Постанова

Іменем України

12 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 11-1270/11

провадження № 51-3655км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Шевченко О.О.,

захисника

(в режимі відеоконференції) Логойди О.В.,

засудженого

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 29 грудня 2017 року у справі про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали того ж суду від 25 серпня 2011 року.

Зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_2

про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської областівід 25 серпня 2011 року, якою залишено без зміни вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада

2010 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 94 КК 1960 року до покарання

у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений порушує питання про скасування вищезазначеної ухвали апеляційного суду, а також інших судових рішень щодо нього у кримінальній справі № 1-2/10 (11-1270/11). ОСОБА_2 стверджує,

що апеляційний суд неповно та однобічно без матеріалів указаної кримінальної справи дослідив зазначені ним «нові» докази, проте не надав їм належної оцінки, хоча мав це зробити в сукупності з іншими доказами, якими обґрунтовано вирок місцевого суду від 17 листопада 2010 рокута ухвалу апеляційного суду

від 25 серпня 2011 року. Крім цього, зазначає, що апеляційний суд розглянув справу незаконним складом, оскільки до колегії входили судді, котрі попередньо розглядали аналогічні заяви засудженого про перегляд за нововиявленими обставинами вищезазначеної ухвали, чим порушено вимоги пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 75, ч. 3 ст. 76 КПК, у зв'язку із чим колегія суддів мала заявити самовідвід.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, просила ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин, за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.

Згідно з вимогами ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими, зокрема, є штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

У той же час відповідно до пунктів 4, 5 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462 та інших норм КПК указує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: вони існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового розгляду; вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Беручи вищевикладене до уваги, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення апеляційним судом порядку здійснення перегляду ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року є безпідставними з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, за вироком Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року ОСОБА_2 було засуджено

за ст. 94 КК 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 25 серпня 2011 року цей вирок залишив без зміни, а апеляційні скарги прокурора та захисника

Винниченко О.І в інтересах засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

21 листопада 2017 року засуджений ОСОБА_2 подав до Апеляційного суду Дніпропетровської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вищевказаної ухвали, в якій посилався на обставини, що, на його думку,

не дослідив апеляційний суд і не відобразив у своїй ухвалі від 25 серпня 2011 року, зокрема: засудженому ОСОБА_2 на момент апеляційної перевірки

не вручено офіційну копію вироку суду; на момент апеляційної перевірки в справі

був відсутній аудіозапис 73 судових засідань у суді першої інстанції; судом апеляційної інстанції було грубо порушено апеляційну правову процедуру, передбачену ч. 3 ст. 6, п. 2 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про доступ до судових рішень»; судом апеляційної інстанції не було завершено у серпні 2011 року обов'язкову правову процедуру, передбачену ч. 2 ст. 402, ч. 1 ст. 381, частинами

1, 2 ст. 379 КПК 1960 року, внаслідок чого оспорювана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися такою, що набрала законної сили. В заяві засуджений фактично провів свій аналіз доказів у вказаній кримінальній справі, які, на його думку, свідчать про його невинуватість та незаконність судових рішень

щодо нього.

Перевіряючи зазначені доводи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені ОСОБА_2 обставини не є нововиявленими в розумінні

ст. 459 КПК, вони були відомими на час постановлення оскаржуваної ухвали,

а його вищезазначені доводи могли бути підставами для апеляційного

та, відповідно, касаційного оскарження судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_2 під час розгляду кримінальної справи по суті. З таким висновком погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Крім того, на підтвердження нововиявленої обставини засуджений надав суду довідку з відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області від 14 червня 2016 року № 2591/03.1-38 про те,

що згідно з актовим записом про смерть від 03 жовтня 2000 року № 1833 датою смерті ОСОБА_4 (потерпілий у кримінальній справі) ІНФОРМАЦІЯ_1, а причина його смерті - множинні відкриті переломи кісток черепа.

На думку засудженого, зазначена дата є офіційною констатацією державою смерті потерпілого, і вона не відповідає висновкам судово-медичних експертиз, покладених в основу рішень місцевого суду та апеляційного суду в кримінальній справі № 1-2/10, а також суперечить висновку спеціалістів у галузі

судово-медичної експертизи від 29 листопада 2006 року.

Апеляційний суд вірно зазначив, що органи РАЦС не мають компетенції щодо самостійного визначення часу смерті осіб, а лише здійснюють реєстрацію актів цивільного стану на підставі наданих їм документів, а отже, внесення цими органами певних відомостей до актового запису про смерть потерпілого

ОСОБА_4 саме по собі не може вважатися таким, що ставить під сумнів висновки суду щодо часу та обставин заподіяння останньому смерті, які зроблені на підставі аналізу сукупності досліджених доказів, у тому числі висновків судових експертиз.

Отже, апеляційний суд обґрунтовано не визнав вищезазначеної довідки з органів РАЦС такою, що підтверджує наявність нововиявлених обставин у кримінальній справі, як не підтверджує їх і вказаний вище висновок спеціалістів

від 29 листопада 2006 року, котрий був наданий суду першої інстанції

та досліджений ним під час розгляду цієї кримінальної справи по суті.

Що стосується аргументів ОСОБА_2 про неточність у даті постановлення ухвали апеляційного суду від 25 серпня 2011 року, яка міститься в матеріалах справи, та у відомостях про дату ухвалення вказаного рішення 29 серпня

2011 року, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень,

що підтверджується листом Державної судової адміністрації від 12 лютого

2015 року № інф/с-34/15, то колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, у графі пошукової форми «Дата ухвалення рішення» в Єдиному державному реєстрі судових рішень датою постановлення ухвали апеляційного суду

за результатом розгляду апеляцій на вирок Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 зазначено «29 серпня 2011 року», однак у тій же пошуковій формі у графі «Дата набрання законної сили» зазначено 25 серпня 2011 року, що відповідає опублікованому

в Реєстрі тексту зазначеного судового рішення, його паперовому оригіналу. Отже, в цьому випадку слід керуватися текстом оригіналу судового рішення, наявного в матеріалах кримінальної справи.

Зазначене свідчить про допущення технічної помилки при внесенні електронного примірника тексту ухвали апеляційного суду від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру судових рішень,

що не є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 459 КПК.

Здійснюючи розгляд заяви ОСОБА_2 у порядку глави 34 КПК, апеляційний суд вірно зазначив, що процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є ані перевіркою оспорюваного судового рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, ані повторною апеляційною перевіркою вироку суду першої інстанції, щодо якого було постановлено вказану ухвалу від 25 серпня 2011 року, із урахуванням нових доводів та аргументів, які були сформульовані заявником після завершення процедури апеляційного оскарження.

Оскільки апеляційний суд при розгляді заяви ОСОБА_2 не встановив нововиявлених обставин, передбачених ст. 459 КПК, у нього не було підстав

для дослідження доказів у кримінальній справі, які були предметом апеляційної перевірки, за результатом якої постановлено ухвалу від 25 серпня 2011 року.

Безпідставними є також доводи засудженого про порушення апеляційним судом

вимог пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 75, ч. 3 ст. 76 КПК щодо недопустимості участі в цьому провадженні колегії суддів у складі Мазниці А.А., Джерелейко О.Є., ІвановоїА.П.,

які брали участь у розгляді аналогічних заяв ОСОБА_2, що підтверджується ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області, зокрема, від 20 жовтня 2017 року, 19 вересня 2017 року та 27 вересня 2017 року.

Так, за змістом першого судового рішення, суддя Іванова А.П. повернула ОСОБА_2 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року з підстав пропуску засудженим строку, передбаченого ст. 461 КПК, при цьому не даючи оцінку доводам по суті заяви. У другому судовому рішенні аналогічне рішення ухвалив інший суддя - Онушко Н.М., а в третьому колегія суддів у складі Джерелейко О.Є., ІвановоїА.П. та Мазниці А.А. переглянула ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2017 року про відмову ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК, тобто розглянула питання, не пов'язане з оцінкою доказів у кримінальному провадженні за нововиявленими обставинами. Не встановлено порушень статей 75, 76 КПК щодо участі вказаних суддів і в інших справах, перелік яких наведений у скарзі засудженого, оскільки вона так само не стосуються питання оцінки наявності нововиявлених обставин у кримінальній справі щодо ОСОБА_2

До того ж за наявності будь-яких сумнів у неупередженості суддів апеляційного суду ОСОБА_2., який брав участь у судових засіданнях щодо розгляду його заяви 19 та 29 грудня 2017 року, мав право заявити про відвід суддям, однак таким правом не скористався, хоча обставини, на які він посилається в касаційній скарзі, існували на момент розгляду заяви в апеляційному суді та не могли бути невідомі ОСОБА_2

Таким чином, заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2011 року апеляційним судом розглянуто із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а постановлена цим судом ухвала містить докладні мотиви прийнятого рішення та відповідає вимогам статей 370, 467 КПК.

Врахувавши наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а оскаржуване ним судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2017 року

в справі про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали того ж суду

від 25 серпня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді:

Т.В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний