Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 343/1858/22

провадження № 51-3692км23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091160000162, стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через суворість,виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свої доводи захисник мотивує тим, що суд дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про неможливість виправленняйого підзахисного без ізоляції від суспільства і призначив йому явно несправедливе покарання.

Вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про відсутність в обвинуваченого щирого каяття, адже вказану пом`якшуючу обставину встановлено досудовим слідством і вона зазначена в обвинувальному акті.

Стверджує, що в суді першої інстанції ОСОБА_7 не мав захисника, у судовому засіданні розгубився й тому нечітко і не зовсім зрозуміло відповідав на питання прокурора, що стало підставою для такого висновку суду.

Посилається на те, що потерпілий не мав до нього претензій.

Зазначає, що суд не повною мірою врахував конкретні обставини провадження та дані, що характеризують обвинуваченого, а саме повне визнання вини, надання медичної допомоги безпосередньо після вчинення злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, відсутність попередніх судимостей та обставин, які б обтяжували покарання,виключно позитивні характеристики з місць проживання та роботи, грамоти та подяки, наявність сім`ї (зокрема, трьох дітей, одна з яких є неповнолітньою, вагітної дружини), незадовільний стан здоров`я.

Стверджує, що ОСОБА_7 20 років керує транспортним засобом і жодного разу не притягувався до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР).

Зазначає, що за наявності як мінімум трьох пом`якшуючих обставин (щирого каяття, добровільного відшкодування заподіяної шкоди,надання медичної допомоги) є підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України і призначення більш м`якого за видом покарання, ніж передбачено законом.

Крім того, ОСОБА_7 працює сільським фельдшером, для медичного обслуговування населення йому обов`язково потрібен транспортний засіб, тому вважає, що суд, враховуючи обставини провадження, може застосувати й ч. 2 ст. 69 КК України і не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Указує, що адміністрація та трудовий колектив Солуківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини звернулися до Івано-Франківського апеляційного суду з клопотанням про передачу ОСОБА_7 на поруки і перевиховання колективу амбулаторії або застосування до нього більш м`якого виду покарання (штрафу, виправних робіт), без позбавлення його волі. З аналогічними клопотаннями про пом`якшення покарання до апеляційного суду звернулися дирекція Якубівської початкової школи Долинської міської ради та парафіяльна рада Церкви Святого Миколая с. Солуків . Проте апеляційний суд ці клопотання не розглянув і свого рішення належним чином не мотивував.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_7 засудженоза ч. 1 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3роки.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції - без зміни.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

23 серпня 2022 року близько 21:00 він, керуючи в стані алкогольного сп`яніння легковим автомобілем марки «Peugeot 207» (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухався по вул. Т. Шевченка в с. Яворів Калуського району Івано-Франківської області в напрямку м. Долини. У цей час на краю проїзної частини дороги в напрямку руху ОСОБА_7 був припаркований мотоцикл «Shineray XY200-4 Intruder» (д.н.з. НОМЕР_2 ), на сидіння якого, опираючись ногами на асфальт, перебував ОСОБА_9 . Наближаючись до мотоцикліста, водій ОСОБА_7 проявив неуважність та відволікся від керування транспортним засобом, не врахував дорожньої обстановки, яка склалася, не обрав безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїв наїзд на нерухомий мотоцикл та його водія ОСОБА_9 , чим порушив вимоги пунктів 2.3 «б», 2.9 «а» та 13.3 ПДР.

Унаслідок ДТП водія мотоцикла ОСОБА_9 від удару відкинуло за межі дороги, де він упав на землю та отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, у вигляді закритого перелому лівої малогомілкової кістки, закритого повного вивиху правого акроміально-ключичного з`єднання, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, закритого перелому кісток носа та інші.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 і правильності кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оскаржуються.

За приписами ст. 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) невідповідним ступеню тяжкості кримінальне правопорушеннязлочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно з положеннями ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Статтею 69 КК Українипередбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. На таких підставах суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове.

За правилами ст. 75 КК України суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням стосовно осіб, які порушили правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, керуючи транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння.

Санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачено покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, у виді позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 3 до 5 років.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який є нетяжким; особу винного та його суб`єктивне ставлення до вчиненого; думку потерпілого, який просив суворо не каратиОСОБА_7 ; наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд першої інстанції визнав добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.

Також суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 працює в КНП «Центр первинної медичної допомоги» Долинської міської ради на посаді медичної сестри, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_7 оцінюється як середній.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначену в обвинувальному акті пом`якшуючу обставину - щире каяття - слід виключити, оскільки вона не підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, щире каяття характеризує ставлення винної особи до вчиненого нею злочину й означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Водночас суд установив, що обвинувачений розкаюється тільки в наслідках злочину (ДТП), однак не розкаюється в самому вчиненні злочину, неодноразово змінював свої показання з метою пом`якшення відповідальності, не демонструє готовності відбувати заслужену кару.

Ураховуючи вищевикладене, суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Разом із тим підстав для застосування ст. 69 КК України і призначення більш м`якого за видом покарання, ніж передбачено законом, або незастосування додаткового покарання суд першої інстанції не знайшов.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок в апеляційному порядку, погодився з призначенням ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Апеляційний суд розглянув доводи захисника про наявність в обвинуваченого ОСОБА_7 такої пом`якшуючої покарання обставини, як надання ним медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення і дійшов висновку, що ні під час досудового розслідування, ні в ході здійснення судового провадження судом першої інстанції такої обставини встановлено не було.

Щодо доводу сторони захисту про визнання обвинуваченим своєї винуватості апеляційний суд зауважив, що цей факт не може безумовно свідчити про щире каяття ОСОБА_7 з приводу вчиненого.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, висловлює щирий жаль,прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків.

Щире каяття має бути справжнім, щирим, повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність пом`якшуючої покарання обставини - щирого каяття ОСОБА_7 , навівши у вироку обґрунтовані мотиви з цього приводу. Будь-яких переконливих доводів на спростування такого висновку суду першої інстанції захисник не зазначив.

Що стосується клопотання адміністрації та трудового колективу Солуківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини про передачу на поруки ОСОБА_7 , то, виходячи з положень закону, закріплених у ст. 47 КК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов`язком суду.

Оскільки судом не встановив щирого каяття ОСОБА_7 , його не може бути звільнено від кримінальної відповідальності в порядку ст. 47 КК України з передачею на поруки колективу підприємства, адже таку підставу для звільнення прямо передбачено вказаною нормою закону.

Розглядаючи питання про можливість застосування стосовно ОСОБА_7 ст. 69 КК України, апеляційний суд в ухвалі вказав, що частина перша цієї статті надає повноваження суду у виняткових випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, проте лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 ст. 66 КК України, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають перебувати в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи

Апеляційний суд узяв до уваги зазначені стороною захисту обставини про те, що ОСОБА_7 є багатодітним батьком, виховує трьох дітей, на його утриманні перебуває неповнолітня дочка, його дружина на цей час вагітна, а сам обвинувачений перебуває на диспансерному обліку у зв`язку з наявністю в нього хронічних захворювань. ОСОБА_7 вперше притягується до відповідальності за порушення ПДР; позитивно характеризується за місцем праці та проживання, про що свідчать, у тому числі, численні грамоти і подяки, а також клопотання адміністрації та трудового колективу Солуківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини про передачу обвинуваченого на поруки і перевиховання (або призначення штрафу), клопотання колективу й дирекції Якубівської початкової школи Калуського району та парафіяльної ради Церкви Святого Миколая с. Солуків Калуського району з проханням не позбавляти волі ОСОБА_7 .

Разом із тим, як обґрунтовано вказавв ухвалі апеляційний суд, під час призначення покарання необхідно враховувати його виховну дію, оскільки воно повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення обвинуваченого, а також на попередження вчинення нових злочинів ним та іншими особами.

Апеляційний суд зазначив, що вказані захисником дані у своїй сукупності позитивно характеризують особу обвинуваченого, що врахував суд першої інстанції, призначаючи покарання, проте вони не можуть бути визнані обставинами, які істотно знижують ступень тяжкості злочину, вчиненого обвинуваченим унаслідок порушення ним вимог ПДР, яке полягало, у тому числі, у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Також апеляційний суд спростував доводи захисника обвинуваченого про можливість непризначення додаткового покарання, враховуючи, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом не тільки переслідує мету покарання за вчинене правопорушення, а й спрямоване на забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки запобігає вчиненню засудженим та іншими особами аналогічних правопорушень.

Отже, суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував та спростував доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 , які аналогічні доводам касаційної скарги, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких скаргу визнано необґрунтованою.

На думку Суду, з урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, вищевказаних конкретних обставин провадження, положень статей 50 65 69 КК України, санкції ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу покарання, призначене ОСОБА_7 , відповідає загальним засадам його призначення, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Даних, які б указували на явну несправедливість покарання, призначеного засудженому ОСОБА_7 , не вбачається.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2022 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 березня 2023 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3