Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 161/21495/21

провадження № 51-790км23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

а також у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021000000000915, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черче, Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України за обставин, детально описаних у судових рішеннях.

Так, ОСОБА_7 інкримінувалося те, що він, обіймаючи посаду державного інспектора митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС, 28 грудня 2016 року у робочий час, перебуваючи на своєму робочому місці у приміщенні митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС, що по вул. Рівненська, буд. № 4 в с. Струмівка, Луцького району Волинської області, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, не виконав покладені на нього службові обов`язки щодо безпосередньої реалізації митної справи, контролю за додержанням усіма юридичними й фізичними особами законодавства України з питань митної справи, не вжив усіх передбачених законодавством України з питань митної справи заходів, направлених на визначення дійсної дати виготовлення та першої реєстрації автомобіля марки «MAN», номер кузова НОМЕР_1 , з метою правильного визначення розміру ставки податку, а саме: не вивчив характеристики транспортного засобу, які впливають на рівень його митної вартості (календарний рік виготовлення); не перевірив наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість транспортного засобу (невідповідність календарного та модельного року виготовлення, що зашифрований у номері кузова, календарному та модельному року виготовлення, що вказана у свідоцтві про реєстрацію); не направив письмову вимогу до ПП «АВТОІМПОРТГРУП» про надання копії митної декларації країни відправлення транспортного засобу та каталогу виробника з метою забезпечення належного контролю за повним та своєчасним справлянням податків, зборів (інших обов`язкових платежів) при переміщенні вказаного транспортного засобу через митний кордон України або проведенні митних процедур; не залучив спеціалістів та експертів відповідних установ і підрозділів для визначення календарного року випуску транспортного засобу; не направив до офіційного представника марки «MAN» в Україні запит стосовно надання інформації про дату виготовлення та першої реєстрації транспортного засобу з метою здійснення належного контролю правильності визначення ПП «АВТОІМПОРТГРУП» митної вартості з метою виявлення і недопущення фактів ухилення від оподаткування у повному обсязі при митному оформленні транспортного засобу; здійснив митний контроль та завершив митне оформлення, випустивши у вільний обіг транспортний засіб, визнавши заявлену декларантом митну вартість товару за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України без проведення попередньої процедури консультацій з органом доходів і зборів та без документального підтвердження правильності її обчислення у сумі 341 238 гривень 97 копійок; після випуску транспортного засобу у вільний обіг не звернувся у встановленому порядку до відповідних структурних підрозділів ДФС про направлення проекту запиту до митних органів іноземних держав з метою перевірки даних, поданих ПП «АВТОІМПОРТГРУП» для підтвердження заявленої митної вартості вказаного транспортного засобу під час його митного оформлення.

Така службова недбалість державного інспектора митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС ОСОБА_7 та порушення ним вимог пунктів 2.1, 2.2, 2.2.7, 2.2.8, 2.2.10, 2.2.11, 2.4, 2.6, 2.8, 2.8.7, 2.9, 2.9.1, 2.9.2, 2.9.4, 2.11, 2.13, 2.13.2, 2.13.3. посадової інструкції, ч. 3 ст. 53, ч. 4 ст. 57, п. 4 ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 264, ч. 1, ч. 2 ст. 327, ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 334, п. 8 ч. 1 ст. 336, ч. 1 та ч. 2 ст. 361, ч. 1 ст. 362 Митного кодексу України, пунктів 3, 4 розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року № 684, пунктів 2.3 та 4.5.10. розділу ІІ, пунктів 4.9.1. та 4.9.2. розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, підпунктів 2.1, 2.11, 2.12, п. 2 розділу 2, п. 2 розділу 4 та розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 відповідно до пред`явленого обвинувачення призвели до завдання істотної шкоди державним інтересам у вигляді нанесення збитків Державному бюджету України у розмірі несплачених митних платежів на загальну суму 155 174 гривні 13 копійок.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 вересня 2022 року ОСОБА_7 виправдано за ч. 1 ст. 367 КК України за недоведеністю у вчиненні ним даного кримінального правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Волинський апеляційний судухвалою від 13 грудня 2022 року виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свою позицію, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Крім цього вказує, що апеляційний суд лиш формально переглянув вирок місцевого суду та безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.

Захисник ОСОБА_6 та виправданий ОСОБА_7 вважали оскаржуване судове рішення законним, а касаційну скаргу прокурора необґрунтованою.

Мотиви Суду

Вимогами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто у своєму рішенні апеляційний суд повинен проаналізувати доводи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь.

Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Згідно виправдувального вироку, 28 грудня 2016 року державний інспектор митного поста «Луцьк» ОСОБА_7 на підставі митної декларації типу ІМ40ДЕ № 205070000/2016/051341 та доданих до неї документів, здійснив митне оформлення автомобіля марки «MAN». У ході митного оформлення ПП «АВТОІМПОРТГРУП» сплачено ввізне мито в сумі 34 123 гривні 90 копійок; акцизний збір - 3279 гривень 64 копійок; податок на додану вартість - 75 728 гривень 50 копійок.

При цьому, суд зазначив, що стороною обвинувачення не було доведено необхідності вчинення митним інспектором ОСОБА_7 під час оформлення транспортного засобу інших додаткових дій, невчинення яких, на думку прокурора призвело до заподіяння істотної шкоди державі.

Прокурор Волинської обласної прокуратури та прокурор Офісу Генерального прокурора, не погодившись з цим вироком місцевого суду стосовно ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги. Мотивуючи свою позицію щодо незаконності оскарженого судового рішення, вказали, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки зроблені внаслідок неповного, однобічного дослідження доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження.

Зокрема, прокурори стверджували про те, що суд залишив поза увагою наступні аргументи обвинувачення: невиконання ОСОБА_7 форми митного контролю № 105- 2, в якій зазначалось про можливе заниження митної вартості товару, доцільність її коригування та призначення документальної перевірки щодо достовірності і повноти нарахування та сплати митних платежів; завершення митного оформлення із визначенням митної вартості товару за резервним методом без проведення попередньої процедури консультації з органом доходів і зборів та без документального підтвердження правильності її обчислення; підтвердження факту заподіяння істотної шкоди належними та допустимими доказами; факт першої реєстрації автомобіля у 2011 році.

Тому прокурори, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 396 КПК України, просили дослідити письмові докази у вказаному кримінальному провадженні.

Апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів та погодився із висновками місцевого суду про відсутність події кримінального правопорушення.

Однак, така позиція апеляційного суду є необґрунтованою з огляду на таке.

В основі апеляційного перегляду судового рішення лежить перевірка його обґрунтованості і законності, задля чого апеляційний суд наділений відповідними процесуальними можливостями, ключовою із яких є перевірка повноти і правильності встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження за результатами дослідження і оцінки доказів.

Беручи до уваги той факт, що апеляційний суд є останньою інстанцією, яка такими повноваженнями наділена, суду апеляційної інстанції необхідно здійснювати ретельну перевірку правильності встановлення фактів кримінального провадження за результатами оцінки місцевим судом доказів, наданих як стороною обвинувачення, так і захисту.

Так, у даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення, оскаржуючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , посилалася в апеляційній скарзі на однобічність і неповноту розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та помилкову оцінку ним доказів, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи і ставила перед апеляційним судом вимогу про ухвалення нового обвинувального вироку.

Виходячи із таких вимог, суд апеляційної інстанції з метою забезпечення реалізації права на апеляційне оскарження такого судового рішення відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України мав створити необхідні для цього умови, у тому числі й шляхом повторного дослідження обставин, які оспорюються та про необхідність іншої оцінки яких йшлося в апеляційних скаргах.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не виконала вимог процесуального закону, повторно не дослідила фактичні обставини цього кримінального провадження, які, на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому діяння, та не дала власної оцінки усім доказам з огляду на статті 22 23 94 95 КПК України. При цьому, апеляційний суд погоджуючись із оцінкою письмових доказів, наданою їм судом першої інстанції, не перевірив усіх невідповідностей і протиріч, на які вказували прокурори.

Зокрема, сторона обвинувачення акцентувала увагу про відсутність належної оцінки тому, що ОСОБА_7 під час митного оформлення автомобіля марки «MAN» проігнорував обов`язкову для виконання форму митного контролю № 105-2. У ній зазначалося про можливе заниження митної вартості товару та необхідність здійснення ряду дій.

Натомість, місцевий суд у вироку зазначив, що ОСОБА_7 провів усі необхідні митні формальності. При цьому, із рішення не вбачається чи проаналізував суд саме цю форму митного контролю № 105-2 та, чи виконав ОСОБА_7 усі обов`язкові дії відповідно до неї.

В свою чергу, безпосередньо не дослідивши письмові докази, колегія суддів апеляційного суду констатувала, що обвинувачений вжив усіх необхідних та визначених нормативно-правовими актами заходів, які були передбачені саме цією формою. Такі висновки, зважаючи на викладені обставини, є непереконливими.

Також, сторона обвинувачення не погоджувалась із висновками місцевого суду про те, що довідка головного державного інспектора контрольно-ревізійного відділу організаційно-контрольного управління Головного управління власної безпеки ДФС від 18 серпня 2020 року та висновок експерта від 24 травня 2021 року № СЕ- 19/111- 21/12999-ЕК не можуть бути доказами факту несплати податків і відповідно завдання істотної шкоди інтересам держави.

У своїх висновках місцевий суд зазначив, що лише акт перевірки, складений за результатами проведеної податкової перевірки або в порядку митного контролю, може свідчити про несплату податків.

Апеляційний суд з приводу таких аргументів своїх висновків не зазначив, формально погодився із рішенням суду першої інстанції, що подані стороною обвинувачення документи не доводять існування наслідків, які виникли в результаті бездіяльності інспектора митниці.

Крім уже зазначеного, у апеляційних скаргах сторона обвинувачення наголошувала про безпідставне відхилення місцевим судом листа ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн» № 105 від 22 жовтня 2018 року, відповідно до якого датою введення в експлуатацію автомобіля марки «MAN», номер кузова НОМЕР_1 , є 15 березня 2011 року, а не 2012 рік, як встановив суд. Таким доводам апеляційний суд також не дав своєї оцінки і лише погодився із тим, що місцевий суд правильно надав перевагу свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу, а не даним від виробника.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не виконав усіх положень процесуального закону, виходячи із вимог апеляційних скарг, повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження судом першої інстанції, та докази, які, на думку сторони обвинувачення, підтверджують як саму подію кримінального правопорушення, так і вину ОСОБА_7 , обмежившись формальним допитом обвинуваченого з приводу інкримінованих йому протиправних дій, що свідчить про порушення принципу змагальності сторін.

Окрім того, апеляційний суд не звернув уваги, що в мотивувальній частині вироку місцевий суд прийшов до висновку про те, що сторона обвинувачення не довела наявність в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України), однак виправдав останнього за не доведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа (п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Наведене у своїй сукупності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й ёобґрунтоване судове рішення.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суд має належним чином перевірити всі доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурорів, повторно дослідити докази, надати їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК України, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3