Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 489/6249/17

провадження № 51-2435км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Іваненка І. В.,

суддів Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.,

прокурора Чабанюк Т.В.,

захисника (в режимі відеоконференції) Гриненко Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150040005062, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Республіки Азербайджан, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ), раніше судимого за вироком Миколаївського обласного суду від 13 травня 2010 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він за невстановлених обставин незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 38,197 г у перерахунку на висушену речовину, який став незаконно зберігати за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_3 .

02 жовтня 2017 року, приблизно о 14:00, ОСОБА_1 у під`їзді № 3 на просп. Миру, 4, у м . Миколаєві незаконно збув ОСОБА_2 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 19,358 г.

10 жовтня 2017 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за зазначеною вище адресою було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 18,839 г, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.

Ленінський районний суду м. Миколаєва вироком від 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнав невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 КК України та виправдав за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вирішив питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Херсонський апеляційний суду ухвалою від 08 серпня 2019 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги мотивує тим, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 370, 419 КПК України не надав належної оцінки всім доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі, і відхилив їх без належного мотивування.

Зокрема, прокурор зазначає, що на момент проведення обшуку у ОСОБА_1 він не перебував у статусі підозрюваного в розумінні ст. 42 КПК України, тому підстав забезпечувати його перекладачем і захисником не було, а після повідомлення йому про підозру 12 жовтня 2017 року йому було надано перекладача. Надалі протягом всього кримінального провадження обвинувачений був забезпечений перекладачем і захисником. Крім цього, прокурор вважає, що суди не врахували того, що ОСОБА_1 з 18 січня 2001 року є громадянином України, а однією з обов`язкових умов прийняття громадянства України є володіння державною мовою.

Також прокурор вважає необґрунтованими висновки судів про неефективний захист ОСОБА_1 , оскільки він був забезпечений захисниками протягом всього періоду досудового розслідування, клопотань про відмову, заміну чи відсторонення захисників обвинувачений не заявляв.

Також прокурор не погоджується з висновками судів про визнання недопустимими всіх доказів у справі, оскільки частину з них було здобуто без участі ОСОБА_1 і тому його права при цьому порушено не було.

Крім цього, у касаційній скарзі посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, вказує про неправильну оцінку доказів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Захисник заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За частиною 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи прокурора в касаційній скарзі, що аналогічні доводам в апеляційній скарзі, стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а також щодо невідповідності ухвали суду апеляційної інстанції вимогам статей 370, 419 КПК України, є безпідставними.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, та докази, що спростовують її доводи.

У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону апеляційним судом виконано.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив доводи про невідповідність викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог КПК України, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність й обґрунтовано залишив без задоволення подану апеляційну скаргу, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу не може бути задоволено.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про визнання доказів недопустимими та недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зазначив, що порушення права особи на захист є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод й відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України є підставою для визнання доказів, здобутих із такими порушеннями, недопустимими.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав недопустимими доказами протокол обшуку від 10 жовтня 2017 року, а також всі похідні від нього докази, посилаючись на порушення гарантованого права ОСОБА_1 користуватися рідною мовою та відсутність захисника, участь якого була обов`язковою.

При цьому, спростовуючи доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі про те, що на момент проведення обшуку ОСОБА_1 не мав жодного процесуального статусу, а після повідомлення про підозру був забезпечений захисником і перекладачем, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що обшук проводився за участю ОСОБА_1 , якого фактично вже було затримано, він перебував у кайданках, не міг вільно пересуватися, був під наглядом працівників поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є не лише особа, якій повідомлено про підозру, але і особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Під час обшуку ОСОБА_1 , який перебував у кайданках, тобто вже був фактично затриманим, повідомляв, що не розуміє мову кримінального судочинства і потребує перекладача, однак слідчий не забезпечив участі захисника і перекладача під час проведення вказаної слідчої дії, тому суди обґрунтовано визнали недопустимими всі докази, здобуті з порушенням права на захист. Із такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також суди обґрунтовано не погодилися з доводами сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_1 є громадянином України, тому повинен володіти державною мовою, оскільки було встановлено, що обвинувачений розуміє українську мову на рівні, достатньому для спілкування, однак не розуміє суті написаного українською мовою тексту, про що він заявляв, у тому числі під час обшуку, та відмовляючи підписувати документи за результатами проведеної слідчої дії.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про здійснення неефективного захисту ОСОБА_1 , вказавши, що з моменту призначення захисника Качана Р.Ю., останній усупереч вимогам ОСОБА_1 не наполягав на необхідності залучення перекладача. 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовився від послуг безоплатного захисника Качана Р.Ю., проте слідчий захисника Андросова С.В., з яким 18 жовтня 2017 року було укладено договір, залучив лише 06 листопада 2017 року.

Крім цього, на підставі постанови слідчого від 27 грудня 2017 року з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги було залучено захисника Качана Р.Ю. У постанові слідчий вказав про відмову ОСОБА_1 від захисника Андросова С.В., однак під час судового розгляду факт відмови від захисника не був підтверджений.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Херсонського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

І.В. Іваненко Г.М. Анісімов Булейко О.Л.