Історія справи

Постанова ККС ВП від 23.01.2024 року у справі №375/758/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року

м. Київ

справа № 375/758/22

провадження № 51 - 5584 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Рокитнянський районний суд Київської області вироком від 20 січня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 грн.

Київський апеляційний суд 15 червня 2023 року вирок суду першої інстанції змінив, визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - вчинення кримінального правопорушення в присутності дитини. В решті вирок суду залишив без змін.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 липня 2022 року приблизно о 10:02, перебуваючи на вул. Молодіжній у с. Калинівка Білоцерківського району Київської області, на ґрунті ревнощів та неприязних відносин, у присутності малолітньої ОСОБА_7 , 2018 р.н., розбив скло водійських дверей, відкрив автомобіль, схопивши ОСОБА_8 за коси, витягнув її через водійські двері та кинув на асфальт, після чого умисно наніс їй кулаком чотири удари в голову.

Не зупиняючись на вчиненому та продовжуючи свої протиправні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 у момент, коли ОСОБА_8 почала тікати, наздогнав її, схопив за шию, повалив на узбіччя дороги та умисно наніс кілька ударів ногою по тулубу потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_8 фізичного болю та спричинив легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_6 унаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, однак необґрунтовано погодився з призначеним засудженому покаранням у виді штрафу, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Крім того, прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції не дотримався приписів статей 420 421 КПК України (далі - КПК) та за результатом апеляційного перегляду постановив ухвалу, хоча мав ухвалити вирок, оскільки визнання вказаної обтяжуючої покарання обставини є тим «іншим» випадком, що беззаперечно, на його думку, погіршує становище обвинуваченого.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив задовольнити її.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст.125 КК у касаційному порядку не оспорюються.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

У поданій касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції при перегляді вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 за апеляційною скаргою прокурора не дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів з огляду на таке.

Доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_6 покарання та істотного порушення вимог КПК судом апеляційної інстанції

Прокурор у касаційній скарзі вказував на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.

Згідно з положеннями статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої й приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

За приписами ч. 1 ст. 125 КК умисне легке тілесне ушкодження карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_6 покарання у виді штрафу, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, конкретні обставини справи, наявність пом`якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю кримінального проступку, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, зокрема те, що він має місце реєстрації, постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше несудимий, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліках.

Не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин та визнати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора та визнав обтяжуючою покарання обставиною - вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у присутності дитини; в решті постановив залишити вирок суду першої інстанції без змін.

Так, суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про те, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді штрафу відповідає тяжкості вчиненого та його особі, є достатнім для виправлення обвинуваченого.

Проте колегія суддів із таким рішенням не погоджується, позаяк суд апеляційної інстанції не врахував конкретних обставин провадження, того, що ОСОБА_6 поводився агресивно та наносив удари потерпілій на очах її малолітньої доньки.

На думку колегії суддів, покарання у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 680 грн, призначене ОСОБА_6 , не буде сприяти попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Тобто за своїм видом та розміром це покарання є явно несправедливим через м`якість (ст. 414 КПК).

Суд апеляційної інстанції, за доводами апеляційної скарги прокурора, змінив вирок суду першої інстанції, визнав обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 - вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини.

Відповідно до статті 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник (ст. 421 КПК).

Наявність обставини, що обтяжує покарання, впливає на призначення обвинуваченій особі покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК).

Відтак, визнання судом апеляційної інстанції обтяжуючої покарання обставини є тим «іншим випадком», який беззаперечно погіршує правове становище обвинуваченого ОСОБА_6 .

Тому, враховуючи приписи статей 420 421 КПК, у такому разі рішення апеляційного суду мало бути ухвалено у формі вироку, а не ухвали.

Проте суд апеляційної інстанції не дотримався форми судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, умотивувавши свої висновки належним чином.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3