Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа №462/465/17

Провадження № 51-4257км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Деруна А. І.,

засудженого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Костіва К. Є. на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року у кримінальному провадженні № 12016140060004257 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Львів, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Згідно з обставинами, встановленими судом першої інстанції, 23 листопада 2016 року близько 20 год. ОСОБА_4 під час загальних зборів мешканців будинку № АДРЕСА_1, які проходили в загальному коридорі на першому поверсі будинку, з мотивів раптово-виниклого особистого конфлікту наніс ОСОБА_2 удар кулаком по обличчю в ділянку лівої губи, спричинивши йому легке тілесне ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на думку захисника, призвели до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції не ґрунтувався на неупередженому дослідженні доказів, оскільки на противагу показанням семи осіб (засудженого та свідків) судами взяті показання лише однієї особи (потерпілого) та не наведено мотивів такого рішення, які б могли вказати на переконливість позиції суду стосовно засудженого, потерпілого, свідків. Зазначається, що висновок експерта лише вказує на наявність у потерпілого тілесних ушкоджень, а не на особу, яка могла їх завдати, а також вказується, що апеляційним судом без належного обґрунтування відхилено клопотання сторони захисту про повторний допит свідків і всупереч положенням ст. 419 КПК не зазначено мотивів, з яких виходив суд при постановленні ухвали, що доводи апеляційної скарги не проаналізовані та не співставлені з наявними в справі матеріалами, не надана відповідь на кожен з доводів.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги захисника.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення касаційної скарги.

У запереченнях на касаційну скаргу, які надав потерпілий ОСОБА_2, зазначається про законність та обґрунтованість судових рішень та просить залишити їх без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Нормами п. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте вказаних вимог ст. 419 КПК апеляційний суд належним чином не дотримався.

Так, не погоджуючись з вироком районного суду, захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Костів К.Є подав апеляційну скаргу, в якій порушувалось питання про скасування вироку суду першої інстанції та закриття провадження у справі через відсутність події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК. При цьому в обґрунтування зазначеної апеляційної скарги наводились доводи, у тому числі, аналогічні доводам касаційної скарги, зокрема, зазначалось про те, що докази, які суд поклав в основу вироку (відеозапис зборів, протокол проведення слідчого експерименту, протоколи огляду предметів, висновок судово-медичного експерта, показання експерта) є неналежними та недопустими доказами; що суд належним чином не обґрунтував свій висновок про перевагу показань потерпілого над показаннями шести свідків та обвинуваченого.

Апеляційний суд, у свою чергу, переглядаючи кримінальне провадження в межах, встановлених ст. 404 КПК, та в порядку, визначеному ст. 405 КПК, дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника є безпідставною, а вирок суду першої інстанції - законним та обґрунтованим.

Вказуючи на безпідставність зазначених в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд обґрунтував свій висновок щодо законності вироку, зокрема, такими доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_6, висновком експерта № 2282, протоколами огляду предмета від 02 грудня 2016 року та проведення слідчого експерименту від 23 січня 2016 року, відеозаписом зборів.

Поряд з цим, апеляційний суд залишив поза увагою те, що належність і допустимість саме цих доказів оскаржувалась в апеляційній скарзі, і, пославшись на них, в ухвалі не навів відповідних мотивів, з яких твердження захисника про недопустимість та неналежність цих доказів, є необґрунтованими. Апеляційній суд фактично взагалі не перевірив ці доводи.

Також, Верховний Суд вважає, що доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, про безпідставне відхилення судом першої інстанцій показань обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 судом апеляційної інстанції перевірені формально, без належного обґрунтування, чому висновок суду першої інстанції щодо показань зазначених свідків є правильним.

За таких обставин висновки апеляційного суду щодо законності вироку суду першої інстанції та доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, є передчасними, ухвала апеляційного суду відносно ОСОБА_1 постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не відповідає положенням ст. 419 КПК.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника в частині, що стосується ухвали апеляційного суду, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника Костіва К.Є. задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 - скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

М. В. Мазур Т.В. Матієк С.В. Яковлєва