Постанова

Іменем України

22 травня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Гладкий О.Є.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року у кримінальному провадженні відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, засудженого за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Києва, засудженого за ч. 1 ст. 185; ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

1. Зміст вимог касаційних скарг

Вимогою засудженого ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції є скасування судових рішень, постановлених відносно нього, та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вимогу мотивовано невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до його безпідставного засудження за недоведеності вини. Водночас засуджений заперечує правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність у частині кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вважає, що йому зайве інкриміновано таку кваліфікуючу ознаку, як проникнення, яка в його діях була відсутня.

Крім того, окремою вимогою засудженого до суду касаційної інстанції є прийняти рішення в порядку ст. 433 КПК України відносно засудженого ОСОБА_3, від якого касаційної скарги не надходило, що не буде погіршенням становища останнього. Таку вимогу мотивовано безпідставною відмовою судів у закритті кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що відноситься до приватних форм обвинувачення, оскільки потерпіла подала відмову від обвинувачення, що міститься у матеріалах провадження.

2. Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року засуджено:

- ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

- ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21 травня 2016 року та остаточно ОСОБА_3 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років чотири місяці.

Вироком суду також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року апеляційні скарги засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 рокувідносно них - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

03 листопада 2014 року ОСОБА_3 поблизу Державного підприємства «Завод «Генератор», розташованого на вул. Полярній, 20 у м. Києві, зустрів не встановлену органом досудового розслідування особу (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження). У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у сховище, про що він повідомив вказану особу.

Цього ж дня ОСОБА_3 разом із не встановленою органом досудового розслідування особою (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) зустріли ОСОБА_2 і запропонували йому вчинити таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у сховище, на що той погодився.

Цього ж дня приблизно о 12-ій год. 10 хв., ОСОБА_2, ОСОБА_3 та не встановлена органом досудового розслідування особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження), реалізуючи свій злочинний намір, маючи при собі лопату, перелізли через паркан, проникши таким чином на територію вказаного підприємства, яка охороняється.

На території заводу вони побачили вириту в землі траншею, в якій знаходився 14-жильний мідний кабель. За допомогою лопати вони розкопали частину цього кабелю довжиною 40 метрів, вартістю 5 000 грн (без урахування ПДВ), який належить Державному підприємству «Завод «Генератор», обрізали цей кабель з обох сторін, однак не дістали його з траншеї та не встигли ним розпорядитися. Отже, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від їх волі, вони не вчинили всіх дій, що вважали необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки приблизно о 15-ій год. 15 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було виявлено та затримано на території заводу працівниками міліції, а не встановлена органом досудового розслідування особа (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) зникла з місця вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_3 16 липня 2014 року приблизно о 21-ій год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення майна своєї тітки ОСОБА_5 та маючи вільний доступ до її житла, зайшов в одну з кімнат квартири, в якій проживала остання, скориставшись її відсутністю, і таємно викрав із шафи ноутбук із зарядним пристроєм до нього та мишку, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1 197,50 грн.

3. Доводи інших учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечив проти задоволення касаційної скарги, стверджуючи про її необґрунтованість, оскільки суд повною мірою дослідив всі матеріали провадження та висновки суду відповідають фактичним обставинам.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.1.1 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.1.2 Стаття 374. Зміст вироку

Частина 3. У мотивувальній частині вироку зазначаються:

2) у разі визнання особи винуватою:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення;

статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений;

докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів;

мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення;

обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання;

мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому;

підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду;

мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Частина 4. У резолютивній частині вироку зазначаються:

2) у разі визнання особи винуватою: прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом;

рішення про цивільний позов;

рішення про інші майнові стягнення і підстави цих рішень;

рішення про відшкодування процесуальних витрат;

рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження;

строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження;

порядок отримання копій вироку та інші відомості.

4.1.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.1.4 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частина 2. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

5. Мотиви та висновки Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень, встановлених КПК України, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки дотримання судами вимог кримінального процесуального закону при постановленні судових рішень.

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України (згідно з показаннями безпосередніх свідків вчинення злочину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших свідків, письмовими матеріалами провадження тощо) [4.1.1, 4.1.2].

Встановлено й вартість кабелю, замах на викрадення якого було вчинено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі довідки Державного підприємства «Завод «Генератор», що перебував на їх балансі (а.к.п. 136, том 3).

Отже, з огляду на встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно [4.1.4].

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам процесуального закону, доводи апеляційних скарг засуджених, зокрема й доводи ОСОБА_2 про недоведеність його вини, правильність кваліфікації дій, підстави до закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 через начебто відмову потерпілої від обвинувачення тощо, перевірено повною мірою та спростовано з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення [4.1.3].

5.3 Щодо правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність

Суд вважає доводи засудженого, наведені в його касаційній скарзі, щодо зайво інкримінованої такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення, безпідставними, оскільки вони суперечать фактичним обставинам провадження, установленим судом, зокрема тому факту, що засуджені, маючи при собі лопату, перелізли через паркан і таким чином проникли на територію державного підприємства, що охоронялася, де в подальшому були виявлені охоронцями та затримані працівниками міліції (а.к.п. 203, том 3).

Спростував вказані твердження й апеляційний суд, за результатами проведеної перевірки матеріалів провадження, зокрема врахувавши дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 03 листопада 2014 року з фототаблицями та які підтверджують те, що територію заводу огороджено бетонним та залізним парканом (а.к.п. 152, том 3; а.к.п. 33, том 4).

5.4 Щодо закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення

Вимога засудженого ОСОБА_2 до суду касаційної інстанції щодо необхідності закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону стосовно права засудженого на оскарження судових рішень у частині засудження іншої особи за непов'язаним з ним епізодом злочинної діяльності.

Крім того, суд касаційної інстанції положення ст. 433 КПК України застосовує з власної ініціативи в разі неоскарження судових рішень у відповідній частині, можливості виправити допущені помилки судами при цьому без погіршення становища засудженої особи, у тому числі й інших засуджених осіб, щодо яких скарги не подавалися.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вказані твердження засудженого ОСОБА_2 про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону перевірив і не вбачає підстав до їх задоволення. Так, в матеріалах провадження міститься надіслана до суду першої інстанції заява потерпілої ОСОБА_5 про відмову від обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, що здійснюється у формі приватного обвинувачення (а.к.п. 60, том 2), однак надалі, після участі в одному із судових засідань потерпіла ОСОБА_5 подала до суду власноруч написану заяву на заперечення попередньо поданих заяв, в якій наголошує, що такі заяви просить вважати недійсними, відмовляється від цивільного позову, відмовляється брати участь у судових засіданнях та просить суворо покарати ОСОБА_3 (а.к.п. 186, том 2).

Керуючись статтями 376, 436, 438, 441, 442 КПК України, пунктами 4, 5, 6 § 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 березня 2017 року відносно засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.О. Стороженко Т.В. Шевченко