Постанова

Іменем України

20 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 202/2314/17

провадження № 51-2345км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бражника М.В.,

прокурора Руденко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040660000273, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.ДніпродзержинськаДніпропетровської області, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого - 05 травня 2014 року вироком Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці, 13 вересня 2016 року звільнений за закінченням відбуття строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним в тому що він 06 лютого 2017 року приблизно о 17:15 ОСОБА_1, рухаючись вздовж будинку АДРЕСА_2, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_2, який по ходу свого руху раптово впав на асфальт, та роблячи вигляд, що намагається допомогти останньому підвестись, витягнув з кишені одягнутої на ньому куртки портмоне чорного кольору, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 800 гривень, пенсійне посвідчення та розрахункова банківська картка на ім'я ОСОБА_2

В цей же час, перехожі помітили злочинні дії ОСОБА_1 та почали кричати і намагались вжити заходи, направлені на їх припинення, тоді ОСОБА_1, розуміючи, що його дії перестали бути таємними та стали явними для оточуючих, бажаючи довести свій злочинний намір до кінця, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 800 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засудженого порушується питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду, істотні порушення кримінального процесуального закону призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, суд першої інстанції не врахував його пояснення, що інкримінований йому злочин він не вчиняв та не здійснював заволодіння грошовими коштами у розмірі 800 грн. До того ж, апеляційний суд , вказуючи про відсутність підстав ставити під сумнів заяву потерпілого про викрадення у нього 800 грн, послався на квитанцію про зняття потерпілим з рахунку грошовим коштів, яку суд першої інстанції не досліджував

Позиції інших учасників судового провадження.

У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.

Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, протоколом впізнання від 07 лютого 2017 року за участі свідка ОСОБА_4, протоколом слідчого експерименту від 27 березня 2017 року за участю ОСОБА_1, який пояснив, що 06 лютого 2017 року він побачив невідомого чоловіка, який впав на асфальт на спину і не подавав ознак життя, він нахилився над ним і намагався його підняти, потім побачив гаманець, який знаходився у внутрішній кишені куртки потерпілого, який він взяв і поклав до кишені своєї дублянки, після чого втік. А також іншими доказами у кримінальному провадженні.

Судом ретельно перевірялась доводи засудженого про те, що злочину щодо потеплілого він не вчиняв. Проте, вони правильно визнані безпідставними, оскільки суперечить встановленим фактичним обставинам, спростовується матеріалами провадження, а саме: показаннями свідка ОСОБА_4, який був очевидцем вчинення злочину засудженим і бачив, як потерпілий, що знаходився біля ОСОБА_1 впав на землю, після чого засуджений почав тікати, а коли свідок його наздогнав -зізнався у вчиненому та благав відпустити. З вказаними висновками погоджується і колегія суддів.

З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_1, на думку колегії суддів, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Даних про неправильне застосування кримінального закону не встановлено.

Крім того, аналогічні за змістом доводи касаційної скарги засудженого щодо невідповідності вироку суду вимогам ч. 3 ст. 374 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх неспроможними.

Так, суд апеляційної інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, належним чином проаналізував усі доводи поданих на вирок місцевого суду апеляційної скарги засудженого, на кожний з доводів, що в ній містяться, дав повну та вичерпну відповідь.

Твердження засудженого ОСОБА_1, що апеляційний суд, обґрунтовуючи безпідставність доводів його апеляційної скарги про те, що коштами потерпілого він не заволодівав, в порушення вимок КПК України послався на банківську виписку про зняття з рахунку коштів потерпілим в сумі 1000 грн, оскільки вказаний доказ не досліджувався судом першої інстанції є невмотивованим. Як слідує з журналу та звукозапису судового засідання від 04 травня 2017 року вказана банківська виписка була предметом дослідження судом першої інстанції. Тому підстави вважати, що апеляційним судом порушена така засада кримінального провадження як безпосередність дослідження доказів, колегія суддів не вбачає.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний