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Положення ч. 4 ст. 286 КПК і ст. 49 КК є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Відповідно до висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК, подовженого на період ухилення.

За вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, який скоєно згідно з висунутим обвинуваченням 27 квітня 2019 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК, відповідно до положень ст. 12 вказаного Кодексу належить до нетяжкого злочину, а, отже, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 49 КК становить три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.

Захисником ОСОБА_8 було подано клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з посиланням на те, що по даному кримінальному провадженню закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. У судовому засіданні апеляційного суду 18 липня 2022 року захисник та обвинувачений підтримали вказане клопотання, що підтверджується журналом та технічним записом вказаного судового засідання.

У вказаному провадженні суд апеляційної інстанції постановив ухвалу, якою скасував вирок суду першої інстанції, звільнив ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК та закрив кримінальне провадження у зв`язку зі спливом строку давності. При цьому зазначив, що, оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення 27 квітня 2019 року минуло понад 3 роки, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду, не вчинив нового кримінального правопорушення, а тому підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.

З приводу доводів потерпілої про безпідставність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв`язку з його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, посилаючись на те, що останній, з метою умисного затягування судового розгляду, як у суді першої, так і апеляційної інстанцій, неодноразово не з`являвся в судові засідання без поважних причин, колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 335 КПК, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Згідно усталеної судової практики під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що змушує правоохоронні органи вживати заходи, спрямовані на розшук і затримання правопорушника.

Разом з тим, для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК судом має бути підтверджено факт ухилення особи, що вчинила кримінальне правопорушення, від слідства або суду.

Як вбачається із матеріалів провадження, під час розгляду в суді першої інстанції, судовий розгляд дійсно неодноразово відкладався. Так, ОСОБА_7 просив відкласти розгляд кримінального провадження у зв`язку зі смертю дідуся (ІНФОРМАЦІЯ_2), за клопотаннями прокурора розгляд справи 08 квітня 2020 року та 13 травня 2020 року було відкладено у зв`язку з вжиттям заходів щодо запобігання поширенню серед працівників коронавірусу COVID-19, 22 червня 2020 року за заявою ОСОБА_7 було відкладено справу для забезпечення його захисником, ухвалами місцевого суду від 21 липня та 16 листопада 2020 року до ОСОБА_7 було застосовано приводи до цього суду. Після виконання приводу кримінальне провадження слухалося за участю ОСОБА_7 і тільки 11 листопада 2021 року обвинувачений попросив відкласти розгляд справи у зв`язку з хворобою. Під час розгляду в суді апеляційної інстанції, кримінальне провадження неодноразово відкладалося у зв`язку з неприбуттям у судове засідання усіх учасників, які беруть участь у судовому провадженні, а саме 25 січня, 10 лютого, 02 березня, 19 квітня 2022 року. Також було відкладено судове засідання 21 лютого 2022 року за клопотанням захисника, який просив надати час для ознайомлення з матеріалами провадження.

Отже, апеляційний суд під час розгляду клопотання захисника не вбачав ознак ухилення від суду першої інстанції у процесуальній поведінці ОСОБА_7 , а в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про оголошення його у розшук в ході судового та апеляційного розгляду, так і про обрання останньому запобіжного заходу.

Тому, доводи потерпілої про те, що ОСОБА_7 ухилявся від місцевого та апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження в матеріалах провадження.

Таким чином, суд установив усі обставини, передбачені ст. 49 КК і ст. 286 КПК, наявність яких є безумовною підставою для вирішення вказаного питання, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо нього.

Думка потерпілої про звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК) не може впливати на прийняття такого рішення, оскільки прийняття судом рішення про звільнення від кримінальної відповідальності особи у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності є не правом суду, а його обов`язком.

Отже, аргументи потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 49 КК, колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо доводів потерпілої про порушення її прав на подачу заперечень на апеляційну скаргу засудженого, то вони є необґрунтованими.

Так, у своїй касаційній скарзі потерпіла стверджує, що вона не змогла подати заперечення, оскільки апеляційний суд 29 грудня 2021 року виніс ухвалу про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду, тим самим не дочекавшись до зазначеного строку на подання заперечення на апеляційну скаргу, а саме до 30 грудня 2021 року (ухвала Полтавського апеляційного суду від 24 грудня 2021 року про відкриття апеляційного провадження), чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.

Верховний Суд не вбачає підстав для визнання вказаної процесуальної дії істотним порушенням вимог КПК, які би вплинули на результату апеляційного розгляду.

В призначений день та час апеляційний розгляд не відбувся, тому потерпіла не була позбавлена можливості подати заперечення до початку судового розгляду.

Окрім того, потерпіла та її представник брали участь в апеляційному розгляді за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 і мали можливість висловлювати свою позицію щодо доводів скарги сторони захисту, що ними і було зроблено.

Таким чином, ухвала апеляційного суду є обґрунтованою й вмотивованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК. Порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами, передбаченими ст. 438 КПК, для її скасування у справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог потерпілої слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3