Постанова

іменем України

20 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 759/10001/18

провадження № 51-773км19

Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного кримінального суду:

головуючого - Лагнюка М.М.,

суддів: Короля В.В. та Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100080004892 від 17 червня 2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 Житомирської області, відповідно д статті 89 КК є такою, що судимості не мала,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджена за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.

Ухвалено початок відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 17 червня 2018 року з урахуванням строку її затримання та перебування під вартою в межах даного провадження.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 засуджено за злочин, вчинений за таких обставин.

ОСОБА_1 16 червня 2018 року о 17:00, перебуваючи в приміщенні торгового залу супермаркету за адресою: м. Київ, пр-т Л.Курбаса, 2/13, намагалася повторно таємно викрасти майно ТОВ «АТБ Маркет» на загальну суму 510 грн 64 коп, однак не змогла довести свої злочинні дії до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була затримана на виході з магазину.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року щодо засудженої ОСОБА_1 змінено.

Зі вступної і мотивувальної частини виключено посилання на наявність у ОСОБА_1 судимості за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року.

Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з частини 2 статті 15, частини 2 статті 185 КК на частину 2 статті 15, частину 1 статті 185 КК.

ОСОБА_1 призначено покарання за частиною 2 статті 15, частини 1 статті 185 КК у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

У решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2018 року залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування узвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до пункту 7 статті 89 КК строк погашення судимості має бути три роки, а тому за попереднім вироком такий строк не сплив. У зв`язку з цим перекваліфікацію дій засудженої з частини 2 статті 15, частини 2 статті 185 на частину 2 статті 15, частину 1 статті 185 КК на підставі пункту 5 статті 89 КК покурор вважає безпідставною.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви Суду

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про перекваліфікацію дій засудженої із частини 2 статті 15, частини 2 статті 185 КК на частину 2 статті 15, частину 1 статті 185 КК у зв`язку з відсутністю кваліфікуючої ознаки повторність.

При прийнятті такого рішення, апеляційний суд керувався вимогами пункту 5 частини 1 статті 89 КК та частиною 4 статті 32 КК, оскільки засуджена за вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2016 року у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 185 КК, 26 серпня 2016 року сплатила суму штрафу в розмірі 1190 грн.

Відповідно до пункту 1 примітки до статті 185 КК, у статтях 185, 186та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262цього Кодексу.

Згідно з частиною 4 статті 32 ККповторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Як встановлено у пункті 7 статті 89 КК, такими що не мають судимості визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

За правилами пункту 5 статті 89 КК такими, що не мають судимості визнаються особи, які були засуджені до штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.

У статті 89 КК встановлено диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, яке відбуте винним, а також від категорії злочинів, до якої відноситься злочин, вчинений особою.

Передбачено погашення судимості перебігом певного строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків залежить від виду покарання або від категорії злочинів у їх класифікації за тяжкістю.

Судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину.

Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Як погашення, так і зняття судимості пов`язані зі спливом певних термінів, протягом яких особа повинна перетерпіти негативні наслідки та своєю поведінкою довести остаточне виправлення.

Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.

Колегія суддів вважає, що за наявності диференційованих строків погашення судимості, строк погашення судимості засудженій необхідно рахувати виключно з урахуванням вимог пункту 5 статті 89 КК, яке покращує становище засудженої особи. Тобто, з моменту реального відбуття покарання, а саме сплатою штрафу.

На переконання колегії суддів, саме такий порядок обчислення перебігу строків погашення судимості забезпечить реалізацію принципів диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації кримінального покарання.

З приводу вирішення цього питання у рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Таким чином, на момент вчинення ОСОБА_1 нового злочину (16 червня 2018 року) її судимість за попереднім вироком від 19 липня 2016 року була погашена і вона вважалася такою, що не має судимості.

Вимоги касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів визнає необґрунтованими.

Отже, ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою.

На підставі наведеного та керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року щодо засудженої ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження у суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

М.М. Лагнюк В.В. Король А.М. Макаровець