Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня2022 року

м. Київ

справа № 760/29638/21

провадження № 51-5883км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду від 18 листопада 2021року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, що полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суддя Київського апеляційного суду ухвалою від 29 листопада 2021 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5 на зазначену ухвалу слідчого судді.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу судді Київського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді. Вважає висновки суду про те, що апеляційну скаргу подано без додержання норм ст. 396 КПК необґрунтованими, зазначаючи відповідні аргументи. При цьому, на думку касатора, повернення його апеляційної скарги порушує його право на справедливий суд та доступ до правосуддя.

Мотиви Суду

Згідно з п. 8 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеного вРішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

За приписами ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід04листопада 1950 року (далі Конвенція), яка на підставі положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення Європейського суду з прав людини від04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК (провадження в суді апеляційної інстанції), бо передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, суддя суду апеляційної інстанції дійшов переконання, що апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід повернути, адже зазначені в ній вимоги суперечать положенням кримінального процесуального законодавства щодо повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, визначених ч. 3ст. 407 КПК, а отже, апеляційна скарга ОСОБА_5 подана без дотримання вимогст. 396 КПК, у зв`язку з чим апеляційний суд буде позбавлений можливості розглянути її по суті.

Водночас в оскаржуваній ухвалі зазначено, що, враховуючи особливості та строки перегляду апеляційним судом ухвал слідчих суддів, залишення без руху апеляційних скарг на них кримінальним процесуальним законом не передбачено, однак, на переконання суду апеляційної інстанції, недотримання вимог ст. 396 КПК може бути підставою для повернення апеляційної скарги.

Проте колегія суддів не може погодитись з цими висновками з огляду на таке.

Статтею 422 КПК встановлено порядок перевірки ухвал слідчого судді судом апеляційної інстанції. Так, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує із суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особі, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Отже, законом визначено особливості апеляційної перевірки ухвал слідчих суддів, які зумовлені насамперед необхідністю невідкладної перевірки їх законності й обґрунтованості. Зокрема, це спрощений порядок подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, відсутність стадій відкриття апеляційного провадження та залишення скарги без руху, обмежені строки подачі та розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який міститься в постанові від 18 листопада 2019 року №51-5496кмо18 (справа №686/24639/17), під час апеляційного перегляду рішень слідчих суддів апеляційний суд не вправі ухвалювати рішення про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення, якщо особа не усунула недоліків, оскільки положення ст. 398, частин 1, 2 та п.1 ч.3 ст.399 КПК застосовуються до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст.392КПК, а що стосується оскарження судових рішень, передбачених ч.3 ст.392КПК (ухвали слідчого судді), то застосуванню підлягають положення ст.422зазначеного Кодексу.

До того ж згідно з правовим висновком, викладеним у вищевказаній постанові об`єднаної палати, не виключена можливість повернення апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів лише на підставах, передбачених пунктами 24 ч.3 ст.399КПК.

Проте в цьому провадженні апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5 у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 396 КПК, не встановивши жодної з передбачених законом підстав для повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді (за пунктами 24 ч. 3 ст. 399 КПК), а тому суд апеляційної інстанції мав діяти відповідно до вимог ст. 422 вказаного Кодексу.

Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки неврахування наведеного ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 листопада 2021 рокускасувати йпризначитиновий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3